Мобильная версия | RSS
Счастливый Вы человек, Гость!
Можно зарегистрироваться.
Меню сайта
Реклама
Разделы
Тесты КРОК 2015 [67]
Разное [26]
Акушерство и гинекология [37]
Анатомия [15]
Биология [3]
Биофизика [7]
Биохимия [14]
Военка [30]
Гигиена [7]
Гистология [5]
Гуманитарные науки [11]
Дерматология и венерология [4]
Детские инфекции [33]
Детская хирургия [23]
Законодательство [20]
Иммунология и аллергология [2]
Инфекционные болезни [26]
Латинский язык [2]
Микробиология [6]
Нервные болезни [6]
Нормальная физиология [20]
Онкология [33]
Офтальмология [4]
Патологическая физиология [41]
Патологическая анатомия [47]
Педиатрия [20]
Психиатрия [3]
Радиология [13]
Социальная медицина [6]
Стоматология [51]
Судебная медицина [22]
Терапия [105]
Травматология и ортопедия [46]
Фармакология [68]
Хирургия [38]
Эндокринология [10]
Эпидемиология [19]
Мультимедиа [27]
Медицинские приложения на Android [0]
Подборка лутших медицинских приложений для Андроида. Студентам и врачам!
Форма входа
Логин:
Пароль:
Записи в дневниках
Народный опрос
Как у студента обстоят дела с подработкой?
Всего ответов: 3902
Неофіційний сайт студентів
НМУ імені О.О. Богомольця, м. Київ
Главная » Файлы » Гуманитарные науки

Теорії особистості (реферат, архив, *.doc)

[ Скачать с сайта (18.1Kb) ] 11.02.2008, 18:12
Зміст
1. Порівняння понять "людина”, "індивід”, "індивідуальність”, "особистість”.............................................................2
2. Поняття особистості.................................................................3
3. Фактори, які впливають на розвиток особистості.................4
4. Категорія ролі. Рольові теорії особистості.............................6
5. Гуманістичні теорії особистості..............................................8
6. Характеристики особистості..................................................10
7. Дисгармонії особистості.........................................................12
8. Використана література..........................................................13

1. Порівняння понять "людина”, "індивід”, "індивідуальність”, "особистість”.

Поняття "людина” служить для характеристики її біосоціальної природи. Людина – це родове поняття, яке вказує на належність до людського роду, вищого ступеня розвитку живої природи на нашій планеті. Як жива істота людина підпорядковується основним біологічним та фізіологічним потребам, як соціальна – законам розвитку суспільства.
Поняття "індивід” характеризує окрему людину.
Індивідуальність – це те, що різнить одну людину з іншою, і як біологічну, і як соціальну істоту. Це його неповторні індивідуальні особливості.
Поняття "особистість” служить для характеристики соціального в людині. Особистість можна визначити як стійкий комплекс якостей, властивостей, набутих під впливом відповідної культури суспільства і конкретних соціальних груп, до яких вона належить, до життєдіяльності яких включена.
Формування цих якостей і властивостей багато в чому опосереднено біологічними особливостями індивіда. Проте вирішальна роль у процесі становлення особистості належеть соціальному впливу, величезній кількості соціокультурних факторів, які вводять людину в соціальний світ.
З.Фрейд провідну роль у становленні особистості надавав трьом основним елементам психіки людини: Воно, Я, над-Я.
Воно є прихованою частиною психіки особистості. Воно опосередковано впливає на Я. Проте, Воно реагує на потреби, Я – на можливості.
Я  є основною свідомою частиною людини. Я уникає небезпечних подразників, адаптується до помірних і, головне, усвідомлюючи світ, посередницвом активної діяльності  може змінювати його собі на користь. Я знаходиться під постійним впливом зовнішніх (середовище) і внутрішніх (Воно) імпульсів. Нарощування цих імпульсів супроводжується напругою, почуттям "невдоволення”, зменшення – релаксацією, почуттям "вдоволення”.
Над-Я розвивається з Я і є суддею та цензором його діяльності і думок. Це комора вироблених суспільством  моральних настанов та правил поведінки. Фрейд вказує на три функції  над-Я: совість, самонагляд, формування ідеалів.
В якості совісті над-Я засуджує, обмежує, забороняє або дозволяє свідому діяльність. Самонагляд виникає із спроможності над-Я оцінювати діяльність, спрямовану на задоволення потреби. Формування ідеалів пов‘язане з розвитком самого над-Я.
Основна ціль взаємодії всіх трьох систем: Воно, Я, і над-Я – підримувати або відновлювати оптимальний рівень динамічного розвитку душевного життя,  збільшуючи задоволення і зводячи до мінімуму незадоволення.

2. Поняття особистості
Особистість має дуалістичну природу. В ній поєднуються біологічне і соціальне, індивідуальне і групове, вроджене та набуте. З одного боку, особистість є результатом розвитку неповторної індивідуальності людини; з іншого - це соціальна якість індивіда, сформована під впливом суспільства.  
Особистість передбачає певний ступінь розвитку. Так кожна дитина має своє я, душу, самосвідомість;  але цього замало щоб назвати її моральною особистістю. Лише "зріла" дитина є особистістю у повному розумінні слова.   
Також особистістю не може бути і раб. Хоча і він має власне я, душу, самосвідомість. Це ще раз підтверджує, що такі властивості не мають нічого спільного з особистістю. Свого часу, у рабовласницьких країнах заподіяння смерті рабу   не вважалося за вбивство, як щодо тварини. «Хіба знищення речей – це  вбивство?» - вважали тоді. Раб не може також "слухатися", "обіцяти", "присягатися" тощо. Не може слухатися, адже (як зауважує Арістотель) "його воля перебуває в господареві"; господар являє собою особу, котрій належить і тіло раба, і його я. Він не може обіцяти (тобто здійснювати акт, що становить самі засади будь-якої угоди ).
З історії відомо також, що й жінці довелося тривалий час виборювати визнання її як особистості. Спалення вдів, як заведено в Індії, також грунтоване на тому, що дружина, на відміну від чоловіка, не є особистістю, а є річчю. Але й у християнській культурі також і соціальну, і правову особистісність жінки, як правило, визнають лишень у приватному праві, та поза державним та офіційним правовим статусом вона, як відомо, тільки у шлюбному праві здобула зрештою цілковитого визнання. То ж, якщо навіть для Канта одружена жінка з правової (не з моральної) точки зору є "річчю", то й шлюбне право він, виходячи з цього, розглядає як належне до   майнового права.
Вже цей перелік фактів свідчить про те, що ідея особистості аж ніяк не стосується власне ідеї я, душі та інших подібних понять. Так само й буття я чи душі (саме людської) можливе, за визначенням, і поза особистісністю.

3. Фактори, які впливають на розвиток особистості
Про інші атрибути особистості і фактори її формування можна сказати досліджуючи психологічні погляди нашого відомого педагога, письменника і громадського діяча Закарпаття Олександра Духновича, який приділяв увагу і питанням психології людини. Хоча його ідеї не були сформовані у струнку наукову систему, та велика заслуга О.Духновича в тому, що він вперше в історії краю так широко подав психологічні знання свого часу, спираючись на власний досвід і аналізуючи досвід вчених світу (Дж.Локк, Ж.-Ж. Руссо, Й.Г.Песталоцці).
Як відомо, особистість формується з дитинства. О.Духнович дуже чітко усвідомлював принцип, що є основоположним у педагогічній психології: єдність навчання, виховання та розвитку індивіда. У своїх зверненнях до педагогів краю закликав дотримуватися принципу: навчаючи виховувати і виховуючи навчати. Педагог також розумів, що вплив на особистість здійснюється через діяльність - гру, навчання, працю.
Поряд з вольовими якостями важливу роль у формуванні особистості відіграє самооцінка, як основний структурний компонент самосвідомості, а щоб вона була адекватною, необхідно формувати її, за О.Духновичем, через: 1) набуття мислительних навичок; 2) відповідну оцінку дорослими вчинків та знань дитини; 3) особистий приклад педагогів, батьків.
 Духнович часто звертається до питання про роль темпераменту у розвитку характеру та розумових здібностей дитини, закликає педагогів враховувати у роботі дану типологізацію. Адже, зазначає педагог, існує зв’язок між лабільністю інтелекту та темпераментом; наприклад, холерики мають більшу лабільність, ніж флегматики. Науковець подає деякі конкрентні особливості характеру, на які необхідно звертати увагу, зокрема, на їх формування у виховному процесі.
 Говорячи про роль старших у вихованні особистості, О.В. Духнович особливо наголошує на вирішальній ролі батьків у народженні та первинному розвитку психічно повноцінної людини. Він шляхом самостійних досліджень дійшов висновку, що психічне здоров’я дитини бере початок у психічному та фізичному здоров’ї батьків, а тому закликає їх уникати будь-яких негативних факторів, попереджає про шкідливість алкоголю, розбещеності в особистому житті.  

4. Категорія ролі. Рольові теорії особистості
  Категорією, яка поєднує дуалістичність особистості, є категорія "ролі". 
Поняття "роль", як і багато інших, є одночасно і повсякденним поняттям і науковим терміном. Психологія ролей має два напрямки: соціальний і особистісний. Роль є тим явищем, яке поєднує групове і індивідуальне,  власне і суспільне. Роль - це засіб і механізм включення особистості в групу. В принципі, в кожній групі, де спілкується людина, в неї є своя роль, а часом і не одна. Отже, роль може виступити ключовою ланкою  для  розуміння  проблеми  особистості. 
Особистісні аспекти психології ролей викладені в рольових теоріях особистості, серед яких можна виділити: теорію символічного інтеракціонізму, теорію психодрами і трансакційний аналіз. Ці теорії хоч і не настільки популярні, як, на приклад, психоаналітичні чи гуманістичні, вони не потрапили до відомих підручників по теоріям особистості, але містять дуже цікаві концепції, що можуть мати значну цінність у вирішенні питання. 
Теорія символічного інтеракціонізму, яку ще називають "теорією ролей" (Дж.Мід, Г.Блумер, Е.Гоффман, М.Кун та інші) розглядає основний механізм і структуру особистості пов'язаними з її рольовою сутністю. Особистість розглядається як сукупність її соціальних ролей. Згідно з цими поглядами, людина в своєму житті, в спілкуванні з іншими людьми, діяльності ніколи не залишається "просто людиною", а завжди виступає в тій чи іншій ролі, є носієм певних соціальних функцій і суспільних нормативів. З точки зору цієї теорії виконання ролі має велике значення в розвитку особистості людини. Розвиток психіки, психічної діяльності, соціальних потреб відбувається не інакше, ніж в виконанні певних суспільних рольових функцій, а в основі соціалізації людини лежить формування її соціальних ролей. 
Засновник психодрами Я.Л.Морено вважав найбільш глибинним філогенетичним чинником особистості,  який формує людську поведінку, її спонтанність, із зникненням якої особистість гине. Структура особистості, на думку Морено, складає набір ролей. Фундаментальне значення мають такі первинні рольові категорії: 
соматичні ролі, що визначаються фізіологічними потребами і емоціями; психічні ролі, що виникають уже в соціальній матриці і розширюють сферу переживань;
соціальні ролі, що задаються структурою соціальних стосунків людини; 
трансцендентні (інтегративні) ролі, в яких людина приходить до загального погляду на світ.
 В процесі рольового розвитку відбувається послідовне формування всіх рольовых категорій. Якщо якась фаза минається чи відбувається повернення на попередні рівні, то спостерігаються різні випадки особистісної патології. Так, несформованість психічних ролей веде до психопатичного розвитку, а соціальних - до шизоїдного. Повернення до нижчих рівнів є причиною розвитку страху, який може проявлятися в різних невротичних та психотичних порушеннях. 
В концепції Е.Берна особистість розглядається як сукупність особливих станів Его, що проявляються в специфічних станах свідомості і зразках поведінки: 1) "Батько" - стан, що копіює справжніх батьків чи інших авторитетних в дитинстві особистостей, відображає традиції, цінності, норми і правила; 2) "Дитина" - частина особистості, що збереглася від справжнього дитинства, що містить афективні комплекси, зв'язані з ранніми дитячими враженнями і переживаннями; 3) "Дорослий" - стан, що здійснює переробку інформації і імовірнісну її оцінку для ефективної взаємодії з оточуючим світом, що демонструє тверезість, незалежність і компетентність. В різних життєвих ситуаціях, передусім в процесі спілкування з іншими людьми, особистість знаходиться, як правило, в одному з Его-станів, що в даний момент активізований. Проте можливо і "зараження" одного стану іншим, чим Берн пояснює різні випадки особистісних патологій та відхилень аж до психічних захворювань. За допомогою концепції Его-станів можна розглядати процес міжособової взаємодії і більш складні форми поведінки людини. 

5. Гуманістичні теорії особистості
Одним із фундаторів гуманістичної психології вважається американський дослідник К.Роджерс (1902-1990). Центральною ланкою особистості, за К.Роджерсом, є самооцінка, уявлення людини про себе, що породжується у взаємодії з іншими людьми.
Однак формування самооцінки не проходить без конфліктів, вона часто не збігається з оцінкою людини оточуючими і тоді виникає дилема – чи прийняти оцінку інших, чи залишитися зі своєю. Неправильне уявлення про себе призводить іноді до крайнощів у перекручуванні самооцінки. Такі випадки можуть викликати невротичні конфлікти і потребують допомоги психолога у створенні гнучкої самооцінки. Завдяки К.Роджерсу явища самосвідомості та самооцінки, їхні функції в поведінці й розвиткові суб’єкта стали важливим предметом подальших психологічних досліджень. 
Кожній особистості притаманні головні, кардинальні риси і риси другорядні. Незвичайні люди характеризуються наявністю домінуючої, центральної риси. У звичайних же людей таких ознак може бути кілька. Здоровій особистості за Т.Олпортом властиві такі риси, як активна позиція, відносно дійсності, доступність досвіду для свідомості, тобто здатність бачити події власного життя такими, якими вони є, не застосовуючи "психологічного захисту”; самопізнання; здатність до абстракції, постійний процес індивідуалізації, функціональна автономія рис; стійкість до фрустрації. Важливою умовою розвитку особистості визначається можливість чинити опір рівновазі. Напруга має підтримуватись, а не усуватись.
Американський психолог, один з основоположників гуманістичної теорії А.Маслоу (1907-1970) головною характеристикою особистості вважав потяг до само актуалізації, самовираження, розкриття потенцій до творчості та любові, в основі яких лежить гуманістична потреба приносити людям добро. Він стверджував, що людині, як і тварині, не властиві природжені інстинкти жорсткості й агресій, як уважав З.Фрейд. навпаки, в них закладений інстинкт збереження своєї популяції, що змушує їх допомогти одне одному. 
За А.Маслоу, ядро особистості утворюють гуманістичні потреби в добрі, моральності, доброзичливості, з якими народжується людина і які вона може реалізувати в певних умовах.
Ієрархію потреб, згідно з Маслоу складають:
1. фізіологічні потреби;
2. потреби в безпеці;
3. потреби в любові і прихильності;
4. потреби у визнанні та оцінці;
5. потреби в самоактуалізації – реалізації здібностей і талантів.
Самоактуалізації досягає лише невелика кількість людей, котрі являють собою особистості. Маслоу називає такі їхні особливості, як невимушеність у поведінці, ділову спрямованість, вибірковість, глибину та демократичність у стосунках, незалежність, творчі прояви та інші.

6. Характеристики особистості
Ще однією з характеристик є рольова компетентність, тобто спроможність особистості оперативно володіти своїми психологічними ролями, виступати повноправним суб'єктом цих ролей, включати рольову поведінку в процес власної життєдіяльності і життєтворчості. Рольова компетентність в свою чергу складається з компонентів: 
1) рольова варіативність - це різноманіття репертуару психологічних ролей особистості, що не обмежуються стандартним набором соціальних і міжособових ролей в референтних групах, а включає багато їх різновидів, а також уявні ролі;
 2) рольова гнучкість - це вміння легко переходити від однієї ролі до іншої (це стосується і Его-станів по Берну), не "застрявати" на окремих ролях, особливо якщо ці ролі в певних умовах стають неконструктивними і перетворюються на джерело психологічних проблем; 
3) рольова глибина - це володіння глибинною структурою ролей і Его-станів особистості, опора в рольовій поведінці не на зовнішню підструктуру ролі, а на глибинні складові (наприклад, рольове переживання*); 
4) здатність до рольової децентрації - це складне психологічне утворення, що включає здатність до перевтілення. 
*Рольове переживання - це емоційний стан, що супроводжує рольову поведінку особистості і є важливим компонентом рольової концепції особистості, характеризуючи емоційно-ціннісне ставлення до себе як до суб'єкта ролі. Потреба в рольовому переживанні розглядається як потреба в новому чуттєвому досвіді, одержуваному особистістю в процесі виконання ролей (не лише реальних, але і уявних, а також штучно модельованих - театральних, психодраматичних тощо) і в процесі творчого самовираження.   Отже воно є ефективним засобом формування особистості. 
Кожна особистість характеризується репертуаром її життєвих ролей, які змінюються на протязі життя. Проте, ранні інфантильні ролі не зникають безслідно, а перетворюються в своєрідну символічну функцію (наприклад, Его-стан "Дитини"). У деяких особистостей інфантильні життєві ролі фіксуються і залишаються актуальними в наступних життєвих циклах. Буває, що нові життєві ролі не формуються, або, існуючи номінально, як соціальна функція, тим не менш не стають її життєвими ролями. Це є причиною всіляких особистісних дисгармоній і потребує психотерапевтичної допомоги. 
Важливим аспектом рольових концепцій особистості є дослідження феномену рольової ідентичності та рольового розвитку особистості. Існують такі форми рольової ідентичності: 
1) статева - одна з основних форм ідентичності, що полягає в ототожненні себе з тієї чи іншою статтю; 
2) етнічна - пов'язана з національною самосвідомістю, мовою і соціокультурними особливостями; 
3) групова - пов'язана з членством в різних малих соціальних групах; 
4) політична - пов'язана з соціальними і політичними цінностями та інтересами; 
5) професійна - пов'язана з особливостями професійних ролей. 

7. Дисгармонії особистості
Рольовий розвиток може відбуватись не гармонійно і супроводжуватись виникненням рольових дисгармоній, серед яких можна виділити рольовий інфантилізм та рольові девіації. 
Рольовий інфантилізм - це фіксація на інфантильних життєвих ролях при затрудненні функціонування та нерозвинутості "дорослих" життєвих ролей. Наприклад, буває, що доросла людина замість ролі "чоловіка" ("жінки") грає в подружньому житті роль "сина" ("дочки"). Це не обов'язково призводить до дисгармонії, часто це влаштовує обох партнерів, особливо, якщо вони мають взаємно компліментарні експектації, інколи це є причиною нерівних шлюбів. 
Рольові девіації це значні відхилення психологічних ролей від загальноприйнятих норм. Прикладом є статеві девіації, більшість яких супроводжується відхиленнями функціонування статевих ролей. 
Крім життєвих ролей, що мають велике значення в процесі розвитку та соціалізації особистості, можна виділити так звані "особистісні ролі", що на відміну від соціальних мають тісний зв'язок з глибинними підвалинами особистості. В драматургії є поняття характерної ролі, тобто ролі, що зображає не соціальну функцію людини, а складний (і, можливо, внутрішньо суперечливий) своєрідний характер, неповторну індивідуальність. Кожній людині в житті доводиться не лише виконувати різні соціальні функції (ролі), а й бути різною в залежності від обставин (люблячою або жорстокою, сильною або слабкою тощо). Особистісні ролі - це насамперед певні стани особистості, що дозволяють розкрити певні сторони власного "Я", втілити їх в форму рольової поведінки. 
Дуже перспективним напрямком досліджень є вивчення типології особистостей в зв'язку з типологією особистісних ролей. Між цими типологіями немає чіткої границі. Особистісна типологія передбачає наявність у особистості домінуючої особистісної ролі. Проте, вона не обов'язково мусить бути одна. Так само, як особистісні риси в сучасній диференціальній психології не вважаються статичними, а розглядаються як модуси, здатні в певних межах давати досить широкий спектр різноманітності, особистісні ролі також об'єднуються в репертуари, що визначають рольову своєрідність кожного індивіда. Від багатства репертуара особистісних ролей залежить, наприклад, розвиток рольової компетентності, про яку говорилось вище. 
В критичних життєвих ситуаціях може зарадити рольова психотерапія, яка використовує 2 основні стратегії: терапія роллю (використання рольової поведінки для досягнення терапевтичного ефекту) та терапію ролі (відновлення деформованої рольової структури особистості та метаструктури її життєвого світу). 

8. Використана література: 
http://www.socwd.uzhgorod.ua/Herald/herald2/45.html
http://www.uct.kiev.ua/~sofi 
Наукові записки Ін-ту психології ім. Г.С.Костюка.- К.: Нора-Друк, 2001
Наукові студії з соціальної та політичної психології.- Вип. 2(5).- К., 2000

Насколько материал оказался Вам полезным?
Текущий рейтинг: 3.7/6 голосов

Добавил(а): Asterix | 11.02.2008 | Просмотров: 6246 | Загрузок: 1067
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Объявления на сайте
Новости на сайте
Продажа литературы на сайте
Медицинские выставки 2015
Статистика
Rambler's Top100 Союз образовательных сайтов
Яндекс.Метрика


Онлайн всего: 2
Гостей: 2
Пользователей: 0

Пользователи on-line:

География посетителей сайта
Copyright cтуденты НМУ © 2016