Мобильная версия | RSS
Счастливый Вы человек, Гость!
Вход | Регистрация
Меню сайта
Разделы
Военные кафедры [6]
Военная токсикология [24]
Записи в дневниках
Народный опрос
Опасно ли детям учиться в одном классе с ВИЧ-инфицированным ребенком?
Всего ответов: 4417
Блог автора
Форма входа
Неофіційний сайт студентів
НМУ імені О.О. Богомольця, м. Київ
Главная » Файлы » Военка » Военная токсикология

Розділ 1. ПРЕДМЕТ ТА ЗАВДАННЯ ВІЙСЬКОВОЇ ТОКСИКОЛОГІЇ. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ХІМІЧНОЇ ЗБРОЇ. ОСНОВИ ТОКСИКОЛОГІЇ (учебник, )

[ Скачать с сайта (27.8Kb) ] 10.02.2008, 13:53
Використання хiмiчних речовин як отрут відоме з давнiх часiв. Як зброя ураження отрути застосовувались під час полювання на диких тварин та у боротьбі мiж племенами.
З розвитком хiмiї та хiмiчних технологiй формувалася наука про отруту — токсикологiя. Отрути стали грiзною зброєю, засобом масового знищення людей, бойовими отруйними речовинами, котрi широко застосовувалися під час першої свiтової вiйни, а потiм i в iнших вiйськових конфлiктах (Ефiопiя, Китай, В’єтнам, Iран).
Хiмiчну зброю за масштабами її уражаючої дiї можна порiвняти з ядерною зброєю середнього калiбру.
Нарiвнi з бойовими отруйними речовинами, вiйськові токсикологи приділяють велику увагу й хiмiчним речовинам, якi при руйнуваннi хiмiчно-небезпечних пiдприємств можуть викликати масовi ураження особового складу військ та населення.
На сьогодні вiдомо бiльш нiж 5 млн. хiмiчних сполук, 500 з них найчастіше спричиняють гострi отруєння на виробництві та в побутових умовах.
За даними ВООЗ, у країнах Західної Європи щорічно пiдлягають госпіталізації з приводу гострого отруєння близько 23 чоловiк на 1 тисячу населення. Летальнiсть при цоьму складає 2-3 %, що значно перевищує летальнiсть при iнфекцiйних захворюваннях. У вiйськових частинах де виникають поодинокi та груповi отруєння серед особового складу, на перший план виступає отруєння технiчними рiдинами, які широко використовують при експлуатацiї бойової та спецiальної вiйськової технiки.
Широке застосування токсичних речовин у народному господарствi, великi викиди шкiдливих рештків у навколишнє середовище створюють “екологiчну” небезпеку для населення окремих регiонiв нашої планети, а також небезпеку розвитку генетично обумовлених захворювань.
Звiдси стає зрозумiлим головне призначення токсикологiї як науки ― розкриття сутi впливу отрути на органiзм та створення на цiй основi ефективних засобiв попередження i лiкування отруєнь.

1.1. Предмет та завдання військової токсикології
Токсикологiя — наука про отрути. Вона вивчає дiю отрут на органiзм i вишукує засоби для застереження та лiкування отруєнь. Вiйськова токсикологiя є складовою частиною вiйськової медицини та загальної токсикологiї. Предметом вiйськової токсикологiї є вивчення токсичної дiї на органiзм людини бойових отруйних речовин (БОР), вибухових газiв, компонентiв ракетних палив, а також технiчних рiдин, якi використовуються у вiйськах. Крiм того, вiйськова токсикологiя вивчає i сильнодiючi отруйнi речовини (СДОР), котрi при руйнуваннi хiмiчних об’єктiв можуть стати причиною формування великих вогнищ хiмiчного ураження, а також деякi отрути рослинного та тваринного походження, що розглядаються як потенцiйнi ОР.
Вiйськова токсикологiя є науково-практичною основою медичного забезпечення вiйськ при застосуваннi противником хiмiчної зброї та лiкувально-профiлактичного забезпечення особового складу, який працює з токсичними речовинами. Завдання військової токсикології визначаються трьома основними напрямками: теоретичним (експериментальним), профілактичним (гігієнічним) та клінічним.
Теоретичний напрямок вивчає основні закономірності взаємодії організму i отруйних речовин, їх токсикокiнетичнi і токсикодинамiчнi особливостi, здiйснює пошук антидотiв, розробляє методи детоксикацiї.
Профiлактичний напрямок вивчає небезпечний вплив отруйних речовин та отрут на організм, токсикометричнi параметри, розробляє засоби захисту вiд них.
Клiнічний напрямок вивчає перебiг отруєнь при дiї отруйних речовин і отрут на людину та методи лiкування отруєнь.
Основним методом токсикологiї є експеримент на тваринах, який дає можливість відтворити отруєння в реальних умовах, щоб вивчити механiзми дiї отрут, а також провести пошуки нових засобiв, що запобігають, послаблюють або усувають дiю отруйних речовин та отрут на органiзм.

Коротка історична довідка про розвиток військової токсикології

Токсикологiя як наука виникла на початку XIX столiття, коли М. Орфiла надрукував першу наукову працю з судової токсикологiї. Першою вiтчизняною науковою працею в галузі токсикологiї є посібник з судово-медичної хiмiї, загальної токсикологiї, виданий в 1851 р. професором ВМА А.П. Нелюбiним, а Д.П. Косоротов є автором першого пiдручника з токсикологiї, виданого в 1911 р.
Вiйськова токсикологiя як окрема дисциплiна виникла на початку XX столiття, коли в роки першої свiтової вiйни для ураження особового складу застосовувалися у широких масштабах бойовi отруйнi речовини.
Початковi дослідження проводили вчені рiзних спецiальностей у галузi розробки засобiв захисту вiд ОР М.Д. Зелiнський‚ О.О. Лихачов, В.Г. Хлопiн та iн.).
Теоретичнi аспекти токсикологiї розробляли С.В. Анiчков, Н.В. Лазарев, О.О. Покровський, С.Н. Голiков та iн.
У галузi клiничної токсикологiї широко вiдомi науковi працi Н.Н. Савицького, Б.Д. Iвановського, П.Л. Сухiнiна, Е.В. Гембицького, Н.С. Молчанова, Е.А. Лужникова та iн. Вагомий внесок в галузi теоретичної, гiгiєнiчної токсикологiї зробили українські вченi: А.I. Черкес, П.В. Родiонов, Н.I. Луганський, Ю.С. Каган, Б.С. Бравер-Чернобульська, Ю.М. Максимов, В.І. Кондратюк, В.В. Храпак, Л.А. Громов, Ю.І. Губський та ін.

1.2. Загальна характеристика хімічної зброї
Хiмiчна зброя — один з видiв зброї масового ураження, яким оснащені війська рiзних країн.
Хiмiчною зброєю називають речовини бойового застосування, уражаючi якостi яких грунтуються на токсичній дiї отруйних речовин на органiзм людини (токсичний ― вiд гр. toxikon ― отрута). Хiмiчна зброя включає високотоксичнi ОР та засоби їх доставки до цiлi i призначається для ураження живої сили противника з метою ускладнення (дезорганізації) дiяльностi вiйськ та об’єктiв тилу.
Вона застосовується засобами авiацiї, ракетних вiйськ, артилерiї, iнженерних, хiмiчних вiйськ тощо.
Бойовi якостi хiмiчної зброї визначають iї специфiчнi особливостi:
― бiохiмiчний характер уражаючої дiї на живий органiзм;
― здiбнiсть вибiрково уражати живу силу без знищення матерiальних засобiв;
― об'ємнiсть уражаючої дiї, здiбнiсть заражати територiю i повiтряний простiр в районi її застосування;
― проникаючу дiю ― здiбнiсть газiв, парiв, аерозолiв проникати з потоком повiтря в негерметизованi споруди;
― тривалiсть збереження уражаючої дiї на зараженiй територiї;
― рiзноманiтнiсть клiніки та динаміки розвитку отруєння, що ускладнює дiагностику уражень;
― здiбнiсть проникати в органiзм рiзними шляхами;
― труднощi своєчасного виявлення факту застосування ОР;
― необхiднiсть застосування спецiальних засобiв захисту;
― сильну морально-психологiчну дiю на особовий склад.
Хiмiчна зброя може викликати тяжкi екологічнi та генетичнi наслiдки, для ліквідації яких потрібне залучення величезних матеріальних ресурсів протягом десятків років.

Коротка історична довідка про розроблення та застосування хімічної зброї
Людина почала використовувати отрути з незапам’ятних часiв.
Вже первіснi люди при полюванні та міжплемінних війнах для своїх стрiл застосовували рослиннi, тваринні та інші види отрут. В Африцi з цiєю метою брали отрути з рослин родини строфантинiв.
В Америцi ― паралiтичнi отрути типу кураре з рослин родини логанiєвих та хондодендронiв.
В Азiї та Океанiї ― отрути з дерева родини шовковицевих.
Зародки хімічної зброї з’явилися в давні часи. У Грецiї пiд час Пелопонеської вiйни (431 - 404 рр. до н. е.) спартанцi пiдпалювали сiрку та смолу пiд стiнами Платеї.
Вiзантiйцi володiли таємницею приготування грецького вогню. Грецький вогонь з успiхом був застосований вiзантiйцями у 626 р. проти персiв, якi оточили Константинополь. У склад сумiшi, напевно, входили нафтопродукти, сiрка, соснова смола, селiтра.
Потiм застосовували сірчанi сполуки миш’яку (реальгар, аурипігмент) та бiологiчнi продукти (сеча, кров), якi дають при згораннi нестерпний сморід. У XVII ст. використовували димовi гранати.
Наукова основа для розроблення хiмiчної зброї пов’язана з розвитком органiчної хiмiї. Лiдерство у розробці хiмiчної зброї та її застосуванні належить Нiмеччинi.
Вперше у широкому масштабі хiмiчну зброю застосувала Нiмеччина 22 квітня 1915 р. проти англо-французьких військ. У цей день було отруєно 15 тис. чоловiк, з яких 5 тис. загинули. Першими бойовими ОР були хлор, сльозоточивi ОР.
Наступними після Нiмеччини у виробництві і застосуванні ОР були Англiя, США, Францiя. Пiд час першої свiтової вiйни промисловістю всiх воюючих країн було вироблено близько 180 тис. т ОР, з яких застосовано 125 тис. т. Загальна кiлькiсть уражених ОР людей складала близько 1 млн. 300 тис. чоловiк, у тому числi майже 100 тис. iз смертельними випадками. Багато уражених залишилися iнвалiдами.
Висока ефективнiсть хiмiчної зброї була зареєстрована в Iтало-Ефiопській вiйнi 1935-1936 рр., де iталiйцi провели 19 масивних хiмiчних нападiв, під час яких було використано 415 т шкірнонаривних та 263 т задушливих ОР, внаслідок чого загинули 15 тис. чоловiк. Хiмiчну зброю застосовувала Японiя пiд час вiйни проти Китаю в 1937-1943 рр.
У роки другої свiтової вiйни Нiмеччина мала у своєму розпорядженнi, поряд з традицiйними рецептурами ОР, зовсiм новi високотоксичнi ОР на основi фосфороорганiчних сполук, 8770 т табуну, 1260 т зарину.
Лише страх перед вiдповідним ударом не дозволив їй застосувати цю смертельну зброю.
Пiсля другої свiтової вiйни хiмiчну зброю застосовували США у Кореї (1951-1952 рр.), у В’єтнамi (1961-1971 рр.), де було витрачено бiльш як 100 тис. т хiмiчних засобiв, вiд яких постраждали бiльш як 2 млн. чоловiк, знищено рослиннiсть на 360 тис. га оброблювальних земель та близко 0,5 млн. га лiсу. Основним хiмiчним засобом був дiоксин, який вiдзначається високою стабiльнiстю і пригнічує функцiю ряду систем органiзму, в тому числi й генетичний апарат.
Останнiм часом за кордоном ведуться дослiдження з вивчення отрут тваринного та рослинного походження (тетродоксин, батрахотоксин, отрути змiй, павукiв та iн.), якi за своїми токсичними властивостями перевищують табельнi ОР в десятки разiв.
Найбільшими запасами бойових ОР на даний час володіють США (понад 30 тис. т, половину з яких складають ОР нервово-паралiтичної дiї) та Росія (до 50 тис. т). Хiмiчна зброя є i в iнших країнах (Францiя, Китай, Індія тощо).
Одночасно з розробкою та виробництвом хiмiчної зброї проводилась вперта боротьба за її заборону.
Вперше питання про хiмiчну зброю обговорювалося в 1899 р. на першiй мiжнароднiй конференцiї в Гаазi з гуманiзацiї звичаїв та законiв вiйни. Там була прийнята Декларацiя про незастосування снарядiв з задушливими та шкiдливими газами. Пiдписання угод Гаазької конференцiї вiдбулося у 1907р.
У 1925 р. був підписаний Женевський Протокол про хiмiчну, бактерiологiчну вiйну, згідно з яким заборонялося використання задушливих отруйних газів та інших газiв i бактерiологiчних засобів. Радянський Союз ратифiкував даний Протокол у 1928 р., а США ― у 1975 р.
В 1965 р. ООН прийняла резолюцiю № 2603 про заборону хiмiчної вiйни, а в січні 1993 р. ― Конвенцію про заборону розроблення, виробництва, накопичення і застосування хімічної зброї та про її знищення.

Класифікація отруйних речовин
Наявнiсть великої кiлькостi ОР, якi є представниками рiзних класiв хімічних сполук і мають рiзні фiзичнi, хiмiчнi та токсичнi властивостi, обумовила створення рiзних класифiкацiй, основними з яких є: токсикологiчна; тактична; за швидкістю дiї; за поведiнкою на мiсцевостi‚ хiмiчна. Разом цi класифiкацiї враховують фізичні, хiмiчнi та токсичнi властивостi.
Токсикологiчна класифiкацiя (за токсичною дiєю) групує ОР за характером їх дiї на органiзм i симптомiв уражень. Вiдповідно до цього ОР розподiляються на такі групи:
а) ОР нервово-паралiтичної дiї: зарин, зоман, V-гази (Vx-гази). Цi речовини викликають розлад функцiй нервової системи, м’язовi судоми та паралiчi.
б) ОР шкiрнонаривної дiї: iприт, азотистий iприт, люїзит. Характерною для цих речовин є здатність уражати шкiру з утворенням пухирів та виразок, позаяк вони є унiверсальними клiтинними отрутами‚ то уражають також органи зору, дихання та інші внутрiшнi органи.
в) ОР загальноотруйної дiї: синильна кислота та хлороціан. Цi речовини викликають загальне отруєння органiзму внаслiдок пригнiчення тканинного дихання.
г) ОР задушливої дiї: фосген. Ця речовина уражає легенi, що призводить до порушення або зупинки дихання внаслiдок розвитку набряку легень.
д) ОР подразнюваальної дiї: хлорацетофенон, Cі-Ес (CS), Сі-Аp (СR), адамсит. Цi речовини подразнюють слизовi оболонки очей i верхнiх дихальних шляхiв, викликають сильну сльозотечу та рiзь в очах i носi, неcтримне чхання, бiль у грудях.
е) Психотоміметичнi (психохiмiчнi) ОР: Бі-Зeт (BZ), дiетиламiд лізергінової кислоти (ДЛК) та iн. Цi речовини викликають розлад дiяльності нервової системи з появою симптомiв психічних захворювань.
Тактична класифiкацiя розподiляє ОР за їх бойовим призначенням. Видiляють такі 3 групи:
а) смертельнодiючi ОР, призначенi для знищення живої сили. В цю групу входять‚ головним чином‚ ОР нервово-паралiтичної, шкiрнонаривної, загальноотруйної та задушливої дiї: зарин, зоман, V-гази, бiнарнi ОР, iприт, люїзит, синильна кислота, хлороціан, фосген.
б) подразнювальні ОР, призначенi для ослаблення боєздатності вiйськ і їх знесилення. Цi речовини використовують також у полiцейських та навчальних цiлях. У цю групу входять лакриматори i стернiти: CS, CR, адамсит, хлорацетофенон.
в) ОР, якi тимчасово виводять iз ладу особовий склад, тобто призначенi для дезорганiзацiї вiйськ. У цю групу входять психотомiметичнi ОР: BZ, ДЛК.
Класифiкацiя ОР за поведiнкою на мiсцевостi в умовах бойового застосування:
а) Стiйкi ОР (СОР) ― речовини, якi зберігають свою уражаючу дiю у зовнiшньому середовищi бiльше однiєї години пiсля застосовування. Цi ОР довго заражують мiсцевiсть i всi об’єкти, якi там розташовані, що в свою чергу служить джерелом тривалого зараження повітря. До СОР вiдносяться речовини з температурою кипiння понад 140 0 С ― зарин, зоман, V-гази, iприт, люїзит, СS.
б) Нестiйкi ОР (НОР) ― гази та речовини, з температурою кипіння до 140 0 С, якi швидко випаровуються, уражаюча дiя яких зберігається всього до однiєї години пiсля застосування. Типовими представниками НОР є фосген, хлороціан, синильна кислота.
На думку вiйськових спецiалiстiв‚ з тактичної точки зору СОР призначенi для ураження живої сили, зараження мiсцевостi, водоймищ, бойової технiки i под.‚ НОР ― для знищення живої сили.
За швидкістю настання уражаючої дiї:
а) Швидкодiючi ОР, якi не мають періоду прихованої дiї i основна симптоматика ураження якими виникає в період першої години пiсля дiї ОР (зарин, зоман, Vx ― iнгаляцiйно, синильна кислота, хлороціан, СS, СR);
б) ОР сповiльненої дії, які мають перiод прихованої дiї бiльше однiєї години (Vx ― через шкiру, iприт, фосген, BZ).
5. Залежно вiд рiвня виробництва i запасiв, якi є:
а) Табельнi ОР, якi перебувають на озброєннi. До них вiдносяться Vx, зарин, iприт, BZ, СS, СR.
б) Резервнi ОР, яких не виробляють, але за потреби можуть виробляти оскільки‚ їх технологiя одержання розроблена. До них вiдносяться: синильна кислота, фосген, азотистий iприт, адамсит.
Хiмiчна класифiкацiя відносить ОР залежно вiд хiмiчної структури до визначених класiв хiмiчних сполук.

Хімічні засоби уражень
Хiмiчнi засоби уражень — сукупнiсть хiмiчних боєприпасiв та хімічних бойових приладiв, призначених для застосування ОР з метою ураження живої сили, зараження повiтря, мiсцевостi, бойової технiки та iнших матерiальних засобiв.
Характеристика хімічних засобів ураження подана в таблиці 1.1.
Бiнарнi хiмiчнi боєприпаси та прилади є рiзноманiтнiстю хiмiчної зброї. Вони складаються з двох малотоксичних сполук (компонентiв), які включені у снаряд, бомбу чи ємкiсть приладу (ВАП) i зберігаються iзольовано один вiд одного. Змiшування компонентiв i реакцiя мiж ними досягаються пiсля вильоту снаряда, (скидання бомб) та руйнування перегородки яка їх роздiляє або штучного перемiшування за допомогою спецiальних пристроїв.
На озброєнні є бiнарнi боєприпаси з зарином-2 та Vx-2, якi мiстяться в 155-та 203‚2-міліметрових артилерiйських снарядах та авiацiйних бомбах з Vx-2 типу “Біг-Ай”.

Насколько материал оказался Вам полезным?
Текущий рейтинг: 4.0/8 голосов

Добавил(а): nmu | 10.02.2008 | Просмотров: 3999 | Загрузок: 714
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Объявления на сайте
Новости на сайте
Продажа литературы на сайте
Медицинские выставки 2017
Статистика
Rambler's Top100 Союз образовательных сайтов
Яндекс.Метрика


Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

Пользователи on-line:

География посетителей сайта
Copyright cтуденты НМУ © 2017