Мобильная версия | RSS
Счастливый Вы человек, Гость!
Вход | Регистрация
Меню сайта
Разделы
Тесты КРОК 2015 [67]
Разное [27]
Акушерство и гинекология [37]
Анатомия [15]
Биология [3]
Биофизика [7]
Биохимия [14]
Военка [30]
Гигиена [7]
Гистология [5]
Гуманитарные науки [11]
Дерматология и венерология [4]
Детские инфекции [33]
Детская хирургия [23]
Законодательство [21]
Иммунология и аллергология [2]
Инфекционные болезни [26]
Латинский язык [2]
Микробиология [6]
Нервные болезни [6]
Нормальная физиология [20]
Онкология [36]
Офтальмология [4]
Патологическая физиология [41]
Патологическая анатомия [47]
Педиатрия [20]
Психиатрия [3]
Радиология [14]
Социальная медицина [6]
Стоматология [51]
Судебная медицина [22]
Терапия [107]
Травматология и ортопедия [47]
Фармакология [68]
Хирургия [39]
Эндокринология [10]
Эпидемиология [19]
Мультимедиа [27]
Записи в дневниках
Народный опрос
Опасно ли детям учиться в одном классе с ВИЧ-инфицированным ребенком?
Всего ответов: 4442
Форма входа
Неофициальный сайт студентов
НМУ имени А. А. Богомольца
Главная » Файлы » Травматология и ортопедия

Посібник для практичних занять з травматології та ортопедії (учебник, архив, *.doc)

[ Скачать с сайта (130.0Kb) ] 06.03.2008, 23:40

МОЗ України, НМУ імені О. О. БОГОМОЛЬЦЯ

Київ-1999

У посібнику викладені питання для самопідготовки з кожної теми, тести попереднього і підсумкового контролю з теми, розроблені ситуаційні завдання до кожного практичного заняття. Крім того, спеціально виділений «Блок інформації», в якому приведені новітні дані по спеціальності, рекомендації стосовно курації хворих, перелік необхідних практичних навичок, якими студент повинен оволодіти протягом всього циклу занять з ортопедії і травматології.

Посібник до практичних занять з травматології та ортопедії підготували викладачі кафедри травматології та ортопедії Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця: завідувач кафедри, професор О. А. Бур'янов; Заслужений діяч науки, двічі Лауреат Державної премії України, професор Є. Т. Скляренко; доктор медичних наук, професор В. Я. Дроботун, доктор медичних наук, професор О.І. Волошин, кандидати медичних наук В. І. Кравчук, І. П. Рудий, О. О. Федюра , М. О. Задніченко, В. П. Кваша, В. П. Грек, О. І. Фурманець.


Всього 20 занять.

Заняття 1

Тема: «Методика обстеження ортопедо-травматологічного хворого».

Вступ. В основу обстеження ортопедо-травматологічного хворого покладені загально-клінічні методи обстеження. Однак специфіка ортопедичних захворювань і клініка травм вимагають певних знань.

Блок інформації

  1. В анамнезі ортопедичного хворого необхідно звертати увагу на спадковість, особливості початку і розвиток захворювання, яке проводилось консервативне і оперативне лікування. При травмах — на механізми травми і характер травмуючого предмета, долікарську і лікарську допомогу у дошпитальний період.
  2. Огляд ортопедо-травматологічного хворого необхідно проводити в оголеному стані, оскільки порушення функції одного органу неминуче веде до порушень функції всього опорно-рухового апарата (вкорочення нижньої кінцівки після перелому веде до фіксованого перекосу таза, компенсаторного викривлення хребта, кульгання та ін.). При огляді необхідно розрізняти три основні стани хворого:
    а) Активний. б) Пасивний (пасивне звисання кисті при переломі плечової кістки з пошкодженням променевого нерва). в) Вимушений (при вивихах шийного відділу хребта хворий тримає голову нахиленою вперед, підтримуючи її руками).
  3. При огляді хворого треба визначити такі види ходи:
    щадну (при больовому синдромі), нещадну (кульгавість при вкороченні кінцівки або анкілозі), паралітичну, спастичну, «качину» та пірнаючу. Пальпація дозволяє встановити температуру, тургор шкірних покривів, сухість або підвищену вологість, характер припухлості, її взаємовідносини з оточуючими тканинами, наявність рідини в суглобі, флюктуацію при абсцесах.
    Кінчиками пальців визначають локальну біль (при переломах, епікондилітах, епіфізіолізах без зміщення). При бімануальній пальпації рухомість, взаємовідносини кісткових виступів та ін.
  4. Визначення амплітуди рухів в суглобах:
    Спочатку визначають амплітуду активних рухів, які приводяться самим хворим, після цього — об'єм пасивних рухів. Вимірювання проводяться за допомогою кутоміру. Бранші встановлюються по осі сегментів, що утворюють суглоб, а вісь кутоміру розташовується відносно осі руху суглобу. Вихідне положення для кульшового і колінного суглобів — 180 градусів (положення суглоба при вільному вертикальному положенні тулуба і кінцівок). Рухи у фронтальній площині називаються відведенням і приведенням, а сагітальний — згинанням і розгинанням, навколо по-здовжної осі кінцівки — зовнішня або внутрішня ротація. Порушення рухомості характеризуються: а) повною нерухомістю в суглобі (кістковий анкілоз); б) тугорухомістю (фіброзний анкілоз); в) обмеженістю рухів у суглобах в одній площині (контрактура). Хибні установки кінцівок або їх сегментів можуть бути конкордантні, тобто функціонально зручні, за яких хворі можуть пересуватись за допомогою милиць, палиці і дискордатні, за яких хворі не здатні пересуватись навіть з милицями.
  5. Визначення м'язової сили:
    Поряд з амплітудою рухів визначають суб'єктивно м'язову силу за силою опору, який чиниться хворим досліднику. Оцінка проводиться за 5-бальною системою:
    5 балів — сила досліджуемого м'яза нормальна, забезпечується повний обє'м рухів з подоланням власної ваги кінцівки і зовнішньго опору;
    4 бали — сила мяза добра, забезпечується повний об'єм рухів з подоланням класної ваги кінцівки і незначного зовнішнього опору;
    З бали сила м'яза задовільна, забезпечується повний об'єм рухів з подоланням власної ваги кінцівки, але без зовнішнього опору;
    2 бали — сила м'яза незадовільна — повний об'єм рухів забезпечується із сторонньою допомогою;
    1 бал — сила м'яза погана, відсутня функція, але при пальпації відчувається скорочення м'яза;
    О балів — сила м'яза нульова, відсутня функція, при пальпації відсутнє скорочення м'яза.
  6. Вимірювання об'єму і довжини кінцівки.
    Вимірювання довжини пошкодженої кінцівки відбувається в порівнянні із здоровою. Оптимальними точками для вимірювання є кісткові виступи. Розрізняють такі види вкорочення:
    1. Анатомічне вкорочення. Вимірюється воно посегментно: довжина стегна від великого вертлюга до суглобової щілини колінного суглоба; довжина гомілки — від суглобової щілини колінного суглоба до верхівки латеральної кісточки; довжина плеча — від великого горбка плечової кістки до верхівки ліктьового відростка; передпліччя — від верхівки ліктьового відростка до шилоподібного відростка ліктьової кістки).
    2.Відносне вкорочення (довжина верхньої кінцівки — від акроміального відростка лопатки до шилоподібного відростка ліктьової кістки; довжина нижньої кінцівки від передньої верхньої ості клубової кістки до верхівки внутрішньої кісточки).
    3.Функціональне вкорочення — відстань від центра підошвеної поверхні стопи до підлоги, яке визначається за допомогою маркірованих підставок. Вона складається із суми анатомічного і підносного вкорочення. При появі атрофії, випоту в суглобі, проводять вимір об'єму як пошкодженої, так і здорової кінцівки на симетричних ділянках однаково віддалених від кісткових виступів, що дозволяє слідкувати за їх динамікою.
    4. Рентгенологічне дослідження має важливе значення для обстеження ортопедо-травматологічного хворого в уточненні і постановці діагнозу. Рентгенологічне дослідження проводиться в двох проекціях: передньо-задній і боковій. В тяжких для діагностики випадках (початкові стадії остеохондропатій; кістково-суглобового туберкульозу) проводять порівняльні рентгенологічні знімки хворого і здорового суглоба або сегмента кінцівки. При переломах трубчастих кісток рентгенологічний знімок необхідно робити із захопленням суглоба, розташованого ближче до перелому, а при переломі двокісткового сегменту (передпліччя, гомілка) — необхідно захоплювати два суміжні суглоби.
    5. Основними рентгенологічними ознаками перелому є наявність в тіні кістки ліній перелому і зміщення кісткових фрагментів. Розрізняють зміщення уламків по довжині, ширині, зміщення під кутом та по периферії, яке залежить від травмуючого фактора та скорочення м'язів після перелому.
  7. Лабораторні дослідження
    Крім загальних досліджень, широко застосовується в ортопедо-травматологічній практиці фізіологічні, біомеханічні і морфологічні дослідження.

Насколько материал оказался Вам полезным?
Текущий рейтинг: 4.2/4 голосов

Добавил(а): Asterix | 06.03.2008 | Просмотров: 6581 | Загрузок: 1707
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Объявления на сайте
Продажа литературы на сайте
Медицинские выставки 2017
Яндекс.Метрика
Главная страница Информация о сайте Гостевая книга Обратная связь