Мобильная версия | RSS
Счастливый Вы человек, Гость!
Можно зарегистрироваться.
Меню сайта
Реклама
Разделы
Тесты КРОК 2015 [67]
Разное [26]
Акушерство и гинекология [37]
Анатомия [15]
Биология [3]
Биофизика [7]
Биохимия [14]
Военка [30]
Гигиена [7]
Гистология [5]
Гуманитарные науки [11]
Дерматология и венерология [4]
Детские инфекции [33]
Детская хирургия [23]
Законодательство [20]
Иммунология и аллергология [2]
Инфекционные болезни [26]
Латинский язык [2]
Микробиология [6]
Нервные болезни [6]
Нормальная физиология [20]
Онкология [33]
Офтальмология [4]
Патологическая физиология [41]
Патологическая анатомия [47]
Педиатрия [20]
Психиатрия [3]
Радиология [13]
Социальная медицина [6]
Стоматология [51]
Судебная медицина [22]
Терапия [105]
Травматология и ортопедия [46]
Фармакология [68]
Хирургия [38]
Эндокринология [10]
Эпидемиология [19]
Мультимедиа [27]
Медицинские приложения на Android [0]
Подборка лутших медицинских приложений для Андроида. Студентам и врачам!
Форма входа
Логин:
Пароль:
Записи в дневниках
Народный опрос
Опасно ли детям учиться в одном классе с ВИЧ-инфицированным ребенком?
Всего ответов: 4292
Неофіційний сайт студентів
НМУ імені О.О. Богомольця, м. Київ
Главная » Файлы » Гуманитарные науки

Особливості становлення громадянського суспільства в Україні (реферат, архив, *.doc)

[ Скачать с сайта (33.7Kb) ] 11.02.2008, 19:01
План
1. Вступ 
(Передумови формування гомадянського суспільства в Україні).................2
2. Поняття, зміст і структура громадянського суспільства...........................4
3. Проблеми та шляхи розвитку громадянського суспільства в Україні.....8
4. Показники-індикатори потенціалу громадянського суспільства в Україні..........................................................................................................11
5. Висновок......................................................................................................14
6. Список використаної літератури...............................................................16

1. Вступ. (Передумови формування гомадянського суспільства в Україні)
Зародження і розвиток громадянського суспільства відбувається протягом тривалого часу еволюції цивілізації. Цей процес має багато закономірностей, спільних для багатьох країн. Але кожна держава, розвиваючи громадянське суспільство, вносила щось особливе, характерне тільки для неї.
Досить специфічний досвід його побудови мала Україна. Адже феодальний устрій тривалий час носив потворні форми кріпосництва, яке межувало з рабством. Це зумовило і характерний розвиток суспільства, наклало певний відбиток на взаємовідносини між верствами населення, на їх психологію. За таких умов основою соціально-економічного ладу стає сільська община, яка, з одного боку, сприяла єднанню і взаємодопомозі селян, з іншого – культивувала дух покори.
Протягом всього періоду суспільного розвитку все частіше інтереси колективу домінували над інтересами особи. В таких умовах усвідомлення себе як громадянина, як повноправної особистості не могло відбутися. Вся історія ідеї громадянського суспільства – це історія перетворення самої колективності, організованої за законами спільного життя в розвиток людини, що вийшла із природнього стану необмеженої свободи, в громадянина цього суспільства.
Власне, кожна держава має бути зацікавлена в створенні, всебічному розширенні і поглибленні громадянського суспільства, якщо воно прагне до задоволення потреб громадян, до своєї адаптації в загальнолюдський цивілізований процес. Для держави стає життєво необхідним розвиток всіх елементів громадянського суспільства. Чи відповідає таке суспільство досягнутому рівню світової цивілізації, має засвідчити рівень задоволення інтересів і потреб, громадянський мир на основі дії прийнятих державою законів.
В сучасних умовах одним із вимог громадянського суспільства виступає фактор соціальної відповідальності в усіх сферах суспільного життя (економічній, політичній, соціальній, екологічній, національній), на всіх рівнях суспільних організацій (соціальної групи, суспільної організації, держави, свпоаого. співтовариства), пов'язаних з висуненням на перший план загальнолюдських цінностей. Адже соціальна орієнтація може утверджуватися в якості принципу суспільних відносин лише тоді, коли задоволені всі необхідні потреби і створюються умови для реалізації системи історично обумовлених інтересів членів суспільства.
В країнах Заходу існує ціла система представництва інтересів. Основні її учасники з боку грогладяпського суспільства – це групи і об'єднання за інтересами, з боку держави – органи виконавчої влади. Окрім згаданих сформувались специфічні представництва – консультативні комітети і комісії, що існують при міністерс вах, відомствах, уряді, в роботі яких беруть участь групи і об'єднання за інтересами. Такі інститути займаються виробленням рекомендацій і відповідних державних рішень, деякі з них виконують угіравганські функції, інші діють па "недержавній" основі.
Попередній розвиток нашої країни засвідчує, що крізь складалася практика ототожнювання реального стану справ з програмними настановами. Мала місце невідповідність між реальним і формальним узагальненням виробництва. Таким чином поглиблювалась суперечність між існуючими суспільними відносинами і декларованими в документах гаслами. Ця суперечність стала важливим фактором деформації правової системи, системи інтересів і цінностей. Необхідно, щоб будівництво нашого законодавства відбува-д лося цілеспрямовано, поступово. Адже справжнього демократичного, передового законодавства у нас не склалося, зате виросла величезна маса урядових і відомчих актів, мета яких – забезпечення тоталітарної системи. Законодавство не може створюватись саме собою, у вищих сферах політики, а життя розвиватись саме по собі, в зворотньому напрямі. Така ситуація існує лише тоді, коли немає громадянського суспільства. "Норми права народжуються не зверху, а в самому громадянському суспільстві, в процесі спільної дії людей при постійному зіткненні їх інтересів, правила, які відмірюють "зону волі" цих інтересів. Ці правила і є нормою права як міра волі". Норма права тільки в тому випадку буде діяти, коли е механізм її реалізації.
На сучасному етапі розвитку принято говорити про такий суспільний устрій, процес становлення якого відбувається в багатьох країнах, як про суспільство змішаного типу, що проходить різні етапи на шляху до суспільства соціальної злагоди.
Результатом і внутрішнім джерелом розвитку систем нового типу є соціальна орієнтація на реалізацію потенціалу людської особистості, забезпечення вигідних умов й життєдіяльності.
Таким чином, історичний розвиток України має багато ознак модернізації, здійснюється поряд із розвинутими країнами. На сьогоднішній день відбувається процес приведення всіх суспільних інститутів та процесів у відповідність до норм розвинутої цивілізації, що знаходить свій прояв у формуванні засад правової держави та громадянського суспільства.
Від темпів і напрямків розвитку громадянського суспільства залежатиме можливість нової інтеграції, передумовою якої є близькість процесів і ступінь зрілості національних громадянських суспільств.

2. Поняття, зміст і структура громадянського суспільства
На сьогодні наше суспільство перебуває в стані системної кризи. Особливо загострюються політичні, економічні, соціальні відносини. Тому так важливо дбати і про розвиток нашої державності і про формування громадянського суспільства.
Після проголошення незалежності України і вибору демократичного шляху розвитку держави з'явилося достатньо наукових праць, присвячених теорії громадянського суспільства. А це засвідчує, що теорія громадянського суспільства знаходить своїх прихильників в нашій державі. Біда тільки в тому, що ідеї громадянського суспільства залишаються ще мало відомими широкому загалу, слабо задіяними в нашому суспільному розвитку.
На сучасному етапі розвитку проблема суспільства має практичне значення, як питання становлення і функціонування громадянського суспільства. Осмислення загального поняття громадянського суспільства полягає у прагненні систематизувати притаманні даному терміну відмінні ознаки.
В юридичній науці деякі вчені до громадянського суспільства відносять систему недержавних відносин (А.П.Кочетков), інші – всі суспільні зв'язки, що виникають поза сферою політики (А.В.Одинцова, О.Самородний), а треті – сукупність виробничих відносин, що зв'язують громадян. Суттєвим є те, що громадянське суспільство повинно бути основою політичного життя, вносити в останнє демократичні риси і якості, сам дух звільнення особи від державного диктату – основу основ громадянського суспільства.
Одинцова А.В. звертає увагу на те, що "... більшість існуючих підходів до визначення громадянського суспільства, незважаючи на наявність у них розбіжностей, мають загальний недолік: у них суспільство, що підлягає аналізу, пов'язується з якимись конкретними інститутами держави або їх сукупністю".
Група авторів першого в Україні "Політологічного словника" вважає, що "громадянське суспільство – сукупність неполігичнпх відносин (економічних, національних, духовно-моральних, релігійних і т.ін.), галузь спонтанного самовиявлення інтересів і воді вільних індивідів і їх асоціацій. Таке визначення громадянського суспільства має свої позитивні риси, оскільки більш чітко (через сучасне розуміння суті правової держави) зв'язує громадянське суспільство з державою, вказує на вторинність державності, підкреслює службові обов'язки державної влади захищати своїх громадян і тим самим регулювати їх життєдіяльність.
Своєрідну точку зору з цього питання має Е.Амбарнумов, -який підкреслює, що тенденція до формування громадянського суспільства реалізується через розвиток горизонтальних зв'язків,
шляхом перехрещування економічних звязкіз чисто господарськими рамками". "Громадянське суспільство, – пише він, – арматурою горизонтальних зв'язків закріплює політичну влад)”
Таке розуміння громадянського суспільства переплітається з точкою зору Ю.Красіна і А.Галкіна, які під громадянським суспільством розглядають стабільну систему горизонтальних соціальних зв'язків, суспільно-політичних орієнтацій і норм суспільної поведінки, що виросла безпосередньо із відносин власності, але не зводиться до них. В цій системі концентруються і оформляються економічні, професійні, культурні, релігійні та інші повсякденні інтереси соціальних прошарків і груп.
Визначення суті громадянського суспільства мас важливе значення. Але завжди слід пам'ятати, що громадянське суспільство – це таке суспільство, де іїтусси людини мають пріоритетне значення. Адже людині за своєю природою притаманне прагнення жити в суспільстві людей, в якому вона прагне задовільнити, насамперед, свої приватні інтереси. В той же час, звичайно, інститути громадянського суспільства покликані забезпечити певний баланс між соціальними та політичними силами, а за допомогою. правових норм регулювати відповідні відносини.
Таким чином, громадянське суспільство – це не якісь ізольовані індивіди, а комплекс соціальних відносин, система суспільних інтересів (економічних, соціальчо-політичних, релігійних, духовних, сімейних, культурних та інших), яка виражає різнорідні цінності, інтереси і потреби членів суспільства. Це сфера самовиявлення вільних громадян і добровільно сформованих асоціацій і організацій, обмежених відповідними законами від безпосереднього втручання та довічної регламентації діяльності цих громадян і організацій з боку державної влади. , Такий підхід до аналізу громадянського суспільства дає змоі-у зробити висновок про те, що воно має відображати громадянські відносини, взаємозв'язок всіх сфер суспільного життя людини. В той же час громадянське суспільство – це не будь-яке суспільство, а сукупний індивід, який виступає через систему різних асоціацій, об'єднань своєрідним регулятором свободи людини. Іншими словами, громадянське суспільство – це сфера соціальної взаємодії, що складається зі сфери особистого, різноманітних об'єднань, суспільних рухів і публічної комунікації. Його часто розуміють як місце соціальної діі, відносно автономної від держави.
Основою громадянського суспільства є поділ і різноманітність, механізм стримування та урівноваження. Політичні інституції відокремлені від культурних і позбавлені можливості отримувії іи економічний зиск; чиновники не мають змоги зловживати споїм службовим становищем; держава ие контролює культурне, релігійне та наукове життя; високий соціальний статус не може бути запорукою авторитету в культурній або політичній сфері. Завдяки пресі, законодавчій ініціативі та іншим факторам вільне суспільство одержує можливість контролювати та стримувати державну владу. Словом, важливе місце у розумінні громадянського суспільства посідає асоціатичпий аспект, тобто наявність певної спільності соціальних суб'єктів, що прагнуть самоідентифікації. Проблематика громадянського суспільства є доволі складною. Вона не обмежується тільки аспектом надання соціальним суб'єктам достатнього простору для реалізації їх вільного вибору у власних дзях на свою і суспільну користь. Але не слід забувати, що громадянське суспільство – це людське суспільство, взяте з точки
зору його конкретної якісної характеристики. Саме за таких умов здійснюється його функціонування, коли встановлюється відносна рівновага між моментом самодіяльності і владної обумовленості поведінки конкретних соціальних суб'єктів, коли вплив центральної влади на життя суспільного організму є гнучким, коли і влада, та Її адресати діють взасмовідповідально і обмежують себе і одне одного в експансіоністських проявах.
Важливо, щоб громадянське суспільство не тільки в теорії, але й на практиці стало полем вільної життєдіяльності людей і взаємної волі народу. Воно може існувати і розвиватися лише в умозах консенсусу між його силами з ряду суспільних цінностей (форм власності, моментів демократії та інше). Адже сутність громадянського суспільства – це поєднання економічного, політичного і культурного плюралізму, який знаходить своє відображення в багатстві форм власності, в запереченні ідеологічних стереотипів, "в розкритті духовного життя у всьому обсязі.
Стану розвитку теорії громадянського суспільства на сьогодні відповідає і розвиток складових частин громадянського суспільства. Спробуємо визначити суттєвий момент, який дає можливість віднести певні суспільні відносини до основних елементів громадянського суспільства. Елементи громадянського суспільства мають відповідати таким вимогам:
1) економічна система діє за принципами са»воорганізації, саморегулювання, самоуправління;
2) соціальна система має чітко виражене структурне оформлення;
3) політична система виступає, з одного боку, в формі механізму узгодження соціальних інтересів в суспільстві, а з іншого.
Особливістю державного розвитку України є розвиток національного руху після довгих років "пролетарського інтернаціоналізму", який насправді мав на меті придушення національної самобутності українського та й інших народів імперії. При цьому, розвиток деяких національних звичаїв і традицій штучно видавався за свідчення дотримання прав на розвиток національної самобутності. Як наслідок – спалах національного руху з початком демократичних перетворень. Тому одним із пріоритетних напрямків розвитку громадянського суспільства в Україні е наповнення національної ідеї нормативними регуляціями громадянського суспільства. Але при цьому слід пам'ятати, що національна ідея підносить колектив, а ідея громадянського суспільства – особу; різні тут і носії суверенності – нація і особа. Відмінним є відношення до держави. Національна ідея підносить державу як мету нації для власної реалізації, тоді як ідея громадянського суспільства передбачає обмеження держави, аби вона не загрожувала . цінності і суверенності особи. Щоб залучити певною мірою національну ідею до розвитку суспільства, необхідно насамперед демократизувати національну ідею. Основний напрямок – це співпраця з державою, яка б гарантувала не тільки звичайні економічні, громадянські та політичні права, але й забезпечувала якнайбільшу відкритість і свободу дискусій між максимально автономними індивідумами, а саме:
гарантування прав інтимності і приватності, щоб індивіди та групи мали простір на виявлення своєї самобутності;
гарантування прав доступу до публічної сфери.
Громадянське суспільство, в свою чергу, має також дбати про права індивідуму на різні форми колективної діяльності, всіляко підтримувати розвиток національної ідеї, наповнюючи її принципами демократії.
Адже відомо, що історія не знає жодного громадянської о суспільства, яке жило б відповідно до декларованих принципів.
Зміцнення громадянського суспільства на сьогодні передбачає:
фінансування незалежних мас-медіа;
встановлення контактів не лише з урядом, але й з опозиційними силами;
надання допомоги задля зміцнення ключових інститутів громадянського суспільства, органів судочинства та охорони пра-вопорядку;
створення і розвиток благодійницьких та добровільних організацій, за допомогою яких населення менше сподівалося б на ' допомогу держави і більше покладалося на власні сили;
розширення каналів обміну технічної та гуманітарної допомоги, обміну в галузі освіти та культури.
Підсумовуючи розмову, зазначимо, що проблема сутності та тенденцій розвитку громадянського суспільства надзвичайно актуальна, вона невіддільна від питань реформування суспільного життя в Україні. Адже наша держава пройшла складний шлях історичного розвитку. Тривала провінційна роль України, відсутність розвитку її державності стали причиною слабкого розвитку громадянського суспільства та його теорії.Тому проблема становлення громадянського суспільства безпосередньо пов'язана з необхідністю розбудови державності, оскільки вдосконалення суспільства і держави с необхідною умовою демократичного розвитку країни.
Вивчення поглядів на громадянське суспільство в політико-правовій думці, проведення порівняльного аналізу основних концептуальних підходів до проблеми іромадянського суспільства дає можливість визначити генетичний зв'язок між різними напрямками вчення про громадянське суспільство, узагальнити їх спільні та виділити особливі риси, що стало принципово новим напрямком вивчення проблеми громадянського суспільства. Аналіз структурних елементів громадянського суспільства в умовах розвитку суспільних інститутів дає можливість глибше зрозуміти їх природу на кошсретаоінсїшуційному рівні.

3. Проблеми та шляхи розвитку громадянського суспільства в Україні
Формування громадянського суспільства поруч із розвитком демократії та запровадженням діючої ринкової економіки виступають офіційно проголошеними орієнтирами пост-комуністичної трансформації в Україні та інших країнах центральної та східної Європи від початку демократичних трансформацій кінця 1980-х. Проте, коли "демократія” (або радше процес демократизації) та "ринкова економіка” є досить усталеними та поширеними в українському теоретико-методологічному дискурсі та політиці поняттями, то концепція громадянського суспільства ще й досі залишається нерозвиненою, а її вживання вузько-прикладним. Про це, зокрема, свідчать моніторингові дослідження української преси у виборчій парламентській кампанії 1998 року. Деяке пожвавлення "ідеологічних заклинань” з приводу громадянського суспільства останнім часом ще не є, одначе, показником ані його адекватного розуміння,  ані здатності і реальної готовності запроваджувати його принципи у політичній практиці.
Досить часто поняття громадянське суспільство вживається як синонім так званого "третього сектору” – конвенційного терміну для неурядових неприбуткових суспільно-громадських асоціацій та об’єднань громадян. Таке звужене розуміння концепції громадянського суспільства бере за основу лише одну, хоча й важливу його характеристику.  В руслі такого розуміння соціологічні виміри динаміки розвитку громадянського суспільства в пост-комуністичних країнах зводились би лише до аналізу статистичного обліку соціально-спрямованих добровільних неприбуткових неурядових організацій (НДО). 
Статистика громадських організацій є, звичайно, важливим але недостатнім показником, який сам по собі не пояснює того, що робить або не робить формальну демократію діючою. Загальними проблемами пост-комуністичних НДО, а відтак – проблемами  громадянського суспільства, є ще й досі неподолана психологічно-історична пост-комуністична традиція масового скепсису та недовіри щодо будь яких організацій та об’єднань, створених зазвичай "згори” (приклад "Злагоди” показовий), відсутність традиції філантропії приватного бізнесу щодо фінансової та організаційної підтримки таких організацій, а відтак, їх цілковита залежність від фінансової фортуни донорських (в основному зарубіжних) фондів та організацій.
Ми будемо оперувати комплексною соціологічною концепцією громадянського суспільства і надалі спробуємо простежити лише деякі соціологічні індикатори його стану та проблем розвитку в Україні за результатами щорічного моніторингу "Українське суспільство” Інституту соціології НАНУ. Але на початку обгрунтуємо декілька методологічних положень:
 "Громадянське суспільство” – поняття, символічне поле, розгалуження соціальних інститутів, практик та цінностей, яке охоплює комплекс основних соцієтальних характеристик та параметрів суспільної життєдіяльності, яка відокремлена від держави і є само-організованою. Це – комплексний соціокультурний та суспільно-політичний феномен, який включає в себе наявність та розвиненість: 
соціальних інститутів (незалежні медиа; громадська думка; добровільні асоціації та об’єднання громадян; принцип верховенства права, реалізований в  рівності громадян перед законом та в реальному доступі громадян до правової справедливості; структурована та інституалізована політична опозиція; системи зовнішнього громадського контролю за владою на всіх рівнях, включаючи  незалежний прокурорський нагляд,  парламентські комісії, парламентські та громадські аудиторсько-контрольні комісії; правозахисні організації – "сторожові собаки суспільства”), 
соціальних практик (суспільна активність громадян, що не обмежується участю у виборах; громадські рухи; ініціативні групи; громадянська залученість до добровільних суспільних, почасти неформалізованих та "віртуальних” (наприклад, через інтернет-лист) об’єднань; поінформованість – знання місцевих та загальнонаціональних новин; правова культура та вміння застосовувати правозахисну та судову систему; діяльність незалежних правозахисних недержавних організацій; лобіювання суспільно-значимих ініціатив)
суспільних цінностей та чеснот (плюралізм, толерантність, довіра до співвітчизників та суспільних інститутів, здатність до компромісів без втрати гідності, самоповага, ввічливість, громадська солідарність та взаємодопомога).
Дослідники відзначають такі наріжні принципи громадянського
суспільства як плюралізм, публічність, легальність, сприйняття та повага до прав особистості (privacy). 
Конкретно-історичні моделі громадянського суспільства мають свої соціокультурні та національні особливості, які проявляються та актуалізуються в різних країнах по-різному. Громадянське суспільство, навіть в контекстах розвинутих демократій не видається фіксованим раз і назавжди досягнутим станом, це – процес, якій вимагає суспільно-громадянських зусиль по його підтримці та відтворенню у нових актуальних формах . Натомість, характерною особливістю суспільств, що розвиваються по демократичному шляху виступає проблема формування громадянського суспільства. Різність цих соціально-політичних та культурних контекстів та завдань пояснює, наприклад, чому майже однаковий досить невеликий прошарок суспільно-активних та небайдужих громадян є достатнім для підтримки громадянського суспільства сталих демократій, але поки що не призводить до якісних змін щодо впливу громадськості на прийняття суспільно-політичних рішень в пострадянських країнах. 
Особливої актуальності вимір "громадянського суспільства” набув у процесах пост-комуністичних трансформацій, коли деякі успіхи макро-економічної реформ, технічне зростання економічних показників випередили вирішення проблем перебудови суспільних інституцій та розвиток громадянської активності у процесах реформ. Такі характерні вади пост-комуністичного соцієтального розвитку як поширена корупція,  клієнтизм, політична апатія та розчарування населення, які в більшій або меншій мірі спостерігаються дослідниками у всіх пост-комуністичних країнах, можуть бути пояснені слабкістю та нерозвиненістю громадянського суспільства. Це особливо стосується пострадянських країн і зокрема "слов’янських” моделей пост-комуністичних трансформацій. 
Тривіальний, але драматичний за своїми соціальними наслідками висновок пост-комуністичних трансформацій полягає в тому, що встановлення демократичного режиму не є тотожнім щодо політики розвитку громадянського суспільства, яке не є автоматичним наслідком формально-демократичних рамок.  Водночас, саме громадянське суспільство примушує формальну демократію "працювати”. Як переконливо доводить американський дослідник Р.Патнем, горизонтально організовані добровільні асоціації, які перетинають вертикальні соціальні розподілі в суспільстві, є більш сприятливими для розширення соціальної кооперації, для формування норм доброзичливої взаємності і, таким чином, для становлення ефективної демократії, аніж ієрархічні або клієнтистські структури. Отже, громадянська культура "узагальненої довіри” та соціальна солідарність громадян є важливими соцієтальними передумовами життєдайної демократії та показниками розвинутого і стабільного громадянського суспільства. Чи не є переважно негативний потенціал "узагальненої довіри” українського суспільства одною із причин "замороженого” стану українських реформ та проявів стагнації демократизаційного процесу?

4. Показники-індикатори потенціалу громадянського суспільства в Україні
Аналізуючи результати моніторингу українського суспільства з 1994 по 2001 рр., можемо відзначити стабільно критично низький рівень довіри громадян до політично-адміністративної сфери держави - владних інститутів, політичних партій, органів правопорядку, профспілок (традиційних та нових). Середній бал довіри щодо цих інституцій за п’ятибальною шкалою (від "1”- "зовсім не довіряю” до "5” –"цілком довіряю”) не перевищує "3”- тієї символічної статистичної межі, яка умовно відокремлює довіру від недовіри громадян. Натомість, сфери наближені до приватного світу особи - такі як, сім’я, родичі, колеги, сусіди, - стабільно користуються більшою довірою громадян, впевнено "переваливши” за символічну трійку (Таблиця 1). Довіра до себе, сім’ї та родичів є майже цілковитою. Моніторинг свідчить, проблема довіри в Україні – це в основному проблема владних та адміністративно-політичних інституцій, міри їх відповідальності перед громадянами, їх дієвості та ефективності.
Для аналізу проблем громадянського суспільства зупинимось детальніше на двох сферах соціальної реальності – довірі до співвітчизників та до ЗМІ. "Співвітчизники” – це ті "свої незнайомці", які утворюють символічне поле уявленої спільноти будь-якого суспільства. Ступінь довіри до "своїх незнайомців” – є соціокультурною характеристикою суспільства, яка пов’язана із особливостями його історичного, культурного, політичного та соціально-економічного розвитку. Поміркований рівень, але все ж таки довіри українських громадян один до одного, довіра "до людей, а не до інституцій” дає підстави для деякого оптимізму щодо перспектив розвитку коопераційних та товариських зв’язків, конче потрібних як для ефективної економіки, так і для діючого громадянського суспільства. Адже коли діє прямо-пропорційна кореляція між рівнем економічного розвитку суспільства та рівнем довіри до "своїх” (і "не своїх”) незнайомців, то можливий і зворотній зв’язок – взаємний кредит довіри громадян може реалізовуватись у економічний та соціальний успіх суспільства. З іншого боку, відносно непогані показники міжособистісної довіри в українському суспільстві можуть також означати те, що "культура” клієнтизму, персонально-кумовських та неформальних зв’язків охопили все суспільство і пустили глибокі корені. Клієнтизм та неформальні зв’язки заповнюють саме ті суспільні ніші, які зазвичай регулюються законом.
Засоби масової інформації мають особливе значення в контексті громадянського суспільства. ЗМІ виступають тим медіумом-посередником, який як раз і здійснює зв’язок поміж державою та суспільством. Незалежні медія втілюють та репрезентують громадську думку як соціальний інститут і як "четверта влада” здійснюють функції спостерігача та контролера законодавчої, виконавчої та судової влади. Важливість засобів масової інформації для громадянського суспільства полягає також в створенні символічної публічної сфери – уявної загально-громадської трибуни, яка може слугувати для висловлення та лобіювання суспільних та місцевих інтересів. Розвиток Інтернету значно розширив поле публічної сфери суспільств і приніс собою зміни, які, можливо, не менш важливі для трансформації публічності і розвитку громадянського суспільства, ніж розвиток газетної індустрії від кінця 18-го сторіччя. Зокрема, значне розширення сфери публічності, свободи слова та думки українськими опозиційними інтернет-виданнями кінця 20- початку 21 сторіч дають підстави для такого твердження. 
Низький ступінь довіри громадян до ЗМІ в Україні, на жаль, підтверджує, що українські медіа у переважній своій масі не наблизились до ролі соціального інституту громадянського суспільства. Збереження критичного ставлення українських громадян до національних ЗМІ є,  водночас, позитивним індикатором, адже показує суспільне незадоволення роботою ЗМІ та наявність вірного "громадянського інстинкту” щодо того, якими ЗМІ повинні бути і якими вони поки що не є в Україні – об’єктивними, економічно незалежними, соціально-критичними, такими, що прагнуть до висловлення суспільного інтересу.  Зустрічні тенденції підвищення рівня довіри та зниження недовіри до ЗМІ в період з 1997 по 2000 рр. були згорнуті в останній період. Причиною цього можуть бути незадовільне та однобічне висвітлення діяльності опозиції у період української політичної кризи від кінця 2000 р., а також загострення боротьби за владу конкуруючих політичних угруповань в контексті парламентських виборів 2002 р.
Офіціозність, кланова заангажованість та почасти суспільно-значуща непроблемність української політичної преси не в останню чергу призводить до того, що масові читацькі симпатії  громадян схиляються до комерційно-масових та розважальних видань, які стійко контролюють масову читацьку аудиторію. Сукупністю таких факторів як тривожні побічні ефекти "приватизації свідомості” українців, вірогідна стратегія фінансової економії, а також, можливо, прояв недовіри до періодичного друкованого слова може бути пояснений ще досить великий прошарок громадян, які, згідно опитувань, не читали ніяких газет упродовж останнього тижня. Доля "нечитачів”, одначе, має стійку тенденцію до скорочення  (від 25,1% в 1994 р. до 18,95% в 2001 р.), а доля читачів газет у свій вільний час стрімко зростає (від 53,6% в 1994 до 70,33% в 2001 р.). Ця об’єктивно позитивна динаміка розширення кола читачів газет та телевізійної аудиторії, збільшуючи вплив та значення ЗМІ у суспільстві, але водночас висуває на порядок денний важливі проблеми відповідальності ЗМІ, професіоналізму журналістів, їх громадянської позиції, а також питання повноти, якості та об’єктивності висвітлення інформації. Тривожним індикатором проблем засобів масової інформації в Україні, а також "закритої” масової свідомості людей є той факт, що березневе опитування моніторингу в 2001 р. зафіксувало досить значну кількість респондентів (9,58%), які дали негативну відповідь щодо своєї інформованості у справі журналіста Гонгадзе та "касетного скандалу”.  Видається, що справа не лише в можливому свідомому відстороненні громадян від політично гострого питання, але й в неадекватних та необ’єктивних способах подачі інформації про ці події через ЗМІ.
Соціологічна концепція громадянського суспільства близька, але не тотожня такому класичному поняттю політичної соціології як громадянська культура (Г.Алмонд, С.Верба, Л.Пай, Р.Патнем). Основні операціональні індикатори громадянської культури та громадянської активності можуть бути також прийнятні для соціологічного аналізу стану громадянського суспільства. Одначе, в цьому випадку класичні схеми інтерпретацій політичної соціології 50-60-х років повинні бути скоректовані. Зокрема це стосується таких усталених понять-індикаторів громадянської культури, як "громадянська участь” та "залученість”.  
Соціокультурні тенденції розвитку сучасних суспільств відзначаються у деякій мірі посиленням приватного виміру життя громадян. В умовах усталених та розвинутих демократій Заходу, зокрема в США, такі традиційні індикатори громадянської активності  як участь у виборах та членство в політичних партіях є досить низькими. Одначе, це не свідчить про втрату "соціального капіталу” або підрив потенціалу громадянського суспільства. Деяке формальне згасання політичної участі громадян компенсується зростанням різних форм громадянської активності, зокрема участю громадян в волонтерських організаціях та ініціативах громадського спрямування для вирішення проблем місцевого характеру, наприклад, екологічних, культурних тощо. Поняття членства в цьому сенсі є досить умовним. В українській ситуації стійка динаміка зростання залученості громадян до клубів за інтересами (від 1,7% респондентів в 1995 р. до 3% в 2001 р.) є, на нашу думку, навіть більш обнадійливим фактом для перспектив формування горизонтальних зв’язків громадянського суспільства, аніж спалах "партизації” (подвоєння партійного членства в 2001 р. в зрівнянні із попереднім роком). Динаміка партійного будівництва в Україні підтверджує досить чітку кореляцію між розширенням партійних лав та часом розгортання виборчих кампаній.  

5. Висновок
Отже, в перспективі ефективність в організації громадянського суспільства в Україні залежить від того, в якій мірі держава і суспільство здатні створити умови, вільні від причин, що породжують дестабілізуючі фактори в кожній із сфер життєдіяльності соціального організму. Вирішальною передумовою забезпечення національної державності є дотримання законів існування системи (а, отже, вивчення їх), створення передумов для й природного функціонування, запобігання дестабілізації. Це головні умови збереження незалежності держави, суспільства, особи (громадянина). Насильство, постійні спроби в короткі терміни виправити становище, поновити втрачену рівновагу може мати тимчасовий е4»ект. Досвід переконує, що насильство породжує ескалацію насильства і заводить в глухий кут. Пошук природного шляху розвитку громадянського суспільства на ґрунті внутрішніх передумов і врахування сучасних здобутків людської цивілізації та створення для нього простору – важлива передумова неантагоністичного розвитку української державності.
Становлення громадянського суспільства суверенної національно-демократичної держави Україна – імператив історії. Досвід розвитку цивілізованих країн засвідчує, що формування громадянського суспільства шляхом світової цивілізації тривалий і дуже складний процес. Справжнє громадянське суспільство може існувати лише в державі з ефективною та конкуерентноспромож-ною, соціальноорієнтованою економікою. Адже саме рівень ефективності національної економіки визначить місце України у світовому співтоваристві. Підбиваючи підсумок, можна сказати, що сьогодні основними шляхами побудови громадянського суспільства в Україні є:
розширення масової бази влади, підвищення політичної культури населення, створення нових можливостей участі громадян в управлінні державними і суспільними справами;
активізація процесу роздержавлення усіх сфер суспільного життя, формування справжніх інститутів громадянського суспільства як ринкового, так і неринкового характеру (благодійні фонди, споживчі товариства, клуби за інтересами, товариства, асоціації тощо), розвиток різних форм громадського самоврядування і самодіяльності. До речі, у США існують сотні тисяч центральних, штатних, регіональних і місцевих асоціацій (політичних, культурних, релігійних, воєнно-патріотичних і т. п.), які охоплюють 2/3 населення США. Це і є соціальна база громадянського суспільства;
в постійне удосконалення контрольних механізмів, тобто механізмів зворотнього зв'язку від суспільства до держави;
• максимальне розширення сфери судового захисту прав і свобод людини, формування поваги до права і до закону;
виховання нормального природного патріотизму – національного і державного – на основі поваги до національної історико-культурної спадщини;
зміцнення свободи інформації і гласності, відкритості суспільства на основі щонайширших зв'язків із зарубіжним світом;
піднесення рівня суспільної свідомості, подолання явищ соціальної пасивності, оскільки справа не тільки в наявності демократичних установ і процедур та інформованості населення, але й в умінні жити в умовах демократії, користуватися її благами, в готовності до постійного удосконалення політичної системи у відповідності зі зміною конкретно-історичних умов.
Враховуючи особливості перехідного часу, в якому знаходиться Україна, має бути проведена в життя така концепція співвідношення особи, суспільства і держави, яка дозволила б не тільки змінити сьогоднішній менталітет людини, але й сприяти формуванню вільної особи з високою політичною, економічною і правовою культурою, яка усвідомлює свою цінність і гідність. Ця концепція передбачає, що епіцентром громадянського суспільства є людина, її права, свободи й інтереси, що всі інститути громадянського суспільства і держави утворюються постільки, поскільки є необхідність створити умови для нормальної життєдіяльності людини, захисту її прав і свобод. При цьому державні інститути мають нести подвійний тягар, забезпечуючи через закони, по-перше, рівні для всіх людей умови і можливості, по-друге, нормальне функціонування громадянського суспільства в цілому. Отже, на конституційному рівні має бути закладена якісно нова модель правової організації життя людини і суспільства, відповідно до якої весь державний і суспільний механізм спрямовується на здійснення і захист прав і свобод людини. Всі політичні, економічні, соціальні і культурні права людини мають знайти своє відбиття у відповідних інститутах громадянського суспільства, таких, як власність, свобода підприємництва, екологічна безпека, сім'я, освіта, наука і культура, громадські об'єднання, свобода інформації та інших. Ці інститути повинні стати надійним матеріальним фундаментом прав і свобод людини.

6.Список використаної літератури:
Громадянське суспільство в Україні: проблеми становлення.-Київ.: Логос,1997.
Кириченко С.О. Шляхи формування громадянського суспільства і правової держави.-Київ.; Логос, 1999.
Гаєць В. Державність України. На шляху до громадянського суспільства //Віче.-1995.№ 5
Українське суспільство: 10 років незалежності / За ред. В.Ворони. – К.: IС НАН України, 2001

Насколько материал оказался Вам полезным?
Текущий рейтинг: 4.0/5 голосов

Добавил(а): Asterix | 11.02.2008 | Просмотров: 6756 | Загрузок: 572
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Объявления на сайте
Новости на сайте
Продажа литературы на сайте
Медицинские выставки 2015
Статистика
Rambler's Top100 Союз образовательных сайтов
Яндекс.Метрика


Онлайн всего: 8
Гостей: 8
Пользователей: 0

Пользователи on-line:

География посетителей сайта
Copyright cтуденты НМУ © 2016