Мобильная версия | RSS
Счастливый Вы человек, Гость!
Вход | Регистрация
Меню сайта
Разделы
Хирургическая стоматология [43]
Детская стоматология [1]
Ортопедическая стоматология [1]
Терапевтическая стоматология [6]
Записи в дневниках
Народный опрос
Опасно ли детям учиться в одном классе с ВИЧ-инфицированным ребенком?
Всего ответов: 4356
Блог автора
Форма входа
Неофіційний сайт студентів
НМУ імені О.О. Богомольця, м. Київ
Главная » Файлы » Стоматология » Хирургическая стоматология

Провідникове знеболення верхньої та нижньої щелепи і прилеглих м’яких тканин. Фізіотерапія ускладнень, пов’язаних із знеболенням (методичка, архив, *.doc)

[ Скачать с сайта (1.61Mb) ] 10.02.2008, 23:14
Методична розробка практичного заняття № 2 студентів 9 семестру 5 курсу стоматологічного факультету, 2005/2006 н.р.

Актуальність теми.

Провідникова (регіонарна) анестезія застосовується при видаленні ряду зубів і коренів, новоутворень, при значному по об'ємі операції на альвеолярному відростку, при великих гнійно-запальних процесах, коли інфільтраційна анестезія небезпечна поширенням інфекції в навколишні тканини, а також у тих випадках, коли інфільтраційне знеболювання неефективне. Провідникове знеболювання досягається блокуванням провідності чутливого нерва в ділянці, віддаленій від місця проведення оперативного втручання.
Розрізняють ендоневральну й периневральну анестезію. Ендоневральна методика має досить обмежене застосування у зв'язку з ймовірністю розвитку травматичного невриту. Крім того, пошуки ін'єкційною голкою кісткового отвору, з якого виходить (або куди входить) судинно-нервовий пучок, нерідко приводить до ушкодження судини й виникненню кровотечі. У цьому немає необхідності, оскільки при периневральній анестезії знеболюючий розчин легко дифундує в товщу нерва, блокуючи провідність нервових волокон.





Навчальні цілі заняття.

1. Зрозуміти та засвоїти методики проведення провідниково знеболення верхньої та нижньої щелеп та прилеглих тканин.
2. Засвоїти методики проведення центральних анестезій щелеп.
3. Мати уявлення про внесок співробітників кафедри у вивчення та розробку різних методів знеболення.
4. Знати сучасні методи фізіотерапевтичного лікування ускладнень, пов’язаних із знеболенням.
5. Розвивати здатність аналітичного мислення в процесі вибору методик знеболення для проведення хірургічних втручань на верхній та нижній щелепах.



Виховні цілі заняття.

1. Розвинення почуття професійної відповідальності за правильність вибору методики та техніки проведення провідникового знеболення щелеп.
2. Виховання патріотичних почуттів до НМУ шляхом ознайомлення з досягненнями співробітників кафедри хірургічної стоматології.






Міжпредметна інтеграція. Вертикальна інтеграція.

Дисципліни Знати Вміти

1. Анатомія людини. Будову лицьового черепа, особливості іннервації та кровопостачання прилеглих анатомічних утвореннь.

2. Топографічна анатомія. Особливості будови щелепно-лицевої ділянки, топографію судинно-нервових утворень ЩЛД.

3. Пропедевтика внутрішніх хвороб. Методи обстеження пацієн-тів з порушеними функці-ями дихальної, серцево-судинної, нервової систем.
Діагностувати невідкладні стани та надавати невідкладну медичну допомогу пацієнтам.
4. Фізіотерапія. Методи фізіотерапевтичного лікування ускладнень, пов’язаних із знеболенням.




Вміти читати рентгенограми.


Внутрішньопредметна інтеграція.

Дисципліни Знати Вміти

1. Хірургічна сто-матологія. Методи проведення провідникового знеболення щелеп. Правильно обирати методику та проводити провідникове знеболення щелеп.

2. Хірургічна сто-матологія. Особливості будови щелепно-лицевої ділянки, топографію судинно-нервових утворень ЩЛД.
Можливі ускладнення при проведенні знеболення. Проводити заходи для запобігання та попередження ускладнень знеболювання.




4.Зміст теми заняття.

Провідникова анестезія підрозділяється на периферичну й центральну (стовбурова, суббазальна). Від стоматолога потрібне гарне знання топографічної анатомії щелепно-лицьової області.
Периферична провідникова анестезія проводиться в області наступних анатомічних утворень: біля бугра верхньої щелепи (туберальна), в області подочноямкового (інфраорбітальна), великого піднебінного (палатинальна), різцевого (інцизивна), нижньощелепного (мандибулярна) і підборідного (ментальна) отворів. Провідникова анестезія за Єгоровим дозволяє блокувати відразу два нерви - нижньоальвеолярний і щічний. Центральна провідникова анестезія здійснюється завдяки підведенню анестетика до круглого отвору крилопіднебінної ямки (блокується друга гілка трійчастого нерва) або до овального отвору основи черепа (блокується третя гілка трійчастого нерва). Майже до всіх отворів є внутрішньоротовий або позаротовий доступ. Позаротове знеболювання має переваги перед внутрішньоротовим, оскільки воно може бути здійснено навіть при закритому роті, немає небезпеки заносу інфекції в тканини зі слизової оболонки порожнини рота й гарантована ізоляція від запалених тканин або злоякісних новоутворень. Провідникова анестезія (як периферична, так і центральна) дозволяє обмежитися меншим числом ін'єкцій, заощаджувати кількість анестетика, забезпечити більш тривалий час знеболювання й уникнути деформації тих тканин, що оперуються, у порівнянні з інфільтраційною анестезією.

Знеболювання верхньозадніх альвеолярних гілок біля бугра верхньої щелепи (туберальна анестезія).
Можливе як внутрішньоротовим, так і позаротовим доступами.
Внутрішньоротовий спосіб. При напіврозкритому роті хворого (мускулатура розслаблена) тупим гачком Фарабефа, зуболікарським дзеркалом або шпателем кут рота й щоку відтягують на відповідній стороні назовні. Ін'єкційну голку, повернуту скошеним краєм убік кістки й щільно з нею контактуючу, під кутом 45° уводять на рівні другого великого кутнього зуба або між другими й третім великими кутніми зубами в слизову оболонку, на 0,5 см донизу від перехідної складки, а потім просувають догори й дозаду й трохи досередини на глибину 2,5 см, огинаючи бугор верхньої щелепи (мал. 1). Якщо у хворого відсутні другий і третій моляри, то варто орієнтуватися на вилицевоальвеолярний гребінь. Голку вколюють у перехідну складку на 0,5 см дозаду від гребеня, що відповідає середині коронки відсутнього другого моляра. Після введення 1,5-2 мл розчину анестетика анестезія верхніх задніх коміркових нервів настає через 5-10 хв.








Мал.1 Туберальна анестезія. Напрямок голки при анестезії біля бугра верхньої щелепи за Вайсблатом.
1 — інфраорбітальний отвір; 2 — отвори, через які в кістку входять верхні задні альвеолярні гілочки; 3 — вилицевоальвеолярний гребінь.

У зону знеболювання входять перший, другий і третій моляри, слизова оболонка й задньозовнішня стінка гайморової пазухи. Залежно від вираженості нервових анастомозів із середньою альвеолярною гілкою передній рівень анестезії може поширюватися до першого премоляра.
Ускладнення. Внаслідок неправильного положення ін'єкційної голки можливе пошкодження кровоносних судин в ділянці бугра верхньої щелепи з утворенням гематоми. Анестетик може потрапити в просвіт судини. Наявність адреналіну може призвести до порушень діяльності серцево-судинної й дихальної систем. Профілактика цих ускладнень полягає в правильному положенні голки. Поступове введення анестетика поперед голки забезпечує відсунення кровоносних судин.
При пораненні судин пальцем притискають місце кровотечі, а з метою попередження гематоми накладають давлячу пов'язку на щоку. При підозрі на потрапляння голки в судину варто впевнитися в цьому, створюючи вакуум у шприці, а потім змінити положення голки й продовжувати введення анестетика.
Позаротовий спосіб туберальної анестезії застосовується значно рідше. У точку перетину вертикальної лінії, проведеної через зовнішній край очниці, з нижнім краєм вилицевої кістки вводять голку, направляючи її нагору й досередини на глибину 2-3 см. Після того як вона досягне бугра верхньої щелепи, роблять ін'єкцію анестетика. Позаротовий метод знеболювання показаний тоді, коли в ділянці верхніх молярів відбувається гнійний процес.
При туберальній анестезії за Вайсблатом лікар, фіксуючи зміщені дозаду й донизу м'які тканини щоки великим і вказівним пальцями, вводить голку на 4-5 см до упору в задню поверхню вилицевоальвеолярного гребеня, а потім, випустивши небагато знеболюючого розчину, просуває голку нагору й усередину на 2 см і вводять анестетик.
При туберальній анестезії за Єгоровим лікар перебуває праворуч від хворого. Ін'єкційну голку вколюють біля передньонижнього кута вилицевої кістки під кутом 45° нагору й досередини на глибину, рівну відстані від місця вкола до нижньозовнішнього кута очниці. Попередньо варто визначити цю відстань у сантиметрах. Напрямок голки повинне бути перпендикулярним франкфуртській лінії.

Знеболювання верхніх передніх альвеолярних нервів (інфраорбітальна анестезія).
Застосовується при оперативних втручаннях на передньобоковому відділі верхньої щелепи, видаленні верхніх різців, ікол і малих кутніх зубів, а також при операціях на нижньому повіці, щоці, носі й верхній губі. Анестезія біля підочноямкового отвору виконується двома способами - внутрішньоротовим і позаротовим.
Внутрішньоротовий спосіб ширше використовується, ніж позаротовий. Спочатку треба визначити розташування устя підочноямкового каналу, орієнтуючись по спеціальних розпізнавальних пунктах. Устя каналу розташоване на 0,5-0,75 см нижче нижнього краю очниці й на 0,5 см досередини від його середини. Можна орієнтуватися стосовно зубів: отвір розташований на вертикальній лінії, проведеної через другий премоляр, і на 0,5-0,75 см нижче нижньоорбітального краю. Для одержання надійного анестезіологічного ефекту розчин анестетика необхідно вводити безпосередньо в підочноямковий канал, вісь якого спрямована трохи вперед, досередини й донизу.
Після визначення устя каналу вказівним пальцем лівої руки міцно фіксують до цього місця м'які тканини. Великим пальцем тієї ж руки зміщають верхню губу назовні й догори. Голку довжиною 4-5 см уводять у слизову оболонку перехідної складки між центральним і бічним різцями в напрямку до устя підочноямкового отвору, що перебуває на рівні кінчика вказівного пальця. Потім для безболісного просування голки варто ввести приблизно 0,5 мл анестетика, після чого голку вводять у канал на глибину 7-10 мм (мал. 2 а, в). Вводять у канал ще 0,5-0,75 мл розчину знеболюючої речовини. Якщо в області фронтальних зубів має місце гнійно-запальний процес, то голку можна ввести на рівні ікла або першого премоляра й просунути її до устя каналу (анестезія меншої інтенсивності). Щоб блокувати анастомози однойменного нерва із протилежної сторони, анестетик уводять на рівні вуздечки верхньої губи (0,3-0,5 мл).

Мал.2 Інфраорбітальна анестезія, а - положення голки й шприца; б - позаротовий спосіб; в - внутрішньоротовий спосіб.

Позаротовий спосіб. Визначають проекцію устя підочноямкового каналу. На цьому рівні м'які тканини фіксують вказівним пальцем лівої руки. Вкол голки роблять до кістки, а потім зі шприца випускають 0,5-1 мл розчину анестетика з метою безболісного пошуку голкою устя каналу. При потраплянні голки в канал хворий відчуває короткочасний біль. Повільно випускаючи анестетик, голку просувають по каналу на глибину 6-10 мм по напрямку трохи нагору, назовні й досередини. У канал вводять не більше 1,5-2 мл знеболюючі розчини. Повне знеболювання досягається через 7-10 хв (мал.2, б).
Методика підочноямкової провідникової анестезії очноямковим шляхом. Визначають і фіксують місце вколу вказівним пальцем лівої руки, що накладають на нижній край очниці. При ін'єкції праворуч палець кладуть на латеральну частину нижньоорбітального краю й кінець пальця доводять до середини краю, а при операції ліворуч - на медіальну частину нижньоорбітального краю з доведенням кінця пальця також до середини цього краю. Ін'єкцію й праворуч і ліворуч роблять правою рукою. Спочатку проколюють шкіру до кістки над виявленою за допомогою зазначеного пальця ділянкою очноямкового краю посередині останнього з передньої його сторони. Випускають небагато знеболюючого розчину й переходять голкою з передньої поверхні краю на верхню. Піднімають шприц злегка нагору й, безупинно випускаючи потроху знеболюючий розчин, просувають голку спереду назад у тісному контакті з нижньою стінкою очниці на 1 см, де й випускають останні 1-1,5 мл розчину (мал. 3).



Повне знеболювання області настає через 5-10 хвилин після ін'єкції. На підочноямкову провідникову анестезію очноямковим шляхом витрачають усього 1,5-2 мл знеболюючого розчину.
Таким чином, існує два шляхи проведення інфраорбітальної провідникової анестезії: з боку підочноямкового отвору й з боку підочноямкової борозенки. Перший називають переднім, або лицьовим; він може проводитися з боку рота й поза ротовою порожниною, а також буває внугрішньоканальним і позаканальним. Другий називається очноямковим і, природно, буває тільки позаканальним і позаротовим.
Слід відзначити наступне.
1. Очноямковий шлях підочноямкової провідникової анестезії,
здійснюваний завжди поза ротовою порожниною, повністю забезпечений від ускладнення інфекцією з боку порожнини рота.
2. Місце вколу при ньому перебуває далі від патологічного вогнища в щелепі, ніж місце вколу при передньому, лицьовому шляху.
3. Методика підочноямкової провідникової анестезії очноямковим шляхом доступніша для широких кіл лікарів, ніж внутрішньоканальна методика цієї анестезії.
4. При цьому шляху повністю виключається поранення закладених у підочноямковому каналі судин і нервів, можливість поранення яких не виключено при передньому внутрішньоканальному шляхові, що іноді веде до виникнення гематом і невралгій.
5. При ньому завжди знеболюються не тільки передні верхньоальвеолярні нерви, але й середні, у той час як при передньому внутрішньоканальному шляхові середні верхньоальвеолярні нерви можуть іноді не знеболюватися.
6. Оволодіння технікою підочноямкової провідникової анесте¬зії очноямковим шляхом забезпечує можливість успішного користування крилопіднебінною анестезією очноямковим шляхом, методика
якої відрізняється від методики першої тільки тим, що укол
робиться трохи медіальніше й просування голки вглиб очниці в тісному контакті з нижньою стінкою її та з неперерв¬ним випусканням знеболюючого розчину виконується не на 1 см, а на 3 см.
7. Особливо показаний очноямковий шлях тоді, коли при підочноямковій провідниковій анестезії переднім шляхом не вдається
потрапити в підочноямковий отвір, а майбутнє оперативне
втручання дуже болісне, а також у тих випадках, коли
місце вколу для переднього шляху зайняте патологічним вогнищем.
8. Існування декількох шляхів (передній позаротовий, передній внутрішньоротовий і очноямковий) дає можливість користуватись підочноямковою провідниковою анестезією й тоді, коли
є перешкоди до застосування одного та іншого з них.
Ускладнення. При інфраорбітальному знеболюванні, просуваючи голку через м'які тканини, можна ушкодити кутову артерію й передню лицьову вену, а при просуванні голки по каналу - ушкодити однойменну артерію або вену. Іноді виникає ішемія шкіри підочноямкової області. При влученні анестетика в очницю може короткочасно блокуватися нижня гілка окорухового нерва, що проявляється у вигляді диплопії. Травма підочноямкового нерва може привести до невриту. При перерахованих ускладненнях спеціальної допомоги не потрібно.

Знеболювання переднього (великого) піднебінного нерва (палатинальна анестезія).
Передній, або великий, піднебінний отвір перебуває біля внутрішньої поверхні альвеолярного відростка верхньої щелепи на рівні верхнього третього моляра, а якщо він не прорізався, то воно розташоване досередини й дозаду від другого моляра. У випадку відсутності цих зубів великий піднебінний отвір визначають на відстані 0,5 см допереду від межі твердого й м'якого піднебіння. Анестезію цього нерва роблять при широко відкритому роті. Голова хворого закинута назад. Шприц розташовують на протилежній стороні. Голку просувають до кістки й вводять 0,5 мл розчину анестетика. Анестезія настає через 3-5 хв після ін'єкції, поширюючись на слизову оболонку піднебіння від середньої лінії до гребеня альвеолярного відростка, попереду - до рівня середини ікла. Іноді ця ділянка стає блідою (мал. 4).



Мал.4 Положення шприца й місце вкола голки при знеболюванні великого піднебінного нерва.

Ускладнення. При введенні значної кількості знеболюючої речовини (більше 1 мл) блокуються нервові стовбури, які іннервують м'яке піднебіння. Хворий при цьому відчуває незручності від почуття стороннього предмета, нудоти й появи блювотного рефлексу. У випадку ушкодження судин може виникнути гематома. Зрідка розвивається некроз ділянки м'яких тканин і кістки твердого піднебіння, ймовірно, внаслідок порушення трофіки при введенні великої кількості анестетика під значним тиском, що неприпустимо, особливо в осіб літнього віку. Не виключене, що це ускладнення пов'язане з порушенням асептики.

Знеболювання носопіднебінного нерва (назопалатинальна анестезія).
Носопіднебінний нерв виходить у передній відділ піднебіння через різцевий канал. Отвір різцевого каналу розташований по середній лінії піднебіння між центральними різцями, в 7-8 мм від ясеневого краю. Допереду від устя каналу слизова оболонка твердого піднебіння утворює різцевий сосочок, що слугує орієнтиром при анестезії носопіднебінного нерва. Існують два способи для знеболювання - внутрішньоротовий і внутрішньоносовий (позаротовий).
Внутрішньоротовий спосіб. При широко відкритому роті голку вколюють в область різцевого сосочка, тобто трохи допереду від устя різцевого каналу. Оскільки укол болісний, слизову оболонку попередньо варто обробити 1—2 % розчином дикаїну або струменем 10 % аерозолю лідокаїну. Просунувши голку до контакту з кісткою, вводять 0,3-0,5 мл розчину анестетика, що блокує нерв у каналі. Гарний анестетический ефект досягається при введенні голки в канал на глибину 0,5-0,75 см. Введення голки в канал може бути утруднене при деформаціях щелеп (нижня макро- або прогнатія, верхня мікро- або ретрогнатія). Анестезія слизової оболонки піднебіння в області чотирьох верхніх різців настає протягом 5 хв (мал. 5, а).
Внутрішньоносовий спосіб. У ряді випадків при наявності патологічного процесу у фронтальному відділі альвеолярного відростка (періостит, остеомієліт, новоутворення і т.д.), коли внутрішньоротовий доступ не показаний, виникає необхідність у внутрішньоносовому способі. Це досягається двосторонньою ін'єкцією анестетика біля основи перегородки носа (досить складна процедура) або аплікаційним знеболюванням тампоном, змоченим 3-5 % розчином дикаїну з адреналіном і введеним на кілька хвилин у нижні носові ходи праворуч і ліворуч від перегородки носа (мал. 5, б).












Мал.5 Знеболення носопіднебінного нерву.
а — внутрішньоротовий спосіб в різцевому каналі;
б — внутрішньо носовий спосіб біля осно¬ви перегородки носа.

Ускладнення. Глибоке введення голки в різцевий отвір (більш ніж на 1 см) погрожує появою носової кровотечі.

Знеболювання нижнього альвеолярного нерва біля нижньощелепного отвору (мандибулярна анестезія).
Нижньощелепний отвір перебуває в середній частині внутрішньої поверхні гілки нижньої щелепи, попереду й зсередини прикритий кістковим виступом - язичком нижньої щелепи. Цей отвір розташований на 1,5 см дозаду від переднього краю гілки й на 1,3 см - від заднього краю; від нижнього краю щелепи воно відстоїть на 2,7 см. Кістковий виступ біля нижньощелепного отвору перешкоджає введенню анестетика безпосередньо в нього, тому знеболюючий розчин варто вводити на 1 см вище цього отвору в те місце, де перебуває рихла клітковина. Висота розташування нижньощелепного отвору відповідає в дорослих рівню жувальної поверхні нижніх великих кутніх зубів, у людей похилого віку й дітей - трохи нижче. Блокування нижнього альвеолярного і язичного нервів біля нижньощелепного отвору можна виконати внутрішньо- та позаротовим способами.
Внутрішньоротове знеболювання здійснюють пальпаторно й аподактильно.
Анестезія пальцевим способом. При максимально відкритому роті хворого лікар поміщає вказівний палець у ретромолярну ямку, пальпуючи при цьому внутрішній край гілки. Голку вводять до кістки на 1 см дозаду від нігтя вказівного пальця й на 1 см вище жувальних поверхонь нижніх великих кутніх зубів. Шприц повинен розташовуватися біля другого малого кутнього зуба із протилежного боку нижньої щелепи. Ввівши голку на глибину 0,75 см, випускають 0,5 мл анестетика для блокування язичного нерва, а потім на глибині 2-2,5 см (голка торкається кістки) - ще 3-4 мл (мал. 6, а). Для анестезії слизової оболонки нижньої щелепи з її зовнішньої сторони в ділянці великих кутніх зубів (блокування щічного нерва) анестезуючий розчин уводять по перехідній складці або в товщу щоки (5-10 мл). Мандибулярная анестезія настає через 15-20 хв і триває 1,5 год.
Знеболювання щічного й жувального нервів.
Внутрішньоротовий спосіб анестезії застосовують при видаленні зубів від другого премоляра до другого моляра нижньої щелепи. Вкол голки роблять при широко відкритому роті, направляючи шприц із протилежної сторони. Голку вводять у точці перетинання лінії, проведеної на рівні жувальної поверхні верхніх молярів, і вертикальної лінії, що є проекцією переднього краю вінцевого відростка на слизову оболонку щоки. Глибина вкола повинна становити 1-1,5 см - до упору в передній край вінцевого відростка. Вводять 1-2 мл розчини анестетика. Анестезію щічного й жувального нервів необхідно здійснювати тільки після настання мандибулярного знеболювання, за 2-3 хв до оперативного втручання.
Позаротовий спосіб. Через шкіру перпендикулярно до її поверхні під вилицевою дугою, в області середини напівмісячної вирізки нижньої щелепи вколюють голку на глибину 2-2,5 см. Вводять 2-5 мл розчину анестетика. Анестезія настає через 8-10 хв.
Настання анестезії можна визначити по появі у хворого відчуття оніміння, поколювання, «мурашок», холоду на відповідній половині нижньої губи. Анестезія язичного нерва (оніміння половини язика, поколювання в області його кінчика) наступає через 5-7 хв після анестезії. Однак ці явища не свідчать про анестезії нижньощелепного нерва.
Блокада нижньощелепного і язичного нервів забезпечує знеболювання зубів, альвеолярного відростка й частково половини тіла нижньої щелепи, слизової оболонки з вестибулярної сторони від останнього зуба до середньої лінії. У результаті блокади тільки щічного нерва відбувається знеболювання слизової оболонки зовнішньої сторони альвеолярного відростка від другого премоляра до другого моляра. Необхідно також блокувати гілочки анастомозів із протилежного боку, вводячи розчин анестетика по перехідній складці у фронтальному відділі нижньої щелепи.
Аподактильний спосіб. Анестетик уводять, орієнтуючись на ряд анатомічних утворень. Голку вколюють у зовнішній край крило-щелепної складки посередині між жувальними поверхнями верхніх і нижніх великих кутніх зубів при максимальному відкриванні рота (метод Верлоцького). На глибині 1,5-2 см, досягнувши кістки кінцем голки, вводять анестетик. Шприц при цьому варто відсувати до протилежного кута рота. У випадку значної ширини крило-щелепної складки голку треба вводити посередині її, а якщо ця складка дуже вузька, то голку вколюють у її медіальний край (мал. 6, б).
Голку вводять перпендикулярно слизовій оболонці на глибину 0,5- 1,5 см до дотику з кісткою й тут вводять 1 - 1,5 мл анестетика. Анестезія настає через 4-5 хв і триває до 2 год. Зона знеболювання: ті ж тканини, що й при мандибулярній анестезії, а також тканини, що іннервуються щічним нервом.
Знеболювання нижньої щелепи за методом Вайсбрема (торусальна анестезія).
На внутрішній поверхні основи вінцевого відростка нижньої щелепи є невелике кісткове підвищення, де трохи нижче й досередини від нього розташовуються три нерви: нижній альвеолярний, язичний і щічний (мал. 7). Кісткове підвищення розташовується трохи вище й допереду від язичка нижньої щелепи.

Мал.7 Торусальна анестезія по Вайсбрему.
а — розташування нервів в ділянці нижньощелепного валика: 1 — щічний нерв, 2 — язичний нерв, 3 — нижній альвеолярний нерв, 4 — скроневий гребінець; б — положення голки та шприца.

Торусальну анестезію роблять при максимально відкритому роті. Точка вкола голки перебуває на перетині двох ліній: горизонтальної - на 0,5 см нижче й паралельно жувальної поверхні верхнього третього (іноді другого) моляра й вертикальної, що проходить через нечітко виражену борозну, яка перебуває між крилоподібно-нижньощелепною складкою й щокою; це місце проектується на нижньощелепне підвищення.
Спосіб Б.Ф. Кадочнікова (1956).
Рекомендується при утрудненому відкриванні рота. Довгою голкою проколюють слизову оболонку над вершиною великого ретромолярного трикутника й просувають не перпендикулярно до поверхні торуса (як за методом М.М. Вейсбрема), а проводиться по дотичній на глибину 3-3,5 см, де випускають половину розчину, а інша частина анестетика - при висуванні голки.
Мандибулярна анестезія за Гау-Гейтом.
Гау-Гейт в 1973 р. запропонував при проведенні знеболювання нижньоальвеолярного нерва вводити анестетик не до зони розташування язичка гілки нижньої щелепи, як це прийнято при звичайній мандибулярній анестезії, а в ділянку виросткового відростка нижньої щелепи. При цьому завжди блокуються всі 3 гілки нижньощелепного нерва. Модифікація Гау-Гейта полягає у введенні ін'єкційної голки в серединну зону медіального скроневого зв'язки через жировий тяж із мінімальною кількістю судин. Зона введення анестетика розташована в області шийки виросткового відростка нижче місця прикріплення латеральної крилоподібної зв'язки (J.E. Watson, G.A. Gow-Gates).
Спосіб J.O. Akinosi (1977).
Анестезію виконують при зімкнутих зубах. Орієнтуються на зону, де слизова оболонка щоки переходить у позадумолярную верхньощелепну ділянку. Голку розташовують на рівні верхньощелепного краю ясен. Циліндр шприца встановлюють паралельно оклюзійній площині верхньої щелепи. Потім шприц із цього положення рухають уперед і голка вводиться в тканини склепіння між гілкою нижньої щелепи й верхньощелепним бугром. Голку вводять у товщу тканин на 2,5-3 см і потім впорскують 1,5- 2 мл анестетика. Упорскування необхідно робити повільно. Голка перебуває в крилоподібно-нижньощелепному просторі, чим досягається близький контакт із зоною розташування головних гілок нижньощелепного нерва. З такого положення голки дифузія анестезуючого розчину відбувається дуже легко. Голку потім повільно витягають, не проводячи при цьому додаткових впорскувань. Для знеболювання гілочок щічного нерва вводять до 0,5 мл анестетика під слизувату оболонку по перехідній складці в області другого нижнього премоляра й першого моляра.
Позаротовий спосіб показаний при зведенні щелеп і при наявності гнійно-запального процесу в ретромолярному просторі. При цьому виді знеболювання голова хворого повинна бути закинута й повернена убік, протилежну тому, де виконують операцію.
Піднижньощелепний метод. При проведенні знеболювання у хворого з правої сторони лікар вкладає великий палець на задній край гілки нижньої щелепи (показує напрямок голки), а вказівний на нижній край тіла нижньої щелепи на відстані 2 см від заднього краю (показує місце уколу).
При проведенні знеболювання у хворого з лівої сторони лікар вкладає вказівний палець на задній край гілки, а кінець великого пальця - на нижній край тіла нижньої щелепи на 2 см від заднього краю. Аналогічним способом можна здійснити знеболювання нижньощелепного нерва із правої сторони. Знеболювання виконується правою рукою. Вкол голки проводять під нижнім краєм нижньої щелепи на відстані близько 2 см від заднього її краю. Напрямок голки - паралельно задньому краю гілки щелепи. Глибина просування голки - на 3,5-4,0 см.
Підвилицевий метод. В 1922 р. Berscher (Берше) запропонував цей шлях введення новокаїну для розслаблення жувальних м'язів при запальній контрактурі й виявив, що після цієї ін'єкції настає знеболювання в ділянці відповідної половини нижньої щелепи. Автор рекомендував робити вкол голки в шкіру на 2 см перед козелком, під вилицевою дугою. Голка вводиться перпендикулярно до шкіри на глибину 2,0-2,5 см.
В 1928 р. В.М. Уваров, користуючись методом Берше, запропонував просувати голку на глибину до 4,5 см для одержання анестезії всього нижньощелепного нерва поблизу овального отвору.
В 1947 р. М.Д. Дубов, також користуючись методом Берше, запропонував просувати голку на глибину до 3,0-3,5 см.
І. В. Бердюк (1958) рекомендує вкол голки робити на рівні середини траго-орбітальної лінії, відступивши на 1,5—2 см донизу від нижнього краю вилицевої дуги й просувати її до зовнішньої поверхні гілки нижньої щелепи. Фіксують пальцем глибину проникнення голки, витягають її до підшкірної клітковини й знову просувають нагору під кутом 15—20° до початкової глибини, але на 2—3 мм глибше відзначеної на голці відстані. При цьому голка проникає до внутрішньої поверхні жувального м'яза, поблизу від його нерва, розташованого над вирізкою нижньої щелепи. Крім усунення контрактури жувальних м'язів автор спостерігав знеболювання відповідної половини нижньої щелепи.
За П. М. Єгоровим. У зв'язку з неоднаковою анатомічною будовою крилоподібно-щелепного простору П.М.Єгоров рекомендує вводити розчин анестетика між крилоподібними й скроневим м'язами. Місце вкола голки перебуває на 0,5—1 см допереду від суглобового горбика під нижнім краєм вилицевої дуги. Голку просувають під вилицеву дугу трохи нагору (під кутом 60—75° до шкіри) до зовнішньої поверхні скроневої кістки. Фіксують цю відстань і витягають голку на 1 см. Під прямим кутом до шкіри занурюють голку на відзначену пальцем глибину і вводять анестетик. Анестезія нижньоальвеолярного, язичного й частково щічного нервів настає через 2- 5 хв.
Позадущелепний метод. В 1937 р. Pekkert і Wustrow запропонували цей шлях проведення знеболювання. Вкол голки проводять на 1 см нижче сосцеподібного відростка біля заднього краю гілки нижньої щелепи. Серед негативних сторін цього шляху введення анестетика: доводиться проколювати привушну залозу, можливість поранення великих судин, для виконання цієї анестезії необхідні вигнута голка та ін.
Попередущелепний метод. В 1956 р. М.В. Фетісов запропонував цей шлях проведення анестезії. Автор рекомендує вказівним пальцем лівої руки пропальпувати передній край гілки біля її основи. Над точкою, де перебуває палець, уколюють голку так, щоб кінець голки був виведений на медіальну поверхню гілки. Потім шприц відводять медіально наскільки дозволяють тканини щоки, до кута рота. При такому положенні шприца голку просувають всередину на 1,5 см.


Знеболювання в області підборідного нерва (ментальна анестезія).
Підборідний отвір знаходиться на рівні проекції верхівки кореня нижнього другого премоляру й на 12 мм вище основи тіла нижньої щелепи. Іншими орієнтирами можуть служити передній край жувального м'яза й середня лінія підборіддя; посередині цієї відстані проектується ментальний отвір. Устя підборідного каналу відкривається дозаду, догори й назовні. Про це важливо пам'ятати, щоб надати голці напрямок, що дозволяє ввести голку безпосередньо в канал і забезпечити надійну анестезію.
Внутрішньоротовий спосіб. При стислих щелепах щоку відводять назовні. Голку вводять на глибину 0,75-1 см на рівні середини коронки першого нижнього моляра, відступивши кілька міліметрів від перехідної складки. Кінцем голки знаходять ментальний отвір. Про влучення голки в канал судять по раптовому її провалюванні й появі болю в області нижньої губи. Ввівши голку в канал на глибину 3-5 мм, випускають 1-2 мл розчину анестетика. Знеболювання настає через 5 хв. При правильно виконаній техніці спостерігається надійне знеболювання малих кутніх зубів, ікла, різців і альвеолярного відростка в цій ділянці, нижньої губи й м'яких тканин підборіддя (мал. 8,б).

Мал.8. Знеболення в ділянці підборідного нерва.
а — позаротовий спосіб; б — внутрішньоротовий спосіб.

Позаротовий спосіб. Спочатку на шкірі визначають проекцію ментального отвору. Щільно притискають пальцем м'які тканини. Голку вводять на глибину 0,5 см дозаду від передбачуваного розташування отвору каналу. У міру її просування вводять до 0,5 мл розчину анестетика. Проникнувши в канал, голку просувають ще на 0,5 см і вводять 1-2 мл анестезуючого розчину (мал. 8, а). Область і терміни настання знеболювання такі ж, як і при внутрішньоротовому способі. З огляду на наявність нервових анастомозів із протилежної сторони, необхідно додатково ввести 0,5-1 мл розчину анестетика в перехідну складку по середній лінії, а для блокади язичного нерва - під слизову оболонку з язичного боку у фронтальному відділі.

Стовбурова (центральна) анестезія другої й третьої гілок трійчастого нерва біля основи черепа.
При неможливості традиційного провідникового знеболювання (контрактура, наявність запального процесу або новоутворень) необхідно блокувати стовбури другої й третьої гілок трійчастого нерва біля місця їхнього виходу з отворів основи черепа в крилопіднебінній ямці.
Анестезія біля круглого отвору - знеболювання другої гілки трійчастого нерва (верхньощелепного нерва).
Необхідність у даному виді анестезії виникає в тих випадках, коли показане оперативне втручання на всій верхній щелепі, при множинному видаленні зубів або коли звичайне провідникове знеболювання неможливо через які-небудь анатомічні зміни, наявності патологічних процесів.
Крилопіднебінна ямка значно більше круглого отвору й тому, природно, доступніша для влучення в неї ін'єкційною голкою. Проникнення ін'єкційної голки до круглого отвору, де виходить із черепа верхньощелепний нерв, більш небезпечно, ніж у крилопіднебінну ямку.
Крилопіднебінна ямка лежить досередини від підскроневої й знаходиться між верхньою щелепою й крилоподібним відростком клиноподібної кістки. Має вигляд серповидної щілини.
Межі крилопіднебінної ямки:
• передня — задня поверхня тіла верхньої щелепи й очноямковий відросток піднебінної кістки;
• задня — нижня поверхня великого крила клиноподібної кістки й передня поверхня крилоподібного відростка цієї ж кістки;
• внутрішня - перпендикулярна пластинка піднебінної кістки;
• верхня - нижня поверхня тіла й великого крила клиноподібної кістки.
Для проведення крилопіднебінної анестезії можна використати п'ять шляхів: піднебінний, туберальний, очноямковий, підвилицево-крилоподібний і надвилицевий.
Піднебінний (палатинальний) шлях. Про можливості підведення голки до верхньощелепного нерва через крилопіднебінний канал висловлена думка В.Ф. Войно-Ясенецьким в 1915 р. В 1921 р. Саrrеа опублікував цей шлях проведення анестезії. В 1924 р. С.Н. Вайсблат розробив і застосував даний вид анестезії.
Хворий широко відкриває рот. Спочатку вводять невелику кількість знеболюючого розчину поруч із великим піднебінним отвором. Потім голку довжиною не менше 5 см вводять через отвір і просувають по крилопіднебінному каналу на глибину 3,5-4 см (що відповідає відстані до круглого отвору). При проходженні через канал відчувається слабкий опір кісткових стінок. Випускаємо до 2 мл анестетика. Знеболювання всіх тканин, які іннервуються другою гілкою трійчастого нерва, настає через 10-15 хв.
Бугорний (туберальний) шлях. Запропонований був Матасом (1900 р.) і описаний Брауном (1909 р.), удосконалений С.Н. Вайсблатом (1929 р.).
Цей шлях знеболювання спочатку варто проводити, як позаротову туберальную анестезію. Голку вводять через товщу щоки під вилицеву дугу, підводять голку до верхньощелепного бугра. Потім, сковзаючи голкою по кістці, шприц відводять назовні й продовжують просувати голку досередини й догори на глибину 4,0-5,0 см у крилопіднебінну ямку. Анестезія настає через 15-20 хв.
Очноямковий (орбітальний) шлях. Запропонований С.Н. Вайсблатом в 1930 р.
Вказівним пальцем лівої руки варто пропальпувати нижній край орбіти, цим же пальцем фіксують місце вколу, яке повинно знаходитися на кілька міліметрів медіальніше середини нижньоорбітального краю, на рівні верхнього краю вилицевої дуги. Вказівний палець праворуч накладається на зовнішню частину нижньоорбітального краю, а ліворуч - на внутрішню її частину. Проколюють шкіру над кістковою ділянкою передньої поверхні нижньоорбітального краю. Випускають трохи анестетика. Потім кінець голки пересувають нагору й переходять нею через нижньоорбітальний край. Голку варто просувати, увесь час відчуваючи її кінцем зовнішню стінку очниці, приблизно на 5 см строго в горизонтальній площині. Круглого отвору голка досягає, ідучи уздовж зовнішньої стінки очниці. Біля круглого отвору вводять 4-5 мл анестетика (спосіб Войно-Ясенецького). Якщо ж голку провести до нижньоорбітальної щілини, то анестетик через неї проникає в крилопіднебінну ямку (спосіб Вайсблата).
Підвил
Насколько материал оказался Вам полезным?
Текущий рейтинг: 0.0/0 голосов

Добавил(а): nmu | 10.02.2008 | Просмотров: 3457 | Загрузок: 779
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Объявления на сайте
Новости на сайте
Продажа литературы на сайте
Медицинские выставки 2017
Статистика
Rambler's Top100 Союз образовательных сайтов
Яндекс.Метрика


Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

Пользователи on-line:

География посетителей сайта
Copyright cтуденты НМУ © 2017