Мобильная версия | RSS
Счастливый Вы человек, Гость!
Можно зарегистрироваться.
Меню сайта
Реклама
Разделы
Тесты КРОК 2015 [67]
Разное [26]
Акушерство и гинекология [37]
Анатомия [15]
Биология [3]
Биофизика [7]
Биохимия [14]
Военка [30]
Гигиена [7]
Гистология [5]
Гуманитарные науки [11]
Дерматология и венерология [4]
Детские инфекции [33]
Детская хирургия [23]
Законодательство [20]
Иммунология и аллергология [2]
Инфекционные болезни [26]
Латинский язык [2]
Микробиология [6]
Нервные болезни [6]
Нормальная физиология [20]
Онкология [33]
Офтальмология [4]
Патологическая физиология [41]
Патологическая анатомия [47]
Педиатрия [20]
Психиатрия [3]
Радиология [13]
Социальная медицина [6]
Стоматология [51]
Судебная медицина [22]
Терапия [105]
Травматология и ортопедия [46]
Фармакология [68]
Хирургия [38]
Эндокринология [10]
Эпидемиология [19]
Мультимедиа [27]
Медицинские приложения на Android [0]
Подборка лутших медицинских приложений для Андроида. Студентам и врачам!
Форма входа
Логин:
Пароль:
Записи в дневниках
Народный опрос
Опасно ли детям учиться в одном классе с ВИЧ-инфицированным ребенком?
Всего ответов: 4292
Неофіційний сайт студентів
НМУ імені О.О. Богомольця, м. Київ
Главная » Файлы » Гуманитарные науки

Стрес. теорії стресу. Лікування і профілактика (реферат, архив, *.doc)

[ Скачать с сайта (20.6Kb) ] 11.02.2008, 18:11
План
1. Вступ.  Загальні підходи до проблеми психологічного стресу
2. Стреси природні і техногенні
3. Арттерапія
4. Психічне здоров'я молоді та ЗМІ
5. Про стреси в молодому віці
6. Вплив стресу на організм
7. Післямова
8. Використані джерела інформації

1. Вступ.  Загальні підходи до проблеми психологічного стресу

Тисячоліттями пристосування людини до реальності відбувалося природно і все в його житті було відносно зрозумілим. Високого положення закономірно досягав сильніший, а слабший не претендував на таке положення. Людина знала своє місце серед людей і в житті і не прагнула того, що вважала в житті неможливим. Це вносило стабільність в її життя.  

Людина жила у взаєморозумінні з природою, і, наприклад, індивід флегматичного темпераменту неспішно, але добре робив свою справу. Людині загрожували стихія, голод, холод, пазурі тварин і ворог, але протягом тисячоліть були відпрацьовані механізми захисту від цих напастей. І людина відповідно, у згоді зі своєю натурою, долала труднощі і відбивала загрози.

З кінця ХІХ століття життя людини принципово змінилось. Темп життя став замежевим. Зникали загрози, до яких людини призвичаювалась тисячоліттями; виникли загрози, по відношенню до яких він не мав генетичної програми захисту. Науково-технічна революція в короткі строки різко змінила спосіб життя, її умови. Відповідно драматично змінилась і адаптація (пристосування) до реального життя. Адаптація перестала залежати від зросту, фізичної сили і міцності кісток. Все більше слабшали родові зв’язки, зникали класові переваги. Пристосування людини до дійсності в наш час в більшій мірі залежать від психологічних можливостей. 

Об’єм інформації, яка надходить, величезний. Інформація накриває сучасну людину з головою і вона просто не в змозі переробити її, що несе їй загрозу. Окрім цього людина оточена світом машин і механізації опинилась відірваною від природи, хоча людина є частиною природи. Виникла штучна інфраструктура життя: штучне освітлення, парове опалення, синтетичний одяг, десяті поверхи, ліфти, метрополітени і рафінована їжа. Людина працює, коли у відповідності з сонячним і місячним ритмом варто відпочивати або спати. Людина мало рухається, хоча природою запрограмована на добування хліба в «поті чола свого». У той же час психічні перевантаження перетворилися в щоденну реальність і стрес накладається на стрес, не даючи часу на відновлення. Число проблем і конфліктів з самим собою, з іншими, з щоденною реальністю зростає, вирішення їх все більше ускладнюється, оскільки є складним життя і складні переживання людини, яка розгублена.

Демократизація сучасного суспільства, конституційні декларації відкривають перед людиною необмежені можливості, збільшуючи тим самим число бажань і прагнень, і "ремісник” прагне стати "князем”. Однак в реальності люди відрізняються психологічними можливостями і "ремісників” багато, а "князь” – один. Зростає конкуренція, а з нею число тих, хто програли, що зазнали крах, незадоволених. Сучасна людина прагне встигнути не відстати, досягнути, добитися, перевершити саму себе, але нерідко всі зусилля виявляються безплідними. Слабкий прагне обігнати сильнішого, але багато не встигають, відстають, не наздоганяють, не досягають, програють, а отже дезадаптуються.

Ніколи так ще не проявлявся диктат свідомості над емоційним і тілесним. Якщо колись переважали м’язи над мозком, то сьогодні нівелюється людина, мозок сучасника постійно збуджений, виникає так звана "психоемоційна епілепсія”. Нівелюється природа, і людина живе всупереч своїй неповторній і унікальній індивідуальності. Нівелюється навіть статева приналежність, і жінки сприйняли чоловічий спосіб життя, чоловічі цінності і бажання.
Людство увійшло у еру загального незадоволення. Сучасні темпи життя не дають людині як слід психологічно призвичаїтися до того нового, що береться оточувати її: нові тенденції, нові об’єми інформації, нові суспільні віяння. Сучасна людина несеться потоком урбанізації, який стає все більше неконтрольованим. Досягнення прогресу так чи інакше призводять до кардинальних зрушень у психіці сучасної людини.

Починаючи з ХІХ століття у психології людини почали все більше проявлятися такі негативні відчуття, як відчуття самотності, відчуття загального незадоволення своїм життям, втрата сенсу життя, втрата рівноваги, яка колись була більше притаманна людині.

 Ще Платон (427-327 рр. до н.е.) головним злом сучасного йому суспільства вбачав у людському егоїзмі, що витікає з комерціалізації людських відносин. Сьогодні ця риса суспільства набула особливих контрастних форм. Однак при цьому сучасній людині стали більш характерні і нові психологічні риси, які розвинулися у зв’язку з новими темпами життя і новими можливостями сучасної людини.

Загальна відчуженість людей – це яскрава риса великих міст. Обмежене коло спілкування, замкнутість на своїх проблемах, відсторонення від життя інших – це плоди урбанізації, яка поширилася по цілому світу. Сучасна людини більше живе своїм внутрішнім світом, менше – світами інших людей. Через це за останні десятиліття зросло число самогубств. Людина, яка не відчуває сторонньої уваги, підтримки, втративши опору у самого себе легко піддається відчаю і не зазнавши розради накладає на себе руки. Сучасна людина – це скоріше холодний логік, ніж емоційна натура. Саме спілкування людей стало досить поверхневим, формальним. Проведені спостереження показали, що у сучасних сім’ях спілкування між дітьми і батьками відбувається виключно по побутовим потребам, менше – по внутрішнім, духовним. Тому навіть рідні люди у нашому суспільстві відчуваються покинутими, обділеними увагою, друзями.

Оточена інформаційним різноманіттям людина нерідко губиться, відчуває абсурдність оточуючого світу. Втрата сенсу життя, ідейного змісту людського буття – явище сучасного суспільства. З кожним роком ці тенденції набувають все більшого поширення. Їх прояви можна спостерігати в мистецтві, в інших суспільних проявах. Людина перенаситившись подіями, ідеями, перетягуванням ідеологічних канатів нерідко просто віддається байдужості до всього, що оточує її.

Нав’язування масової культури призводить до збідніння людських емоцій. Сучасна людина береться шукати більш глибоких відчуттів у неприродних речах – штучних подразниках (алкоголь, наркотики, різні форми збочень, злочини). Але це ще швидше призводить до повного збайдужіння, чи розчарування світом.

Втрата сімейний ідеалів, призвела до того, що на сьогоднішній день  сім'я – це вже не те місце, де можна отримати підтримку, пораду. Частіше – це джерело нових емоційних негараздів, які тільки підштовхують людину до відчуття психологічної самотності.

Переживання психологічних стресів – це особлива риса сучасного людства. Знявши зі своїх плеч фізичні навантаження, полегшивши своє матеріальне існування, людина загнала себе на дорогу духовних і психологічних поневірянь. Однак людська психіка виявилася ще не достатньо адаптованою до таких психологічних навантажень. 

Проте, частина людей, опинившись в лещатах емоційного тиску, піддаються бажанню гуртуватися, шукають ідеали у високому, божественному, беруться вірити у релігійні ідеї. 

  На думку деяких науковців головною причиною психологічних стресів сучасної людини є те, що людина у більшості випадків прагне того, що їй не під силу. Через невірну оцінку реальних речей цього світу, через оманливі цінності, які вибирає людина, в невірному способі життя ховаються проблеми сучасної людини. 

Маніпулятивні підходи у відношенні до оточуючих – ще одна риса сучасної людини. Людина ХХ – ХХІ століття – це нерідко відмінний маніпулятор, який намагається психологічно підкорити собі подібного і отримати від нього потрібне. Психологічна гра стала новою зброєю людини, замінивши їй сильні м’язи та фізичну витривалість. Світ став нагадувати гру в маріонетки. Від політиків до пересічних керівників методи маніпуляції популярні як ніколи. Як, на жаль, маніпуляції – це переважно нечиста гра, несправжні почуття, що аж ніяк не сприяють гуртуванню людей, відкриття і об'єднання внутрішніх світів людей. 

2. Стреси природні і техногенні 

Перш за все треба визначитися із самим терміном. Його часто вживають у побутовій мові, тільки й чуєш: стрес, психологічний стрес... А що цей термін означає в науці?

  Психологічний стрес – це усвідомлене переживання кризової життєвої ситуації, – причому ситуації гострої, до якої людина ще не встигла пристосуватись.

Є, звичайно, стреси, що супроводжують людину протягом усього її існування на Землі. Наприклад, реакція на явну небезпеку для життя, пов’язану із стихійними лихами. Та  організм розрахований природою на такі напруження, і здорова людина їх переносить без особливої шкоди. Але з розвитком суспільства, з появою майнової нерівності людей, з’явилися інші стреси, можливо, навіть підступніші та виснажливіші. Серед них – депресії власників фірм або підприємств у зв’язку із розоренням, банкрутством; стан людини, яка опинилася без роботи або вимушена, маючи певну освіту, шукати випадкових заробітків; стан боржника, що не може повернути позичених грошей, і багато подібних... Ця проблема дуже гостро стоїть і в нашій країні, яка майже не дбає про пересічного громадянина, і він сам, іноді всупереч обставинам, має будувати свій добробут, дбати про сім’ю. В цьому випадку імовірність стресів, звичайно, різко зростає. Психіатри досить часто мають справу з такими ситуаціями – і бачать, що люди, замість того, щоб боротися за щастя, втрачають надію і йдуть на дно. Тут починаються алкоголізм, наркоманія, самогубства... і решта недугів цивілізації. До речі, кількість самогубств у нас за останнє десятиріччя зросла катастрофічно...          

Так, стреси – неодмінна складова нинішнього життя, і тому кожен з нас повинен бути готовим до боротьби з обставинами, мати запас бойового оптимізму. 

3. Арттерапія 

Оскільки поки що не можна й сподіватись на пом’якшення ситуації, варто готуватися до стресів заздалегідь. 

Крім простих, загальнодоступних засобів самозбереження, існують спеціальні прийоми боротьби з психічними переванатаженнями. За словами Анатолія Чуприкова, відомого київського психіатра, у світі розроблено близько трьох тисяч психотерапевтичних та психокорекційних методик! Звичайно, більшість із них – це модифікації одного-двох десятків «класичних» методів. Тут і тілесно орієнтована психотерапія, – наприклад, танці. Якщо заняття з танцювальної терапії проводяться під наглядом фахівця – це і лікування, і справжня насолода для пацієнтів! І арттерапія, заспокоєння за допомогою мистецького акту. Коли пацієнт, скажімо, малює, його внутрішній світ знаходить відображення в цих малюнках; переживання немовби виводиться назовні, стає чимось відокремленим від душі... Існує практика психотерапевтичних бесід, під час яких, непомітно для хворого, його мислення ніби перепрограмується – у кращий, світлий бік, у бік відходу від негативних почуттів до радісного сприйняття світу. 

Приємно, що дедалі більшої популярності набуває професія психолога, психіатра. Зважаючи на труднощі, які ми переживаємо, зараз чи не кожному громадянинові України знадобиться психолог-психотерапевт.  

Дедалі напруженішим стає життя в усіх сферах суспільства. Важко навіть людям далеко не бідним, впливовим, тим, що на «гребені хвилі». Це і політики, і члени уряду, і підприємці... Як часто їм, наприклад, бракує часу для того, щоб обдумати якесь справді важливе рішення! У вирі буденних проблем найважливіші питання вирішуються не так, як належить, а наслідки бувають трагічні. Частішають випадки інформаційного неврозу.   
Згідно з даними ґрунтовних досліджень, тривожні, небезпечні стани психіки сьогодні притаманні всьому населенню. Рівень стресу навіть у практично здорових українців надто високий.   І все ж, найменш захищені від депресій бідні громадяни, котрих у нас більшість. Дістати грошей, прогодувати дітей, якось «перекрутитись»... і так щодня, багато років підряд! І хоч як це не банально звучить, але єдиним універсальним засобом від будь-яких хвороб є здоровий спосіб життя, який у нас зовсім не пропагується. 

4. Про стреси в молодому віці

   Сьогодні у скрутному становищі опинилися сотні тисяч наших школярів (вже не кажучи про дітей, з певних обставин позбавлених можливості нормально жити й навчатися). Вчителі, вкрай знервовані внаслідок свого нужденного існування, побутових проблем, «зривають» поганий настрій на дітях, ведуть себе жорстоко, авторитарно. І у школах, про які йде добра слава як про центри передової педагогіки, насправді стикалися з цим тиранічним авторитаризмом. Дитину неординарну, з оригінальним мисленням тут здебільшого вважають «незручною», і пригнічують її особистість. Звичайно, не варто  бездумно впроваджувати  „американську систему”, – але послаблювати силовий тиск на дитячу психіку необхідно.  

5. Психічне здоров'я молоді та ЗМІ

 Варто звернути увагу на фактори, які обумовлюють порушення психічного здоров'я або викликають психологічний дискомфорт. За даними національного опитування "Спосіб життя молоді" психологічний дискомфорт відчуває кожен 14-й підліток віком 10 років, кожен 9-й – віком 12 років та кожен 5-й – віком 18 років.  
Внутрішні психологічні проблеми і міжособистісні конфлікти призводять не лише до глибоких внутрішніх переживань, але й можуть стати причиною різних захворювань, апатії, пияцтва, наркоманії і навіть суїциду. І хоча офіційної статистики з цього питаня немає, відомо, що в "критичних" вікових групах (зокрема, підліткових) чимала кількість випадків неприродного відходу з життя. Це та група людей, в яких відбуваються серйозні зміни ціннісно-нормативної структури особистості. Інтенсивні процеси соціалізації у підлітків (їхнє дорослішання, усвідомлення ними цього, пошук сенсу життя, вікові процеси тощо), можуть призводити до відчуття втрати сенсу життя і до подальших небажаних дій. 
Розглядаючи причини появи психологічного дискомфорту у підлітків, треба звернути увагу на їхню обумовленість, пов'язану з віковими змінами, які мають місце в даній групі. Особливий статус підліткового періоду в розвитку дитини відображено в його назвах: "перехідний", "переломний", "важкий", "критичний". В них зафіксована складність і важливість процесів розвитку, які відбуваються в цьому віці, пов'язаних з переходом від однієї "епохи" життя до іншої. Перехід від дитинства до дорослості містить основний зміст і специфічну відмінність усіх сторін розвитку у цей період – фізичної, моральної, розумової, соціальної. На всіх напрямах відбувається становлення якісно нових утворень, з'являються елементи дорослості в результаті перебудови організму, самосвідомості, стосунків з дорослими і товаришами, інтересів, пізнавальної діяльності. Це досить непрості перетворення, які можуть обумовлювати появу серйозних психологічних проблем у підлітків. 
Зміни, які відбуваються, нерідко супроводжуються, з одного боку, появою у самого підлітка значних суб'єктивних труднощів різного порядку, а з іншого - труднощів у його вихованні і у взаємодії з ним: підліток проявляє різні форми непослуху, протесту (впертість, грубість, негативізм, непокірність, скритність). В даному випадку, можна говорити про цілком реальні прояви внутрішнього і міжособистісного конфлікту. 
Статеве дозрівання і зрушення у фізичному розвитку мають неабияке значення при появі нових психологічних утворень. По-перше, ці дуже відчутні для самого підлітка зміни роблять його об'єктивно більш дорослим і є одним із джерел відчуття власної дорослості, яке з’являється грунтуючись на уявленні про свою схожість з дорослими. По-друге, статеве дозрівання стимулює розвиток інтересу до протилежної статі, появу нових відчуттів, почуттів та переживань. Міра внутрішньої зайнятості і зосередженості підлітка на нових відчуттях і переживаннях, їхнє місце в його житті визначається як широкими соціальними умовами, так і конкретними індивідуальними обставинами життя підлітка, особливостями його виховання і спілкування. 
 Кардинальні зміни у структурі особистості дитини, яка вступає в підлітковий вік, визначаються якісним зрушенням у розвитку самосвідомості, що призводить до порушення попередніх відносин між дитиною і середовищем. Домінуючим і специфічним новоутворенням в особистості підлітка є уявлення про себе, і вже не як про дитину. Підліток починає відчувати себе вже дорослим, прагне бути і вважатися дорослим. Підліток заперечує свою приналежність до дітей, але у нього ще немає відчуття справжньої, повноцінної дорослості, хоча є потреба, щоб його визнали дорослим оточуючі. 
Відчуття дорослості може з’явитися в результаті усвідомлення і оцінки зрушень у фізичному розвитку і статевому дозріванні, які є досить відчутними для підлітка і роблять його дорослішим об'єктивно, але лише у власному уявленні. Наростаюча акселерація створює умови для більш ранньої, ніж у попередні роки, появи у дитини цього нового самовідчуття і власної самооцінки. 

6. Вплив стресу на організм

За даними ВООЗ, 45% усіх захворювань пов'язані зі стресом, а деякі спеціалісти вважають, що ця цифра навіть удвічі більша. Для підлітків, чий організм формується, стан стресу є особливо небезпечним. Тобто, надії, які не збулися, невизначеність, міжособистісні конфлікти та інші проблеми можуть стати причиною серйозних захворювань ще в молодості. 
Стрес, активізуючи перш за все симпатичну нервову систему (яка є посередником між зовнішніми впливами і станом внутрішніх органів), обумовлює рефлекторну активацію кори наднирників і "вторинний" викид в кров адреналіну і норадреналіну. Стан, який розвивається при цьому, характеризується підвищенням артеріального тиску, звуженням судин, почастішанням пульсу і дихання, підвищенням рівня холестерину. 
Часте повторення цих реакцій може призвести до розвитку гіпертонії, виразки шлунка та інших уражень внутрішніх органів. Але і цими факторами шкідлива дія стресу не вичерпується. При досить сильних, частих стресах в реакцію додатково втягуються ендокринні системи, дія яких є більш тривалою і може негативно впливати на внутрішні органи. Їхня активізація підвищує рівень розвитку інфаркту міокарда, підвищує активність щитивидної залози тощо. 
Впливає стрес і на появу алергічних захворювань. Наприклад, відомі випадки, коли сінна лихоманка може не розвиватися в умовах комфорту, але яскраво проявлятися при стресовому впливу. Типовою "мішенню" стресу є шкіра. 
Напруження м'язів, пов'язане зі стресом, зумовлює різні патологічні симптоми: болі голови, болі в поясниці, м'язах шиї. Біль в м'язах може з’явитися і від накопичення в них продуктів обміну при тривалому напруженні. Існують дослідження, які свідчать про можливості впливу стресу на розвиток і протікання ревматоїдних артритів. 
Цікаво, що стреси необов'язково призводять до таких наслідків. Посилений викид адреналіну і норадреналіну в кров необхідний для швидкого розвитку м'язової активності. У повсякденному житті стрес частіше всього взагалі не вимагає від підлітка енергійних фізичних дій, потреби швидкого придушення активності, ніж її прояву, – і в результаті вражаються внутрішні органи. 
Якщо після кожного стресу здійснювати фізичну активність, надлишок адреналіну і норадреналіну буде витрачено на її забезпечення, і стрес може не мати шкідливих наслідків (усім добре відома заспокійлива дія прогулянки, бігу, плавання, спортивних ігор). 
Таким чином, фізична активність – необхідний і дієвий захист проти розвитку стресу. Але її недостатньо. Іншим, таким же необхідним засобом захисту, спрямованим на зниження загальної чутливості до стресів, є релаксація. Хоча її слід вміти здійснювати. 
 Не проявляючись в якому-небудь конкретному захворюванні, хронічні стреси можуть призводити до постійно пригніченого настрою. Погана працездатність, в'ялість, пасивність, безсоння чи неглибокий, неспокійний сон - все це сліди діяльності дистресу. Такий стан Авіценна характеризував як "не здоровий, але і не хворий". На цьому фоні проявляються перехідні (хоча іноді вони сприймаються як ознаки серйозного захворювання) серцеві недуги, часті головні болі, безсоння, відчуття жахливої втоми ("як віджатий лимон"), особливо воно сильне вранці. Важке засинання і ще більш болісне пробудження. Нерідко - відчуття "тупої стискаючої туги, яка находить на людину в передчутті загадкової і нічим невмотивованої загрози, безпредметної нудьги, яка сама себе підживлює, майже відчутної". З’являється відчуття, що життя – це тягар. 

7. Післямова

Сучасній людині не вистачає часу правильно розібратися у тому, що відбувається з нею, з її близькими. Людина відвикла уповільнювати час і віддаватися прекрасному, чистому, світлому. Так, за останні десятиліття людина стала значно освіченішою, але при цьому вона стала менш мудрою. Відірвана від природи, від родинних зв’язків, вона віддалася обставинам, які їй диктує прогрес, запущений її ж руками.

Людина ХХІ століття повинна навчитися слухати собі подібних, повинна погодитись з тим, що її погляд на речі є неєдиним і не завжди вірним. Сучасник повинен навчитися зупиняти лет своїх повсякденних справ і більше приділяти уваги оточуючим, природному довкіллю. Варто насолоджуватися мілкими дрібницями життя і не гасати за величними образами свого уявного майбутнього.

Тільки такі підходи можуть повернути сучасній людині психологічне і фізичне здоров’я, можуть повернути внутрішню гармонію і гармонію з оточуючим світом.

Повернення обличчям до таких простих істин як добро, милосердя, єдність – запорука здорових думок і дій. Відкидання зайвої матеріальної захланності, відкриття свого внутрішнього світу іншим – ось крок до здорового світосприйняття. 

8. Використані джерела інформації:

1. В.И.Гарбузов. Человек – жизнь – здоровье. – СПб, 1995.
2. http://www.golosievo.kiev.ua/prn_observer.php?id=400
3. http://www.galychyna.if.ua/?society/2003/9/4/31422/
4. http://www.lab.org.ua/article/199/
5. http://dere.com.ua/library/war_ukr/indust_susp.shtml
6. http://www.socwd.uzhgorod.ua/voc/R.htm

Насколько материал оказался Вам полезным?
Текущий рейтинг: 4.0/3 голосов

Добавил(а): Asterix | 11.02.2008 | Просмотров: 5333 | Загрузок: 783
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Объявления на сайте
Новости на сайте
Продажа литературы на сайте
Медицинские выставки 2015
Статистика
Rambler's Top100 Союз образовательных сайтов
Яндекс.Метрика


Онлайн всего: 6
Гостей: 6
Пользователей: 0

Пользователи on-line:

География посетителей сайта
Copyright cтуденты НМУ © 2016