Мобильная версия | RSS
Счастливый Вы человек, Гость!
Вход | Регистрация
Меню сайта
Разделы
Тесты КРОК 2015 [67]
Разное [27]
Акушерство и гинекология [37]
Анатомия [15]
Биология [3]
Биофизика [7]
Биохимия [14]
Военка [30]
Гигиена [7]
Гистология [5]
Гуманитарные науки [11]
Дерматология и венерология [4]
Детские инфекции [33]
Детская хирургия [23]
Законодательство [21]
Иммунология и аллергология [2]
Инфекционные болезни [26]
Латинский язык [2]
Микробиология [6]
Нервные болезни [6]
Нормальная физиология [20]
Онкология [37]
Офтальмология [4]
Патологическая физиология [41]
Патологическая анатомия [47]
Педиатрия [20]
Психиатрия [3]
Радиология [14]
Социальная медицина [6]
Стоматология [51]
Судебная медицина [22]
Терапия [107]
Травматология и ортопедия [47]
Фармакология [68]
Хирургия [39]
Эндокринология [10]
Эпидемиология [19]
Мультимедиа [27]
Записи в дневниках
Народный опрос
Как у студента обстоят дела с подработкой?
Всего ответов: 4062
Форма входа
Неофициальный сайт студентов
НМУ имени А. А. Богомольца
Главная » Файлы » Травматология и ортопедия

Пухлини опорно-рухового аппарату (методичка, )

[ Скачать с сайта (19.0Kb) ] 31.08.2008, 22:28
Факультет медичний, ПЛЗСУ
Курс IV
1. Актуальність теми:
Помилки в діагностиці пухлин опорно-рухового апарату на ранніх етапах розвитку пухлинного процесу пояснюється слабим знанням клініки, діагностики та відсутністю настороженості лікарів всіх спецільностей.
Дійсно діагностика пухлин опорно-рухового апарату на ранніх стадіях розвитку процесу дуже важка.
Це пояснюється тим, що клінічна картина залежить від нозологічної форми пухлини, її біологічних особливостей, локалізації, темпів росту, місцем розповсюдження процесу.
На ранніх стадіях вона, як правило, позбавлена специфічних симптомів.
Відсутність настороженості лікарів всіх спецільностей в відношенні пухлинного процесу веде до помилок в діагностиці та запізненому встановленні правильного діагнозу.
В поліклініці таким хворим призначають весь арсинал консервативного лікування і лише відсутність ефекту від лікування та явних ознак пухлинного процесу заставляє провести рентгенографію та направити, на жаль пізно, до онколога.
В практиці виникають значні труднощі при розмежуванні доброякісних і злоякісних пухлин.

Клінічні прояви пухлин опорно-рухового апарату.
Діагностичний симптомокомплекс складається з 3 головних проявів:
1. Біль в ураженому відділі (93%)
2. Наявність (пальпується) пухлиноподібне утворення
3. Порушення функції кінцівки
Анамнез має важливе значення в діагностиці кісткових пухлин. По-перше, треба з’ясувати: вік хворого, скарги, загальний стан хворого, локалізацію процеса, швидкість росту пухлини, болючічть, функціональні порушення.
Якщо на місці пухлини виник патологічний перелом визначається патологічна рухомість фрагментів. Це особливо характерно для безболісного протікання (в 50%) остеогенної саркоми. Перелом виникає від незначної дії травмуючого агенту.
В випадках злоякісного перебігу біль болі сильні, постійні, не залежать від функції ураженої кінцівки, та болі вночі. Локалізація болю іноді не відповідає місцю пухлинного процесу. Наприклад: болі з локалізацією в колінному сугобі обумовлені патологічним процесом в проксимальном відділі стегна.
Пухлиноподібне утворення пальпаторно визначається, якщо патологічний процес виходить за межі кістки чи має реацію окістя, навколишніх тканин.
При пальпації визначають форму, межі, консистенцію, шкіри на пухлиною, її однорідність, болючість, ознаки метастазування в лімфатичні області ( пахвинну, пахову).

В випадках злоякісної пухлини: пухлина нерухома, межі нечіткі, ущільнена косистенція, поверхня нерівна, болюча, місцева t0 підвищена , шкіра гіперемована чи дещо синюшна.
При доброякісній пухлині –межі пухлини чіткі, форма різна (від плоскісного потовщення до грибовидної, рівної чи нерівної), нерухома.
Розмір не характерезує злоякісність процесу.
Клінічно визначається симптом „вздуття” кістки (наприклад при доброякісній остеокластомі), яка розташована в епіметафізах довгих кісток. При цьому визначаються ділянки розмягчення-відсутність кортикального шару кістки, особливо на верхівці „вздуття”.Це патогномонічний симптом для даної пухлини.
Може виявлятись атрофія м’язів на ураженій кінцівці, контрактура кінцівки ( при розташуванні пухлини в метафізі чи епіфізі).

Пухлини можуть походити не тільки з власних кісткових або хрящевих елементів, а й інших тканин, які водять до складу кістки, в тому числі із кісткового мозку, окястя, судин, нервів.
В випадках метастатичного ураження довгих кісток кінцівок місце метастазу характеризується веретеноподібною нерухомою пухлиною з помірною болючістю та порушенням функції.
Локалізація: так 70% первинних пухлин кісток розвиваються в метаепізізах довгих кісток, із них 50%- в кістках, що утворюють колінний суглоб.
Метастази –в тілах хребців, та діафізах довгих кісток.
В діагностиці вадливе значення має темп росту пухлини. Може характеризувати доброякісність чи злоякісність процесу. Повільний ріст притаманний доброякісному процесу.
За клінічними проявами пухлини кісток досить часто розцінюють як остеомієліт, періостит, чи флегмону.

Інструметальні методи дослідження:
1. Рентгенологічні дослідження.
Дозволяють отримати слідуючі дані: солітарність чи множинність ураження, розташування пухлин, в яких сегментах, в яких участках кістки розташовується пухлина (епіфіз, епіметафіз, діафіз окістя, кортикальному шарі чи ендостально).
На користь доброякісності пухлини свідчить: різке очертання контурів, нормальна структура, повільний ріст.
На користь злоякісності пухлини свідчить: порушення кісткової тканини з утворенням дефектів, неправильна форма, безпорядна структура, відсутність структури, переостальна реакція, голкоподібний періастит (спікули), швидкий ріст, крайові (дашки), реакція окістя, відсутність межі між пухлиною і здоровою ділянкою кістки.
Для уточнення розположення пухлини слід проводити рентгенологічні дослідження в двох і більше проекціях.
Коли очаг малий, наприклад, остеоід – остеома, в цих випадках необхідно використовувати томографію.
Для виявлення множинності ураження викорисовується ядерно-магнітне-резонансне дослідження.
МРТ показує зв’язок пухлини з навколишніми тканинами в усіх площинах.

Антіографія.
Цей метод полягає у введенні конкретної речовини (кардіотраст, венографін) в судинне русло хворої кінцівки.
Посилення кровопостачання патотологічно зміненої ділянки за рахунок атипових утворених судин.
Густа сітка безпорядних судин, наявність багаточисленних лакун завитки, озер – свідоцтво злоякісного процесу.
Симптом „ампутації” провідної артерії – характеризує некроз пухлинної тканини.
Радіонуклідне дослідження (радіоізотопне сканування кісток).
Кісткова тканина володіє здібностю накопичувати радіонукліди (техніцій, стронцій).
Особливо накопичення радіонуклідів зростає при ураження кістки злоякісною пухлиною.
Додаткову роль відіграє теплографія зони ураження.

Лабораторна діагностика.
На відміну від доброякісних пухлин при злоякісних виникають зміни з боку крові і особливо вони виражені в запущених випадках.
Як правило, збільшується ШОЄ, лейкоцитоз, відносна кількість лімфоцитів і моноцитів характеризують лише фінальний етап процесу.
Зменшується альбумінів, збільшується відносна кількість глобулінів (але і їх рівень низький).
Під час розпаду пухлини знижуються показники всіх білкових фракцій.
Виключення становить міеломна хвороба, при якій має місце виражена гіперпротеінемія ( за рахунок глобулінових фракцій). В сечі визначається білок Бенс-Джонса.
У сиворотці крові різко збільшується муко- і глікопротеіни, сіалова кислота. Підвищується рівень лужної фосфотази, особливо при остеогенній саркомі.
Дуже важливим є визначення гексокінази.
У здорових людей гексокіназа в сироватці крові відсутня, в той час як при злоякісних пухлинах навіть на ранній стадії її виявляють у 80%.

Морфологічне дослідження.
Ці дослідження є найбільш точним засобом у діагностиці пухлин.
Гістологічне дослідження є основним в діагностиці характеру пухлини.
Менш інформативною при кісткових пухлинах є пункційна біопсія.
Найбільш інформативною є інцизійна біопсія під час оперативного втручання, а ще краще відстрочена.

Основні методи лікування пухлин.
1. Хірургічний.
2. Променева терапія.
3. Хіміотерапія
4. Комбіноване лікування.
Обсяг оперативного втручання залежить від локалізації, характеру і розмірів пухлини.

1. До хірургічних методів належать:
а) екскохлеація з послідуючою томпонадою порожнини кістковими трансплантатами аутоалотрансплантатами;
б) резекція (крайова) кістки в межах здорових тканин;
в) резекція (сегментарна) з послідуючим заміщенням дефекта відповідного розміра алотрансплантатом;
г) застосування ендопротезування;
д) ампутація:
е) екзартикіляція.

2. Променева терапія. До рентегнівського випромінювання чутливі такі доброякісні пухлини як остеобластома і ангіома, а серед злоякісних – ретикулосаркома, міелома, пухлина Юїнга. Під впливом рентгенотерапії зупиняється ріст пухлини. Але променева терапія шкідливо діє на здорові тканини, що прилягають до пухлини і на організм хворого в цілому. Тому, її слід застосовувати обережно і в процесі лікування стежити за станом крові.

3. Хіміотерапія. Відомо, що на сьогодні немає патогенетичної лікарської терапії з приводу пухлин, але вона широко використовується як допоміжний метод лікування в перед- і після операційному періодах. Цитостатичні препарати (адріаміцин, вінкристин, сарколізин, декарбозин, циклофосфан) застосовують при дисемінованих формах злоякісних пухлин.

4. Комбіноване лікування. Найбільш ефективним є комплексне лікування з приводу злоякісних пухлин кісток – проведення радикальної операції з застосуванням протипухлинних препаратів і променевої терапії.
Для комбінованого лікування кількома хіміопрепаратами запропоновано такі схеми: АВС (адріаміцин, вінкристин, сарколізин(, ВУАД (вінкристин, циклосфан, адріоміцин, декарбазин). Наприклад, предопераційна внутриартеріальна інфузія адріаміцину 3 дні променева терапія 2 тижні, після чого проводиться радикальна операція з послідовною хіміотерапією за схемою АВС протягом 76 знів. При остеогенній саркомі ВУАД.

В практичній діяльності частіше всього ми зустрічаємось з слідуючими пухлинами:
Доброякісні пухлини остеогенного походження: остеома, остеоід-остеома, хондрома, остеохондрома, остеобластокластома (гігантоклітинна пхлина).

Остеома.
Захворювання трапляються в любому віці. Розрізняють 3 види остеом:
а) зубчасту; б) компактну; в) проміжну форму, при якій пухлина складається з коркової і губчастої речовини.
Пухлини з компактної кістки частіше уражують кістки черепа. Губчасті і проміжні частіше локалізуються в довгих трубчастих кістках, переважно плечовій і стегновій. Остеома цільна, нерухома, неболюча. Пухлини поодинокі і мають різну форму і розмір. Вони можуть мати широку основу, а іноді вузеньку ніжку. Остеома характеризується повільним ростом.
На рентгенограмі кортикальний шар материнської кістки переходить, не порушуючи цілості в кортикальний шар остеоми.
Остеоми невеликих розмірів, часто проводять безсимптомно і виявляються випадково при рентгенографічному дослідженні з іншого приводу. При рості в порожнину черепа може давати функцональні порушення.
Мікроскопічно пухлина не відрізняється від зрілої кісткової тканини.
Диференціювати остеому потрібно з остеоід-остеомою, екзастозом.
Лікування остеоми хірургічне. Пухлину видаляють разом з соновою в межах здорової кісткової тканини. Радикальна операція виключає рецидив опуху.

Остеоїд – остеома.
Вперше її описав Яффе в 1935 році.
Частіше вражаються особи молодого віку від 10 до 25 років, переважно чоловіки, пухлина частіше локалізується у стегневій і великогомілковій кістках.
Клініка. Основним клінічним проявом є болі, які тривають місяці і роки, болі не затихають ні в день, ні вночі. У хворих, які довго хворіють, наступає атрофія м’язів, з’являється контрактура, хромота.
Рентгенологічно виявляється овальне або кругле просвітлення невеликих розмірів (1 см), з гістою зоною склероза навколо.
Морфологічно ураження складається з остеоїдної тканини, трабекул, остеобластів, остеокластів.
Остеогенна тканина добре васкуляризована.
Диференціювати остеоїд – остеому потрібно з остеомою, склерозуючим остеомієлітом Гаре, саркомою Юінга.
Лікування оперативне – видалення пухлинного вузла з зоною склероза.

Остеохондрома.
Ця пухлина зустрічається частіше у зрілому віці.
Больовий синдром з’являється, коли пухлина досягає великих розмірів. Жодна пухлина скелету не досягає таких великих розмірів, як остеохондрома. Як правило, вона солітарна. Найчастіше походить із В\З плечової кістки, лопатки, тазу, стегнової і великогомілкової кісток.
Клініка залежить від локалізації пухлини. Коли пухлина досягає значного розміру, з’являються болі і порушення функції.
Рентгенологічно пухлина має “пічку”, контури її різко очерчені. Пухлина складається з правильних кісткових острівців, що знаходяться серед хрящової тканини. Поверхня її горбаста, але контури добре окреслені. Пухлина нагадує кольорову капусту.
Гістологічно пухлина вміщує зрілу кісткову тканину у вигляді острівців серед хрящової тканини.
Лікування полягає в радикальній резекції пухлини в межах здорової тканини.
Часткове видалення пухлини призводить до рецидиву.
Прогноз при своєчасному кваліфікованому лікуванні сприятливий. Необхідно враховувати, що пухлина має великі потенційні ознаки злоякісності.

Хондрома.
Захворювання трапляється частіше у дітей і юнаків, але може бути і в здорових. Хондрома, яка розміщується на поверхні кістки, зветься – екхондромою, а та, що розміщується центрально – енхондромою.
Захворювання локалізується переважно в трубчастих кістках кінцівок, частіше в фалангах пальців, а також у п’яткових кістках.
Хондроми часто бувають множинними і двосторонніми.
Клініка. Хондрома довгий час протікає безсимптомно. Спочатку з’являється біль, припухлість, потім деформація. Біль при екхондромі з’являється, коли досягає великих розмірів і тисне на навколишні тканини. Біль при енхондромі пов’язана з порушенням ендоста і надкістя.
Макроскопічно пухлинна тканина являє собою контрактну біловату масу, що має зернисту структуру.
Мікроскопічно – це гіаліновий хрящ різного ступеня зрілості, хрящеві клітини розміщені безпорядно. Серед хрящових клітин можуть знаходитись краплинки вапна.
Рентгенологічно. Пухлина має кулясту або овальну форму. На місці хондроми виявляється ділянка просвітлення або безструктурна кісткова речовина.
Диференціювати хондрому потрібно з остеохондромою, хондросаркомою.
Лікування. Поодинокі хондроми резектують в межах здорових тканин. При множинних хондромах лікування поліативне. Променева терапія необєктивна.

Остеобластокластома або гігантоклітинна пухлина.
Це захворювання трапляється частіше у віці 25-35 років, але може проявлятися в підлітків і в літньому віці.
Процес локалізується в епіметафізарних відділах трубчастих кісток, у спонгіозній тканини, проте може бути в ребрах і дуже рідко в тілах хребців. Звичайно уражується одна кістка. Як виняток, буває ураження одночасто стгнової і великогомілкової кісток. У цьому разі піхлина переходить по хрестоподібних зв’язках з однієї кістки на іншу. Але це буває дуже рідко, бо хрящові поверхні суглоба являють собою бар’єр, який перешкоджає проникненню пухлини в суглоб. Ріст пухлини призводить до руйнування структури кістки, потоншення, а іноді й до проривання кортикального шару.
Розрізняють: літичну, активно-кістозну і пазивно-кісточну форму.
Клініка: тривалий час пухлина не дає ні якого прояву і проходить безсимптомно. Часто першою ознакою захворювання є перелом кістки, який настав в результаті руйнування значної частини епіметафіза. В ряді випадків при пальпації можна відчути характерний пергаментний хруст, ниючі болі в ділянці пухлини. В міру розвитку захворювання симптоми наростають – промацується твердувата пухлина, шкіра над пухлиною має дуже виражений структурний малюнок, з’являється обмеження рухів у суглобі, посилюються болі.
На рентгенограмі характерна картина, яка складається з великого скопища різної величини камер, стільників або комірок, відокремлених одна від одної перегородками. Кортикальний шар кістки потоншений і здутий, окістя не реагує, суглобовий шар ніколи не уражується. Пухлина нагадує скопище миляних бульбашок.
Макроскопічно пухлинна тканина пухка, крихна, часто має вигляд кров’яних згустків. Вона має різні відтінки кольорів від червоного до чорного.
Мікроскопічно – пухлина складається з круглих і веретеноподібних клітин (остеобластів) і з багатоядерних гігантських клітин з багатьма ядрами (до 100 в одній клітині) – (остеокластів). Остеобластокластома в 15% випадків є первинно злоякісною формою.
Диференціювати остеобластокластому необхідно з остеогенною саркомою, туберкульозом, остеофибродистрофією.
Лікування остеобластокластоми хірургічне. Необхідно повністю, в межах здорової кістки, резектувати пухлину, а утворений дефект замістити авто-, гомо- або гетеротрансплантатом. В ряді випадків можливо використати ендопротезування. Коли не можна зробити радикальну операцію (резекцію ураженої ділянки), слабкий загальний стан хворого, вдаються до ампутації або екскохлеації.
Прогноз: незважаючи на комплексне лікування, не дуже сприятливий, рецидиви все ж бувають від 20 до 30%%.

Доброякісні пухлини не остеогенного походження.
Гемангіома .
Гемангіома трапляється в любому віці. Серед кісток скелета гемангіома частіше уражує кістки черепа, хребця.
Клініка. Характерними клінічними проявами є болі, функціональні та неврологічні порушення, які обумовлені стисненням головного чи спинного мозку.
Рентгенологічно виявляється овальне або кругле просвітлення. При ураженні тіла хребця він нагадує діжку.
Мікроскопічно картина складається з судин висланих однорідним ендотелієм.
Лікування оперативне – видалення пухлини в межах здорової тканини. В важкодосягаємих місцях проводять рентгентерапію. Прогноз. При своєчасному лікуванні – сприятливий.

Гломусна пухлина Барре-Массона.
Пухлина походить із артеріо-венозних анастамозів. Частіше ураджуються особи дорослого віку.
Пухлина частіше локалізується на ладонній поверхні кисті, подошвенній поверхні стопи. Росте повільно, досягає кілька мм.
Клініка. Характерною рисою пухлини є значна болючість, особливо при охолодженні, а також при натискуванні. Консервативне лікування ефекта не дає.
Мікроскопічно ураження складається з гломусних клітин, які знаходяться під ендотелієм судин.
Лікування оперативне – видалення пухлини.
Прогноз сприятливий.

Злоякісні пухлини.

Остеогенна саркома.
Захворювання частіше ураджує чоловіків у співвідношенні 2:1. Вік від 10 до 40 років, але остеогенна саркома може траплятись навіть у дитячому і старечому віці.
Остеогенна саркома є первинною надзвичайно злоякісною пухлиною кісток.
Ураджуються переважно трубчасті кістки: на першому місці дистальний відділ стегна, потім проксимальний відділ великогомілкової плечової кісток. Остеогенна саркома ураджує одну кістку.
Розрізняють 2 форми: остеобластичну і остеолітичну. Остеобластична саркома характеризується інтенсивними процесами формування в пухлині остеогенної тканини.
Для остеолітичної саркоми характерні руйнівні процеси.
При остеолітичній формі саркоми часто бувають патологічні переломи.
Позвиваючись поблизу суглоба, пухлина не переходить межі росткового або суглобового хряща, що відрізняють цю хворобу від хондросаркоми.
Клініка. Пухлина розвивається несподівано, без будь яких причин. Описані випадки розвитку остеогенної саркоми на грунті тривалого хронічного остеомієліту і хвороби Педжета. Пухлина швидко росте.
Домінуючим симптомом є болі, які носять постійний характер. Болі не піддаються дії наркотиків. Швидко наростає припухлість. Шкіра стає блискуючою. Через шкіру просвічується сітка вен. Розвивається обмеження рухів, з’являється кульгавість. При пальпації пухлина різко болюча, твердуватої консистенції. Лімфатичні вузли не уражуються. Хворі втрачають сон та апетит і швидко худніть. Дуже швидко з’являються метастази в легенях і головному мозку.
Дослідження крові виявляє зниження гемоглобіну, лейкоцитоз (10-12 тис.) ШОЄ (40-70 мм за годину).
Рентгенологічно пухлина не має чітких меж. В одних випадках виражений лізис кісткової тканини. В інших –виражене кісткоутворення.У всіх випадках внаслідок подразнення і відшарування окістя, розвиваються кісткові голки (спікули), розміщені поперечно до кістки і періостальні крайові розростання біля основи пухлини – козирки (дашки).
Макрологічно пухлина нагадує риб’яче м’ясо.
Мікроскопічно – це веретіноподібні поліморфні клітини.
Лікування – ампутація або екзартикуляція кінцівки. Ампітацію роблять для ліквідації нестерпних пекучих балів. Променева терапія мало впливає на перебіг опуху.
Прогноз несприятливий.

Хондросаркома.
Хондросаркома може розвиватися в будь-якій частині опорно-рухового апарата, що містить в собі хрящ.
Хондросаркоми вражають людей середнього та похилого віку.
Їх прийнято підрозділяти на: первинні та другорядні.
До другорядних належать перероджені хондроми і остеохондроми.
Клініка хондросаркоми характеризується повільним зростанням і на протязі кількох років не викликає особливих розладів.
У вираженні стадії біль стає панівною.
Хондросаркома роками не метастизує. При зростанні руйнує суглобовий хрящ.
Рентгенологічно вона має племистий малюнок.
Гістологічна картина характеризується наявністю великих хрящевих клітин з одним великим або кількома ядрами.
Диференцювати її необхідно з остеосаркомою.
Лікування радикальне – ампутація.
Рентгенотерапія даремна.
Прогноз більш сприятливий між при остеосаркомах.

Саркома Юінга.
Хвороба уражує людей молодого віку.
Юінг пов’язує походження опуху з ендотелієм лімфатичних судин кісткового мозку.
Процес проходить одночасно і в кістковомозковій порожнині і в гаверсових каналах.
Пухлина локалізується в діафізах довгих трубчатих кісток.
Пухлина має ту особливість, що проходить швидко і дає множинні метастази в кістки.
Клініка. Захворювання починається з появи болю, припухлості, підвищення місцевої і загальної температури (38-390). У крові виявляється лейкоцитоз (15-20 тис.) ШОЄ – 50-70 мм за годину. Клінічно захворювання нагадує остеомієліт. Шкіра червоніє, підвищується температура.
Часом стан хворих поліпшується, місцеві явища стихають, припухлість зменшується, але через деякий час захворювання спалахує з новою силою.
Рентгенологічно. В зв’язку з періодичним відшаруванням окістя, навколо кістки утворюється періостальна шкарлупа, яка має ряд шарів, що нагадують (пластинки цибулі). Кістковомозковий канал на початку захворювання розширюється і звужується на пазніх стадіях.
Мікроскопічно ураження складається з однорідних клітин, в яких ядро займає майже всю клітину, промежуточа речовина відсутня.
Лікування: пухлини Юінга є надзвичайно чутливими до рентгенівського випромінювання. На день 200-300 рентгенів, усього на курс 4000-5000 рентгенів, але ефект лікування тимчасовий, тому після рентгентерапії роблять ампутацію або екзартикуляцію кінцівки, а потім знову рентгенівське опромінення.
Прогноз не дуже сприятливий.

Злоякісні сіновіоми.
Злоякісні сіновіоми вражують дітей і дорослих. Частіше за все вони вражають колінний суглоб. Розпізнають два види злоякісних сіновіом:
1) сіновіоми, що сходять з фіброзного шару; 2) сіновіоми, що сходять з сіновіальної оболонки.
Клінічно – це щільна малохвороблива пухлина, яка без різкої межі зливається з м’якими тканинами. Зростання пухлини повільне.
На початковій стадії змін у кістках суглоба не виявляється. На пізніх стадіях розвитку з’являються деструктивні зміни кісток суглоба.
Гістологічно пухлина складається з цільних клітин. Диференцювати злоякісну синовіому треба з фібросаркомою. Лікування – радикальне. Спочатку рентген-терапія, пізніше – ампутація. Прогноз несприятливий.

Міелома. Хвороба Рустицького.
Міелома – хвороба, яку слід розглядати як саркому кісткового мозку. Частіше в віці 50-60 років. Уражуються переважно кістки черепа, хребта.
Клініка. Хворі скаржуться на сильні болі, слабість, патологічний перелом під час зарядки, кашля.
Рентгенологічно: характерною ознакою свідчить наявність округлих дефектів від кількох мм до 2-3 см в пошкодженій ділянці кістки.
Мікроскопічно: пухлина якладається з міелоідних клітин.
Лікування: рентгенотерапія, хіміотерапія, горнотерапія.
Прогноз несприятливий.

Вторинні пухлини кісток.
Вторинні пухлини є метастатичними. Метастази можуть локалізуватися в будь-якій кісткці, але частіше бувають в тілах хребців.
Часто спочатку виявляють метастаз у кістці, в той час, як локалізація первинної пухлини ще не встановлена.
В таких випадках треба всебічно обстежувати хворого, щоб виявити первинний очаг.
Симптоматологія метастатичних пухлин кісток різноманітна.
Лікування полягає в рентгенотерапії, гормонотерапії та хіміотерапії.
Прогноз малосприятливий.

Література:
2. Волков М.В. Клиническая онкология детского возраста. –М.:Медицина ,1965
3. Ланцман Ю.В. , Адамюк А.Т. и др. . Опухоли костей (клиника, диагностика, лечение). –Томск:1990.- 318с.
4. Корж А.А. Комплексное лечение опухолей костей .- Киев:»Здоровье», 1979.-224с.
5. Суслова О. Я. с соавт. Рентгенологический атлас заболеваний опорно-двигательного аппарата.— К., 1984.—256 с.
6. Трубников В. Ф. Заболевания и повреждения опорно-двигательного аппарата — К. : Здоровье, 1984.— 328 с.
7. Юмашев Г.С.Травматология и ортопедия.— М.: Медицина, 1977.— 575 с.

Насколько материал оказался Вам полезным?
Текущий рейтинг: 4.0/1 голосов

Добавил(а): Asterix | 31.08.2008 | Просмотров: 5662 | Загрузок: 659
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Объявления на сайте
Продажа литературы на сайте
Медицинские выставки 2017
Яндекс.Метрика
Главная страница Информация о сайте Гостевая книга Обратная связь