Мобильная версия | RSS
Счастливый Вы человек, Гость!
Вход | Регистрация
Меню сайта
Разделы
Общая хирургия [17]
Факультетская хирургия [1]
Госпитальная хирургия [9]
Оперативная хирургия и топографическая анатомия [8]
Военно-полевая хирургия [4]
Записи в дневниках
Народный опрос
Как у студента обстоят дела с подработкой?
Всего ответов: 4029
Блог автора
Форма входа
Неофіційний сайт студентів
НМУ імені О.О. Богомольця, м. Київ
Главная » Файлы » Хирургия » Общая хирургия

Відмороження. Електротравма (методичка, )

[ Скачать с сайта (46.4Kb) ] 19.11.2008, 23:04
© Кафедра загальної хірургії №2 з курсом ВПХ. 2007
Актуальність теми:

Електротравма виникає при обслуговуванні електросилових установок, ліній електропередач, нерідко в результаті дії розряду атмосферної електрики (блискавки), а також внаслідок контакту людини з обірваними чи оголеними електричними дротами, контакту з металічними частинами трансформаторних будок, які знаходяться під напругою. Ураження частіше зустрічаються внаслідок контакту струмонесучих дротів. Можливе ураження через дуговий контакт, який виникає в результаті іонізації повітря між людиною і джерелом струму, а також так званої “крокової напруги”, яка виникає внаслідок різниці потенціалів на вологому ґрунті, на якому знаходиться неізольованийдріт під струмом.

Холод може впливати наорганізм людини:

місцево, викликаючи відмороженняокремих ділянок тачастин тіла, і загально шляхомзагального переохолодження.

У мирний час холодові ураження зустрічаються нечасто. В опікових відділеннях щорічно лікується від холодової травми до 1.5-3 % від загальної кількості хворих. Але поступають в стаціонар ці хворі масово головним чином протягом декількоххолодних морозних днів.

Лікуються хворі з відмороженнями дуже – довго до3-6 місяців. Відмороження зустрічаються дуже часто під час війн. Під час війни в Кореї (1950-1951 р.р.) у військах США відмороження призвели до 25% всіх людських втрат.


         Основний зміст теми“Електротравма”.


Важкість ураження електричним струмом залежить від напруги, сили струму, тривалості дії, виду струму (змінний або постійний), площі контакту джерела струму, шляхів проходження струму через тіло. Збільшення тривалості дії і площі контакту збільшує важкість ураження. Шлях проходження струму через тіло називають “петлею струму”. Небезпека порушення життєдіяльності організму підвищується, якщо на шляху струму знаходяться життєво важливі органи (серце, головний мозок). Найбільш небезпечні “петлі струму” від однієї руки до іншої, від лівої руки до обох рук і ніг, від головидо рук або ніг.

Електричний струм розповсюджується переважно по тканинах, які мають високу електропровідність (м’язи, кров, судини, спинномозкова рідина). Найменша електропровідність властива сухій шкірі, жировій тканині, кісткам. Підсилює ураження вологий одяг, втома, виснаження. Механічна травма підсилює чутливістьорганізму до дії струму.

Клінічні прояви ураження електричним струмом поділяють на загальні і місцеві. Часто вони поєднуються.

Серед загальних порушень провідне місце належить порушенням серцево-судинної, дихальної і центральної нервової систем. Вираженість цих порушень коливається в широких межах – від короткочасних і безслідних до таких, які швидко призводять до смерті.

Найбільш постійним порушенням серцевої діяльності є фібриляція міокарда, миготлива аритмія, спазм коронарних судин.

Спазм дихальних м’язів і м’язів гортані може призвести до асфіксії. Виникають судорожні скорочення інших груп м’язів і загальні тонічні корчі.

Відмічається втрата свідомості (короткочасна або глибока і тривала), ціаноз, гіпотензія, нерідко підвищується артеріальний тиск внаслідок спазму судин. При різкому пригніченні серцево-судинної системи і дихання потерпілі можуть нагадувати померлих. Цей стан часто буває зворотнім при своєчасному наданні реанімаційної допомоги. В ряді випадків потерпілий при втраті свідомості не може відірватися від джерела струму, нерідко падає з висоти, отримуючи при цьому механічні травми. До пізніх проявів електротравми відносять розвиток паралічів, парезів і невритів, помутніння хрусталика, невротичні реакції (підвищена збудливість і дратівливість, втома), вестибулярні і вазомоторні розлади.

Місцева ушкоджувальна дія електричного струму є головним чином результатом перетворення електричної енергії в теплову, що веде до перегрівання і загибелі тканин. Мають значення також електрохімічні і механічні ефекти. При проходженні струму через тканини переміщуються іони в клітинах, змінюється їх мікроструктура. Струм дуже високої напруги здатний викликати пошкодження у вигляді розшарування тканин і навіть обриви кінцівок (вибухоподібні дія електричного розряду). Внаслідок судорожного скорочення м’язів можливі відривні та компресійні переломи кісток.

Електроопіки практично завжди бувають глибокими (ІІІ Б-ІV ст.).

Пошкодження тканин виникає в місцях входу і виходу струму, на частинах тіла, які дотикаються по самому короткому шляху проходження струму, інколи в місцях заземлення. Електроопіки можуть бути різними за формою і розмірами залежно від характеру контакту з струмонесучими провідниками (від невеликих ділянок некрозу з центральним вдавленням, розривам струпа і потовщенням з країв до значних опіків ІV ступеня і навіть обвуглюванням сегментів кінцівок).

Ураження тканини, як правило, представлені сухим струпом, ніби вдавленим за відношенням до навколишньої непошкодженої шкіри. Можлива вторинна загибель тканин внаслідок спазму і тромбозу кровоносних судин, в тому числі і магістральних. Відторгнення змертвілих тканин проходить тривало із-за великої глибини ураження (некроз м’язів, сухожилків і, навіть кісток). Нерідко розвиваються гнійні ускладнення (флегмони, остеомієліти). Пошкодження електричним струмом великих кровоносних судин, гнійно- демаркаційні нагноєння можуть бути причиною ерозивних кровотеч, які виникають, як правило, в період від 5-6 до 30 діб.


Глибокі електроопіки комбінуються з термічними, викликаними спалахами електричної дуги, загорянням одягу на потерпілому. Комбінація електроопіків з термічнимиопіками викликає електротермічні опіки.

Для опіків спалахом електричної дуги ( вольтової дуги ) характерні закопчення і металізація опечених ділянок внаслідок “розбризкування” і згоряння дрібних металічних частинок провідників. Уражаються переважно відкриті частини тіла (кисті, лице), а опіки часто бувають поверхневими. При загорянні одягупотерпілі отримують, як правило, глибокі опіки.

Залежно від величини напруги електричного струму прийнято розрізняти низьковольтні і високовольтні електроопіки.

Ураження змінним електричним струмом напругою до 1000 вольт називають низьковольтними (110, 220, 330, 550-600 вольт). Ураження електричним струмом напругою більше 1000 вольт вважаються

високовольтними(3 000, 5 000, 10 000, 27 000 вольт).

Дія низької напруги (до 1000 вольт) викликає низьковольтні опіки і більше 1000 вольт - високовольтніопіки.

Низьковольтні опіки спостерігаються в більшості випадків у дітей віком до 3-5 років, які вставляють шпильки, цвяхи або інші предмети в розетки. У підлітків і дорослих у більшості випадків зустрічаються високовольтні опіки, викликані предметами, які знаходяться під напругою (дроти, відкриті частини трансформаторних будок). Вони, як правило, дуже глибокі, хоча і невеликої площі.

Характерними ознаками поверхневих електричних низьковольтних електроопіків є знаки струму – електромітки. Вони являють собою обмежені ділянки або ділянки коагуляційного некрозу епідермісу і дерми круглої або овальної формибілуватого або світло-коричневого кольору.

 

Глибокі низьковольтні електроопіки, як правило, розміщуються в межах одного сегмента кінцівки, частіше всього – на пальцях або долонній поверхні кисті. Розміри і контури їх відповідають поверхні контакту з струмонесучим джерелом, межа здорових і пошкоджених тканин чітко відрізняється. Дном рани, як правило, є коагульована підшкірно-жирова клітковина або оголені глибокі глибокі структури пальців, рідше регіон п’ясних глибоких кісток кисті.

 

При високовольтних ураженнях електричним струмом, в місцях контакту з джерелом високої напруги в переважній більшості випадків спостерігається змертвіння тканин, в ряді випадків – обвуглювання і муміфікація тканин, аж до відриву сегментів кінцівок. Пошкоджуються підлеглі тканини (м’язи, сухожилки, кістки).

 

Між ділянками входу і виходу струму високої напруги на кінцівці, як правило, спостерігається збільшення кінцівки в об’ємі, що пов’язано із змертвінням м’язів і набряком травмованих тканин, які знаходяться під здоровою непошкодженою шкірою.

Маса пошкоджених м’язів визначає важкість потерпілих від електричних опіків. При високовольтних ураженнях часто розвивається олігоурія, яка при недостатньо проведеній терапії може перейти в гостру ниркову недостатність (ГНН). Можливий і первинний розвиток ГНН, причиною якого є змертвіння м’язів. Швидке поступання в організм значної кількості продуктів розпаду тканин: оліго- і поліпептидів, іонів калію, різке порушення водно-сольового обміну має пошкоджувальну дію на канальці нирок. Особливо значення в цьому плані має розпад м’язів і поступання великої кількості міоглобіну, який закупорює канальці нирок і викликає їх наступну загибель. Клінічний перебіг подібних високовольтних уражень аналогічний синдрому тривалого роздавлення тканин – травматичному токсикозу (краш-синдром).

 

У потерпілих від високовольтних уражень, в яких відмічаються великі за площею ураження шкірних покривів і м’язів, особливо при ураженнях двох або трьох сегментів кінцівок, спостерігається і важкий перебіг гострої опікової токсемії. Інтоксикація при подібних ураженнях пов’язана з розвитком колікваційного некрозу (вологого) некрозу м’язів вже на 3-5 добу після травми і гнильним розпадом масивних м’язових груп, пошкоджених первинно електричним струмом високої напруги.

 

Самостійне відторгнення некротизованих тканин при ураженнях електричним струмом дуже повільне і нерідко перебігає з розвитком колікваційного некрозу, що пов’язано як з порушенням кровопостачання, так і з порушенням їх трофіки. Проте загальний перебіг септикотоксемії визначається не лише масою змертвілих шкірних покривів, але і м’язових мас. Проте перебіг цього періоду не відрізняється від такого при опіках іншої етіології.

 

Перша і долікарськадопомога:


 

                      Необхідно зупинити дію струму.

 

                      При “умовній” смерті, основою живлення є штучна вентиляція легень методом “рот в рот”, або “рот в ніс” і непрямий масаж серця.

                      На опіковуповерхню накласти асептичну пов’язку.

 

                      Ввести наркотичні анальгетики.

 

                      Евакуація потерпілого в відділення реанімації.

Перша лікарськадопомога:

 

Продовжують реанімаційні заходи.

 

В/венно 1-2 мл 10% розчинкофеїну, 1-2 мл розчин кордіаміну.

 

При ціанозі (“синя асфіксія”) показано кровопускання (200-400 мл крові).

 

При “білій” асфіксії вводять 0,5 мл 0,1% адреналіну, 10 мл 1% новокаїну або 6,0 мл 5% хлоридукалію.

 

За необхідністю вставляється повітропровід або потерпілий інтубується.

 

Кваліфікованамедична допомогаі спеціалізованадопомога:

 

                      Продовжують реанімаційні заходи.

 

                      Протишокова трансфузійна терапія.

 

                      Гемосорбція або плазмоферез.

 

                      Гемодіаліз.

 

                      Замісне переливання еритроцитовмісних засобів.

 

                      Парентеральне або ентеральне зондове харчування (до 50-60 ккал/кг маси тіла.)

 

                      Остеосинтез, апаратна стабілізація.

 

                      Некротомії, некректомії, розсічення фасцій, розкриття і дренування по всій довжині м’язів уражених сегментів кінцівок.

 

Профілактика і боротьба з ерозивнимикровотечами:

 

                      Накладання джгута.

 

                      Затискачі на судину.

 

                      Прошивання судини в рані.

 

                      Превентивна перев’язка судин на протязі.

 

Ампутації:


Особливості розвитку некрозу при електроопіках часто вимагають вирішення питання про ампутацію (у 10-15% госпіталізованих – в опікові центри). Зволікання з ампутацією при тромбозі магістральних судин кінцівки небезпечно розвитком гангрени, гострої ниркової недостатності, сепсису і смерті хворого. Тотальне ураження всіх тканин кінцівки є прямим показанням до ранньої ампутації. Чим вище рівень тотальної загибелі тканин кінцівки, тим більш важкий стан потерпілого, тим раніше повинна проводитись ампутація (на 4 добу, а інколи вже наприкінці першої – на початку другої доби). Загибель більше Ѕ м’язових тканин, 2 або 3 сегментів різних кінцівок – пряме показання до ранньої ампутації.

 

Рівень  ампутації  визначається  станом  проксимального  відділу травмованих м’язових масивів (колір, температура шкіри, некроз м’язів). даними експрес-біопсії, ангіографії, реовазографії і можливістю закриття торця кістки.

 

При ампутаціях плеча, стегна у верхній третині необхідна перев’язка магістральних судин (підключичної і зовнішньої стегнової артерії) на протязі. Перев’язка судин в рані при цих рівнях ампутації є помилковою. При інших рівнях ампутації можливе прошивання


Основний зміст теми “ВІДМОРОЖЕННЯ”.


Порушення клітинної функції при низьких температурах пов’язано з кальцієвим і енергетичним обміном. В розвитку місцевих уражень холодом виділяють два періоди – дореактивний іреактивний.

 

Дореактивний період відмороження. – період до зігрівання, який характеризується поступовим зниженням тканинної температури, що призводить до порушення кровообігуі тканинної гіпоксії.

 

Реактивний період відмороження – період після зігрівання , відновлення нормальної температури, в залежності від глибини ураження з’являються ознаки запалення.

 

В дореактивному періоді розвивається спазм судин з наступною ішемією. Незворотні некротичні процеси починаються після 6 годин ішемії. Дихання і кровообігприпиняються притемпературі 28-24°С.

 

Відмороження по важкості і глибині пошкодження тканин діляться на чотири ступені:

 

Й ступінь – короткий період тканевої гіпотермії, падіння тканевої температури невелике. Після зігрівання шкіра відмороженої області синюшня, зрідка з’являється характерне мармурове забарвлення.

 

ІІ ступінь – період гіпотермії при якому омертвіння шкіри відбувається в роговому, зернистомуі сосочковомушарах.

 

Клінічні ознаки – пухирі наповнені світлим ексудатом. При відмороженні ІІ ступені ростковий шар не пошкоджується і спостерігається відновлення шкіряногопокриву. Інтенсивні болі в місцях відмороження.

 

ІІІ ступінь – омертвіння шкіри на рівні нижніх шарів дерми або на рівні жирової клітковини. Пухирі мають геморагічний ексудат. До їх синьо- багрового кольору, не чутливе до аплікації спирту. На місці відмороження утворюються грануляції, які рубцюються. Нігті відходять і знову не з’являється або виростаютьдеформовані.

 

ІV ступінь – омертвіння тканин на рівні кісток і суглобів, тотальний некроз всіх тканин дистальніше межі відмороження. Розвивається муміфікація або волога гангрена пальців кисті, стопи.

 

При відмороженнях ІІІ і ІV ступенів в ранах розрізняють такі зони:

 

                      зона тотальногонекрозу;

 

                      зона необоротних дегенеративних процесів;

 

                        зона оборотних дегенеративнихпроцесів;

 

                      зона  висхідних  патологічних  процесів  (вихідних  невритів,

10

 

ендартериїтів, остеопорозута ін. )

 

Зона тотального некрозу представлена чорними тканинами, як звичай на кінцевих фалангах пальців, які швидко муміфікуються. Зона необоротніх дегенеративних процесів знаходиться за крайовою лінією спазма артерій, по якій після зігрівання розвивається демаркація відморожених тканин. Секвеструються не тільки змертвілі , а й ушкоджені тканини. В зоні зворотних дегенеративних процесів виражені порушення мікроциркуляції, післятравматичний набряк, навіть компартмент-синдром

Ускладнення при відмороженнях:

 

Гнійні: лімфангоїти, лімфаденіти, флегмони, сепсіс, гнійні артрити, бешиха, правець, неврити, артрити, слоновість, ендартериїти, виразки кінцівок, пігментація та ін.

 

Перша допомога при відмороженнях:

 

                      Швидке зігрівання, дозволяється погружувати в теплу ванну (температура 32-36С), масаж, розтирання шкіри спиртом, гліцерином, вазеліном, камфорним спиртом. Місцево – термоізолюючи ватно-марлеві пов’язки на сегмент кінцівки.

 

                      Новокаїнові блокади по ВишневськомуО.В. (паранефральна, провідникова, футлярна, вагосимпатична коротка).

 

                      Після того, як відморожений сегмент зігрітий перед лікарем стоїть задача:

 

а) відновити повністю кровообіг, де патологічний процес ще має оборотний характер;

 

      спазмолітики (папаверин, платифілін, но-шпа)

 

     дезагреганти (трентал, курантіл, пентоксифілін)

 

     антикоагулянти (гепарин)

 

      в/в інфузія реологічних препаратів (реополіглюкін та інш.)

 

б) не допуститиінфікування

 

антибіотикив/м

 

антисептики на рану

 

в) протиправцеві препарати

 

г) сприяти найшвидшомувідторгненню омертвілих тканин; д) при необхідностіпровести ампутацію відповідних сегментів.

 

Дезинфекція шкіри досягається змазуванням 2-3 рази спиртом або 5% настоєм йоду, розчином йодобаку, хлоргексидина.

 

Виходячи із конкретних умов, пухирі можуть бути видалені, підрізані або збережені неушкодженими.

 

Місцево застосовуються гіперосмолярні мазі (офлокаїнова, мірамістінова, триместінова), нейтральні мазі (анестезінова, синтоміцинова), антибіотики в розчинах, антисептики таін.

 

Місцево – лампи Солюкс, Мініна, інфрачервоні промені, УВЧ та ін.

11

 

 

ЗАГАЛЬНЕ ЛІКУВАННЯ:

 

В/венна інфузійна терапія, судинно - розширюючі, антибіотики, серцеві, вітаміни, гормони, кров, препарати крові, суха та нативна плазма. альбумін, протеїн, гемодез та ін.

 

В дореактивному періоді накладають термоізолюючі пов’язки на пошкоджену ділянку тіла або сегмент кінцівки з мобілізацією не менше 24 години. При цьому проводиться вазоактивна регіонарна (гірудотерапія) та системна внутрішньовенна інфузійна терапія, яка направлена на відновлення регіонарного та, по-перше, капілярного кровообігу. В лікування обов’язково включають антикоагулянти (гепарин – 200-400 од. на 1 кг маси тіла на добу або клексан, фраксіпарин – 0,3-0,6 мл/добу), дезагреганти (реополіглюкін, трентал до 0,3 г/добу в/в), ангіолітики (даларгін – в/в до 5мг/добу; нікотинова кислота – в/в або в/м по 1 мл до збільшення дози на 1 мл кожні 2 дні до 6 мл; енельбін 100 ретард – по 200 мг per os 3 рази на добу), ангіопротектори (L- лізина есцинат – до 25 мл 0,1% розчину в/в; детралекс – до 1,5 г/добу), стресстимулюючі на рівні клітини і організму препарати (актовегин – до 100 мл/добу в/в; глутаргін – до 6-8 г/добу в/в; АТФ-лонг – по 40 мг під язик 3 рази на добу). Таке лікування переслідує ліквідацію спазма судин, боротьбу з агрегацією формених елементів крові, поліпшення їх реологічних властивостей.

 

ХІРУРГІЧНІ  ВТРУЧАННЯ:  Некротомія,  некректомія, ампутації,

 

дезартикуліції.

Оперативні втручання:

 

                      первинна хірургічна обробка відморожень – декомпресивні некротомії і обов’язкові фасціотоміїв перші 1-2 доби після травми;

 

                      ранні некректомії які виконуються в перші 6-7 діб з метою боротьби з інтоксикацією, а також для підготовки ран до кожно-пластичних відновних операцій;

 

                      в більш пізні строки виконуються пізні некректомії і ампутації, дезартикуляції.

 

ЗАМЕРЗАННЯ має фазовий характер.

 

        Адинамічна фаза. Зниження температури тіла до 32 С. Зменшується частота дихання, серцебиття, пригнічується свідомість,з’являється скутість вимови, сонливістьта ін.

 

        Ступорозна фаза. Зниження температури тіла до 26° С, коли пригнічуються всі життєві функції, збільшується гіпоксія, гіпоксемія, м’язева ригідність, неутримання сечі та калу.


        Судорожна фаза. Спостерігається при падінні температури нижче 26° С. Згасають всі функції. Слабіє серцева діяльність, АТ- 0, порушується ритм дихання і зупинка його. Параліч ЦНС, наступає клінічна смерть.



Насколько материал оказался Вам полезным?
Текущий рейтинг: 0.0/0 голосов

Добавил(а): nmu | 19.11.2008 | Просмотров: 3889 | Загрузок: 590
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Объявления на сайте
Новости на сайте
Продажа литературы на сайте
Медицинские выставки 2017
Статистика
Rambler's Top100 Союз образовательных сайтов
Яндекс.Метрика


Онлайн всего: 5
Гостей: 5
Пользователей: 0

Пользователи on-line:

География посетителей сайта
Copyright cтуденты НМУ © 2017