Мобильная версия | RSS
Счастливый Вы человек, Гость!
Можно зарегистрироваться.
Меню сайта
Реклама
Разделы
Тесты КРОК 2015 [67]
Разное [26]
Акушерство и гинекология [37]
Анатомия [15]
Биология [3]
Биофизика [7]
Биохимия [14]
Военка [30]
Гигиена [7]
Гистология [5]
Гуманитарные науки [11]
Дерматология и венерология [4]
Детские инфекции [33]
Детская хирургия [23]
Законодательство [20]
Иммунология и аллергология [2]
Инфекционные болезни [26]
Латинский язык [2]
Микробиология [6]
Нервные болезни [6]
Нормальная физиология [20]
Онкология [33]
Офтальмология [4]
Патологическая физиология [41]
Патологическая анатомия [47]
Педиатрия [20]
Психиатрия [3]
Радиология [13]
Социальная медицина [6]
Стоматология [51]
Судебная медицина [22]
Терапия [105]
Травматология и ортопедия [46]
Фармакология [68]
Хирургия [38]
Эндокринология [10]
Эпидемиология [19]
Мультимедиа [27]
Медицинские приложения на Android [0]
Подборка лутших медицинских приложений для Андроида. Студентам и врачам!
Форма входа
Логин:
Пароль:
Записи в дневниках
Народный опрос
Опасно ли детям учиться в одном классе с ВИЧ-инфицированным ребенком?
Всего ответов: 4292
Неофіційний сайт студентів
НМУ імені О.О. Богомольця, м. Київ
Главная » Файлы » Гигиена

Держіспит - прилади з гігієни (шпора, архив, *.doc)

[ Скачать с сайта (3.95Mb) ] 23.05.2012, 17:01
Прилади які необхідно знати на екзамені з гігієни (2011 р) у doc форматі.
Робила власноруч з підручника, у документі є малюнки та опис приладів та методика використанння.
Універсальний газоаналізатор.
Для експресаналізу відбору проб повітря, неточний метод мг/м3(углеводорода, нефти в воздухо-милиграм на метр куб) с помощью индикаторной линейки.
Для точности набир пробі для исслед. Стекляная штучка- индикаторная линеечка.

Електроаспіратор- для отбора хим.веществ, пилу. Ротометри-швидкість руху повітря в літрах за хв., 2-1л/хв.-хім реч, 2-20л/хв..хромо

Гигрограф — прибор для непрерывной регистрации относительной влажности воздуха. Чувствительным элементом гигрографа служит пучок обезжиренных человеческих волос или органическая плёнка. Запись происходит на разграфленной ленте, надетой на барабан, вращаемый часовым механизмом. В зависимости от продолжительности оборота барабана гигрографы бывают суточные и недельные.

1. Біодозиметр М.Ф. Горбачова являє собою планшетку з 6-ма отворами (1,5?1,0 см), котрі закриваються рухомою пластинкою. Для визначення еритемної дози біодозиметр закріплюють на незасмаглій частині тіла (внутрішня частина передпліччя). Доцільно помітити на шкірі (кульковою ручкою) розташування і номер віконець. Досліджувану ділянку шкіри розташовують на відстані 0,5 м від штучного джерела УФР (після прогріву лампи 10-15 хв.) і відчиняють кожне віконце на 1 хвилину. Таким чином, віконце № 1 опромінюється 6 хв., № 2 – 5 хв., № 3 – 4 хв., № 4 – 3 хв., № 5 – 2 хв., № 6 – 1 хв. В залежності від потужності джерела та інших умов час опромінення і відстань до джерела можуть бути іншими.
Контроль появи еритеми проводять через 18-20 годин після опромінення. Еритемну дозу визначають у хвилинах за номером віконця, де еритема буде найменшою.
Фізіологічна доза складає 1/2 - 1/4 еритемної, а профілактична – 1/8 еритемної дози.
Профілактичну дозу на необхідній для опромінення пацієнтів відстані розраховують за формулою:
 
де: В – відстань від лампи до пацієнта в м;
С – стандартна відстань в м, на якій визначається еритемна доза (0,5 м);
А – еритемна доза на стандартній відстані, хв.

17. Для оцінки ефективності санації повітря необхідно провести посів повітря на чашки Петрі з м’ясопептонним чи спеціальним середовищем за допомогою приладу Кротова (мал. 3.3) до опромінення приміщення. Опромінення виконують за допомогою бактерицидних ламп ЛБ-30 чи ртутно-кварцевих типу ПРК з урахуванням розрахованої експозиції. Після опромінення проводять повторний посів повітря на чашки Петрі. Після інкубації чашок в термостаті на протязі 24 годин при температурі 37°С підраховують кількість колоній, які виросли на обох чашках, засіяних повітрям до та після опромінення.
Оцінка мікробного забруднення повітря проводиться шляхом визначення показника мікробного забруднення повітря – мікробного числа (загальна кількість мікроорганізмів у 1 м3 повітря) та кількості гемолітичного стафілокока.
Мікробне число розраховують за формулою:
М.ч. =  
де: М.ч. – кількість мікробних тіл у 1 м3 повітря;
А – кількість колоній на чашці Петрі;
Т – тривалість забору проби повітря, хв.;
V – швидкість пропускання повітря через прилад Кротова, л/хв.
Бактерицидна дія УФР характеризується ступенем ефективності, який показує, на скільки % зменшилась кількість мікроорганізмів, та коефіцієнтом ефективності, який показує у скільки разів зменшилось число мікроорганізмів в тому ж об’ємі повітря (різниця у кількості колоній, які проросли на чашках Петрі, засіяних повітрям до та після опромінення).            


Мал. 3.3. Прилад Кротова для бактеріологічного дослідження повітря
(1 – клиновидна щілина; 2 – обертальний диск; 3 - реометр)
Санація вважається ефективною, якщо ступінь ефективності становить 80 %, а коефіцієнт ефективності – не менше 5. (Ступінь ефективності – виражене у відсотках відношення різниці між кількістю колоній до санації і після санації до кількості колоній до санації. Коефіцієнт ефективності – число, яке показує, у скільки разів в результаті санації зменшилось число колоній).
Отримане після санації повітря мікробне число порівнюють також з рекомендаціями допустимого бактеріального забруднення повітря закритих приміщень (табл. 3)

14. . Люксметр Ю-116.
(1 - вимірювальний прилад (гальванометр ); 2 - світлоприймач (селеновий фотоелемент);
3 - світлові фільтри-насадки)
Люксметр Ю-116 чи Ю-117 складається з селенового фотоелемента з фільтрами-насадками та гальванометра зі шкалою. Фотоелемент спрацьовує під впливом світла, виробляючи електричний струм, силу якого вимірюють гальванометром. Стрілка його вказує число люксів, що відповідає досліджувальній освітленості.
На панелі вимірювального приладу встановлено кнопки перемикача і табличку зі схемою, яка зв’язує дію кнопок та насадки з різними діапазонами вимірювань. Прилад має дві шкали: 0 – 100 і 0 – 30. На кожній шкалі точками зазначено початок діапазону вимірювань: на шкалі 0 – 100 точка знаходиться над позначкою 20, на шкалі 0 – 30 над позначкою 5. Також  є коректор для встановлення стрілки на нульове положення, який регулюється викруткою.
Селеновий фотоелемент, що приєднується до приладу за допомогою вилки, знаходиться в пластмасовому корпусі. З метою зменшення похибки використовують сферичну насадку на фотоелемент, виготовлену з білої світлорозсіюючої пластмаси та непрозорого кільця. Ця насадка застосовується паралельно з однією із трьох інших насадок-фільтрів, які мають коефіцієнти ослаблення 10, 100, 1000, що розширює діапазони вимірювань.
У процесі вимірювання стрілку приладу встановлюють на нульовій поділці шкали, потім напроти натисненої кнопки визначають вибране за допомогою насадок найбільше значення діапазону вимірювання. При натискуванні кнопки, напроти якої написано найбільше значення діапазону вимірювань, кратне 10, слід користуватися для відліку показів шкалою 0 – 100, при натиснутій кнопці, проти якої нанесено значення діапазону, кратне 3, шкалою 0 – 30. Показання приладу в поділках за відповідною шкалою множать на коефіцієнт ослаблення, що позначений на відповідній насадці.
Прилад відградуйовано для вимірювання освітленості, яку створюють лампи розжарювання. Для природного світла вводять поправочний коефіцієнт 0,8; для люмінесцентних ламп денного світла (ЛД) – 0,9; для ламп білого кольору (ЛБ) – 1,1.
Загальну оцінку природного освітлення приміщень дають на підставі порівняння усього комплексу визначених показників з гігієнічними нормативами. В основу розробки цих нормативів покладено точність зорової роботи, тобто –  розміри деталей об’єкту, які потрібно розрізняти, їх контрастність відносно фону та інші.

2,3. Визначення вологості повітря за допомогою психрометрів

Визначення абсолютної та відносної вологості повітря станційним психрометром Августа (мал. 6.2-а).

Резервуар психрометра заповнюють водою. Тканину, якою обернено резервуар одного з термометрів приладу опускають у воду з тим, щоб сам резервуар був на відстані ? 3 см над поверхнею води, після чого психрометр підвішують на штативі в точці визначення. Через 8-10 хвилин знімають показники сухого і вологого термометрів.


Мал. 6.2. Прилади для визначення вологості повітря (а -  психрометр Августа; б – психрометр Ассмана; в – гігрометр)

Відносну вологість визначають і за психрометричними таблицями для психрометрів Августа (при швидкості руху повітря 0,2 м/с). Її значення знаходять в точці перетину показників сухого і вологого термометрів,

Істотним недоліком психрометра Августа є його залежність від швидкості руху повітря, яка впливає на інтенсивність випаровування, а значить і на охолодження вологого термометра приладу.
У психрометра Ассмана (мал. 6.2-б) цей недолік ліквідовано за рахунок вентилятора, який створює біля резервуарів термометрів постійну швидкість руху повітря 4 м/сек, а тому його показники не залежать від цієї швидкості в приміщенні чи за її межами. Крім цього, резервуари термометрів цього психрометра захищені від радіаційного тепла за рахунок віддзеркалюючих циліндрів навколо резервуарів психрометра.
За допомогою піпетки змочують батист вологого термометра аспіраційного психрометра Ассмана, заводять пружину аспіраційного пристрою або вмикають в розетку електропровід психрометра з електровентилятором, після чого психрометр підвішують на штатив в точці визначення. Через 8-10 хвилин знімають показники сухого та вологого термометрів.
Абсолютну вологість повітря розраховують за формулою Шпрунга:
A = t – 0,5 • (t - t1)  ,

Відносну вологість визначають і за психрометричними таблицями для аспіраційних психрометрів. Значення відносної вологості знаходять в точці перетину показників сухого і вологого термометрів.
Для визначення відносної вологості повітря використовують також волосяні, або мембранні гігрометри, які показують безпосередньо цю вологість. Принцип роботи гігрометрів оснований на подовженні знежиреної волосини чи послабленні мембрани при їх зволоженні та навпаки – при висиханні (мал. 6.2-в).


8,9,10. Добові коливання температури, вологості повітря та атмосферного тиску визначають за допомогою, відповідно, термографа, гігрографа, барографа.


 Самозаписуючі метеорологічні прилади.
(а – термограф; температури,
б – гігрограф; вологості повітря
в - барограф. атмосферного тиску)

6. Атмосферний тиск визначається за допомогою барометра-анероїда, шкала якого градуйована в мм рт.ст. (мал. 6.6), або в кілопаскалях.

11,12. Анемометри
Швидкість руху атмосферного повітря (а також руху повітря у вентиляційних отворах) визначають за допомогою анемометрів:
 чашечного (при швидкостях від 1 до 50 м/с) і
 крильчатого (0,5 – 10 м/с) (мал. 7.2).
Робота вертикально встановленого чашечного анемометра не залежить від напрямку вітру; крильчатий анемометр потрібно чітко орієнтувати віссю на напрям вітру.

Мал. 7.2. Анемометри
(а – крильчатий; б – чашечний)

Для визначення швидкості руху повітря спочатку записують вихідні показники циферблатів лічильника (тисячі, сотні, десятки та одиниці), відключивши його від турбінки, виставляють анемометр у місці дослідження (наприклад, в створі відкритого вікна, вентиляційного отвору, надворі). Через 1–2 хв. холостого обертання вмикають одночасно лічильник обертів і секундомір. Через 10 хв. лічильник відключають, знімають нові показники циферблатів і розраховують швидкість обертання крильчатки (кількість поділок шкали за секунду – А):
А =  ,де: N1 – показання шкали приладу до вимірювання;
      N2 – показання шкали приладу після вимірювання;
      t – термін вимірювання в секундах.
За значенням "А” поділок/сек. на графіку (у кожного анемометра є свій індивідуальний графік згідно заводського номера приладу, що додається до анемометра), знаходять швидкість руху повітря в м/сек.
Для цього по графіку анемометра на осі абсцис знаходять відмітку, відповідну  швидкості обертання в об/с, піднімають перпендикуляр до косої лінії  графіка, а звідси вліво на осі ординат знаходять значення швидкості руху повітря в м/с.
Сила вітру визначається за 12-бальною шкалою: від штилю – 0 балів (швидкість руху повітря 0 – 0,5 м/с) до урагану – 12 балів (швидкість руху повітря 30 і більше м/с).

7. кататермометра (а – циліндричний (Хілла); б – кульовий)
Кататермометр дозволяє визначити дуже слабкий рух повітря в межах від 0,1 до 1,5 м/с. Прилад представляє собою спиртовий термометр з циліндричним або кульовим резервуаром. Шкала циліндричного кататермометра градуйована в межах від 35 до 38? С, кульового – від 33 до 40?С (мал. 7.3.).
Принцип роботи кататермометра полягає в тому, що попередньо нагрітий, він втрачає тепло не лише під дією температури повітря та радіаційної температури, але і під дією руху повітря, пропорційно його швидкості.
Кататермометр призначений для визначення охолоджуючої здатності повітря, на підставі якої і розраховується швидкість руху повітря. Знаючи цю величину охолодження кататермометра та температуру навколишнього повітря, по емпіричних формулах і за таблицями можна визначити швидкість руху повітря.
Хід роботи: кульовий кататермометр занурюють в посудину з гарячою водою при температурі останньої 65 – 70? С до  тих пір, поки зафарбований спирт не заповнить на 1/2-1/3 об’єм верхнього резервуару. Після цього кататермометр насухо витирають і підвішують на штатив в центрі приміщення (або в іншому місці, де необхідно визначити швидкість руху повітря). При визначенні у відкритій атмосфері кататермометр захищають від впливу променевої енергії Сонця. Далі за допомогою секундоміра визначають час в секундах, за який стовпчик опустився від Т1 до Т2. Інтервали охолодження кататермометра можна брати від 40? до 33?, тобто такий інтервал, щоб частка від ділення суми   дорівнювала 36,5?.
Величину охолодження циліндричного кататермометра та кульового з інтервалом  38 – 35? знаходять за формулою:
Н =  ,де: Н – охолоджуюча здатність повітря в мкал/см2? с;

20. Визначення хімічних забруднювачів повітря за допомогою універсального газоаналізатора УГ-2

Принцип роботи газоаналізатора – лінійно-колористичний: концентрацію хімічного забруднювача повітря визначають по довжині забарвлення індикаторного кристалічного реактиву в скляній трубці після протягування через нього певного об’єму досліджуваного повітря. Індикаторну трубку з реактивом накладають на колористичну лінійку, яка додається до приладу для кожного забруднювача повітря. На лінійці нанесені концентрації досліджуваної речовини в мг/м3.
Прилад дозволяє визначити 14 хімічних забруднювачів, які зустрічаються в промисловому виробництві: аміак, ацетон, ацетилен, бензин, бензол, ксилол, окис вуглецю, окиси азоту, сірчаний ангідрид, сірководень, толуол, вуглеводні нафти, хлор, етиловий ефір.
Для виконання аналізу готують індикаторні трубки з кристалічними реактивами, які додаються до приладу.
Порядок дослідження. На місці дослідження (в цеху, на робочих місцях, в місцях викидів забруднень), користуючись штоком з відповідним для даного аналізу об’ємом повітря, приведеним на одній з чотирьох граней, витискують повітря з повітрязабірного сифону (гумової камери, розтягнутої пружиною). Після цього приєднують до гумової трубки приладу відповідну індикаторну трубку і протягують через неї необхідний об’єм повітря, звільнивши шток від утримуючої защіпки. Після цього індикаторну трубку накладають на колориметричну лінійку і по довжині частини реактиву, яка змінила колір (потемніла), визначають концентрацію досліджуваного забруднювача.

18.Електроаспіратор
Для лабораторних методів використовується аспіраційний метод відбору проб, сутність якого полягає у протягуванні за допомогою водяного аспіратора (мал. 10.1-а), пилососа, чи електроаспіратора (мал. 10.1-б) певного об'єму повітря через елективні поглинаючі розчини, вміщені в поглинаючі прилади різних конструкцій. Досліджуване повітря через довгу трубку такого приладу попадає в поглинаючий розчин, а потім через коротку трубку витягується аспіратором. Використовують також кристалічні поглинаючі реактиви, які вміщують в трубки – алонжі певної форми.
Кількість протягнутого через поглинаючий розчин чи алонж повітря визначається за допомогою газового лічильника, чи кулькового ротаметра, які визначають швидкість аспірації повітря в л./хв. Лічильник чи реометр підключаються послідовно між поглинаючим приладом і аспіратором. Необхідну кількість повітря для конкретного хімічного аналізу визначають згідно додатку 2.
Проби повітря для лабораторного аналізу можна відбирати також у судини певної ємності, продуваючи їх повітрям досліджуваного приміщення, або методом виливання з судини в цьому приміщенні води.

19. Визначення діоксиду вуглецю у повітрі експрес-методом Лунге-Цеккендорфа у модифікації Д.В. Прохорова

Принцип методу базується на продуванні досліджуваного повітря через титрований розчин вуглекислого натрію (або аміаку) в присутності фенолфталеіну. При цьому відбувається реакція Na2CO3+H2O+CO2=2NaHCO3. Рожевий у лужному середовищі, фенолфталеїн знебарвлюється після зв’язування CO2 (кисле середовище).
Розведенням 5,3 г хімічно чистого Na2CO3 в 100 мл дистильованої води готують вихідний розчин, до якого додають 0,1% розчин фенолфталеїну. Перед аналізом готують робочий розчин розведенням вихідного розчину 2 мл до 10 мл дистильованою водою.
Розчин переносять в склянку, типу дрексельної за Лунге-Цеккендорфом (мал. 11.1-а) або в шприц Жане за Прохоровим (мал. 11.1-б). У першому випадку до довгої трубки склянки Дрекселя з витонченим носиком приєднують гумову грушу з клапаном чи невеликим отвором. Повільно стискуючи і швидко відпускаючи грушу, продувають через розчин досліджуване повітря. Після кожного продування склянку струшують для повного поглинання CO2 з порції повітря. У другому випадку (за Прохоровим) у шприц, наповнений 10 мл робочого розчину соди з фенолфталеїном, тримаючи його канюлею догори, набирають повний об’єм повітря і також струшують. Рахують кількість об’ємів повітря, витрачених на знебарвлення розчину. Аналіз повітря проводять в приміщенні та за межами приміщення (атмосферне повітря).
Результат розраховують за зворотною пропорцією на підставі співставляння кількості витрачених об’ємів груш чи шприців та концентрації CO2 в атмосферному повітрі (0,04%) та у конкретному досліджуваному приміщенні, де концентрація СО2 невідома. Наприклад, у приміщенні витрачено 10 об’ємів груш, чи шприців, на вулиці – 50 об’ємів. Звідси, концентрація CO2 у приміщенні =  (0,04 x  50) : 10 = 0,2%
Гранично допустима концентрація (ГДК) CO2 в житлових приміщеннях різного призначення встановлена в межах 0,07-0,1%, у виробничих приміщеннях, де CO2 накопичується від технологічного процесу, до 1-1,5%.


Мал.11.1-а. Прилад для визначення концентрації СО2 за Лунге-Цеккендорфом
(а – гумова груша для продування повітря з клапаном; б – склянка Дрекселя з розчином соди з фенол-фталеїном)

15. вимірювання шуму шумоміром ШУМ-1-М
Підготовка приладу до роботи
1. Прилад розташовують поблизу джерела шуму.
2. Капсуль мікрофона нагвинчують на електронний   блок.
3. Перемикач "Швидко - Повільно" встановлюють в положення "Швидко".
4. Перемикачем "Діапазон" підбирається очікуваний рівень звуку.
5. Перемикач "Рід роботи" переводять в положення "Бат" (стрілка повинна знаходитися у лівій частині чорного сектора, в іншому випадку потрібно замінити батарею).
6. Перемикач "Рід роботи" переводять в положення "Калібр." і за допомогою ручки "Калібр." встановлюють стрілку на установочний рівень капсуля мікрофону.
Проведення вимірювань
7. Перемикач "Рід роботи" встановлюють на характеристику А (а коли потрібно - на характеристику В або С).
8. Перемикач "Діапазон" повертають ліворуч, або праворуч з тим, щоб стрілка знаходилася в межах від 0 до 10 дБ.
9. Знімають результат виміру: до значення дБ перемикача "Діапазон" додають (якщо стрілка шкали приладу знаходиться праворуч від нуля) або віднімають (якщо стрілка приладу знаходиться ліворуч від нуля) показання стрілки шкали приладу, також дБ. Наприклад, 60 дБ перемикача "Діапазон" + 3,5 дБ шкали = 63,5 дБ.
10.Після закінчення вимірів перемикач "Рід роботи" встановлюють в положення "Вимкнуто".

16.вимірювач шуму і вібрації ВШВ-003
для вимірювання і частотного аналізу параметрів шуму та вібрації при виконанні наукових робіт та для боротьби з постійним шумом згідно ДСТ 12.1.003-76 та вібрацією в виробничих приміщеннях.
Принцип роботи приладу. Вимірювач ВШВ-003 побудований на принципі перетворення звукових та механічних коливань досліджуваних об'єктів в пропорційні їм електричні сигнали, які потім підсилюються і вимірюються за допомогою вимірювального приладу.
Підготовка приладу для вимірювання шуму та його спектрального складу. Прилад ВШВ-003 може працювати від елементів 373 або від електричної мережі напругою 220 В. В цьому випадку прилад заземлюють через гніздо І. Механічним коректором (при необхідності) встановлюють стрілку приладу на нуль шкали.
Перемикач "Рід роботи" встановлюють в позицію -||- для контролю напруги елементів живлення. При достатній напрузі стрілка приладу повинна знаходитись в межах від 7 до 10 поділки шкали - + 10 дБ (нижня шкала, межі позначені зеленою рискою). Про наявність живлення свідчить також світіння одного із світлодіодів перемикача "Ділитель - дБ 1, 2". Перемикач "Рід роботи" переводять в положення F або S. Прилад готовий до роботи.
Порядок роботи. Перед початком вимірювання рівнів звуку (а також періодично в процесі вимірювання) проводять електричну калібровку вимірювача ВШВ-003 (за спеціальною методикою).Вимірювання рівнів звукового тиску на частотних характеристиках "ЛІН",
С. В. А:
- кнопки "V", "І kHz", "Фільтри октавні", "Н" повинні бути вимкнуті (не втоплені). Перемикач "Рід роботи" вимкнутий.
- перемикачі вимірювального приладу встановлюють в положення "Ділитель дБ 1” - 80, "Ділитель дБ II" - 50. Фільтри - на "ЛІН", "Рід роботи" - на F.
При цьому засвічується світлодіод крайній праворуч, що відповідає значенню шкали 130 дБ МІ01 (верхня на панелі). Прилад прогрівається на протязі двох хвилин.
При вимірюваннях передпідсилювач МП-3 (мікрофон) слід тримати у витягнутій руці у напрямку джерела звуку. Якщо стрілка приладу знаходиться на початку шкали (нижньої), то вона виводиться в сектор - 10 шкали децибел спочатку перемикачем "Ділитель дБ 1", а потім перемикачем "Ділитель дБ II". Якщо періодично засвічується індикатор "Перегр.", то "Ділитель дБ 1" слід перемкнути на більш високий рівень.
При вимірюванні низькочастотних складових звуків можуть виникнути коливання стрілки приладу. У цьому випадку перемикач "Рід роботи" слід перевести з положення F в положення S.
Для визначення результатів вимірювання потрібно скласти значення світлодіоду по шкалі дБ МІ01 на передній панелі приладу і показання по шкалі децибел.
Вимірювання рівнів звукового тиску в октавних смугах частот проводиться лише в частотній характеристиці "ЛІН" (тобто, при положенні перемикача "Фільтри" на "ЛІН").
Натискують кнопку "Фільтри октавні". Перемикачем "Фільтри октавні" вмикають необхідні октавні фільтри, щоразу встановлюючи перемикачем "Ділитель дБ П" стрілку шкали децибел в рамках 0-10 дБ.
Перемикач "Ділитель дБІ" мусить залишатися в тому положенні, яке він займав при вимірюванні загальних рівнів звуку (при характеристиці "ЛІН").
При звуковому тиску в умовах вітру, коли швидкість його перевищує 1м/с, слід користуватися екраном П-ІІ (для захисту капсюля Ml01 від вітру). Вимірювання звукового тиску виконується, як сказано вище.
За результатами вимірювання креслять спектрограму (або використовують готовий бланк з нормативною кривою), наносять фактичні результати і дають оцінку частотам, які перевищують нормативні (мал. 33.2)
ІНСТРУКЦІЯдля роботи з вимірювачем шуму і вібрації ВШВ-003
при вимірювання вібрації
1. Підготовка приладу.
Перед початком вимірювань проводять електричну калібровку приладу. Вибирають тип детектора п'єзоелектричного віброперетворювача ДН-3 (при частотах 10-4000 Гц і динамічному діапазоні 5-10-3 – 103 м/с ), або ДН-4 (при частотах 10 - 10 000 Гц і динамічному діапазоні 5-10-2 -103 м/с2).
Перехідником і кабелем (5 м) передпідсилювач ПМ-3 з'єднують з приладом. Вхід перехідника з'єднують кабелем (0,5 м) з гніздом 50 м вимірювального приладу.
При електричній калібровці перемикачі приладу встановлюють в положення: - "Ділитель І" - 40; "Ділитель П" - 5; "Фільтри" - "ЛІН"; "Рід роботи" - F (швидко) або S (повільно).
При натискуванні кнопки "Калібр." після 2 хв. установлення робочого режиму потенціометром ? виводять стрілку показуючого приладу на відмітку шкали 0-10 у відповідності з таблицею 7.2, яка приведена в паспорті приладу.
Вимірювання віброприскорення
Вимірювання віброприскорення в октавних смугах частот спочатку проводиться за загальним рівнем на характеристиці "ЛІН". При цьому кнопки "V" і "І kHz" вимкнуті.
Детектор - віброперетворювач ДН-3 або ДН-4, встановлений і закріплений воском на вимірювану поверхню, з'єднують з перехідником і передпідсилювачем ПМ-3.
Перемикач приладу встановлюють в положення: - "Ділитель І" — 80; "Ділитель ІІ" - 50; "Фільтри" - "ЛІН"; "Рід роботи" - F або S.
В такому положенні перемикача засвічується світлодіод проти цифри 10 м/с2 для віброперетворювача ДН-3. Це значить, що при вимірюванні віброприскорення відлік необхідно проводити по шкалі 0-10 з урахуванням даного масштабу вимірювання, тобто 0-100 м/с2. При положенні стрілки показуючого приладу, наприклад, на цифрі 8 прискорення буде дорівнювати 800 м/с2. При роботі необхідно користуватися спочатку перемикачем "Ділитель І", а потім "Ділитель II".
Для зручності відліку значень віброприскорення користуються світловою індикацією положення перемикачів "Ділитель І", "Ділитель II", яка одночасно показує масштаб і вимір шкали 0-10 або 0-31,6.
При роботі з віброприскорювачем ДН-4 методика відліку значень віброприскорення аналогічна описаній. При цьому ціна поділок шкали помножується на 10.
При роботі з віброприскорювачем ДН-4 і ДН-3 для індикації за допомогою щупа натискують кнопку "1 кГц".
При вимірюванні віброприскорення по октавних смугах встановлюють перемикач "Фільтри октавні" на необхідний октавний фільтр натисканням кнопки "Гц". При роботі з октавними фільтрами користуються лише перемикачем "Ділитель II", тоді як "Ділитель І" залишається в положенні, вибраному за загальним рівнем.
3. Вимірювання віброшвидкості
Перед вимірюванням віброшвидкості відкалібровують прилад. Вибраний віброперетворювач ДН-3 (при частоті 10-2800 Гц і динамічному діапазоні 0,05 мм/с, а при 10-16 Гц - 0,05-10 000 мм/с), або ДН-4 (при частоті 10-2800 Гц і динамічному діапазоні 0,5-57мм/с, а при 10-16 Гц 0,5-10 000 мм/с), встановлюють і закріплюють воском на досліджувальному об'єкті, з'єднують перехідником "5Ф5.282.167" з передпідсилювачем ПМ-3.
Перемикачі приладу встановлюють у положення: "Ділитель І" - 80; "Ділитель II" - 50; "Фільтри" - "ЛІН"; "Рід роботи" - S. Через 2 хв. після встановлення робочого режиму спочатку проводять вимірювання віброшвидкості за загальним рівнем з натискуванням кнопки "V". Потім за допомогою перемикача "Ділитель II" досягають відхилення стрілки приладу в сектор 0-10 шкали, а "Ділитель 1" залишають у положенні, вибранному при вимірюванні віброприскорення за загальним рівнем.
Для відліку показань приладу в одиницях швидкості мм/с по засвіченому світлодіоду визначають шкалу відліку віброшвидкості.
Наприклад, для використання віброперетворювача ДН-3 засвідчується світлодіод перед цифрою 0,3 на шкалі мм/с. Це значить, що при положенні стрілки показуючого приладу на відмітці 2 нижньої шкали 0-31,6 значення віброшвидкості буде дорівнювати 0,2 мм/с.
При роботі з віброперетворювачем ДН-4 методика відліку значення віброшвидкості аналогічна. При цьому ціна поділок помножується на 10.
Вимірювання віброшвидкості в октавних смугах частот виконується аналогічно вимірюванню віброприскорення.
При вимірюванні віброшвидкості чи віброприскорення у децибелах необхідно скласти показання світлодіоду на шкалі дБ і МІ01 з показаннями приладу на шкалі - + дБ, а потім до отриманого результату додають або віднімають наступні величини в децибелах:
- при вимірюванні віброприскорення з віброперетворювачем ДН-3 віднімають 10 дБ;
- при вимірюванні віброприскорення з віброперетворювачем ДН-4 додають 10 дБ;
- при вимірюванні віброшвидкості з віброперетворювачем ДН-3 додають 26 дБ;
- при вимірюванні віброшвидкості з віброперетворювачем ДН-4 додають 46 дБ.
4. Гігієнічна оцінка вібрації
Вимірювання та гігієнічна оцінка вібрації проводиться на підставі ДСТ 12.1.012-78 "Вібрація. Загальні вимоги безпеки". Відповідно до цього документу вібрація нормується окремо для кожного напрямку по вертикалі і по горизонталі у кожній октавній смузі.
Базова частота граничного спектра для загальної вібрації дорівнює 63 Гц, для локальної — 125 Гц.
Гігієнічні норми вібрації встановлені для робочої зміни у 8 годин, для загальної транспортної, транспортно-технічної і різних видів технологічних вібрацій, а також для локальної вібрації

21. Сигналізатор радіоактивного забруднення. СЗБ-03
з визначення радіоактивного забруднення рук, робочих поверхонь, обладнання та спецодягу за допомогою приладу
Прилад СЗБ-03 (0,4) використовується в практиці дозиметричного і технологічного контролю, як сигналізатор забруднення поверхонь бета-випромінюючими радіонуклідами.
Прилад, попередньо підготовлений до роботи лаборантом, вмикають в мережу. Після 3-хвилинного прогрівання приладу, вмикають таймерний пристрій, натиснувши кнопку "таймер”.
Для індикації радіоактивного забруднення на планку блоку детектування необхідно покласти об’єкт, що досліджується, або наблизити блок до нього (при цьому для запобігання забруднення поверхні блоку доцільно закрити його поліетиленовою плівкою або целофаном). Потім необхідно натиснути планку блоку до упору і утримувати її в такому положенні до спрацювання світлового табло "чисто” або "брудно”.
Після вмикання світлового табло плавно знімають руку або об’єкт з планки блоку детектування.
Про наявність радіоактивного забруднення висновок роблять по кольору світлового табло. При наявності радіоактивного забруднення про його рівень орієнтовно судять по довжині червоної індикаторної смуги під світловим табло "брудно”.
Поріг спрацювання світлового табло "брудно” встановлюють за допомогою еталону, що відповідає припустимому забрудненню.

23. вимірювання індивідуальних доз зовнішнього опромінення
за допомогою фотодозиметра ІФК-2,3
Прилад призначений для вимірювання індивідуальних доз опромінення при роботі з джерелами іонізуючого випромінювання в діапазоні енергії 0,1-0,3 МеВ.
Він складається з вимірювального блоку у вигляді настільного приладу і комплекту поліетиленових касет, які фіксуються на одязі персоналу (за допомогою булавки, прищепки тощо).
Детектором випромінювання у дозиметрах типу ІФК являється фотоплівка, якою заряджаються касети.
На передній панелі вимірювального блоку знаходяться: прямопоказуючий стрілочний прилад, шкала якого проградуйована в рентгенах, тумблери включення живлення і переключення діапазону виміру, сигнальна лампочка, вікно з механізмом утримання кришки касети і два перемикачі для регуляції режиму роботи.
Касета складається з двох частин – власне касети та її кришки, яка одночасно являється і фіксатором плівки.
Для зарядження касет використовується рентгенівська плівка вітчизняного виробництва типу РМ-5-1, РМ-5-4, а також імпортна плівка типу "АГФА” у вигляді смужок 2 х 6 см.
Вимірювання індивідуальних доз опромінення складається з п?яти етапів:
1. Зарядження касет рентгенівською плівкою;
2. Експозиції плівки в процесі виробничої діяльності персоналу;
3. Обробки плівки (проявлення, фіксація, промивка, сушіння);
4. Вимірювання дози. Для вимірювання дози кришку касети з фіксованою в ній плівкою вставляють в гніздо вимірювального блоку, стрілка прямопоказуючого приладу відхилиться вправо і покаже величину дози в рентгенах.
5. Перерахунку показання приладу в одиниці ефективної дози – зіверт. Для цього дозу в рентгенах множать на коефіцієнт 0,93 (для біологічної тканини), а потім на радіаційний зважуючий фактор.

27. Партовимірювач (лінійки Нікітіна-Флерова)

Для виготовлення універсального парто-ростоміра (лінійки Нікітіна-Флерова) необхідно мати таблицю розмірів основних елементів меблів, дерев’яну або металеву планку довжиною не менше ніж 100 см та сантиметрову стрічку.
На одному боці лінійки, що використовують для визначення номера меблів, відкладаються відрізки, довжина яких відповідає стандартній висоті кришки столу (парти) над підлогою та відстані від кришки сидіння до підлоги для меблів різних номерів. Зворотний бік лінійки, що призначений для визначення номера парти, розподіляється на 6 відрізків по 15 см.
Лінійку, що підготовлена за означеними правилами, слід повісити на класну дошку, стіну або двері таким чином, щоб перша її поділка знаходилась на відстані 115 см від підлоги, тобто кінець лінійки був розташований на рівні 100 см від підлоги, та провести визначення номера парт або навчальних меблів відповідно до довжини тіла конкретних учнів.

25. Динамо?ме?тр(«сила»«измеряю») —для измерения силы или момента силы, состоит из силового звена (упругого элемента) и отсчетного устройства. В силовом звене измеряемое усилие вызывает деформацию, которая непосредственно или через передачу сообщается отсчётному устройству. Динамометром можно измерять усилия от долей ньютонов (н, долей кгс) до 1 Мн (100 тс). По принципу действия различают динамометры механические (пружинные или рычажные), гидравлические и электронные. Иногда в одном динамометре используют два принципа.
До фізіометричних показників належать: м’язова сила кистей, життєва ємність легень, станова сила тощо.
        Для вимірювання маси тіла слід використовувати медичну вагу.
        Обвід грудної клітки вимірюють сантиметровою стрічкою у стані максимального спокою, максимального вдиху та максимального видиху (стрічка спереду повинна проходити по нижньому краю соскового кільця у хлопчиків і вздовж четвертого ребра у дівчаток, ззаду ? по нижньому краю лопаток при опущених руках).
        Для визначення життєвої ємності легень використовують водяний або пневматичний спірометр, для визначення м’язової сили рук – кистьовий динамометр, для визначення станової сили ? становий динамометр. Причому в будь?якому разі у ході дослідження реєструють максимальний результат. 

Насколько материал оказался Вам полезным?
Текущий рейтинг: 5.0/2 голосов

Добавил(а): kat9love | 23.05.2012 | Просмотров: 6148 | Загрузок: 1578
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Объявления на сайте
Новости на сайте
Продажа литературы на сайте
Медицинские выставки 2015
Статистика
Rambler's Top100 Союз образовательных сайтов
Яндекс.Метрика


Онлайн всего: 7
Гостей: 7
Пользователей: 0

Пользователи on-line:

География посетителей сайта
Copyright cтуденты НМУ © 2016