Мобильная версия | RSS
Счастливый Вы человек, Гость!
Вход | Регистрация
Меню сайта
Разделы
Военные кафедры [6]
Военная токсикология [24]
Записи в дневниках
Народный опрос
Опасно ли детям учиться в одном классе с ВИЧ-инфицированным ребенком?
Всего ответов: 4453
Форма входа
Неофициальный сайт студентов
НМУ имени А. А. Богомольца
Главная » Файлы » Военка » Военная токсикология

Розділ 10. СИЛЬНОДІЮЧІ ОТРУЙНІ РЕЧОВИНИ (учебник, )

[ Скачать с сайта (29.0Kb) ] 01.09.2008, 23:58

Сучасний етап світової економіки характеризується неухильним зростанням об'єму хімічного виробництва.

За даними ВООЗ, на теперешній час кількість отруйних речовин перевищила 60 тисяч хімічних сполук та щорічно збільшується на 500-700 найменувань.

Сильнодiючi отруйнi речовини (СДОР) - це токсичнi хiмiчнi сполуки, що утворюються у великих кiлькостях в процесi промислового виробництва, i спроможнi у випадку руйнувань (аварiй) на хiмiчно небезпечних об'єктах надходити до атмосфери, викликаючи масовi ураження цивiльного населення і особового складу Збройних Сил та iнших силових мiнiстерств і вiдомств. Вплив СДОР на особовий склад військ можливий в разі аварійних ситуацій на виробництві, під час їх зберігання та транспортування, при руйнуванні у воєнний час об'єктів хімічної, нафтопереробної, целюлозопаперової та інших галузей промисловості, складів, газопроводів, потужних холодильних установок та водоочисних споруд, транспортних засобів, які обслуговують ці галузі і об'єкти, а також власне військових об'єктів, які містять СДОР.

Сьогодні в Україні нараховується понад 1500 різних об'єктів,  які використовують або зберігають СДОР. Окрім цього, цілодобово залізницями України транспортується близько 15000 одиниць рухомого складу з небезпечними вантажами. Незважаючи на те, що населення України становить близько 1% населення свiту, в Українi переробляється до 5% загальної кількості мiнеральних речовин, а навантаження токсикантами на довкiлля, внаслідок цього, вище, нiж у країнах Захiдної Європи у 3,2 рази i вище, нiж в США, у 6,2 рази (Сердюк А.М., 1994).

У сучасній війні, в умовах наявності значних запасів СДОР в густонаселених та промислово розвинутих регіонах противник, навіть не застосовуючи зброю масового знищення, може створити складну хімічну обстановку масованими ударами звичайними і високоточними наземними, повітряними і космічними засобами боротьби по числених хімічних підприємствах та складах сировини нафтопродуктів. Таким чином, навіть при наявності паритету сторін щодо звичайних видів зброї, перевагу отримає та, яка надійніше організує захист своїх військ та забезпечить їх високу живучість у бою.

Рiзноманiтнiсть хiмiчних сполук, якi вiдносяться до СДОР, та суттєва вiдмiннiсть міх ними за способом дiї на людину зумовлює iснування декiлькох классифiкацiй токсичних речовин, що застосовуються у промисловостi.

За величиною небезпеки для організму СДОР розподіляються на 4 класи:

І - речовини надзвичайно небезпечні, ІІ - високонебезпечні,  ІІІ - речовини помірно небезпечні, ІV - речовини малонебезпечні.

За будовою і фізико-хімічними властивостями група СДОР неоднорідна. Біологічні ефекти отрут багатозначні. Таким чином, класифікувати їх можна на основі первинного синдрому, який виникає при гострій інтоксикації. А тому речовини, якi можуть викликати масовi отруєння при руйнуваннi хiмiчних об'єктiв, розподіляють (за синдромологічною класифікацїєю) на такі групи:

1. Речовини з переважно задушливою дiєю (хлор, 3-х хлористий фосфор, оксихлорид фосфору, метилiзоціанат).

2. Речовини з переважно загальноотруйною дiєю (хлорид сiрки,  фосген, хлорпiкрин).

3. Речовини, якi володiють задушливою та загальноотруйною дiєю:

а) з вираженою припікаючою дiєю (акрилонiтрил, азотна кислота);

б) iз слабкою припікаючою дiєю (сiрчистий ангiдрид, сiрководень, оксиди азоту, фтористий водень).

4. Речовини, що порушують генерацiю, проведення та передачу нервового iмпульсу (сiрковуглець, фосфорорганічні сполуки (ФОС).

5. Речовини, якi володiють задушливою та нейротропною дiєю (амiак).

6. Цитотоксичні отрути (оксид етилену, метилбромід, діхлорметилбромiд, метилхлоргiдрин, етан, діметилсульфат, дiоксин, галогенiзовані вуглеводні).

Як і більшість хімічних сполук, СДОР, при взаємодії із організмом, викликає місцеву і резорбтивну дію. За цими проявами СДОР можна роздiлити на двi групи:

1. Речовини з вираженою подразнюючою i припiкаючою дiєю на слизовi оболонки очей, дихальних шляхiв та шкiру (акрилонiтрил,  амiак, гексаметилдіiзоцiанат, гiдразин, діметилсульфат, азотна кислота, метилбромiд, метилхлорид, метилвiнiлкетон, метилiзоцiанат, оксиди азоту, оксихлорид фосфору). 

2. Речовини з переважно резорбтивною дiєю на органи. Остання група за домiнуючим механiзмом токсичної дiї може бути подiлена ще на три підгрупи:

1) загальноотруйні - речовини, що переважно порушують енергетичний обмiн (сполуки, якi порушують транспорт кисню кров'ю: азотиста кислота, азотна кислота, оксиди азоту, окис вуглецю;  інгiбiтори ланцюга дихальних ферментiв та циклу трикарбонових кислот: синільна кислота, акрилонiтрил, сiрководень, фторетанол, хлоретанол; блокатори процесів бiологічного окислення та синтезу макроергiв: дінiтроортокрезол, динiтрофенол, пентахлорфенол);

2) нейротропні - речовини, що переважно порушують процеси генерацiї, проведення та передавання нервового iмпульсу (фосфорорганiчнi iнсектициди: діхлофос, меркаптофос, тіофос; карбамати: діокcікарб, метмеркаптурон; хлорорганiчнi iнсектициди: альдрiн,  дільдрiн; амiак, гiдразiн, сiрковуглець, вiнiлпропiонат, метилвiнiлкетон, метилбромід);

3) цитотоксичні - речовини, що переважно порушують метаболiчнi процеси у клiтинах (діметилсульфат, діоксин, метилбромiд,  метилхлорид, оксид етилену, етиленимiн, етиленсульфід, паракват,  тетраетилсвинець, тетрахлордібензофуран).

При цьому одна i та ж речовина може бути вiднесена до рiзних груп СДОР. Це пов'язано з тим, що багато сполук мають виражений подразнюючий (припiкаючий) ефект, проте, в процесi розвитку iнтоксикацiї можуть посилюватися i ставати провідними ознаки, пов'язанi з резорбтивною дiєю речовини. Вираженiсть резорбтивних ефектiв залежить не тiльки вiд того, до якої групи СДОР належить дана сполука, але й вiд умов, що визначають кiлькiсть речовини, яка надiйшла до внутрiшнього середовища органiзму: тривалiсть дiї, концентрацiя речовини в атмосферi, її фiзико-хiмiчнi властивостi, фiзична активнiсть людини в перiод дiї речовини, ступiнь захищеностi шкiри і органiв дихання та інші.

 

10.1 Коротка характеристика окремих СДОР

10.1.1 Речовини з переважно задушливою дією

 

До цієї групи відносять речовини, для яких головним об'єктом дії в організмі є дихальні шляхи. Хоча через отруєння розвиваються суттєві порушення функцій інших органів і систем, смерть постраждалих в основному пов'язана з гострим порушенням зовнішнього дихання, а в основі патогенезу лежить розвиток гострого токсичного набряку легень та гіпоксичної гіпоксії.

В промисловості, у багатьох її технологіях широко використовують як вихідні продукти для синтезу хімічні сполуки, які відносяться до класичних отрут задушливої дії. Ці речовини (хлорпікрин, фосген) добре знайомі з курсу військової токсикології. Хлор відноситься до сильнодіючих токсичних речовин, запаси якого на об'єктах народного господарства особливо великі. Так, на водоочисній станції великого міста може знаходитись більше 10 т цієї речовини. При руйнуванні такого об'єкту формується вогнище хімічного ураження,  де кількість отруєних може перевищити декілька тисяч.

Хлор (Сl2) - це газ жовто-зеленого кольору з різким запахом, важчий за повітря у 2,5 рази. Конденсується в рідину при температурі -34о С, температура затвердіння -101,3о С. Розчинюється у воді та деяких органічних розчинниках, добре адсорбується активованим вугіллям.

Знаходить широке застосування через інтенсивну окислювальну дію (відбілювач, дезинсекційний і дезинфікуючий засіб). Транспортується в рідкому стані.

Нещасні випадки найчастіше пов'язані з розгерметизацією резервуарів або газопроводів. Може вільно виділятися при реакції отримання хлорного вапна.

При випаровуванні у повітрі створює з парами води туман, який складається з молекул соляної кислоти і хлору. Хлор взаємодіє з киснем, що може супроводжуватися при нагріванні та впливі світла вибухом; можуть виникати пожежі, які призводитимуть до утворення фосгену.

Швидкодіюча речовина, створює нестійке вогнище ураження. Агрегатний стан у вогнищі - газоподібний, інколи - крапельно-рідкий.  Заражена хмара розповсюджується в низинах, нижніх поверхах споруд.

До організму хлор потрапляє через органи дихання і слизові оболонки. Володіє вираженою подразнюючою і припікаючою дією на шкіру і очі, а також резорбтивною дією. У розвитку інтоксикації (особливо в початковій стадії) велику роль відіграють рефлекторні впливи внаслідок подразнення інтерорецепторів слизових оболонок дихальних шляхів. Уражаюча токсодоза 0,6 мг хв. /л, смертельна токсодоза 6,0 мгхв. /л.

Подразнююча дія хлору виявляється при концентрації 0,01 г/м3, а вдихання хлору у високих концентраціях протягом 10-15 хв. може призвести до розвитку хімічного опіку легень. Вдихання парів у концентрації 0,1 г/м3 небезпечне для життя. При інгалаціях хлору в дуже високих концентраціях причиною смерті, протягом декількох хвилин, можуть стати шоковий стан, який спричинений хімічним опіком,  ураження дихального та судинно-рухового центрів або рефлекторна зупинка дихання та спазм голосової щілини.

Менш вивченими, але також надзвичайно небезпечними є речовини із слабкою припікаючою дією. Це хлорид фосфору, хлорид сірки, метилізоціанат. Вдихання парів хлориду фосфору протягом декількох хвилин у концентрації 0,08-0,15 г/м3 призводить до гострого отруєння.

У розвитку інтоксикації СДОР з переважно задушливою дією виділяють 5 періодів: початковий, прихований, токсичного набряку легень, регресії і віддалених наслідків.

Початковий період особливо виражений при отруєнні речовинами,  які володіють припікаючою дією.

При дії отрут у невеликих концентраціях симптоми інтоксикації розвиваються після прихованого періоду, тривалість якого залежить від багатьох факторів і може складати від 1 до 24, а інколи до 48 годин.

Основні прояви третього періоду - це розвиток токсичних рінофарингітів, ларінготрахеїтів, кон'юнктивітів. При легких отруєннях спостерігається розвиток токсичних бронхітів, при отруєнні середнього ступеня - токсичних пневмоній і при тяжких отруєннях - токсичного набряку легень.

Крім того, у клінічній картині інтоксикації виникають неврологічні порушення у вигляді постінтоксикаційного астенічного синдрому з вегетосудинною дистонією, ознаками менінгізма, міастенічним синдромом.

Лікувальні заходи повинні бути спрямовані на профілактику і терапію токсичного набряку легень, попередження розвитку вторинної інфекції, боротьбу з ускладненнями.

Засоби індивідуального захисту - ізолюючі та фільтруючі протигази марок В, А, БФК, загальновійськовий фільтруючий протигаз із скороченням часу захисної дії у 2,5 рази (при їх відсутності - ватно-марлева пов'язка, змочена 2% розчином питної соди), захисні костюми, гумові чоботи, рукавиці, шолом з нагрудником.

Отже, на ділянках вогнища з високими концентраціями СДОР, доцільно використовувати ізолюючі протигази. Для проведення дегазації використовуються 1-20% розчин їдкого натру або кальцинованої соди з розрахунку 10 т на 1 т хлору.

 .....


Насколько материал оказался Вам полезным?
Текущий рейтинг: 4.0/1 голосов

Добавил(а): nmu | 01.09.2008 | Просмотров: 3455 | Загрузок: 676
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Объявления на сайте
Продажа литературы на сайте
Медицинские выставки 2017
Яндекс.Метрика
Главная страница Информация о сайте Гостевая книга Обратная связь