Мобильная версия | RSS
Счастливый Вы человек, Гость!
Вход | Регистрация
Меню сайта
Разделы
Общая хирургия [17]
Факультетская хирургия [1]
Госпитальная хирургия [9]
Оперативная хирургия и топографическая анатомия [8]
Военно-полевая хирургия [4]
Записи в дневниках
Народный опрос
Как у студента обстоят дела с подработкой?
Всего ответов: 4052
Форма входа
Неофициальный сайт студентов
НМУ имени А. А. Богомольца
Главная » Файлы » Хирургия » Военно-полевая хирургия

Шпора на залік по військово-польовій хірургії (шпора, )

[ Скачать с сайта (34.9Kb) ] 18.05.2009, 17:00

(Хірургія екстремальних умов)


1. Етапи медичної допомоги та їх характеристика.
Етапи медичної евакуації це сили і засоби медичної служби, які розгорнуті на шляхах медичної евакуації для приймання і сортування поранених та хворих, надання їм медичної допомоги і підготовки за показаннями до медичної евакуації. 
До основних ЕМЕ належать медичний пункт полку, окремий медичний батальйон дивізії або окремий медичний загін та військові шпиталі. Етапом медичної евакуації може бути і медичний пункт батальйону, коли він в умовах оборонного бою розгорнутий для роботи на місці. За винятком МПБ, усі ЕМЕ розгортаються за єдиною принциповою схемою і мають функціональні підрозділи для приймання і сортування поранених та хворих, проведення їм спеціальної обробки, надання медичної допомоги, госпіталізації (починаючи з окремої медичної роти), ізоляції інфекційних хворих, лікування та евакуації.

2. Поняття об'єму медичної допомоги.
- сукупність лікувально-евакуаційних заходів, який може бути скороченим або розширеним залежно від умов бойової та медичної обстановки. 
- є п'ять видів медичної допомоги: перша медична, долікарська або фельдшерська, перша лікарська, кваліфікована і спеціалізована.

3. Медичне сортування. Принципи, завдання.
це розподіл на групи відповідно до потреби в наданні однакових лікувальних, профілактичних та евакуаційних заходів на кожному ЕМЕ (етапі медичної евакуації), залежно від умов бойової та медичної обстановки, що створилася в період його розгортання і роботи. Сортування починають проводити в приймально-сортувальному і продовжують практично в усіх інших функціональних відділеннях. 
Групи:
1.1. Які мають зараженість ОР та БЗ, а також РР вище допустимого рівня, і потребують спеціальної обробки. 
1.2. Які потребують ізоляції (інфекційні хворі та підозрілі на інфекційні захворювання). 
1.3. Які перебувають у стані психомоторного збудження і потребують ізоляції (в психоізоляторі). 
2. Які потребують медичної допомоги з урахуванням терміновості та місця її надання. 
3. Яких треба евакуювати на наступний ЕМЕ після визначення можливості й терміновості евакуації за станом здоров'я, черговості, положення під час транспортування, виду транспортного засобу, евакуаційного призначення, а також потреби в супроводі медичним працівником і його відповідному оснащенні.

4. Медична евакуація. Принципи, завдання.
Медична евакуація це сукупність заходів, що включають збір і винесення (вивезення) поранених та хворих (уражених) з поля бою або осередків масових санітарних втрат на етапи медичної евакуації з метою надання своєчасної і повної медичної допомоги та лікування, а також для звільнення етапів медичної евакуації від потерпілих, що забезпечить можливість переміщення ЕМЕ в новий район розгортання. 
Головним принципом евакуації є принцип "на себе", (мед. начальник виділяє свої сили і засоби для вивезення потерпілих)
Для спостереження за станом поранених і хворих та надання їм невідкладної медичної допомоги під час евакуації на транспортних засобах повинні виділятися для супроводу медичні працівники, найвірогід-ніше, що в більшості випадків вони будуть призначатися із числа середнього медичного персоналу. Перед початком руху супровідник (супровідники) забезпечується медичним майном


5. Перша лікарська допомога.
надається лікарями МПП або омедб не пізніше ніж через 4-5 годин з моменту поранення (ураження). Мета її усунення наслідків ураження або захворювання, які загрожують життю поранених та хворих (шок, асфіксія, кровотеча, ранова інфекція); надання їм невідкладної допомоги та підготовка поранених і хворих до евакуації на наступні ЕМЕ. Повний обсяг першої лікарської допомоги складається із двох груп заходів: 
1) невідкладні заходи, які проводяться при станах, що загрожують життю поранених та хворих; 
2) заходи, проведення яких може бути відстроченим на деякий час. 
Скоротити обсяг першої лікарської допомоги можна за рахунок заходів другої групи.

6. Кваліфікована медична допомога.
надається досвідченими лікарями хірургами та терапевтами в омедб або окремих медичних загонах та у військових шпиталях. Оптимальний термін надання кваліфікованої медичної допомоги пораненим та хворим, госпіталізованим у ці заклади, не повинен перевищувати 8-12 годин із моменту поранення, а в деяких випадках, наприклад при ураженні ОР, може бути значно коротшим. Мета її усунення наслідків поранення або захворювання, які загрожують життю, запобігання розвитку можливих ускладнень та створення оптимальних умов для лікування потерпілих, підготовка до подальшої евакуації тих, хто потребує тривалого лікування. 
В окремій медичній роті залишаються на лікування легкопоранені та легкохворі (термін лікування 7-10 діб), а також тимчасово лікуються нетранспортабельні поранені й хворі.

7. Види та можливостi спецiалiзованоi медичноi допомоги.
надається лікарями-фахівцями у військових шпиталях та лікувальних центрах МОЗ України з метою лікування до повного одужання або іншого наслідку.

8. Особливостi першої медичної допомоги при вогнепальних пораненнях.
На полі бою (місці нещасного випадку) з індивідуального перев'язкового пакету (ІПП) накладають асептичну пов'язку на рану (пов'язка має гемостатичну роль і оберігає рану від мікробного суперзабруднення), вводять анальгетик (1 мл 2 % розчину промедолу) підшкірне, який є в індивідуальній аптечці (АІ) у кожного солдата, за допомогою шприца-тюбика; проводять
транспортну імобілізацію (аутоіммобілізацію) кінцівок підручними засобами, яка обов'язкова при обширних ранах і ранах в ділянці суглобів, після чого всіх поранених евакуюють у тил (запілля) з поля бою згідно з сортувальним рішенням. При ранах, які не кровоточать, краще спочатку ввести апальгетик, а потім накладати асептичну пов'язку.

9. Будова раневого каналу при вогнепальних пораненнях. 
У кожній вогнепальній рані розрізняють 4 зони пошкодження тканин:
1. Раневий канал-шлях, по якому пройшла куля з утворенням дефекту тканин. Раневий канал заповнюється раневим детритом, має первинне і вторицне відхилення (девіацію) від прямої лінії.
2. Зона первинного травматичного некрозу - це стінки ране-вого каналу, тканини яких загинули в результаті проходження (тертя) травмуючого фактору.
3. Зона молекулярного струсу в результаті бокового удару травмуючого фактору при пораненні. У цій зоні з хірургічної точки зору треба виділяти дві зони: а) зона вторинного некрозу, яка лежить поряд з зоною первинного некрозу, і в якій є;
незворотні зміни клітин на молекулярному рівні, а некроз тканин наступає через 3-5 діб після поранення; б) зона чистих молекулярних змін, але на зворотному молекулярному рівні, тобто життєздатна зона.

10. Об'ем i послiдовнiсть першоi лiкарськоi допомоги при вогнепальних пораненнях.
При сортуванні поранених на даному етапі медичної евакуації виділяють дві групи поранених: 1-важкопоранені, яким лікарська допомога надається в перев'язочній (лежачі поранені з накладеними джгутами, з сильно промоклими пов'язками, тяжкою крововтратою і в шоку); після надання лікарської допомоги їх евакуюють в першу чергу в окрему медичну роту в першу чергу; 2-легкопоранені і ходячі, допомога яким надається на приймально-сортувальному майданчику. Вони евакуюються в окрему медичну роту в другу чергу.
Перша лікарська допомога в МПП проводиться в такому порядку: повторне введення анальгетиків, контроль і виправлення пов'язки, поліпшення імобілізації, профілактика правцю (одно-моментне підшкірне введення 3000 МО протиправцевої сироватки (ППС) і 0,5 мл правцевого анатоксину, (ПА), заповнення первинної медичної карточки (прізвище, ім'я і по батькові пораненого, .діагноз, введення ГІПС і ПА), скерування і перенесення поранених на евакуаційні майданчики для відправлення в окрему медичну роту.

11. Особливостi первинноi хiрургiчноi обробки вогнепальних поранень.
полягає в широкому розсіченні і наступному висіченні нежиттєздатних країв рани (раневого каналу, зон первинного і вторинного некрозу) з метою профілактики нагноєння, створення оптимальних умов для загоєння і швидшого повернення солдата в армію.
Не підлягають первинній хірургічній обробці наскрізні кульові поранення з малими вхідними і вихідними воротами і щілино-ііодібним раневим каналом при відсутності гематом, роздроблення кісток, пошкодження магістральних судин, кульові дрібновідламкові поранення грудей і спини без ознак відкритого пневмотораксу і гемотораксу, поверхневі непроникаючі глибше підшкірної жирової клітковини множинні поранення дрібними відламками, особливо на голові.
В залежності від термінів виконання розрізняють 3 види первинної хірургічної обробки ран:
- ранню, яка проводиться в перші 24 години після поранення;
-відкладену, яка проводиться протягом 24-48 годин після поранення;
- пізню, яка проводиться після 48 годин після поранення.
Первинна хірургічна обробка ран верхніх кінцівок, голови, при непроникаючих пораненнях порожнин тулуба і при інших однакових умовах може бути відкладена з меншим риском, ніж хірургічна обробка ран в ділянці тазу, нижніх кінцівок, бо рани цих ділянок тіла частіше супроводжуються ускладненнями.
Первинна хірургічна обробка вогнепальних ран є складною і відповідальною операцією, яка вимагає від лікаря добрих знань топографічної анатомії і досвіду. Для її виконання необхідне досконале знечулення: легкопоранених можна оперувати під місцевим знечуленням, а при множинних і обширпих пораненнях є необхідний загальний наркоз. При первинній хірургічній обробці з розсіченої рани видаляють кров'яні згустки, кров, чужорідні тіла, вільні відламки кісток і т. п., проводять добрий гемостаз. Шкіру навколо рани висікають шириною від 0,5 до 1,5 см від її країв, крім ран на обличчі, шиї, кистях, стопах і в ділянці промежини (так знані функціональні зони), де проводиться .;;ише вирівнювання країв рани. Дуже важливо максимально видалити підшкірну жирову клітковину. М'язи висікають радикально, тобто в межах здорової зони: життєздатний м'яз рожевий, блищить, при дотику скальпеля скорочується, на розрізі кровить, а омертвілий-сірий, не блищить, не скорочується і не кровить. Залишений в рані мертвий м'яз дуже довго підтримує нагноєння. Обробка розтрощенної кістки проводиться в останню чергу, тобто, якщо є 2 отвори (вхідний і вихідний), то спочатку висікаються м'які тканини одного і другого отворів і лише після цього видаляють всі дрібні відламки кістки, проводять репозицію основних відламків і накладають глуху гіпсову пов'язку з вікном напроти ран.
Після первинної хірургічної обробки рана може бути зашита лише у виняткових випадках, а як правило залишається відкритою з накладенням асептичної пов'язки, змоченої антисептиком. Шви, які накладаються на вогнепальну рану після первинної хірургічної обробки можуть бути первинними і вторинними. Шов, який накладається на рану відразу при первинній хірургічній обробці, що буває дуже рідко і як виняток при поверхневих ранах обличчя, волосистої частини голови, статевих органів, проникаючих пораненнях грудей і живота (тільки до шкіри) і суглобів, називається просто первинним. Тому що ніколи немає впевненості в радикальності хірургічної обробки рани, то краще рану залишити відкритою і вільно затампонувати її. При відсутності інфекційних ускладнень у рані на 4-7 добу після операції на таку рану накладають шви, які називаються первинно-відкладеними. Шви, які накладаються на рану, в якій ще немає грануляцій, називаються первинними, а при наявності грануляцій - вторинними. Рану зашивають також після стихання запальних явищ у ній при наявності грануляцій і м'яких піддатливих краях, що буває найчастіше на 10-14 добу. Такі шви називаються вторинними ранніми. Грануляції в цих випадках не висікаються. За умов більш тривалого лікування запального процесу грануляційна тканина в рані стає рубцевою з неподатливими краями, і при накладанні на таку рану вторинних пізніх швів, (на 3-4-й тиждень після операції) необхідно висікати грануляційну тканину і накладати шви по типу первинних. При значному відшаруванні шкіри її або висікають, або відвертають і повністю видаляють з неї підшкірну жирову клітковину, шматок шкіри перфорують і ним закривають рану (метод Красовітова). При значних дефектах тканин і шкіри показані пластичні операції, включаючи аутодермопласти.
Вважаємо недоцільним при пораненнях робити спеціальний пошук дрібних чужорідних тіл в тканинах з метою їх видалення. На такі рани накладати шви протипоказано. До зняття швів з рани хворі нетранспортабельні. При появі запального процесу в рані необхідно негайно зняти шви і рану широко дренувати.

12. Принципи лікування вогнепальних поранень.
Див.11

13. Вторинна хiрургiчна обробка ран на етапах медичноi евакуацii.
Вторинна - міроприємства, що проводять по вторинним показам, вторинні зміни в рані, ускладнення.
Рання - протягом доби, АБ до 8 год.
Відстрочена - на 2 добу з момента поранення при умові введення АБ, попереджує розвиток ранових ускладнень
Пізня - направлена на попередження, а не лікування раневої інфекції.

14. Класифiкацiя ушкоджень кровоносних судин.
Вiдкритi
Закритi
Проникаючi Артерiй Непроникаючi
Боковi Вен iз неповним пошкодженням судинної стiнки (поранення, розриви та розчавлення iнтими)
Циркулярнi Артерiй i вен 
Розчавлення Судин i нервiв 
Судин i кiсток Без анатомiчного порушення судинної стiнки (конфузiя, компресiя, травматичний спазм).

вогнепальнi Повнi й неповнi, атравматичнi й ампутацiя кiнцiвки або її частин 
15. Мiсця перетискування судин та шляхи колатерального кровообiгу на нижнiх кiнцiвках.
Стегнову артерію - до горизонтальної гілки лонпої кістки по зовнішньому краю волосистої частини лобка в паховій складці. Піколінну - під коліном . Тильну артерію стопи =- на тиоі стопи.

16. Мiсця перетискування судин та шляхи колатерального кровообiгу на верхнiх кiнцiвках.
Аксилярну артерію притискають до головки плечової кістки по зовнішньому краю волосистої частини аксилярної ямки. Пальцеве притиснення плечової артерії проводять у внутрішній борозді 2 головного м'язу (біцепса) плеча.

17. Перша медична та перша лікарська допомога при ушкодженнях судин кінцівок.
Туга пов’язка, накладання джгута
В МПП проводиться контроль правильності накладання джгута і при необхідності заміна його іншими методами тимчасової зупинки кровотечі. Див далі

18. Квалiфiкована та спецiалiзована медична допомога при ушкодженнях судин кiнцiвок.
Якщо після зняття джгута кровотеча триває, то її зупиняють, притискаючи артерію пальцем, знімають пов'язку і на видиму артерію накладають кровозупинний затискач або перев'язують судину в рані, або її прошивають. 
Хірург окремої медичної роти може зупинити кінцеву кровотечу такими способами: перев'язуючи обидва кінці судини в рані чи на протязі, накладаючи боковий шов на рану судини, зшиванням кінців судини, пластикою судини аутовеною або ксеноматеріалом. Судинний шов, як правило, накладають по Каррелю з допомогою атравматичних голок і шовного матеріалу. В останні роки з'явився метод тимчасового протезування або шунтування судин спеціальною трубкою з політетрафторе-тилену або від одноразової системи для переливання крові.

19. Хiрургiчна тактика при внутрiшнiх кровотечах.
Екстрена операція, визначення джерела кровотечі після оперативного доступу і усунення кровотечі, об’єм операції визначається під час операції.

20. Класифікація крововтрат.
при крововтраті до 500 мл густина складає 1057-1054, Нв -65-72 г/л, Нт-0,44-0,40;
при крововтраті 500-1000 мл густина рівна 1053-1050, Нв-61-60 г/л, Ні - 0,38-0,32,
при крововтраті 1000-1500 мл густина крові-в межах 1053-1038, Нв -30-23 г/л, Нт-0,30-0,22 
при крововтраті більше 1500 мл густина крові менше 1044, Нв менше 38 г/л і Нт. менше 0,22.

21. Шляхи та можливостi компенсацii крововтрат на етапах медичноi евакуацii.
МПП є першим етапом медичної евакуації, де передбачена можливість переливання крові 0 (1) групи (універсальний донор), бажано резус (-) в кількості не більше 0,5 л довенно, струйно, але з обов'язковим проведенням проби на індивідуальну сумісність та біологічної проби. Група крові донора та реципієнта не визначається.
В умовах окремої медичної роти вже є можливість визначення групи крові та резус-сумісності.

22. Методи дiагностики комбiнованих уражень.
Комбіновані - пошкодження тіла при одночасній дії на людину різних пошкоджуючих факторів, наприклад, при вибуху атомної бомби ударна хвиля викликає механічні травми (рани, перелом), радіація-променеву хворобу, а термічний фактор - опіки у однієї і тієї ж людини одночасно
Особливості комбінованих пошкоджень:
1) наявність одного виду пошкодження погіршує перебіг другого і навпаки-це так званий синдром взаємного обтяжіння;
2) надзвичайно ускладнюються способи падання першої медичної допомоги і дальшого лікування. Часто виникає проблема несумісності окремих елементів терапії,, наприклад, при глибокому опіку і одночасно переломі кісток однієї і тієї ж кінцівки;
3) при масовому поступленні потерпілих з комбінованими пошкодженнями завжди утруднене їх сортування на етапах медичної евакуації; 4) частіше виникає шок і затягується еректильна фаза; 5) часто спостерігаються незадовільні функціональні результати лікування, тому що ширше ставляться покази до ампутацій.

23. Особливостi дiагностики сортування та лiкування потерпiлих з комбiнованими ураженнями.
Можливі такі види комбінованих радіаційних пошкоджень: а) радіаційне опромінення+механічне пошкодження; б) радіаційне опромінен-ня+опік; в) радіаційне опромінення+механічне пошкодження+ опік; г) радіаційне+хімічне пошкодження.
Особливості комбінованих пошкоджень:
1) наявність одного виду пошкодження погіршує перебіг другого і навпаки-це так званий синдром взаємного обтяжіння;
2) надзвичайно ускладнюються способи падання першої медичної допомоги і дальшого лікування. Часто виникає проблема несумісності окремих елементів терапії,, наприклад, при глибокому опіку і одночасно переломі кісток однієї і тієї ж кінцівки;
3) при масовому поступленні потерпілих з комбінованими пошкодженнями завжди затруднене їх сортування на етапах медичної евакуації; 
4) частіше виникає шок і затягується еректильна фаза; 
5) часто спостерігаються незадовільні функціональні результати лікування, тому що ширше ставляться покази до ампутацій і екзартикуляцій.

24. Особливостi першоi медичноi та першоi лiкарськоi допомоги при комбiнованих ураженнях.
Перша медична допомога при пораненнях і закритих пошкодженнях на місці нещасного випадку (поле бою) надається за загальними правилами, а саме: на місці нещасного випадку обмежуються накладенням джгута при кровотечі з магістральних судин, асептичної пов'язки па рану, одяганням респіратора і швидким виносом потерпілих із зараженої зони, де проводиться поправлення накладених асептичних пов'язок й імобілізація. Місцеве і комплексне лікування променевої хвороби починають можливо раніше (в МПП, сільській лікарні). Потерпілим вводять великі дози пеніциліну (1-2 млн ОД) та інші антибіотики широкого спектру дії. Треба пам'ятати, що при променевих пошкодженнях не можна призначати сульфонаміди, препарати ніт-рофуранового ряду, левоміцитин і ристоміцин, які самі по собі шкідливо впливають на кровотворення. Важливо прискорити винос потерпілих у сховища на період, поки рівень радіації ще високий, але який швидко знижується. Якщо рівень радіації через ЗО хв. після вибуху взяти за 100 %, то через 1 год. він становитиме вже 45%, через 2 год-20% і через 4 год-10%. Кожний потерпілий потребує спеціальної санітарної обробки:
обмивання водою, протирання і промивання очей, полоскання рота, а при повній санітарній обробці проводиться миття потерпілого теплою водою з милом. Після санобробки потерпілі поступають в сортувально-евакуаційне відділення даного етапу медичної евакуації на загальних підстава.

25. Особливостi хiрургiчноi тактики при комбiнованих ураженнях.
В окремій медичній роті проводити первинну хірургічну обробку ран в період первинних реакцій (шок) і в розпалі променевої хвороби не можна, бо пригнічені механізми імунологічного захисту організму. Кращим терміном для оперативного лікування при променевих пошкодженнях треба рахувати початок прихованого періоду, щоб загоєння ран наступило до розпалу променевої хвороби. Бажано завершити хірургічну обробку рани накладенням первинних швів під захистом антибіотиків, але при масових поступленнях виконати це положення дуже важко.
При операціях застосовуються засоби, що підвищують згортання крові (довенне введення 10 % розчину хлористого кальцію, протромбоцитарної, еритроцитноі маси, плазми, консервованої свіжої крові). Широко застосовується паравульнарне введення антибіотиків. Евакуацію також належить проводити в прихованому періоді.
При поодиноких поступленнях потерпілих з комбінованими радіаційними пораженнями первинна хірургічна обробка ран проводиться на окремому операційному столі з відповідним інструментарієм, перев'язувальним матеріалом і допоміжним персоналом. Хірурги, операційні сестри, санітарки повинні працювати в двох халатах (під халат одягають цератовий фартух), в рукавицях, в 8-шарових масках-респіраторах, очі захищають окулярами-консервами. При групових і масових поступленнях таких потерпілих всю операційну і її персонал переводять на спеціальний режим роботи.
Первинна хірургічна обробка рани проводиться за загальними правилами, намагаючись видалити максимальну частину радіоактивних речовин. Цьому сприяє також рясне промивання ран розчином фурациліну, риванолу. Рани після первинної хірургічної обробки підлягають дозиметричному контролю і при наявності підвищеного рівня радіації рану знову промивають і обробляють повторно.
Така ж тактика хірурга і при попаданні в рану радіоактивних речовин з радіоактивним порохом при наземному або підземному вибусі атомних бомб. Радіоактивні речовини в рані затримують регенерацію тканин, а ті, що всмоктуються, до того ж викликають променеву хворобу. Одна гігроскопічна марлева пов'язка всмоктує до 40-50 % радіонуклідів з рани, тому по можливості на МПП таким потерпілим проводять перев'язку (заміну марлевої пов'язки), але найефективнішою все ж таки е первинна хірургічна обробка рани.

26. Особливостi роботи в перев'язочнiй та операцiйнiй при комбiнованих ураженнях.
При поодиноких поступленнях потерпілих з комбінованими радіаційними пораженнями первинна хірургічна обробка ран проводиться на окремому операційному столі з відповідним інструментарієм, перев'язувальним матеріалом і допоміжним персоналом. Хірурги, операційні сестри, санітарки повинні працювати в двох халатах (під халат одягають цератовий фартух), в рукавицях, в 8-шарових масках-респіраторах, очі захищають окулярами-консервами. При групо,вих і масових поступленнях таких потерпілих всю операційну і її персонал переводять на спеціальний режим роботи.
Перев'язувальний матеріал і видалені заражені тканини за-копують в землю на глибину 1 м. Інструменти інактивують промиванням гарячою водою, обробляють 0,5 % розчином соляної кислоти, повторно промивають в проточній воді, витирають насухо і проводять дозиметричний контроль
При хімічних - Хірургічна бригада в перев'язочній і операційній працює в спецодязі, в подвійних халатах, протигазах, фартухах і нарукавниках з поліхлорвінілу і в подвійних рукавицях. Всі маніпуляції виконуються з допомогою інструментів.

27. Особливостi раньового процесу при комбiнованих ураженнях.
Гірше проходяить процеси репрації і регенерації, подовжується період загоєння, знижується реактивність організму, частіше відбуається приєднання інфекції, чсто виникають рубцеві контрактури, гіпертрофічні рубці, пухлини в місцях ураження.

28. Класифiкацiя опiкiв. Механiзм ураження тканин при термiчних опiках.
1)Термічні, хімічні, променеві опіки, електротравма, бойовими сумішами.
2) поверхневі (І, ІІ, ІІІа ступені) і глибокі (ІІІб, ІV ступені).Опік І ступеня характеризується гіперемією і набряком шкіри, II ступеня загибеллю епідермісу, утворенням пухирів, ІІІа ступеня змертвінням верхівок сосочкового шару дерми, ІІІб ступеня тотальним некрозом усієї товщі шкіри, IV ступеня змертвінням тканин, розташованих глибше.
3)ускладнені, неускладнені.

29. Методи визначення площi та глибини опiкiв.
Метод "долоні". Площа долоні людини дорівнює близько1-1,2 % площі поверхні тіла 
Правило "дев'яток" Воллеса. Згідно з цим правилом, площа голови і шиї складає 9 %, верхньої кінцівки 9 %, передньої поверхні тіла (груди, живіт) 9 % х 2, задньої поверхні тіла (спина, сідниці) 9 % х 2, нижньої кінцівки 9 % х 2, промежини і статевих органів 1 % від загальної поверхні шкіри дорослої Метод Долініна. Використовують у спеціалізованих шпиталях і відділеннях із надання допомоги обпеченим. На аркуш паперу нанесені контури тіла людини (вигляд спереду і ззаду), які поділені на сегменти. Кожен сегмент відповідає 1 % від загальної площі поверхні тіла людини. Заштриховуючи відповідні сегменти, які відповідають локалізації і глибині опіків, можна визначити загальну площу глибоких опіків. Ці аркуші вкладають в карту хвороби потерпілого. 
І ступеня виникають явища асептичного запалення поверхневих шарів шкіри. На місці ураження розширюються шкірні капіляри (гіперемія). Це призводить до випотівання з їх просвіту незначної кількості рідини, набряку тканин.
При опіках II ступеня кровоносні судини стійко розширюються. Рідина, яка виходить з них, відшаровує ділянки рогового шару епідермісу, що призводить до утворення пухирів.
Опіки ІІІа ступеня характеризуються змертвінням сосочкового шару, а ІІІб ступеня змертвінням всієї товщі шкіри, яка набуває темного відтінку. Некроз є результатом стиснення клітин ексудатом, а також порушення живлення тканин у зв'язку зі стазом крові в судинах і їх тромбозом.
При опіках IV ступеня рідина з тканин випаровується, вони твердіють, тріскаються, звуглюються.

30. Опiкова хвороба: умови ii виникнення, патогенез, перiоди.
Поверхневі опіки понад 15% і глибокі понад 5% виникають порушення ф-ї органів і систем- ОХ(Комбустіологія)
- Опіковий шок - 1-3 доби
- Гостра опікова токсемія - 3-14 доби
- Септикотоксемія - тижні-місяці
- Період реконвалесценції - місяці- роки.

31. Характеристика першого періоду опікової хвороби.
-ОШ- заг. р-я орг-му на важку терм. травму, яка супров. ф-ними і морф. розладами всіх орг. і систем
- Патогенез:- больова імпульсація з рани, - психогенні р-ї, - залежить від площі і глибини ураження, - поруш. мікроциркуляція і обмінні процеси, зрост. проникність капілярів і рідка част. крові виходить в міжкліт. простір, розвив. гемоконцентрація (Ht=60-70% Hb-до 200г/л, плазмовтрата 10-30%) 
- Ступені (легкий, важкий , дуже важкий)
Осн. х-ками важкості є ступінь гемоконцентрації і рівень діурезу
-Показник (1ст)(2ст)(3ст) - то є розшифровка нижчеподаної шифровки 
- Заг.площа ураж.%(20-40)(41-60)(більше 60) 
- Площа глибокого опіку(10-20)(21-40)(більше 40) 
- Індекс Франка(40-70)(71-130)(більше 130) 
- сист.АТ(Норм)(110-100)(85-90) 
- ЧСС(96-106)(110-120)(120-140) 
- Hb(170-180)(181-190)(185-195) 
- Ht(55-57)(58-60)(61-63) 

32. Характеристика другого періоду опікової хвороби.
Гостра токсемія. заселення крові токсинами, організм отруюється продуктами генералізованого розпаду білка, а також бактеріальними токсинами. Тривалість 7-8 днів.

33. Характеристика третього періоду опікової хвороби.
Опікова септикотоксемія. - властива хворим із ІІІб IV ступенями опіку. Спочатку він зумовлений відділенням нeкротичних мас. Пізніше всі розлади пов'язані із значними втратами білка через рану і тривалим нагноєнням. Бактерійні ускладнення.

34. Опiки напалмом: особливостi уражень, клiнiка, ускладнення.
температура горіння суміші становить 1900-2000 °С. Напалм має вигляд студенистої липкої маси рожевого або коричневого кольору із запахом бензину, яка при розбризкуванні міцно прилипає до різних предметів, одягу, шкіри. Завдяки його меншій питомій вазі (0,7-0,85), порівняно з водою, він плаває на поверхні води і продовжує горіти. Горіння напалму супроводжується утворенням густого чорного диму з виділенням великої кількості монооксиду вуглецю, що може призвести до тяжкого отруєння уражених. Напалм:
- Частіше враж. відкр. част. тіла, 
- С-м обличчя- руки (хапає вєтками (себто граблями) шамточки напалму з мармизи (себто пики) і жбурляє їх геть, але шматочни напалму підло обпікають ніжні пальчики солдатіка) 
- глибокі опіки від локальної дії високих температур з ураж. мязів і кісток
- вираж. набряк оточ. тканин
- Глибоко прониклий струп відпадає повільно (5-6 тиж), залишаються гнійні, вяло гранульовані рани з підритими краями
- При загоєнні - грубі деформ. рубці
- Довго (місяці-роки) біль і свербіж в діл. рубців
- можуть супроводитися отруєнням чадним газом, який виділ. при горінні напалму

35. Органiзацiя медичного сортування опечених на етапах медичноi евакуацii.
1) важкоопеч. із опік. дих. шляхів, дих. недостаністю, отр. чадн. газом, поруш. свідомості, важк. і дуже важк шоком, опіками очей - в першу чергу потреб. допомоги
2)З обшир. опіками без повязок, забруднені землею, із зараж. ран РР вище допуст. рівнів - в 2-гу чергу
3) решта- отрим. допомогу в сортувальній і нахфіг з пляжа (себто евакуюються)
В ОмедБ
Групи:
1. Необхідна протишокова терапія 
- ознаки: шок (Заг.площа ураж.більше 20%, площа глибокого опіку більше 10%, опіки органів дих.)
2. Необхідна допомога перевязочної 
- ознаки: асфіксія внаслідок набряку гортані, циркулярний давлячий струп грудної клітки або кінцівок, опіки, заражені РР і сильно забруднені землею. 
3. Опечені сер. важкості
- ознаки: Заг.площа ураж.10-20%, площа глибокого опіку 1-10%, без ознак шоку і без опіків органів дих.)
4. Легко опечені
- ознаки: Поверхневі опіки площею до 10% поверхні тіла, глибок- до1%

36. Обсяг, змiст та послiдовнiсть лiкувальних заходiв, якi проводяться опеченим на етапах медичноi евакуацii.
Перша медична допомога і транспортування опечених - здійснюється в порядку само- або взаємодопомоги, співробітниками закладу, де відбулася аварія і прибулими медичними працівниками. Вона заключається в припиненні дії уражаючого фактору. При опіках полум'ям гасять одяг, потерпілих виносять із зони підвищеної температури або задимлення. При опіках гарячими рідинами, розтопленим металом - шляхом швидкого зняття одягу з ділянок опіків. Можна занурювати опечені ділянки тіла в холодну воду або обмивати їх струменем водопровідної води протягом 5-8 хвилин. Для попередження вторинного інфікування на опікову поверхню накладають аксептичні контурні повязки. 
Потерпілим першої групи зняття болей проводиться введенням підшкірно одного із аналгетиків: анальгін 50% р-н -2,0 дорослим, 0,1 мл на рік життя дітям). Для зняття емоціональної напруги варто використовувати нейролептики (дроперідол). За можливістю, всіх опечених необхідно зігріти і напоїти.
В воду доцільно добавляти половину чайної ложки гідрокарбонату натрію (питтєва сода)і чайну ложку хлориду натрію (кухонна сіль) на 1 літр. Всім потерпілим 2і3 групи, якщо транспортування в ближні лікувальні заклади вимагає більш 15-20 хв., на першому етапі проводяться протишокові міроприємства за принципом "сліпої корекції". Шляхом введення збалансованих сольових або синтетичних колоїдних плазмозамінників (реополіглюкін, розчин Рінгера, Ацессоль, "Диссоль"і ін.) в поєднанні з нейролепаналгезією (дроперідол - 0,3-0,5 мг/кг маси тіла), спазмолітики (еуфілін 2,4%- 5,0-10,0, Но-шпа- 2,0; анальгетики (анальгін - 50%-2,0), антигістамінні (дімедрол - 2%-1,0) засоби. Наркотичні препарати доцільні в випадку значного збудження ЦНС (промедол - 2%-1,0). Головне завдання трансфузійної терапії поляга в її швидкому початку на першому етапі, продовжені по дорозі в стаціонар в одну із периферичних вен, навіть вводячи голку через опечену поверхню.
ТРАНСПОРТУВАННЯ ПОТЕРПІЛИХ ОПЕЧЕНИХ
Всіх потерпілих можна евакуювати в максимально короткий
час в хірургічне, травматологічне відділення найближчої міської, центральної районної лікарні.
При проведені протишокоової терапії по дорозі в лікарню, наявності спеціалізованих сил (реанімобілі, протишокові бригади швидкої допомоги, санітарний вертоліт) в перші 1,0-1,5 годин після опіків можливе транспортування на віддалі до 40-45км автотранспортом, 80-90 км авіатранспортом безпосередньо в опіковий центр з неважкими опіками (загальною площею до 30% поверхні тіла).
Легкоопечених можна транспортувати переважно любим транспортом (автобуси, легкові автомобілі). Опечені другої і третьої сортувальної групи евакуюються машинами швидкої медичної допомоги, а при їх недостатності автотранспортом, який мобілізується ГАЇ, але обов'язково в супроводі медичних працівників. Важкоопечені (друга сортувальнa група) евакуюються в першу чергу лежачи, з продовженням в дорозі інфузійної терапії. Також в першу чергу повинні евакуювацця діти разом з родичами. Розподіл потерпілих родичі недопустимий. При комбінації опіків з радіаційними ураженнями евакуація проводиться в окремому транспорті і потерпілі госпіталізуютьси в спеціально виділеному стаціонарі.Спеціалізована медична допомога і транспортування опеченихВ ЦРЛ, ЦМЛ - соортування опечених. Обов'язковє маркування опечених з клінікою шоку шляхом прикріплення на одній із кінцівок бірки з вказанням фамілії, віку, групи крові, резус фактору.В хірургічному корпусі ЦРЛ, ЦМЛ, опіковому відділенівиділяється 6 груп потерпілих1) амбулаторні хворі;2) легкоопечені без наявності опікового шоку,3) з легкою і середньою ступенямп важкості опікового шоку4) з клінікою важкого і дуже важкого опікового шоку5) з комбінованими термомеханічними ураженнями: переломами,саднами, травматичним токсикозом;6) потерпілі від димової токсичної інгаляції і опіками ОДШ.Кожну із цих груп розміщують в окремих палатах. Найбільш важких розміщують у відділенні реанімації і інтенсивної терапії, надаючи для них при необхідності додаткові площі. Опечених 2-і і 3-і сортувальних груп (3-5 груп виділених в ЦРЛ, ЦМЛ, опіковим центром) зігрівають, при відсутності блювоти дають гарячий чай, сольово-лужний зчин. Виконується правило 2-х катетерів і 1-го зонда: катетеризується одна із овитральних вен, у важкоопечених катетеризується сечовий міхур для збору сечі і обліку погодинного діурезу. У важкоопечених через носові ходи проводиться тонкий шлунковий зонд для забезпечення декомпресії верхніх відділів ШКТ і наступного шлунково-кишкового лаваша37. Вiдмороження: причинні та сприяючі фактори. Дія низької температури, перебування довгий час на відкритому повітрі при низькій температурі і підвищеній вологості, вимушена малорухомість людей, яка повязана з бойовою обстановкою, промокле і тісне взуття, голодання, втома і психічна пригніченість, наявність поранень, шоку, крововтрати.38. Ступенi та клiнiка вiдмороження, ускладнення.Періоди:- дореактивний період (гіпотермії)- Парестезії, оніміння. чутливість знижена або втрачена.- Реактивний період - з мометну зігрівання (поколювання, печія, зуд, біль, шкіра стає гіперемованою, а при глибоких - ціанотичною), зявляється набряк тканин.-- раннній реактивний - до 12 год від початку зігрівання. порушення мікроциркуляції, зміни в стінці судини, гіперкоагуляція і тромбоз. -- пізній реактивний - некротичні та інфекційні ускладнення. Інтоксикація, анемія, гіпопротеїнемія. Ступені важкості відморожень1 ст - пекучі болі, свербіння, шкіра на уражених ділянках стає темно-синьою або червоною, через 4-7 днів ці явища зникають2 ст - на шкірі формуються міхурі, заповнені прозорою рідиною3 ст - некроз шкіри, триваліші болі, утворення товстостінних міхурів з геморагічним вмістом. Наслідки- рубці.4 ст - немає закономірного звязку між інтенсивністю болей і розміром сформованого некрозу. Можл. ут. міхурів з темною рідиною. Зникає тактильна і больова чутливість внасл. некрозу нерв. закінч. Некроз і анестезія поширюються на мязи і кістки, супроводж. гарячкою, часто ускладнюється сепсисом,тромбофлебітом, остеомієлітом. Наслідки- втрата сегментів кінцівки.Ускладнення:- ранні - гангрена, сепсис,- пізні - облітеруючі захорювання, трофічні порушення.39. Перша медична та кваліфікована допомога при відмороженнях.Перша і долікарська допомога потерпілим з холодовими травмамиЗігрівання, заміна мокрого обмундирування, відновлення т-ри і кровообігу в уражених тканинах. Уражені жілянки розтирають сухими руками, або, краще, в
Насколько материал оказался Вам полезным?
Текущий рейтинг: 5.0/2 голосов

Добавил(а): nmu | 18.05.2009 | Просмотров: 3298 | Загрузок: 515
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Объявления на сайте
Продажа литературы на сайте
Медицинские выставки 2017
Яндекс.Метрика
Главная страница Информация о сайте Гостевая книга Обратная связь