Мобильная версия | RSS
Счастливый Вы человек, Гость!
Можно зарегистрироваться.
Меню сайта
Реклама
Разделы
Тесты КРОК 2015 [67]
Разное [26]
Акушерство и гинекология [37]
Анатомия [15]
Биология [3]
Биофизика [7]
Биохимия [14]
Военка [30]
Гигиена [7]
Гистология [5]
Гуманитарные науки [11]
Дерматология и венерология [4]
Детские инфекции [33]
Детская хирургия [23]
Законодательство [20]
Иммунология и аллергология [2]
Инфекционные болезни [26]
Латинский язык [2]
Микробиология [6]
Нервные болезни [6]
Нормальная физиология [20]
Онкология [33]
Офтальмология [4]
Патологическая физиология [41]
Патологическая анатомия [47]
Педиатрия [20]
Психиатрия [3]
Радиология [13]
Социальная медицина [6]
Стоматология [51]
Судебная медицина [22]
Терапия [105]
Травматология и ортопедия [46]
Фармакология [68]
Хирургия [38]
Эндокринология [10]
Эпидемиология [19]
Мультимедиа [27]
Медицинские приложения на Android [0]
Подборка лутших медицинских приложений для Андроида. Студентам и врачам!
Форма входа
Логин:
Пароль:
Записи в дневниках
Народный опрос
Как у студента обстоят дела с подработкой?
Всего ответов: 3902
Неофіційний сайт студентів
НМУ імені О.О. Богомольця, м. Київ
Главная » Файлы » Инфекционные болезни

Лекція по сепсису (лекция, архив, *.doc)

[ Скачать с сайта (25.5Kb) ] 25.08.2014, 19:24

Сепсис в останні роки став загальнобіологічною проблемою, позаяк процеси, які лежать в його основі, а також підходи до лікування та профілактики, мають важливе значення для розуміння загальних механізмів гомеостазу та запалення.Частота сепсісу та його ускладнень не зменшується, не дивлячись на застосування найновіших антибіо¬тиків, нових методик лікування. В ФРН від сепсісу щорічно гине 75 тис. хворих (стільки ж хворих помирає від інфаркта міокарду), в цілому в Європі реєструється до 500 тис. випадків сепсісу.


Увага! Повний текст - дивіться у файлі.

Складність проблеми обумовлена також тим, що лише в 45-48% випадків вдається виявити бактеріємію. Спостереження показали, що великий масив пошкодженої омерт¬вілої тканини (панкреонекроз, розповсюджені опіки, політравма) можуть замінити бак¬терії в якості пускового механізму генералізованої реакції організму. Клінічно немож¬ливо диференціювати патологічний стан, обумовлений системною інфекцією та зміни, викликані продуктами розпаду тканини. На погоджувальній конференції в 1991 році був прийнятий термін «синдром системної запальної відповіді» (Systemic Inflammatory Response Syndrom - SYRS) й прийшли до висновку, що ССЗВ, викликаний доведеною інфекцією, є сепсіс. Було визнано, що сепсіс та його ускладнення являють собою наростаючу за своєю тяжкістю послідовність клінічних та патофізіологічних фаз: сепсіс, тяжкий сепсіс, артерійна гіпотензія, обумовлена сепсісом (при ній зберігається реакція на відновлення об’єму крові), септичний шок (характеризується рефрактерністю до об’ємного навантаження, необхідна інотропна підтримка міокарду), синдром поліорганної  дисфункції або недостатності.
     Таким чином, під поняттям “сепсіс” тепер розуміють швидше запальну відповідь захисної системи організму на інфекцію, ніж безпосередньо пошкоджуючу дію мікробної агресії.Ця реакція організму отримала назву “синдром системної запальної відповіді” – ССЗВ, тобто, сепсіс – це системна запальна відповідь у відповідь на інфекцію. Можна сперечатися відносно  точності визначення, але більшість дослідників погоджується, що ССЗВ є ведучим патогенетичним механізмом септичного процесу.
       Визначення сепсісу та повязаних з ним процесів.
      Септицемія -  це різні стани, за яких в крові виявляються мікроорганізми.Внаслідок відсутності чіткості визначення від цього формулювання слід відмовитися.
      Сепсіс – системна запальна відповідь організму на інфекцію. Прояви такі ж, як й за ССЗВ, однак характеризується наявністю інфекційного вогнища.
      Септичний шок – тяжкий перебіг сепсісу, який характеризується розвитком артерійної гіпотензії навіть за адекватної інфузійної терапії, гіпоперфузія тканин приводить до порушення функції органів та систем.
      Синдром системної запальної відповіді (ССЗВ) - обєднує системну запальну відповідь організму, запальної відповіді, яка може бути викликана різними причинами,  інфекційними включно.Заснований на новому розумінні патофізіології цього процесу, складається з різних захворювань.
       Таким чином, сепсіс – це динамічний патологічний процес, початкові прояви якого  можуть швидко перейти в фатальну стадію поліорганної недостатності та незворотнього інфекційно-токсичного шоку.
       Крім бактеріємії в основі септичного процесу знаходиться системна запальна відповідь організму. Раніше вважалося, що головною причиною тяжкості та та смертності є наявність бактерій в крові. Тепер встановлено, що бактерій в крові само по собі не може бути причиною складних патофізіологічних процесів, характерних для сепсісу.Скоріш за все, ці процеси є наслідком реакції організму у відповідь на інфекцію та деякі інші фактори.Ця реакція обумовлена підвищенням продукції різноманітних ендогенних речовин, які запускають патологічний процес при сепсісові. В нормі ці реакції  мають важливе значення для антибактерійного захисту організму, однак у випадку гіперреактивності, яка виникає за сепсісу, ці біологічно активні молекули пошкоджують клітинні мембрани, що приводить до порушення функції органів. В патогенезі сепсісу величезне значення має кількість медіаторів (вона внаслідок гіперергічної реакції величезна).Ефекти та взаємодія цих речовин обумовлює складний перебіг захворювання, який з цих причин має індивідуальний характер в кожному конкретному випадку.
      Винятковим досягненням, яке змінило всю концепцію сепсісу, було відкриття ряду потужних ендогенних медіаторів системної запальної реакції. Зараз вважається загальноприйнятим, що сепсіс  не можна вважати результатом прямої дії мікроорганізмів на макроорганізм. Його необхідно вважати наслідком суттєвих порушень в імунній системі, які проходять в своєму розвитку  від стану надмірної активації («фаза гіперзапалення»), до стану імунодефіциту («фаза імунопаралічу»).Таким чином, організм є активним учасником аутодеструктивного процесу. Септичний «аутоканібалізм» - поняття, яке було введене для опису метаболізму у хворого на сепсіс. За останні 40-50 років суттєво змінився  характер бактерійної мікрофлори при сепсісові. Ведучу роль тепер грає грам-негативна мікрофлора (кишкова, синьогнійна палички, протей, клебсіела). Одним з найбільш потужних пускових факторів сепсісу є ліпополіцукрид мембран грам (-) бактерій, який звичайно позначають як ендотоксин.
     Надзвичайно важливим поняттям, яке дозволило пояснити походження так званого криптогенного сепсісу є бактерійна транслокація. При деяких станах та захворюваннях, мікроорганізми, які в нормі перебувають в шлунково-кишковому тракті, досягають мезентерійних лімфатичних вузлів, портальної циркуляції, інтра- та екстраперитонеальних органів й потрапляють в загальне судинне русло, що створює умови для розвитку сепсісу й ПОН. Цей феномен і був визначений як бактерійна транслокація. Шлунково-кишковий тракт, крім своєї основної функції, є також метаболічною та імунною системою, виконує роль ефективного бар’єру проти ендотоксину та бактерій в кишківнику. Транслокація ендотоксину являє собою важливий фізіологічний феномен, який приводить до підвищення активності ретикулоендотелійної системи (РЕС), особливо клітин Купффера в печінці. Результатом розладу слизового бар’єру кишківника та РЕС є розвиток системної ендотоксинемії. Остання викликає депресію функції клітин Купффера, дисфункцію різних органів, пошкоджує слизовий бар’єр, систему імунітету і гемостазу. Якщо природні захисні механізми, такі як ліпополіцукрид-зв’язуючий білок, ліпопротеін високої щільності в комбінації з РЕС не спроможні протистояти бактеріям і токсинам, виникає транслокація. Дослідження показали, що транслокація є важливим механізмом розвитку сепсісу, особливо у критично хворих пацієнтів.
       На можливість розвитку транслокації впливає навіть характер харчування: її вірогідність суттєво збільшується при порентеральному харчуванні, при харчуванні з білковим дефіцитом. Дослідження доводять, що природнє харчування з достатньою кількістю обємних неферментативних волокон є важливим  фактором, який попереджує транслокацію.
        Таким чином, чи не найважливішого значення  для розвитку сепсісу набуває виникнення кишкової недостатності. Під впливом медіаторів запалення, гіперкатаболізму, порушень системного та вісцерального кровообігу швидко збільшується ушкодження  ентероцитів, порушуються практично всі функції травного тракту, в тому числі й бар’єрна, метаболічна, імунозахисна, ендокринна.  Кишкова недостатність – один з найважливіших компонентів порочного кола при сепсісові, адже транслокація бактерій та їх токсинів підтримують запальну реакцію, поглиблюють порушення обміну речовин.
  Виникаючі порушення метаболізму, які запускаються гіпоксією та проявляються пригніченням утилізації  енергетичних субстратів, аутолізом своїх білків, амінокислотним дисбалансом (“аутокатаболізм”). При цьому розвивається гіперглікемія, гіперліпідемія, посилюється синтез великомолекулярних білків, що призводить до подальшого порушення функції клітин, звертання крові з розвитком ДВЗ-синдрому, пригнічення скорочувальної функції міокарду.
                  Фактори, які мають важливе значення в патогенезі сепсісу.
1.Ліпополіцукрид.ЛПЦ та більш специфічний ліпід А, як активна частина ендотоксину є ключом до розуміння структури та біології цієї молекули. Ендотоксин запускає продукцію та вивільнення прозапальних медіаторів, які мають ведуче значення в генерації гарячки, артерійної гіпотензії, пошкодження тканини, септичного шоку та ПОН. ЛПЦ розташований на поверхні мембрани грам(-) бактерії. Зовнішній «О»-бік складається з серії олігоцукридів, котрі обумовлюють серологічну специфічність та велику варіабельність. На внутрішньому «О»-боці олігоцукриди складають разом з молекулами ліпідів хімічну структуру бактерій. Ліпід А, можливо, в основному обумовлює токсичність ЛПЦ. Структура ліпіду А мало відрізняється серед грам(-) бактерій, тому клінічно важко розрізнити сепсіс, викликаний різними грам(-) збудниками. ЛПЦ спочатку зв’язується з сироватковим білком й утворює ЛПЦ-зв’язаний білок. Цей комплекс в свою чергу зв’язується з поверхневим клітинним рецептором СД14 макрофагів та сегментоядерних лейкоцитів, активує ці клітини й стимулює продукцію цитокінів й інших медіаторів сепсісу: комплементу, вазоактивних медіаторів, метаболітів арахідонової кислоти, кінінів, фактору активації тромбоцитів, гістаміну, ендотелінів, ендорфінів, факторів коагуляції, активних кисневих радикалів.
     В багатьох дослідженнях рівень ендоксинемії корелював з тяжкістю перебігу сепсісу, можливістю розвитку ниркової недостатності та респіраторного дистрес-синдрому.
     В останній час багато уваги надають стимульованій антибіотиками ендотоксинемії.Іn vitro до таких антибіотиків відносять препарати із швидким бактерицидним ефектом, які, поряд із загибеллю бактерій, викликають вивільнення ендотоксину.Це клінічно проявляється можливістю розвитку стану типу реакції Jarisch-Herxcheimer при лікуванні пеніциліном сифілісу.
2.Комплемент.Анафілотоксини С3а та С5а  продукуються при стимуляції альтернативного шляху активації комплементу ЛПЦ або деякими компонентами мембран грам(+) бактерій, або активацією класичного шляху часто імунними комплексами, хоча ліпід А й сам по собі активує цей шлях. Вони викликають вазодилятацію й підвищують проникність судин, стимулюють агрегацію тромбоцитів, агрегацію та активацію нейтрофілів, всі патологічні процеси, які приймають участь в патогенезі РДСД. Подальше вивільнення дериватів арахідонової кислоти, цитотоксичних кисневих радикалів та лізосомальних ензимів викликають локальні вазоактивні ефекти на рівні мікроциркуляції, цитотоксичний ефект на клітини ендотелію судин та, як наслідок, підвищення проникності капілярів. Активація комплементу асоціюється з фатальним прогнозом як при грам(-), так і при грам(+) шоці.
3.Фактори коагуляції. Коагулопатія - загальновідомий прояв сепсісу. Фактор 12 (Хагемана) має основне значення в патогенезі шоку. Він активується фрагментами пептидогліканів та тейхоновою кислотою з мембран грам(+) бактерій  настільки, наскільки й ліпополіцукрид. Шляхом активації фактора 11 фактор 12 стимулює продукцію тканинного фактору та ДВЗ-синдром, який на різному ступені розвитку має місце у більшості хворих на сепсіс. Ці процеси стимулюють перетворення прекалікреїна в калікреїн, а також утворення брадикініну (потенційно гіпотензивного агенту).
        Існує баланс коагуляція/фібриноліз при септичному шокові, який залежить від рівня цитокінів та клінічної стадії процесу. Значне порушення гемостазу проявлялося зниженням фібринолітичної активності ( падіння рівня АТ ІІІ, білку С із збільшенням рівня РАІ-1). Рівні АТ ІІІ та РАІ-1 добре корелювалися з рівнями TNF, IL-6 та тяжкістю запальної відповіді за шкалою  SAPS .
       На експериментальній моделі септичного шоку виявили значне зниження концентрації Са2+ в плазмі.
4.Фактор активації тромбоцитів (РАF). Це сильнодіючий фосфоліпід аутокаталітично активує вивільнення цитокінів. Може викликати різні пошкоджуючі ефекти, в тому числі й запальні.
5.Цитокіни. Їх фізіологічне значення - комунікаційна між системами імунітету організму. Цитокіни мають основне значення в активації імунної системи у відповідь на інфекцію, особливо внутрішньоклітинні організми (лістерії, лейшманії). Разом з тим відомо, що неконтрольована продукція цітокінів викликає появу багатьох симптомів, які належать сепсісові. Тому антицитокінові антитіла та антагоністи інтерлейкінових рецепторів можуть мати протекторні влативості при введенні тваринам летальних доз ЛПЦ.
      ЛПЦ-індуковані цитокіни можна розділити на 2 групи. Прозапальні  цитокіни - TNF, IL-1, IL-6, IL-8 та гамма-IF (Tm1-цитокіни). На відміну від них, Tm2- цитокіни   (IL-4, IL-10, TGF-) є регуляторними білками та грають ролю контрбалансу запального ефекту Тм-1 цитокінів. ЛПЦ стимулює обидві групи цитокінів і лише у випадку порушення балансу між їх продукцією, має місце пошкоджуючий запальний ефект. Цитокіни з’єднуються з специфічними рецепторами клітин, багато з яких вже ідентифіковані.
    IL-6 є плейотропним цитокіном, кїякий виробляється клітинами імунної  та неімунної систем. Підвищення його продукції пов’язується з такими порушеннями гомеостазу як травма, сепсіс або запальні захворювання. Допускається також його  виділення  в плазму під впливом нервових  та/або ендокринних стимулів на стрес. Кінетика підвищення  концентрації IL-6 подібна до кортикостеронової. Важливе значення наднирників у відповіді на стрес підтверджує, що підвищення  його концентрації  може бути частиною гормональної відповіді. IL-6 стимулює синтез гострофазових білків разом з ГКС, перш за все С-реактивного білку, який синтезується в печінці, та регулює секрецію різноманітних гормонів нейроендокринової та ендокринової природи. Тому IL-6 є чутливим параметром для діагностики неонатальної бактерійної інфекції. Його рівень значно краще корелює з показником летальності, ніж рівень ЛПЦ.
     TNF- - фактор некрозу пухлин, цитокін, відомий як первинний медіатор в патогенезі інфекційного процесу, пошкодження тканин, запалення та шоку.Він, одночасно, є кардіодепресивним фактором, викликаючи зниження скорочувальної функції міокарду.При введенні його розвивається стан, симптоми якого складаються з гіпотензії, нейтропенії та збільшення проникності капілярної стінки. Однак його рівень підвищується також при ревматоїдному артриті або системному вівчакові, а також у практично здорових людей.
      При метаболізмі арахідонової кислоти утворюються лейкотрієни, простагландини і тромбоксан А2. За прогресування сепсісу збільшується концентрація фактору агрегації тромбоцитів, який стимулює агрегацію останніх на мембранах ендотелію та випадання фібрину.
      Далеко не всі медіатори септичного процесу відомі дотепер.
6.Нейтрофіли та ендотелій. Нейтрофіли мають основне значення в патогенезі септичного шоку. Після активації ЛПЦ та/або цитокінами, вони виробляють токсичні кисневі метаболіти, виникає їх агрегація, що може призвести до мікроемболій.Вони маєть важливе значення в гемотаксисі, фагоцитозі та кінцевому переварюванні бактерій.Вони мають в своєму складі метаболіти арахідонової кислоти, лізосомальні та інші протеолітичні ферменти.Участь у запальній відповіді починається з концентрації нейтрофілів в зоні ураження, їх адгезія з ендотелієм посткапілярних венул.Цей процес залежить від спеціальних адгезивних молекул, порушення дії яких викликають цитокіни.Значення ендотелію при сепсісі продовжує вивчатися не лише з боку його пошкодження, але й можливості напрацьовувати групу медіаторів, наприклад ФАТ.  Іншою ефекторною молекулою, яка є важливим медіатором запалення, є оксид азоту (NO). Це перший ендотелій-залежний релаксуючий фактор (ЕЗРФ) та надзвичайно потужний вазодилятатор. В 1987 році з’явилися перші наукові публікації про нього та фермент NO-синтетазу. Існує 2 великих класи цього ферменту. Органічні ізоформи NO-синтетази, які знаходяться в клітинах ендотелію та нейронах, вивільняють невелику кількість  NO  короткого періоду дії для сигналу сусіднім клітинам. Ізоформи NOS в макрофагах вивільняють велику кількість оксиду азоту, який тривалий час придушує бактерії. Розповсюджуючись до сусідніх клітин та взаємодіючи з ферментами, які мають у своєму складі залізо, NO регулює кров’яний тиск, передачу сигналів між нейронами, діючи як нейротрансміттер, придушує патогенні мікроорганізми. Надмірна кількість його, однак, може бути небезпечною для клітин людини, зважаючи на нейротоксичність та можливість викликати артерійну гіпотензію. Розширення судин, викликане оксидом азоту, не чутливе до дії вазопресорів. Цей стан, названий вазоплегією, характерний для глибокого шоку. Більше того, ЛПЦ та цитокіни можуть стимулювати утворення NO іn vitro. TNF стимулює артерійну гіпотензію, розвиток якої можна блокувати застосуванням інгібіторів NO-синтетази (NOS) -ферменту, завдяки якому L-аргінін перетворюється в оксид азоту. Зараз вилучено 3 типи цього фермента. Вважається, що базальна продукція ЕЗРФ є важливим регулятором тонусу судин, однак викликана ЛПЦ або іншими бактерійними продуктами неконтрольована активність NOS призводить до глибокої вазодилятації та шоку. In vitro виявлено, що оксид азоту може бути також причиною ушкодження імунних клітин, порушення функції міокарду. Попередні дослідження на людях дозволяють припустити, що придушення оксид-азот-синтетази нормалізує АТ. NG-монометил-L-аргінін ( L-NMMA) - інгібітор NOS.  NO регулює тонус судин, АТ та тканинну перфузію  через аденіл-циклазу та Ц-АМФ. Болюсне введення L-NMMA призвело до стабілізації гемодинаміки, значного зменшення дози катехоламінів. На відміну від АТ, ЧСС, ЦВТ залишаються стабільними.Серцевий викид знижувався до 68%. РаО2 збільшувався.
Висновки. Клінічні прояви шоку різноманітні, вони складаються з пошкодження життєво важливих органів та систем організму й наростають в динаміці. Механізм цього процесу пояснений ще не повністю. Мікробні частинки, в даному випадку ендотоксин, є  запускаючим фактором, в подальшому виникає ефект «доміно», тобто запускається медіаторний каскад. Не дивлячись на комплексність процесу, вплив навіть на один компонент патогенезу може відновити гомеостатичний баланс (допомагати відновленню імунної відповіді організму на інфекцію).
 Таким чином, медіаторами пошкодження ендотелію при сепсісі  є :
• Фактор некрозу пухлин
• Інтерлейкіни (1,6,8)
• Фактор активації тромбоцитів
• Лейкотрієни (В4,С4, Е4, Д4)
• Тромбоксан А2
• Простогландини (Е2,І2)
• Простациклін
• -інтерферон

              Потенційні медіатори септичної запальної відповіді.
Ендотоксин                  Екзотоксин, фрагменти клітинної мембрани грам(-) бактерій
Комплемент                 Продукти метаболізму арахідонової кислоти (лейкотрієни, про-
                                      стагландини)
Цитокіни                      Поліморфноядерні лейкоцити, моноцити, макрофаги, тромбо-
                                     цити
Гістамін, клітинні         Фактори коагуляції крові, фібринолітична система
адгезивні молекули
Фактори активації тромбоцитів
Вільні кисневі радикали     Кінін-калікреїнова система, катехоламіни, гормони
                                             стресу.
          Більшість цих медіаторів є компонентами захисної реакції організму у відповідь на інвазію мікроорганізмів. Подібна патологічна реакція виникає й за інших патологічних станів, таких як панкреатит, травма, опіки та інші стресові ситуації.
                   Грам(-) сепсіс та септичний шок.
     В основі грам(-) сепсісу лежить каскад реакцій у відповідь на ЛПЦ або ендотоксин.Ведуче значення ендотоксину пов’язане з його спроможністю стимулювати різноманітні компонентизапальної відповіді.Він активує систему систему комплементу, нейтрофіли, мононуклеарні фагоцити.Останні, в свою чергу, виробляють різноманітні запальні медіатори, цитокіни, адгезивні молекули до клітинної поверхні, токсичні кисневі радикали, продукти метаболізму арахідонової кислоти та оксид азоту.Крім того, ЛПЦ активує систему коагуляції та фібринолізу.
               Грам(+) сепсіс, його особливості.
     Грам(+) бактерії не мають в складі своєї мембрани ендотоксин, тому механізм септичних реакцій дещо відрізняється. У багатьох грам(+) бактерій є поліцукридна капсула, їх клітинна стінка складається з фосфоліпідної мембрани, оточеної шаром пептидогліканів.Тейхонова та тейхурова кислоти, поліцукриди можуть  бути пов’язані  з кожним з цих шарів.Крім того, на поверхні стінки можуть фіксуватися специфічні антигени (стафілококовий протеїн А, стрептококовий протеїн М).На розвиток  септичних реакцій  впливає також наявність  у таких бактерій глікокалексу.Попередники пептидоглікану та інші компоненти клітинної мембрани стимулюють продукцію цитокінів.Пептидоглікан та тейхонова кислота активують альтернативним шляхом систему комплементу.Компоненти клітинної мембрани грам(+) бпктерій змінюють активність макрофагів та лімфоцитів, зв’язують їх з гуморальними факторами.Існує величезна кількість різновидів грам(+) бактерій із своїми особливостями будови та складу клітинної стінки, тому комплекс реакцій у відповідь буде різним, більш складним, в порівнянні з ендотоксином.До теперішнього часу ідентифіковано велику кількість токсинів, серед яких один (токсин 1) викликає синдром септичного шоку, діючи подібно до ендотоксину, він також ініціює ССЗВ. Одним з основних механізмів, за допомогою якого грам(+) токсини активують клітини крові та інші клітини, є збільшення проникності клітинних мембран, проникнення в клітини низькомолекулярних речовин та макроіонів, внаслідок чого порушується життєдіяльність клітин.
         Одним з клінічних маркерів ранньої стадії сепсісу є збільшення серцевого викиду й зниження судинного опору. Порушення судинного тонусу має тимчасовий характер.Частина судин розширена,  внаслідок  збільшення серцевого викиду, частина – звужена, що призводить до ішемії тканин. Механізм, який обумовлює таку нерівномірність тканинної перфузії досконало не вивчений. Передбачається участь в цьому пошкоджених епітелійних клітин, нейтрофілів, тромбоцитів, мікроемболів, підвищеного рівня , інших медіаторів судинного тонусу (простациклін, гістамін, брадикінін – викликають перерозподіл іонів та порушення чутливості судин до ендогенних медіаторів судинного тонусу).Саме  викликає резистентність судин до вазопресорів.Додатковими факторами, які посилюють блокаду судинного тонусу є ейкозаноїди,  зменшення кількості -рецепторів в стінці судин, зниження рявня кальцію в скорочувальній системі гладеньких м’язів.
       Активація нейтрофілів та концентрація їх в посткапілярних венулах зони пошкодження і запалення є важливий діагностичний критерій розвитку запальної відповіді..
        Не менш важливим є утворення вільних радикалів та інших метаболітів ПОЛ, які складають невід’ємну частину запальної відповіді.Активовані нейтрофіли виробляють велику кількість токсичних медіаторів, які пошкоджують тканини шляхом  перекисного окислення ліпідів клітинної мембрани, органел, денатурації ензимів, структурних білків та інших структур клітин. Вільні радикали  та метаболіти утворюються під час синтезу простагландинів та лейкотрієнів з арахідонової кислоти.Знищення бактерій активованими клітинами відбувається за допомогою супероксидази, перекису водню та інших продуктів мієлопероксидазних реакцій, які, в свою чргу, сприяють адгезії нейтрофілів в зоні пошкодження з судинним епітелієм.
                           Розвиток ПОН.
    За клінічними даними при сепсісові  найшвидше пошкоджуються легені, які є основним органом-мішенью.Основна причина ураження легень – це пошкодження ендотелію F, PAF, інтерлейкінами, тромбоксаном А2 (підвищення проникності судин). В деякій мірі ці ушкодження можуть бути викликані й активацією нейтрофілів,їх адгезією з судинною стінкою, утворенням мікроемболів та вивільненням запальних медіаторів з розвитком шоку, внаслідок дилятації капілярів й підвищення їх проникності. Пошкодження судин інших органів може привести до ПОН.До легеневих розладів приєднується порушення функції печінки, нирок. Прогресування  ПОН призводить до зростання дисфункції й інших органів та систем.
     Ведучим симптомом для діагностики сепсіса є гарячка (наслідок дії деяких медіаторів, перш за все простагландину Е2), дуже рідко, при ССЗВ, частіше у пристарілих пацієнтів з розладами терморегуляції, може виявлятися гіпотермія. Розлади дихання  на ранніх етапах проявляються гіпервентиляцією, яка приводить до респіраторного алкалозу й утоми дихальних м’язів.Розлади серцево-судинної системи  носять своєрідний характер. На початковому етапі має місце зниження периферійного судинного опору на тлі підвищення серцевого викиду. В подальшому, за зниженного судинного опору, хоча й може наступити судинний спазм на периферії, зменшується серцевий викид та залишається зниженним АТ. На пізніх етапах сепсісу приєднуєтьсянедостатність функції нирок, у випадку ураження печінки – виникає гіпербілірубінемія, розвивається ДВЗ-синдром. Можливі порушення функції ЦНС.
      Під впливом дії бактерійних токсинів та ферментів, внаслідок застосування різних медикаментів (особливо антибіотиків) та гормонів, виникають різні варіанти порушень імунітету, особливо частими серед яких є:
• порушення процесу кооперації при індукції імунної відповіді;
• порушення функції макрофагів при первинних інфекціях та функцій інших імунокомпетентних клітин внаслідок впливу мікробних токсинів;
• знищення антитіл бактерійними протеазами;
• прояви гіперергії, які переростають в аутоімунний процес (медикаментозно зпровокований синдром червоного вівчака та інші).


Насколько материал оказался Вам полезным?
Текущий рейтинг: 5.0/1 голосов

Добавил(а): nmu | 25.08.2014 | Просмотров: 1126 | Загрузок: 95
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Объявления на сайте
Новости на сайте
Продажа литературы на сайте
Медицинские выставки 2015
Статистика
Rambler's Top100 Союз образовательных сайтов
Яндекс.Метрика


Онлайн всего: 10
Гостей: 10
Пользователей: 0

Пользователи on-line:

География посетителей сайта
Copyright cтуденты НМУ © 2016