Мобильная версия | RSS
Счастливый Вы человек, Гость!
Можно зарегистрироваться.
Меню сайта
Реклама
Разделы
Тесты КРОК 2015 [67]
Разное [26]
Акушерство и гинекология [37]
Анатомия [15]
Биология [3]
Биофизика [7]
Биохимия [14]
Военка [30]
Гигиена [7]
Гистология [5]
Гуманитарные науки [11]
Дерматология и венерология [4]
Детские инфекции [33]
Детская хирургия [23]
Законодательство [20]
Иммунология и аллергология [2]
Инфекционные болезни [26]
Латинский язык [2]
Микробиология [6]
Нервные болезни [6]
Нормальная физиология [20]
Онкология [33]
Офтальмология [4]
Патологическая физиология [41]
Патологическая анатомия [47]
Педиатрия [20]
Психиатрия [3]
Радиология [13]
Социальная медицина [6]
Стоматология [51]
Судебная медицина [22]
Терапия [105]
Травматология и ортопедия [46]
Фармакология [68]
Хирургия [38]
Эндокринология [10]
Эпидемиология [19]
Мультимедиа [27]
Медицинские приложения на Android [0]
Подборка лутших медицинских приложений для Андроида. Студентам и врачам!
Форма входа
Логин:
Пароль:
Записи в дневниках
Народный опрос
Опасно ли детям учиться в одном классе с ВИЧ-инфицированным ребенком?
Всего ответов: 4292
Неофіційний сайт студентів
НМУ імені О.О. Богомольця, м. Київ
Главная » Файлы » Гуманитарные науки

Cтруктура ПК (реферат, архив, *.doc)

[ Скачать с сайта (36.9Kb) ] 11.02.2008, 19:10
План
1. Склад і структура ЕОМ..........................................................................2
2. Структурно-функціональна схема ПК типу ІВМ РС..........................3
3. Склад та структура програмного забезпечення ПК............................4
4. Інтерфейс користувача...........................................................................6
5. Віруси й антивірусні програми.............................................................8
6. Використана література.........................................................................9

1. Склад і структура ЕОМ  
Ще при створенні перших комп`ютерів у 40-х роках ХХ-го століття відомий математик Джон фон Нейман запропонував принципи, яким повинен відповідати комп`ютер, щоб бути універсальним і ефективним засобом для обробки інформації (у літературі ці принципи називають фон Нейманівськими). Зараз переважна кількість ком-п`ютерів в основних рисах відповідають принципам фон Неймана.
Передусім, комп`ютер повинен мати такі пристрої:
арифметико-логічний пристрій (АЛП), що виконує арифметичні й логічні дії над операндами; 
пристрій управління (ПУ), який організовує процес виконання програми; 
запам`ятовуючі пристрої, або пам`ять, де зберігаються як дані, так і програми обробки даних. Розрізняють внутрішню та зовнішню пам`ять. Внутрішня пам`ять, у свою чергу, поділяється на постійну та оперативну; 
зовнішні пристрої введення та виведення інформації (ЗП). 
Структура ЕОМ на основі принципів фон Неймана має вигляд, що наведений  на рис. 10. Між пристроями комп`ютера існують зв`язки (одинарні лінії означають управляючі зв`язки, подвійні – інформаційні).  
 
Рис. 10. Структура ЕОМ на основі принципів фон Неймана
Склад пристроїв сучасних комп`ютерів дещо відрізняється від означеного вище. Так арифметико-логічний пристрійта пристрій управління об`єднуються в єдиний пристрій – процесор (рис.8) (ряд швидкодіючих комп`ютерів здійснюють паралельну обробку даних на декількох процесорах). Ще одна особливість більшості сучасних комп`ютерів –  застосування трьох типів шин: адресної, управляючої та шини даних. При цьому будь-яка шина – це система тоненьких металевих провідників, по яких інформація "подорожує" в середині комп`ютера. Залежно від класу (типу) ЕОМ є й інші особливості її складу та структури.

2. Структурно-функціональна схема ПК типу ІВМ РС
Персональні ІВМ РС-сумісні комп`ютери, побудовані за принципом відкритої архітектури, мають структуру, спрощений вигляд якої показаний на рис.11.
 
Рис. 11. Структурна схема ІВМ РС-сумісних комп`ютерів
Процесор (центральний процесор – central processing unit або CPU), внутрішня пам`ять і системна шина конструктивно розташовані в окремому блоці, який називають системним. Пристрої зовнішньої пам`яті (це, як правило, накопичувачі на жорстких і гнучких магнітних та оптичних дисках) також розміщують у системному блоці, хоча інколи – і в окремих блоках. Внутрішня пам`ять ПК поділяється на постійну, вміст якої зберігається після вимикання живлення комп`ютера, та оперативну, у якій після вимикання комп`ютера вся інформація втрачається.
Процесор, оперативну та зовнішню пам`ять і всі пристрої введення – виведення під`єднують до системної шини через відповідні плати, які називають контролерами. Процесор, внутрішню пам`ять, системну шину та контролери розміщують на одному конструктиві, який називають материнською платою.
Пристрої введення та виведення поділяють на дві групи: стандартні, до яких належать дисплей та клавіатура, та нестандартні – принтери, плоттери, сканери, модеми, миша та ін. Нестандартні пристрої отримали ще одну назву – периферійних. Зауважимо, що периферійними пристроями є також накопичувачі на магнітних і оптичних дисках, що конструктивно не входять до складу системного блока.

3. Склад та структура програмного забезпечення ПК
Сам по собі комп`ютер не має знань із жодної галузі. Ефективність його застосування обумовлюється програмним забезпеченням, що встановлене в комп`ютері.
Програмне  забезпечення (ПЗ) персональних комп`ютерів можна поділити на дві основні частини: системне і прикладне ПЗ (рис.12).
  
Рис.12. Структура програмного забезпечення
3.1. Системне програмне забезпечення 
Системне ПЗ призначене для управління роботою комп`ютера, розподілу його ресурсів, підтримки діалогу з користувачем, надання йому допомоги в обслуговуванні комп`ютера тощо. Більшість із програм системного ПЗ постачаються разом із комп`ютером і мають відповідну експлуатаційну документацію. Системне ПЗ, у свою чергу, розподіляють на три основні складові: операційні системи (ОС), системи програмування та сервісні програми (рис.12).
Системи програмування призначені для полегшення та часткової автоматизації процесу розробки та налагодження програм. Основними компонентами цих систем є транслятори з мов високого рівня, наприклад Паскаль, Сі, Бейсик та ін. Особлива роль належить Ассемблерам. Програму мовою Ассемблера називають машинно-орієнтованою. Мовою Ассемблера користуються, як правило, системні програмісти.
Транслятори здійснюють перетворення програм із мов високого рівня на машинну мову. Крім того, транслятори звичайно здійснюють синтаксичний аналіз програми, яка транслюється. Вони можуть також налагоджувати та оптимізувати програми, які одержують, видавати документацію на програму та виконувати ряд інших сервісних функцій.
Сервісні програми розширюють і доповнюють можливості ОС. Їх звичайно називають утилітами. Утиліти дозволяють, наприклад, перевірити інформацію в шістнадцятковому коді, яка зберігається в окремих секторах магнітних дисків; організувати виведення на принтер текстових файлів у визначеному форматі, виконувати архівацію та розархівацію файлів тощо.
3.2. Прикладне програмне забезпечення 
Прикладне (проблемне) ПЗ призначене для розв`язання конкретних прикладних завдань виробничого, наукового, управлінського, навчально-тренувального характеру. Прикладне ПЗ комплектується у міру необхідності користувачем ПК. У структурі прикладного ПЗ виділяють прикладні програми загального та спеціального призначення.
Прикладне ПЗ загального призначення  включає комплекси програм, які застосовуються  практично в будь-якій сфері діяльності людини, тобто є універсальними. Найпоширенішими серед ПЗ загального призначення є текстові редактори, графічні системи, електронні таблиці, системи управління базами даних та ін. 
Текстові редактори дозволяють готувати текстові документи, починаючи з простих листів і закінчуючи складними технічними описами. Найбільш відомі такі текстові редактори: Лексикон, Write, Word.
Серед графічних систем виділяють системи ділової графіки (Microsoft Power Point, Lotus Freelance Graphics), художньої графіки, які ще називають просто графічними редакторами (Paintbrush), інженерної графіки та автоматизованого проектування (Autodesk AutoCad), системи обробки фотографічних зображень (Adobe Photoshop), а також універсальні графічні системи (CorelDRAW).
Програми роботи з електронними таблицями дозволяють вирішувати велике коло завдань, зв`язаних із числовими розрахунками. Найширше використовують програми Supercalc, Microsoft Excel та Lotus 1-2-3.
Системи управління базами даних призначені для об`єднання наборів даних з метою створення єдиної інформаційної моделі об`єкта. Ці програми дозволяють накопичувати, поновлювати, редагувати, вилучати, сортувати інформацію, організовану спеціальним засобом у вигляді банку даних. Найпоширеніші з них: dBase III Plus, FoxBase+, Clipper, Access, FoxPro, Paradox.
Крім перерахованих систем, до складу прикладного програмного забезпечення загального призначення належать й інтегровані системи, що об`єднують можливості текстових редакторів, графічних систем, електронних таблиць та систем управління базами даних. Головна перевага інтегрованих систем щодо окремих систем прикладного програмного забезпечення загального призначення полягає в тому, що вони створюють єдині правила роботи як із текстом, так і з електронними таблицями та ін. Найвідоміші серед них: Microsoft Word, Microsoft Office, Perfect Office.
Прикладні програми спеціального призначення задіюються користувачами, як правило, у їхній специфічній професійній діяльності. 

4. Інтерфейс користувача
Будь-яку прикладну програму розробляють для широкого кола користувачів, і вона повинна мати прості та зручні засоби взаємозв`язку з ними. Ці засоби називають інтерфейсом користувача. 
Через інтерфейс користувач керує роботою програми, отримує від неї повідомлення, відповідає на запити програми та ін.
Нині інтерфейс користувача має деякі стандартні засоби, основними елементами яких є меню і вікно діалогу. У графічній оболонці Windows та її додатках ці елементи доповнені панелями інструментів, смугами прокрутки і т.д.
Меню інтерфейсу користувача – це список деяких об`єктів, із яких треба зробити конкретний вибір. Об`єкти меню називаються пунктами меню, або командами. 
Часто меню має багаторівневу структуру. Меню верхнього (першого) рівня називають головним. Інтерфейс користувача створюють так, щоб забезпечити вільний ступеневий перехід між пунктами меню зверху вниз. Це означає, що з головного меню можна перейти в будь-який пункт меню другого рівня, від нього – до пунктів меню третього рівня і т.д. Із будь-якого пункту меню найнижчого рівня можна поступово перейти в головне меню.
Деякі меню допускають можливість одночасного вибору не одного, а декількох пунктів меню. Трапляються також меню, у яких деякі команди в даній ситуації виконати неможливо. Такі команди називаються недоступними. Але в інших ситуаціях вони стають доступними. Звичайно недоступні команди позначають світлішим кольором порівняно з доступними. Якщо після назви якогось пункту меню розміщені крапки, то це означає, що після вибору цього пункту система зробить запит про введення додаткових даних для виконання даного пункту.
Вибрати будь-який пункт меню означає виділити його іншим кольором, а потім натиснути клавішу    Enter   або кнопку миші. Обравши пункт меню, виконують відповідну операцію або установлюють необхідний режим здійснення операції. Пункт меню, який потребує відповіді "так" чи "ні", називають перемикачем.
За способом розміщення на екрані дисплея розрізняють горизонтальні меню (menu bar), спадні (pull-down), які звичайно з`являються під відповідним пунктом горизонтального меню, спливаючі (pop-up) меню, які часто з`являється в позиції курсора миші.
У графічних системах меню – це не тільки список об`єктів. Меню може являти собою панель інструментів у вигляді картинок (піктограм).
Важливим елементом інтерфейсу користувача є вікно діалогу. Вікно діалогу видається на екран дисплея за програмою. У ньому пропонується перелік об`єктів для вибору, наприклад перелік файлів, шрифтів, або його потрібно заповними самому користувачеві. Іноді вікно діалогу вже заповнене відповіддю, яку пропонує сама система. Користувач може погодитися з нею або ж заповнити вікно діалогу іншими повідомленнями.
Ще одним елементом інтерфейсу є повідомлення системи, які з`являються на екрані дисплея. Їх можна поділити на дві групи:
1. повідомлення, які не потребують відповіді користувача. Як правило, ці повідомлення інформують користувача про той процес, який проходить у комп`ютері (наприклад, процес копіювання файла); 
2. повідомлення, що потребують від користувача відповідних дій. До цієї групи належать повідомлення про нормальне завершення програми (у цьому випадку досить натиснути клавішу   Enter  ) і повідомлення про особливі ситуації (наприклад, відсутність дискети в дисководі тощо). 

5. Віруси й антивірусні програми
Комп`ютерний вірус – це, як правило, невелика програма (модуль) мовою Ассемблера, яка написана програмістом високої кваліфікації.
Спочатку вірус записується його автором на одну дискету. Далі, якщо дискети тиражується, він потрапляє на інші дискети. Цей процес, звичайно, проходить лавиноподібно. 
Модуль вірусу спочатку приєднується до файла або проникає всередину його (найчастіше до програмних файлів). Потрапивши разом із файлом у комп`ютер, вірус починає діяти самостійно. Він може розмножуватися, тобто створювати свої копії, які проникають в інші програми.
Дія вірусу на файли виявляється по-різному. Одні типи файлів він тільки псує (це звичайно файли, які містять текстову інформацію) та деякі інші типи даних (таблиці, бази даних тощо). В інші типи файлів він проникає, заражаючи їх. Такі файли називають зараженими. До них, зокрема, належать файли операційної системи, файли, які виконуються, та деякі інші.
Спочатку дія вірусу зовнішньо ніяк не виявляється. Він поступово руйнує файли і проникає у програми, розміщені на жорсткому диску. Коли вірус проник до багатьох програм, тоді раптом виявляється, що одна програма зовсім не працює, друга працює неправильно, третя видає на екран незрозумілі повідомлення та ін.
Фініш дії вірусу: зіпсована програма, псування великого обсягу даних та ін.
Для виявлення та ліквідації вірусів розроблені сотні різних антивірусних програм. Однак ні одна антивірусна програма не може гарантувати 100% виявлення та знищення вірусу. До того ж антивірусні програми іноді є джерелами нового вірусу. Один вірус вони можуть знищити, а інший, новіший, - занести.
Не слід забувати, що поява вірусів випереджає антивірусні програми. Спочатку з`являється конкретний тип вірусної програми, а вже потім під неї розробляється відповідна антивірусна програма.
Антивіруси діляться на спеціалізовані й універсальні (рис.13.)
 
Рис.13. Класифікація антивірусів
Спеціалізовані антивірусні програми здатні знаходити та ліквідувати тільки певні типи уже відомих вірусів. Із невідомими вірусами ці програми боротися не можуть. 
Щодо надійності виявлення вірусу спеціалізовані програми значно переважають універсальні.
Універсальні антивіруси, орієнтовані на цілі класи вірусів, у свою чергу, поділяють на резидентні й ревізори. Резидентні постійно знаходяться у внутрішній пам`яті комп`ютера і періодично здійснюють перевірку на наявність вірусів. Антивіруси-ревізори здатні лише встановити, чи зазнав файл будь-яких змін, зокрема й вірусних, після останнього його використання.
Найпопулярнішими серед користувачів є антивірусні програми Aidstest, Doctor Web, Norton Anti Virus та інші.
Хоча антивіруси повністю не гарантують виявлення вірусів та лікування від них магнітних дисків, потрібно привчити себе систематично користуватися цими програмами.

7. Використана література
1. http://www.crime-research.ru/library/Haha.htm
2. http://www.walmar.vn.ua/peruferiyni_prustroi/tema_1.htm
3. http://www.victoria.lviv.ua/html/oit/html/lesson7.htm

Насколько материал оказался Вам полезным?
Текущий рейтинг: 0.0/0 голосов

Добавил(а): Asterix | 11.02.2008 | Просмотров: 2843 | Загрузок: 480
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Объявления на сайте
Новости на сайте
Продажа литературы на сайте
Медицинские выставки 2015
Статистика
Rambler's Top100 Союз образовательных сайтов
Яндекс.Метрика


Онлайн всего: 7
Гостей: 7
Пользователей: 0

Пользователи on-line:

География посетителей сайта
Copyright cтуденты НМУ © 2016