Мобильная версия | RSS
Счастливый Вы человек, Гость!
Можно зарегистрироваться.
Меню сайта
Реклама
Разделы
Тесты КРОК 2015 [67]
Разное [26]
Акушерство и гинекология [37]
Анатомия [15]
Биология [3]
Биофизика [7]
Биохимия [14]
Военка [30]
Гигиена [7]
Гистология [5]
Гуманитарные науки [11]
Дерматология и венерология [4]
Детские инфекции [33]
Детская хирургия [23]
Законодательство [20]
Иммунология и аллергология [2]
Инфекционные болезни [26]
Латинский язык [2]
Микробиология [6]
Нервные болезни [6]
Нормальная физиология [20]
Онкология [33]
Офтальмология [4]
Патологическая физиология [41]
Патологическая анатомия [47]
Педиатрия [20]
Психиатрия [3]
Радиология [13]
Социальная медицина [6]
Стоматология [51]
Судебная медицина [22]
Терапия [105]
Травматология и ортопедия [46]
Фармакология [68]
Хирургия [38]
Эндокринология [10]
Эпидемиология [19]
Мультимедиа [27]
Медицинские приложения на Android [0]
Подборка лутших медицинских приложений для Андроида. Студентам и врачам!
Форма входа
Логин:
Пароль:
Записи в дневниках
Народный опрос
Опасно ли детям учиться в одном классе с ВИЧ-инфицированным ребенком?
Всего ответов: 4295
Неофіційний сайт студентів
НМУ імені О.О. Богомольця, м. Київ
Главная » Файлы » Гигиена

Зимові види спорту, їх лікувально-профілактичне значення та застосування (реферат, архив, *.doc)

[ Скачать с сайта (33.3Kb) ] 12.03.2011, 15:40
Навчально-дослідна робота студента
План
1. Принципи формування здорового способу життя.
2. Наслідки порушень адаптаційних систем організму.
3. Призначення методів і засобів формування здорового способу життя.
4. Гіподинамія – хвороба сучасного суспільства. Спорт – ліки від неї.
5. Позитивний вплив ходьби на лижах на стан здоров’я дітей і дорослих, як одного з найпоширеніших зимових видів спорту.
6. Зимове плавання і його роль в загартовуванні людського організму.
7. І якщо ви все-таки зважилися…
8. Висновок.

1. Принципи формування здорового способу життя. 

Принципи формування способу життя залежать від рівня розвитку цивілізації і можливостей їх індивідуальної реалізації у формі фізіологічно обґрунтованих біологічних, духовних і соц¬іальних потреб людини.
Спосіб життя людини - це інтегральне, багатофакторне поняття, яке об'єднує різноманітні фактори, умови і форми життєдіяльності людини, завдяки яким забезпечується фор¬мування певного рівня її здоров'я, виконання фізичних, духов¬них і соціальних функцій. Здоровий спосіб життя - такий рац¬іональний варіант формування життєдіяльності людини, зав¬дяки якому вона здатна оптимально реалізувати свої біологічні і соціальні функції, максимально використати генетичні резерви здоров'я і тривалості життя, фізичної і розумової працез¬датності. Тобто здоровий спосіб життя кожної людини спрямо¬ваний на зміцнення і збереження не лише індивідуального, але й суспільного здоров'я як сукупності здоров'я численних інди¬відуумів - основної запоруки біологічного існування людства на Землі. В цьому вбачається винятково важлива соціальна роль і біологічна функція здорового способу життя.
Здоровий спосіб життя має провідне значення у форму¬ванні і відтворенні здоров'я людини, забезпеченні високої якості її життя і активного довголіття. Для ведення здорового способу життя людині необхідні мотиваційні стимули, які засновані на усвідомленні кожним потреби охорони і зміцнення власного здоров'я.

2. Наслідки порушень адаптаційних систем організму. 

В процесі еволюційного відбору природа виробила у люди¬ни інстинкт самозбереження і самовідновлення здоров'я. Зав¬дяки складним адаптаційно-захисним механізмам, людський організм здатний боротися зі шкідливими зовнішніми (екзоген¬ними) і внутрішніми (ендогенними) впливами. Дія цих механізмів дуже складна і проявляється на гуморальному, нервово-реф-лекторному, клітинному рівнях. Наприклад, при інтенсивному впливі на організм активного нервового подразнення - стрес, травма, страх тощо, у відповідь наднирникові залози викида¬ють у кров велику кількість глюкокортикоїдних гормонів, а нервова система реагує посиленням активності свого симпа¬тичного відділу, який продукує адреналін. Завдяки цій адап¬таційній реакції організм протидіє стресовому впливу. В умо¬вах дії на організм патогенних мікробів і вірусів у крові та кліти¬нах активуються імунні захисні системи, спрямовані на знешкодження хвороботворних чинників і продуктів їх життє¬діяльності.
Але ці та інші генетичні адаптаційні системи людського організму далеко не завжди і не у всіх людей здатні ефективно виконувати свої функції, що призводить до руйнування здоро¬в'я і виникнення захворювань, їх функціональна недостатність часто викликає схильність окремих людей до простудних, інфек¬ційних захворювань, злоякісних новоутворень. Натомість, над¬мірна активність систем адаптації, зокрема, імунітету, може проявлятись спотвореними реакціями організму на хвороботворні чинники у формі алергії, ангіоневротичного набряку, брон¬хіальної астми та численних інших захворювань.

3. Призначення методів і засобів формування здорового способу життя. 

Методи і засоби формування здорового способу життя ма¬ють бути спрямовані на оптимізацію і відновлення захисних сил організму, недосконалість яких успадкована генетичне або виникла в результаті дії на організм несприятливих зовнішніх і внутрішніх факторів. Від того, наскільки кожній людині вда¬сться реалізувати в процесі життя методи і навички здорового способу життя, залежатиме рівень біологічного і соціального прояву особистості, якість і тривалість її життя. Здоровий спосіб життя кожної людини повинен бути спрямований насамперед на:
• первинну профілактику захворювань;
• зміцнення і відновлення здоров'я;
• формування активного трудового довголіття.
Конкретні заходи щодо організації і впровадження у діяльність людини здорового способу життя спрямовані пере¬дусім на створення сприятливих умов його реалізації, що пе¬редбачає, крім мотивації і особистого бажання, відмову від шкідливих звичок (куріння, зловживання алкоголем, наркома¬нія, токсикоманія). Формування здорового способу життя пе¬редбачає комплекс тренуючих і оздоровчих заходів:
• боротьба з гіподинамією;
• раціональний режим праці та відпочинку;
• режим раціонального і збалансованого харчування;
• створення сприятливих сімейних стосунків та інтимного життя;
• виховання і прищеплення розумних гігієнічних звичок.
Корисну роль у комплексі заходів щодо здорового способу життя відіграє також створення моральних основ формування особистості, її високих етичних і суспільно-громадських орієн¬тацій.
Наукові дані свідчать, що навіть за умови досконалих за¬хисних можливостей організму ігнорування факторами здоро¬вого способу життя може спричинити виникнення різноманіт¬них тілесних (соматичних) і психічних розладів та захворю¬вань. Відомо, наприклад, що численні конфліктні ситуації у сім'ї згубно впливають на перебіг вагітності і наслідки пологів. У сім'ї без одного із батьків відсоток дітей, які хворіють, вдвічі перевищує відповідний показник повних сімей. Діти, які вихо¬вуються в систематичному сімейному стресі, в майбутньому майже втричі частіше хворіють на виразкову хворобу шлунка і дванадцятипалої кишки, в 1,7 рази на запальні захворювання шлунка і жовчних шляхів, в 5 разів у них частіше виникають неврози. Виявлено прямий зв'язок між віком, від якого людина розпочала вживати алкоголь, і захворюваннями печінки, а ку¬рити - раковими захворюваннями, зокрема, легень і шлунка. Дорослі люди, які систематично зловживають алкоголем, хвор¬іють на хронічні недуги майже втричі частіше, аніж ті, що не вживають, а у дітей цей показник ще вищий. Особи, особливо дитячого і підліткового віку, які тривалий час мешкають у сфері дії малих доз іонізуючої радіації, частіше хворіють на захворю¬вання щитовидної залози і системи крові.
Люди, які ведуть малорухливий спосіб життя, частіше хво¬ріють на гіпертонічну хворобу, атеросклероз, цукровий діабет, схильні до ожиріння.
У формуванні звичок і факторів здорового способу життя використовують 4 основні групи заходів:
1) фізичні, до яких належать фізична активність, загарту¬вання організму, режим дня, праці та відпочинку, раціональне і збалансоване харчування. В данному випадку мова йтиме про зимові види спорту.
2) індивідуально-психологічні, які включають методи пси¬хічної саморегуляції (аутотренінг), формування установки на довголіття і високу якість життя;
3) медико-організаційні, до яких відносять санітарно-гігієнічну освіту, виховання і засвоєння правил особистої і за¬гальної гігієни, санітарно-гігієнічних норм і звичок життя, дис¬пансерні обстеження, опрацювання методів визначення якості і кількості здоров'я і прогнозування тривалості життя;
4) суспільно-громадські, які спрямовані на виховання у лю¬дини морально-естетичних і суспільне корисних якостей жит¬тя; до них належать естетичне, етичне і екологічне виховання, формування духовних якостей особистості з установкою на здоровий спосіб життя.
До найважливіших факторів формування здорового спосо¬бу життя належать фізична активність і загартування орга¬нізму.
Режим руху, усвідомлення потреби в активній діяльності, ритми активності, відпочинку і сну є обов'язковими компонен¬тами здорового способу життя, мають біологічну, а не тільки соціальну природу і відпрацьовувалися в процесі адаптації, еволюції і природного добору протягом мільйонів років. Вони генетично закріплені в регуляторних системах організму в якості інстинктів, біологічних ритмів, тісно пов'язаних із ритмікою природних процесів у геокосмічній сфері. Філософські прин¬ципи - рух як засіб існування матерії, а життя - це рух мають реальне втілення в біологічному світі у житті людини. Муску¬латура опорно-рухового апарату і внутрішніх органів забезпе¬чує цю механічну форму руху, а саме рух обґрунтовує не¬обхідність існування мускулатури і систем її забезпечення, тобто вісцеральних систем.
Японські дослідники розрахували, що для нормального активного стану організму і підтримки здоров'я, людина повин¬на робити щодоби до 10000 кроків, тобто при середній ширині кроку 70-80 см проходити за день 7-8 км.
Пропагуючи рухову активність, необхідно підкреслювати, що м'язова діяльність є неодмінною умовою здійснення рухо¬вих і вегетативних функцій людського організму на всіх етапах його розвитку. Значення м'язової діяльності в біології і фізіо¬логії людини настільки велике, що її справедливо розцінюють як вирішальну ознаку життя. У той же час не можна забувати про негативне значення для людини такого чинника, як гіподи¬намія. Гіподинамія - це знижена фізична активність і одна з найважливіших проблем виникнення і розвитку більшості зах¬ворювань серцево-судинної, дихальної, нервової, ендокринної систем, шлунково-кишкового тракту й опорно-рухового апара-ту, що призводять до передчасної інвалідності і смерті десятків і сотень тисяч людей, що не досягли 50-літнього віку.
В умовах автоматизації і комп'ютеризації всіх сфер діяль¬ності людини, включаючи побут, людям, як це не парадоксаль¬но, у ще більшій мірі потрібні міцні, добре треновані м'язи. До¬ведено, що в людей із недостатньо розвиненою мускулатурою, фізично слабких у п'ять разів частіше, ніж в осіб тренованих, які мають розвинуту мускулатуру тіла, зустрічалися випадки психічних зривів, важких неврозів, різкого зниження працез¬датності. От чому медичні необхідно пропагу¬вати регулярні заняття фізичною культурою, що є універсаль¬ним засобом протистояння напруженому ритму життя, нерво¬во-психічним перевантаженням, у тому числі і при розумовій праці.
Ходьба на лижах і катання на ковзанах — емоційно наси¬чені і захоплюючі види рухової діяльності людини. Завдяки їм у людини значно активізується обмін речовин, поліпшуються координація рухів, стан нервової і серцевої діяльності, виникає відчуття емоційного натхнення, радості і бадьорості. Неабияке значення має те, що ці види рухової діяльності виконуються людиною в атмосфері чистого зимового повітря, в оточенні кра¬сивих і заспокійливих снігових краєвидів і ландшафтів, які по¬зитивно впливають на психічний стан людини, знімають нерво¬ве напруження, підвищують опірність організму до негативних стресових впливів.

4. Гіподинамія – хвороба сучасного суспільства. Спорт – ліки від неї. 

Оздоровчий і профілактичний ефект масової фізичної культури нерозривно пов'язаний з підвищеною фізичною активністю, посиленням функцій опорно-рухового апарату, активізацією обміну речовин. Вчення Р. Могендовича про моторно-вісцеральні рефлекси показало взаємозв'язок діяльності рухового апарату, скелетних м'язів і вегетативних органів. В результаті недостатньої рухової активності в організмі людини порушуються нервово-рефлекторні зв'язки, закладені природою і закріплені в процесі важкої фізичної праці, що приводить до розладу регуляції діяльності серцево-судинної і інших систем, порушення обміну речовин і розвитку дегенеративних захворювань (атеросклероз і ін.). Для нормального функціонування людського організму і збереження здоров'я необхідна певна «доза» рухової активності. В зв'язку з цим виникає питання про так звану звичну рухову активність, тобто діяльність, що виконується в процесі повсякденної професійної праці та побуті. Найбільш адекватним вираженням кількості проведеної м'язової роботи є величина енерговитрат. Мінімальна величина добових енерговитрат, необхідних для нормальної життєдіяльності організму, складає 12--16 Мдж (в залежності від віку, статі і маси тіла), що відповідає 2880--3840 ккал. З них на м'язову діяльність повинно витрачатися не менше 5,0--9,0 Мдж (1200--1900 ккал); решта енерговитрат забезпечує підтримку життєдіяльності організму в стані спокою, нормальну діяльність систем дихання і кровообігу, обмінні процеси і інше (енергія основного обміну). У економічно розвинених країнах за останніх 100 років питома вага м'язової роботи як генератора енергії, використовуваної людиною, скоротився майже в 200 разів, що привело до зниження енерговитрат на м'язову діяльність (робочий обмін) в середньому до 3,5 Мдж. Дефіцит енерговитрат, необхідних для нормальної життєдіяльності організму, склав, таким чином, близько 2,0--3,0 Мдж (500-- 750 ккал) в добу. Інтенсивність праці в умовах сучасного виробництва не перевищує 2--3 ккал/хв, що в 3 рази нижче за порогову величину (7,5 ккал/хв) тієї, що забезпечує оздоровчий і профілактичний ефект. У зв'язку з цим для компенсації недоліку енерговитрат в процесі трудової діяльності сучасній людині необхідно виконувати фізичні вправи з витратою енергії не менше 350--500 ккал в добу (або 2000--3000 ккал в тиждень). За даними в наш час тільки 20 % населення економічно розвинених країн займаються достатньо інтенсивним фізичним тренуванням, що забезпечує необхідний мінімум енерговитрат, останніх 80 % добова витрата енергії значно нижча за рівень, необхідний для підтримки стабільного здоров'я. Різке обмеження рухової активності в останні десятиліття привело до зниження функціональних можливостей людей середнього віку. Так, наприклад, величина МПК у здорових чоловіків знизилася приблизно з 45,0 до 36,0 мл/кг. Таким чином, у більшої частки сучасного населення економічно розвинених країн виникла реальна небезпека розвитку гіпокінезії. Синдром, або гіпокінетична хвороба - комплекс функціональних і органічних змін та хворобливих симптомів, що розвиваються в результаті неузгодженої діяльності окремих систем і організму в цілому із зовнішнім середовищем. У основі патогенезу цього стану лежать порушення енергетичного і пластичного обміну (перш за все в м'язовій системі). Механізм захисної дії інтенсивних фізичних вправ закладений в генетичному коді людського організму. Скелетні м'язи, що в середньому становлять 40 % маси тіла (у чоловіків), генетично запрограмовані природою на важку фізичну роботу. «Рухова активність належить до основних чинників, що визначають рівень обмінних процесів організму і стан його кісткової, м'язової і серцево-судинної систем» -- писав академік В. В. Парін (1969). М'язи людини є потужним генератором енергії. Вони посилають сильний потік нервових імпульсів для підтримання оптимального тонусу ЦНС, полегшують рух венозної крові по судинах до серця («м'язовий насос»), створює необхідну напругу для нормального функціонування рухового апарату. Згідно «енергетичному правилу скелетних м'язів» І. А. Аршавського, енергетичний потенціал організму і функціональний стан всіх органів і систем залежить від характеру діяльності скелетних м'язів. Чим інтенсивніше рухова діяльність у межах оптимальної зони, тим повніше реалізується генетична програма і збільшуються енергетичний потенціал, функціональні ресурси організму і тривалість життя.

5. Позитивний вплив ходьби на лижах на стан здоров’я дітей і дорослих, як одного з найпоширеніших зимових видів спорту. 

Формування рухової функції людини тісно пов'язане із становленням вищої нервової діяльності, формуванням нервово-м'язового апарату і його функцій, розвитком внутрішніх органів і процесів обміну речовин. Нерівномірність морфологічного і функціонального розвитку окремих органів і систем лежить в основі особливості їх взаємозв'язку на різних етапах онтогенезу (Головіна )Л.Л..
Вікові зміни носять нерівномірний характер. Періоди прискореного розвитку чергуються з періодами уповільнення і відносної стабілізації. Індивідуальний розвиток організму відбувається гетерохронно, тобто різні органи і системи формуються в різні терміни. У окремі періоди життя, наприклад в період статевого дозрівання, гетерохронія може посилитися.
В умовах сучасної цивілізації, в умовах зниження природної рухової активності найбільш ефективною, цілеспрямованою дією на організм слід вважати систематичні заняття за фізичні вправи.
Спортивне тренування забезпечує посилене зростання м'язової працездатності. У міру підвищення тренованості організму відповідно зростає м'язова працездатність. Юні спортсмени, в порівнянні зі своїми однолітками, що не займаються спортом, володіють більшою працездатністю, витривалістю. При цьому, чим старше вік юних спортсменів і чим вище кваліфікація, тим більше відмінності між спортсменами і що не займаються спортом. Особливо великі відмінності в працездатності, між тими, що займаються і не займаються спортом, спостерігаються у дівчаток.
Разом із зростанням працездатності у юних спортсменів збільшується показник максимального споживання кисню. Під впливом систематичних занять спортом аеробна продуктивність підвищується, особливо у дівчаток тих, що займаються спортом. Можливо це пов'язано з тим, що у юних спортсменок старшокласниць спостерігається зниження відносного зміст жиру до 14%.
У юних спортсменів дев'ятих класів були зареєстровані більші величини МПК в порівнянні з рештою школярів. Систематичні заняття спортом значно підвищують аеробну продуктивність у юних спортсменів. На аеробну продуктивність також впливає характер виконуваних вправ. У юних спортсменів тих, що займаються циклічними видами спорту МПК вище, ніж у представників ациклічних видів спорту.
Результати досліджень Ю.Д. Шипановського і В.С. Мартинова показують, що у дітей, що систематично займаються лижними гонками відбувається поступальне зростання м'язової сили. При цьому сила кожної окремої групи м'язів проходить свій специфічний шлях формування і розвитку. Найбільш сильні серед них - розгиначі стегна, тулуба, згиначі стопи.
Ходьба на лижах сприяє розвитку витривалості, швидкісно-силових і силових якостей лижника. Розвивається специфічна сила м'язів нижніх і верхніх кінцівок. У лижника такими м'язами є розгиначі стегна (чотириголовий м'яз стегна), гомілки, розгиначі плеча (трицепс плеча) і м'язи тулуба (найширші м'язи спини і великий круглий м'яз).
Отже на даному прикладі видно позитивне зростання кількісних і якісних характеристик показників серцево-судинної, дихальної, м’язевої систем. Це позитивно відбивається на подальшому розвитку дітей, а в дорослих людей відбувається укріплення даних систем, що позитивно відбивається на самопочутті, зменшенні кардіо-респіраторних захворювань, збільшенні працездатності і довголіття.

6. Зимове плавання і його роль в загартовуванні людського організму. 

Матеріали лікарського обстеження любителів гартування холодом свідчать про те, що користь його не обмежується підвищенням стійкості до простудних захворювань, вона набагато більша. Значна частка спостережуваних до початку гартування страждала різними захворюваннями і, як показали дані опитування, почало гартуватися, щоб укріпити своє здоров'я і позбавитися від хвороб. Заняття зимовим плавання в більшості випадків приводили до ліквідації захворювань, що були, або до їх помітного ослаблення. Через рік - два занять ці люди вже не висловлювали скарг, багато хто з них говорив, що тепер вони можуть виконувати значне навантаження і не відчувають свого віку. Дані обстеження показували що стан їх здоров'я покращився. У більшості збільшувалася життєва ємкість в легенях, екскурсія грудної клітки, м'язова сила, звикання до різних кліматичних умов. Але, самим наочним показником користі гартування було те, що кількість простудних захворювань у моржів знизилася в п'ять разів, а кількість непрацездатності в середньому на один випадок захворювання - в 2.8 рази.
У техніці терміном "гартування” позначається надання якій-небудь речовині властивостей більшої твердості. Свого часу цей термін був запозичений медициною. Кажучи про гартування, зазвичай мають на увазі пристосування організму до холоду, але значення цього терміну істотно ширше. Під гартуванням слід розуміти також підвищення стійкості організму до несприятливої дії високої температури, вітру, вологості і тому подібне.

7. Якщо ви все - таки зважилися ... 

Успіх пристосування до холоду забезпечується тільки в тому випадку, якщо гартування проводиться систематично, безперервно на протязі місяців і років. При цьому повинні дотримуватися поступовість в наростанні дії, що досягається шляхом послідовного зниження температури води (повітря) і збільшення тривалості процедури. Тривалі перерви в гартуванні зменшують вироблену стійкість до дії низьких температур. Небажані навіть 2 - 3 - денні пропуски. Після вимушених перерв слід починати процедури з менш інтенсивних холодових дій. Якщо людина гартується перший рік, то перед плаванням потрібно зробити енергійну розминку, людям плаваючим більше року зігріваючу розминку проводити не обов'язково. Перш ніж увійти до води, необхідно змочити руки, ноги, груди, живіт і спину. Потім поринути по шию і попливти брасом посилено працюючи. Зазвичай "моржі” не поринають з головою. Річ у тому, що голова украй чутлива до охолоджування, буде важко протриматися в ополонці в покладений час. Закінчивши купання, відразу ж необхідно обтертися рушником і одягнутися. У перший рік тривалість купання в зимові місяці не повинна перевищувати 25 с, на 2-3 рік ця процедура може продовжуватися до хвилини, і лише із стажем 3-5 і більше років купання до 1.5-2 хвилини. В більшості випадків обмежуються 30 - 60 с. У міру прогрівання води тривалість купання збільшують. Тривалість купання регулюють залежно від погоди, а також від підготовки. При моржуванні в найбільш холодні зимові місяці достатньо плавати через день. У дні без купання приймайти душ і обливання. У іншу пору року плавати бажано 6 разів на тиждень (1 день приділяється лазні). "Моржі” із стажем зазвичай і взимку плавають щодня. Проте 2 купання в день допустити ніяк не можна. Необхідно готувати себе не лише до короткочасних сильних і різких охолоджувань, але і до тривалих, менш вираженим по силі холодових діях. Загартовуючі процедури потрібно проводити як на тлі зігріваючої м'язової розминки, так і в стані м'язового спокою. Займаючись зимовим плаванням досить скоро стане для вас приємною потребою, що приносить бадьорість, весняний настрій, а найголовніше - здоров'я.

8. Висновок.
Як ми бачимо зимові види спорту чи загартовування взимку впливають на організм людини комплексно, що проявляється в ряді якісних позитивних змін в його системах, а саме: підвищення резистентності до негативних чинників зовнішнього середовища (особливо до холоду), збільшення витривалості під час фізичних навантажень, підвищення працездатності і збільшення тривалості життя. Вплив на організм дитини чи підлітка колосальний, створюється міцний фундамент для подальшого здорового життя в дорослому віці. Виникає потреба у популяризації спорту і загартовування, у роз’ясненні принципів формування здорового способу життя серед насалення. Фізичне виховання дітей має особливе значення, оскільки формуватиметься наступне здорове покоління, яке виховуватиме слідуюче покоління. Рух – це життя, людина жива поки рухається.

Використана література
1. Аникина Т.А., Ковтун Л.Г. и др. «Избранные главы по возрастной физиологии», 1992 (с. 73-93).
2. Больсевич В.К. «Физическая активность человека» , 1991 (с. 143-147).
3. Больсевич, Запорожанов «Возрастное развитие физических качеств человека» 1995 (с. 220-240).
4. Букреев и др. «Возрастные особенности циклических движений детей и подростков»1993(с. 175-180).
5. Герасимова Г.Н., Павлычева Л.А. «Возрастные изменения опорно-двигательного аппарата и их связь с развитием двигательных качеств», М-1991(с. 101-110).
6. Головина Л.Л. «Физиологические особенности некоторых функций и мышечной деятельности школьников» 1991(с. 35-40).
7. Головина Л.Л. «Физиологическая характеристика лыжного спорта», М-1981(с.43-54).
8. Гонестова «Особенности физиологических характеристик спортсменов разных видов спорта», Журнал «Теория и практика физического воспитания» 1989 (с. 22-28).
9. Дворкин, Медведев «Возрастные изменения мышечной силы и скоростно-силовых качеств» 1993(с. 33-45).
10. Диагностика функциональной подготовленности и критерии оценки показателей адаптации юных спортсменов разного возраста и пола с учетом биологического созревания и уровня подготовленности. Методическое пособие, М-1993(с. 15-18).
11. А.Ф. Синяков "Рецепты для здоровья” изд. "физкультура и спорт” 1986 г.(26-32).


Насколько материал оказался Вам полезным?
Текущий рейтинг: 4.5/2 голосов

Добавил(а): nikolus13 | 12.03.2011 | Просмотров: 4625 | Загрузок: 495
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Объявления на сайте
Новости на сайте
Продажа литературы на сайте
Медицинские выставки 2015
Статистика
Rambler's Top100 Союз образовательных сайтов
Яндекс.Метрика


Онлайн всего: 3
Гостей: 3
Пользователей: 0

Пользователи on-line:

География посетителей сайта
Copyright cтуденты НМУ © 2016