Мобильная версия | RSS
Счастливый Вы человек, Гость!
Вход | Регистрация
Меню сайта
Разделы
Общая хирургия [17]
Факультетская хирургия [1]
Госпитальная хирургия [9]
Оперативная хирургия и топографическая анатомия [8]
Военно-полевая хирургия [4]
Записи в дневниках
Народный опрос
Опасно ли детям учиться в одном классе с ВИЧ-инфицированным ребенком?
Всего ответов: 4428
Блог автора
Форма входа
Неофіційний сайт студентів
НМУ імені О.О. Богомольця, м. Київ
Главная » Файлы » Хирургия » Общая хирургия

Вчення про кров. Проби при переливання крові. Переливання крові, препаратів крові, кровозамінників (методичка, )

[ Скачать с сайта (423.0Kb) ] 17.12.2008, 14:37
© Кафедра загальної хірургії №2 з курсом ВПХ. 2007

[На сторінці текст подано не увесь! Дивіться архів.]

Актуальність теми: Важливість цієї теми обумовлюють небезпечні ускладнення для життя хворого, які можуть виникнути при переливанні крові та її компонентів. Для запобігання виникнення цієї проблеми кожний лікар будь-якої спеціальності має досконало володіти методикою визначення резусу та груп крові, а також знати всі покази та протипоказання щодо переливання крові та її компонентів. В наш час проблема правильної заготівлі крові та вмілого її переливання обумовлена ризиком передачі таких захворювань, як СНІД, вірусним гепатит та ін. Слід відмітити, що на сьогоднішній день кров залишається одним найважливіших лікарських засобів при лікуванні багатьох загрозливих для житті захворювань зокрема таких, як кровотечі, сепсис, отруєння та інші.
 
Історія розвитку переливання крові.

Цілющі властивості крові люди виявили дуже давно. Ще в стародавні часи кров вважали джерелом життєвої сили та з її допомогою шукали позбавлення від важких хвороб. Численні випадки смерті хворих від великої крововтрати внаслідок поранення на війні або на полюванні в самі віддалені від нас часи створювали уяву про кров, як про "оселю життєвої сили та души". Перше описання переливання крові, яке дійшло до наших часів, відноситься до XVI століття. Його спробував зробити молодий ватиканський лікар, щоб поновити сили папи Інокентія VIII. У 1638 році лондонський богослов Поттер, спостерігає за рухом крові по судинам під час одного з дослідів У Гарвей виказав думку про можливість переливання крові від одної тварини до другої. Перше в історії успішне переливання крові людині було проведено в 1667 році у Франції. Професор математики, філософії та медицини Деніс та хірург Еммерец перелили 9 унцій крові ягня 16-річному юнакові послабленому через кровопускання. Однак наступні невдало проведені переливання крові від тварини до людини призвели до заборони цього метода і до думки о раціональності використання тільки людської крові. У 1819 році було проведено перше переливання крові від людини до людини. Його виконав англійський фізіолог та акушер Бланделл. Він же запропонував перший в історії медицини апарат для переливання крові У 1900 році віденський бактеріолог К Ландштейнер звернув увагу, що сироватка крові здорової людини склеює еритроцити іншої людини. Він відкрив закон ізогемоаглютинації і поділив усіх людей на три групи: А, В, і 0 на основі властивості аглютинації їх сироватки та еритроцитів. Пріоритет відкриття в 1907 році четвертої групи, а також створення повної класифікації груп крові належить Чеському лікарю Я.Янському В гігієнічній комісії Ліги Націй в 1928 році була затверджена буквена номенклатура А, В, 0, прийнята тепер у всьому світі.

Основні поняття об антигенних властивостях крові, групи крові, резус фактор та їх практичне значення.

Група крові - генетично обумовлений біологічний признак який характеризується набором антигенів, які містяться у формених елементах крові (еритроцитах, лейкоцитах, тромбоцитах) та білках плазми даного індивідуума. Поняття про групи крові, якими користуються в клінічній практиці, включає тільки еритроцитарні антигени системи АВО та резус - фактор, так як вони самі активні і виступають найчастішою причиною несумісності мри гемотрансфузіях. Ландштейнер (1901) відніс до І групи людей, у яких сироватка аглютинує з еритроцитами II та ІІІ груп, а еритроцити в сироватці інших груп не аглютинують; в II групі сироватка аглютинує з еритроцитами ІІІ групи, а еритроцити II групи аглютенують з сироваткою І та II груп. Однак виявилось, що окремі люди ніби не підкорялись цьому закону. Так Янським (1907) була відкрита IV група, в якій сироватка не аглютинує з еритроцитами інших груп, а еритроцити викликають аглютинацію з сироваткою людей трьох інших груп.

Вищенаведені групи крові строго об'єднані в єдину систему, яку назвали системою А, В, О. В Європі 42-44% людей мають групу крові А(ІІ); група 0(І) є другою по частоті і складає 38-39%, група В(Ш) зустрічається у 12-14% та група АВ(ІV) у 4-6%. Кожну групу крові характеризують окремі антигени (аглютиногени) і аглютиніни.

Антигени (аглютиногени А і В та антиген 0, який є слабим антигеном в еритроцитах І групи та не дає реакції аглютинації) є термолабільними органічними сполуками. Вони знаходяться в еритроцитах, як і у всіх інших тканинах організму окрім мозку. Практичні значення мають аглютиногени, розташовані на поверхні формених елементів крові, вони є причиною ізоіммунізації і з ними з'єднуються антитіла, викликаючи аглютинацію та гемоліз.

Аглютиніни (α та β) - термолабільні глобуліни плазми крові; вони знаходяться такім в лімфі, ексудаті та транссудаті Групові аглютиніни крові представляють собою молекули гамма-глобулінів, які відрізняються від інших глобулінів здатністюспецифічно з'єднували і з однойменними антигенами крові.

Повні позначення груп крові : I група - 0(І) α β,
II група - А(ІІ) β,

ІІІ група - В(Ш) α , ІV група - АВ(ІV)

Раніше дотримувались закону Отеyберга, згідно якому аглютинують тільки еритроцити перелитої донорської крові, а не реципієнта. Вважалось, що аглютиніни донорської крові розводяться в крові реципієнта і не здатні аглютиновати його еритроцит Ця обставина дозволяла на рівні з одногрупною кров'ю переливати кров іншої групи сироватка якої не аглютинувала еритроцити реципієнта. Донорів з 0(І) групою крові нерідко називають "універсальними донорами", а реципієнтів з АВ(ІV) групою - "універсальними реципієнтами". За останні роки доведено, що існує декілька підгруп аглютиногенів і підгруп аглютиногена А найбільш важливі А1 та А2 А1 - сильний антиген, його знаходять приблизно у 88% людей з А (II) групою крові, а реакція аглютинації перебігає швидко її різко виражена А2 - слабий антиген, його знаходять у 12% людей; реакція аглютинації перебігає слабо та є важко помітною. Антигени А3, А4, Ао та ін). Аглютиноген В також має декілька підгруп. їх відмінність тільки кількісна і до уваги вони не приймаються. В наш час дозволено переливати хворим тільки одногрупну кров.

Резус-фактор (Rh) відкрили у 1940 році К.Ландштейнер та А.Вінер., Це сильний антиген який успадковується. Його знаходять в еритроцитах, лейкоцитах тромбоцитах різних органах та у рідинах, навколоплідних водах. Якщо кров з позитивним резус-фактором попадає людині з резус-від'ємною кров'ю, то утворюються специфічні антитіла – антирезус-аглютиніни; вони можуть утворюватись у резус-негативної вагітної від резус позитивного плода. Доведено, що приблизно 85% людей резус-позитивні, решта 15% - резус- негативні. Практичне значення мають 6 антигенів системи Rh-Нг (D, С, Е, d, с, e). При переливанні крові слід суворо при гримуватись принципу використання крові однорідної за резус фактором. Перед переливанням крові слід встановити резус-належність донора тареципієнта |І провести пробу на резус-сумісність.

Визначення резус-фактору основане на використанні 50% суміші еритроцитів у власній сироватці. Суміш еритроцитів та сироватка анти-резус наносять на чашку Петрі, яку пізніше поміщають на водяну баню при температурі 45-48° С на 10 хвилин По закінченню терміну чашку нехтують та читають результат по наявності чи відсутності аглютинації еритроцитів.

Експрес-метод визначення резус-фактору використовують в екстрених випадках Під відповідними позначками по 1 краплі 0,1 мл. тестової та контрольної сироваток. Додають половинний об'єм дослідної крові та перемішують. Тарілку похитують 3-5 хвилин, потім читають результат. При наявності аглютинації еритроцитів з сироваткою антирезус кров резус- позитивна, при відсутності аглютинації - резус-негативна.

Визначення групи крові Зазвичай групу крові в клініці визначають прямим методом дослідження з використанням стандартних гемаглютинуючих сироваток, аглютиніни яких відомі. В спірних питаннях випадках групу крові можна визначити зворотнім методом, використовуючи стандартні еритроцити відомої групи

Для прямого визначення групи крові необхідні стандартні сироватки 0(1)αβ, А(ІІ)β, В(ІІІ)α двох серій та АВ(ІV)0 стандартна сироватка. Ампули стандартних сироваток слід зберігати в холодильнику при температурі 4-6 °С, суворо дотримуючись терміна зберігання. Перед використання ампули перевіряють. Вміст має бути прозорим, без осаду. Відкриту ампулу можна зберігати 1добу.

Необхідно мати тарілочку з поділками та позначенням усіх груп, ізотонічний розчин глюконату натрію, скляна паличка, предметні скельця, піпетка, вата та дезинфікуючий розчин. Оптимальна температура для визначення групи крові 20-25 °С.

Спочатку на тарілочку навпроти відповідних позначок капають стандартні сироватки - по дві краплі кожної групи (використовують ампули двох різних серій). Потім за допомогою перфоратора з пальця хворого беруть кров та куточком предметного скельця кров з’єднують зі стандартними сироватками та змішують. Кількість крові хворого має бути в 10 раз менше від сироватки. Скляну паличку використовувати двічі забороняється.

Тарілочку помалу похитують, чекають 3 хвилини. Після чого до кожної краплі додають одну краплю ізотонічного розчину, чекають ще 2 хвилини, похитуючи періодично тарілочку. і тільки після цього читають результат. Як що аглютинація, утворення конгломератів еритроцитів не наступила в жодній краплі, у хворого 0(І) група крові. Як що у хворого А(ІІ) або В(ІІІ) групи аглютинація буде у всіх сироватках за винятком ідентичної групи. Як що аглютинація відбулася у всіх стандартних сироватках, досліджувана кров АВ(ІV) групи. В даному випадку кров додатково перевіряють стандартною
сироваткою. АВ(ІV) групи, з якою аглютинація не маг відбутись Можуть бути наступні помилки і виявляють аглютинацію гам де вона фактично відсутня - неспецифічна (псевдоаглютинація, навпаки, 2) аглютинацію не помічають там, де вона фактично відбувається.
Причинами неспецифічної реакції може бути:

1. Температура в приміщені де виконується дослід нижче 15 °С, що може призвести до утворення холодових аглютиніни;

 Реакцію читають пізніше ніж через 5 хв., сироватка починає висихати та симулює аглютинацію; 

 Псевдоаглютинація пов'язана з утворенням монетних стовпчиків еритроцитів (особливо у хворих з підвищеним ШОЕ), які розпадаються при енергійним похитуванні тарілочки; 

 Згущена стандартна сироватка може викликати неспецифічні злипання еритроцитів; 
 Кров може бути інфікованою та викликати аглютинацію; 

 При наявності у хворих автоімунних антитіл (пухлини, іммунодепресія) які можуть призводи їй до аглютинації. 

Аглютинація можна не помітити:

1. Визначають групу крові при температурі вище ніж 30°С

 Спостерігаютьреакцію менш ніж 5 хв. та в випадках коли в еритроцитах слабші антиген. 

 Аглютинація може запізнюватись або взагалі не проходити при низькому титрі аглютинінів в стандартній сироватці (нижче 1:32); 

 Аглютинація може не наступити як до стандартної сироватки добавлена дуже велика крапля крові. 

При поступленні в лікарню кожному хворому визначають групу крові та резус і фіксують в історії хвороби та скріпляють підписом лікаря. Групу крові додатково визначають перед кожним переливанням. Дані о групи крові заносять в паспортхворого (стандартний штамп)

Як що при визначені групи крові виникли сумніви, то в таких випадках проводять зворотну реакцію (до сироватки хворого додають стандартні еритроцити).

Дія перелитої крові на організм:

 Замісна (субституція) (при гострий та масивній крововтраті. 

 Стимулююча дія крові за рахунок білків плазми (піднімається тиск, покращується дихання та ін). 

 Гемостатична дія (пряме переливання 100-200 мл. крові або плазми). 

 Імунобіологічна дія при лікуванні інфекційних хвороб, септичних 

станів 
 

5. Дезінтоксикаційна дія (знезаражуюча дія) глобуліни крові. Покази до переливання крові.

Існують абсолютні та відносні покази. Абсолютні:

 Головним показом до переливання крові є гостра крововтрата (геморагічний шок). Зменшення гемоглобіну на чверть та падіння артеріального тиску нижче 80 мм рт.ст. вимагають негайного переливання крові. При хронічній крововтраті кров переливають в менших дозах (відносний показ) 

 Шоки (опікові аботравматичні). 

 Операції великого об'єму. 

Всі інші покази до переливання є відносними. Протипоказання до переливання крові.
 Важкі функціональні порушення печінки та нирок, гостра серцева недостатність та захворювання пов'язані з застоєм в малому колі кровообігу; абсолютне протипоказання - набряклегень. 

 Тромбофлебіти, тромбози, емболії інфаркти, травми головного мозку еклампсії, ревматизм. 

 Алергічні стани та захворювання (гостра екзема, бронхіальна астма) 

4. Активний туберкульоз (процес в стадії інфільтрату).

Методи та проби перед переливанням крові.
Розрізняють прямий, непрямий, зворотній, обмінний та

екстракорпоральний методи переливання.

Пряме переливання виконується безпосередньо від донора до реципієнта. Покази: афібринемія, важка післяродова кровотеча, порушення коагуляційної системи крові.

Непряме переливання - використовується консервована, стабілізована кров. Переливання може бути внутрішньовенне, внутрішньоартеріальне, в губчасту тканину кістки. Показом для внутрішньоартеріального переливання крові є тиск нижче 70 мм рт ст.; внутрішньокісткове переливання крові використовують у виняткових випадках (опіки, при неможливості виконати пункціювени).

Автотрансфузія заготівля автогемокультури та плазми методом плазмафареза

Реінфузія - переливання хворому його крові, яка вилилася в серозні порожнини (грудна, черевна).

Обмінне переливання крові - виконується при отруєннях. Випускається частини крові та одночасно переливається кров з деяким перевищенням об'єму.

Безпосередньо перед переливанням крові виконуютьнаступні проби:

 Визначають групу крові донора та реципієнта. 

 Виконують пробу на групову сумісність для чого до 0,1 мл сироватки крій реципієнта (кров в пробірці центрифугують) додають в 10 разів менше 
 

донорської крові Реакцію читають через 5 хв. Якщо реакція не наступила, то кров сумісна.

 Резус сумісність - методичні прийоми такі самі, як при груповій сумісності, тільки після змішування донорської крові з сироваткою суміш ставлять на водяну баню при температурі 42-48°С і спостерігають 10 хв. При появі аглютинації кров переливати не можна. 

 Біологічна проба - виконується на початку переливання. Хворому три 

рази переливають по 15 мл. крові, з інтервалами між переливанням по
3 хв. В цей час спостерігають чи нс з'явилось у хворого симптомів
переливання несумісної крові. При відсутності ознак несумісного
переливання процедуру продовжують. Ускладнення при переливанні крові 
 Переливання несумісної крові 

 Переливання неякісно заготовленої крові. 
 Помилки в техніці переливання крові 
 Перенос інфекцій 

 Недооцінка стану реципієнта (недооблік даних обстежень, показань та протипоказань). 

 окремих випадкахпісля переливання виникають пірогенні, анафілактичні, 

алергічніреакції. Кровозамінники
Кровозамінники, які використовуються в практиці, по своїй дії поділяються на чотири групи. Кристалоїдні (сольові) розчини. Як кровозамінники малоефективні, впливають на артеріальний тиск мінімально і на короткий термін. Для поповнення крововтрати з метою стабілізації ОЦК кристалоїдними розчинами їх необхідно використовувати в кількості, що п 3-4 рази перевищує крововтрату. Кристалоїди використовуються для регуляції води.. сольового та кислотно-основного стану. Підвищуючи діурез, вони також приймають участь у виведені токсинів. Ізотонічний розчин хлориду натрію (0,9%), Рінгера-Локка, розчини максимально наближені до сольового складу плазми (лактосол).
Кровозамінники геодинамічної дії. Більшість з них є низько- (реополіглюкін) та середньомолекулярними (поліглюкін) декстранами, які після внутрішньовенного або внутрішньоартеріального введення підвищують артеріальний тиск на довготривалий термін підвищують тонус кровоносних судин. Желатиноль (8% розчин желатину), полівінол (2,5% полівініловий спирт). Показами до їх використання є травматичний, опіковий та операційний шоки, гостра крововтрата, гостре порушення гемодинаміки, перитоніт, кишкова непрохідність

Дезінтоксикаційні. Використовують при різноманітних інтоксикаціях, сепсис, важких опіках. Ці препарати сприяють діурезу. Провідну роль відіграють препарати Низькомолекулярного полівінілпіролідону (гемодез, перистон, неокомпенсан) та полівінілового спирту (полідез). До цієї групи відносяться такі препарати, як реополіглюкін, реоглюман.
 

Препарати для парентерального харчування. Білкові гідролізати, які використовуються для поповнення гіпопротеінемії при важких опіках, гнійних ї захворюваннях. Зокрема це альбумін, синтетичні амінокислоти, гідролізні, амінопептид, амінозол. Широке використання для парентерального білкового харчування отримали збалансовані амінокислотні суміші, в склад яких включені вільні амінокислоти (поліамін, маріамін, левамін, амінон, альвезін). Перед введенням білкових гідролізатів необхідно провести біологічну пробу, враховуючи можливістьвиникнення алергічних реакцій.

Вуглеводи та жири є ведучими джерелами енергії 10% ліпофундін, інтраліпід, Лімозин; сахара - глюкоза, фруктоза, багатоатомні спирти (сорбітол)

ПРЕПАРАТИ ДЛЯ ІНФУЗІЙНО-ТРАНСФУЗІЙНОЇ ТЕРАПІЇ

1. Кров та її препарати

Консервована донорська кров, свіжоцитратна кров, еритроцитарна маса, лейкоцитарна маса, тромбоцитарна маса

2. Колоїдні розчини

Поліглюкін, реополіглюкін, неокомпенсан, реосорбілакт

3. Кристалоїдні (сольові) розчини

Розчини хлориду натрію, гідрокарбонату натрію, сольові суміші (Дисоль, Трисоль, Хлосоль, Ацесоль, розчин Рінгера-Лока) 4. Препарати для парентерального живлення Амінокислотні препарати, гідролізати білків, жирові

ПОКАЗАННЯ ДЛЯ ПЕРЕЛИВАННЯ КРОВІ


1.Заміщення крововтрати та відновлення об’єму циркулюючої крові (ОЦК)

2.Стимулююча дія (сепсис, важкі опіки, інфекційні захворюван-ня) 3.Гемостатична дія 4.При інтоксикаціях (променева хвороба, отруєння радіоактивними речовинами)



ПРОТИПОКАЗАННЯ ДЛЯ ПЕРЕЛИВАННЯ КРОВІ

1.Декомпенсація серцево-судинної діяльності, легень, нирок

2.Гострий нефрит, гостра ниркова недостатність

3.Гепатити (паренхіматозна, гемолітична жовтяниці)

4.Бронхіальна астма, важкі алергічні реакції (набряк Квінке)

5.Крововилив в головний мозок, важкі черепно-мозкові травми
 
НЕГАТИВНІ СТОРОНИ ПРИ ПЕРЕЛИВАННІ КРОВІ


1.Збільшує в’язкість крові, гіперкоагуляцію, порушує мікроциркуляцію, сприяє депонуванню крові, порушуючи цим самим транспортування кисню

2.При переливаннях в великих кіликостях, особливо несвіжої крові приводить до отруєння токсичними продуктами (гемоглобіном, клітинним калієм, аміаком, мікрозгустки, зниження РН)

3.Велика кількість крові, під впливом донорських імуноагресивних білків викликає розвиток тканинної несумісності

4.Можливе зараження вірусним гепатитом, СНІДом, сифілісом

ДОЛЯ ПЕРЕЛИТОЇ КРОВІ В ОРГАНІЗМІ РЕЦЕПІЄНТА

1.Еритроцити розпадаються біля 1% щоденно (400 мл перелитої крові підвищує Hb на 5 г/л)

2.Лейкоцити розпадаються в перші дні після взяття крові, а звільнені ними ферменти, простагландини, біогенні аміни і ендогенні апірогенні речовини частково інактивуються

3.Лімфоцити зберігаються досить довго і навіть на 10-й день можуть викликати реакцію тканинної несумісності

4.Токсичні продукти інактивуються в печінці, при великій їх кількості можуть бути тяжкі наслідки (синдром масивної трансфузії)

ПРОБИ, ЩО ПРОВОДЯТЬСЯ ПЕРЕД ПЕРЕЛИВАННЯМ КРОВІ

1.Визначення групи крові донора та рецепієнта

2.Визначення резус-сумісності

3.Проба на індивідуальну сумісність

4.Біологічна проба


УСКЛАДНЕННЯ ПІСЛЯ ПЕРЕЛИВАННЯ КРОВІ

1.Технічні

2.Інфекційні

3.Біологічні: а) Холодова зупинка серця б) Синдром масивних переливань в) Пірогенні реакції г) Алергічні реакції д) Анафілактичний шок


ЛІКУВАННЯ УСКЛАДНЕНЬ

1.Припинення переливання

2.Введення антигістамвнних препаратів
 
3.Введення кортикостероїдних препаратів

4.В залежності від характеру ускладнення (діуретики, серцеві глікозиди, паранефральна блокада тощо)


Насколько материал оказался Вам полезным?
Текущий рейтинг: 4.3/10 голосов

Добавил(а): nmu | 17.12.2008 | Просмотров: 6342 | Загрузок: 913
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Объявления на сайте
Новости на сайте
Продажа литературы на сайте
Медицинские выставки 2017
Статистика
Rambler's Top100 Союз образовательных сайтов
Яндекс.Метрика


Онлайн всего: 5
Гостей: 5
Пользователей: 0

Пользователи on-line:

География посетителей сайта
Copyright cтуденты НМУ © 2017