Мобильная версия | RSS
Счастливый Вы человек, Гость!
Вход | Регистрация
Меню сайта
Разделы
Тесты КРОК 2015 [67]
Разное [26]
Акушерство и гинекология [37]
Анатомия [15]
Биология [3]
Биофизика [7]
Биохимия [14]
Военка [30]
Гигиена [7]
Гистология [5]
Гуманитарные науки [11]
Дерматология и венерология [4]
Детские инфекции [33]
Детская хирургия [23]
Законодательство [20]
Иммунология и аллергология [2]
Инфекционные болезни [26]
Латинский язык [2]
Микробиология [6]
Нервные болезни [6]
Нормальная физиология [20]
Онкология [34]
Офтальмология [4]
Патологическая физиология [41]
Патологическая анатомия [47]
Педиатрия [20]
Психиатрия [3]
Радиология [13]
Социальная медицина [6]
Стоматология [51]
Судебная медицина [22]
Терапия [105]
Травматология и ортопедия [46]
Фармакология [68]
Хирургия [38]
Эндокринология [10]
Эпидемиология [19]
Мультимедиа [27]
Медицинские приложения на Android [0]
Подборка лутших медицинских приложений для Андроида. Студентам и врачам!
Записи в дневниках
Народный опрос
Опасно ли детям учиться в одном классе с ВИЧ-инфицированным ребенком?
Всего ответов: 4343
Блог автора
Форма входа
Неофіційний сайт студентів
НМУ імені О.О. Богомольця, м. Київ
Главная » Файлы » Детская хирургия

Особливості ушкоджень кісток, суглобів у дітей. Типові переломи кісток верхньої та нижньої кінцівок (методичка, )

[ Скачать с сайта (16.9Kb) ] 18.04.2009, 21:14
НМУ імені О.О. Богомольця, кафедра дитячої хірургії, 2004 р.

І. Актуальність теми:

За останні роки частота дитячого травматизму збільшується, зростає кількість ускладнень при лікуванні типових переломів кісток верхньої та нижньої кінцівок, що призводить до інвалідності дітей.

 

ІІ. Мета заняття.

На підставі скарг хворого, клінічних симптомів та додаткових методів дослідження встановити механізм пошкодження кісток верхньої та нижньої кінцівок. Особливості їх у дітей. Засвоїти клінічні симптоми, діагностику ушкоджень кісток плеча, передпліччя, кисті, стегна, гомілки, ступні та методи лікування цих патологій. Вміти надати всі види медичної допомоги на етапах лікування, застерегти потерпілого від ускладнень.

 

ІІІ. Конкретні типові завдання:

 

1. Студент повинен знати:

а) анатомо-фізіологічні особливості росту кісток;

б) строки окостеніння кісток у дітей;

в) рентгенологічну анатомію кісток та суглобів у дітей, її особливості, травматизм, класифікацію;

г)класифікацію травматичних ушкоджень верхньої та нижньої кінцівок у дітей, їх частоту;

д) основні клінічні симптоми пошкоджень  верхньої та нижньої кінцівок;

е) методику дослідження потерпілого з травмою верхньої та нижньої кінцівок;

ж) додаткові методи дослідження;

з) види транспортування потерпілого, організацію невідкладної допомоги, обсяг першої медичної само- та взаємодопомоги, лікарської допомоги;

і)  основні принципи та методи лікування пошкоджень верхньої та нижньої кінцівок;

к) строки консолідації переломів;

л) ускладнення при лікуванні переломів та запобігання з їх виникненню;

м) методи реабілітаційної терапії.

 

2. Студент повинен вміти:

а) визначити вісь кінцівок, їх довжину, обсяг рухів у суглобах;

б) виявити місце ушкодження, визначити план обстеження та оцінити стан хворого;

в) оцінити рентгенограму ушкоджених кінцівок;

г) надати невідкладну допомогу при закритих та відкритих переломах верхньої та нижньої кінцівок.

 

3. Студент повинен оволодіти:

а) комплексом додаткових методів дослідження при переломах верхньої та нижньої кінцівок, оцінити дані рентгенологічного та УЗД обстеження;

б) провести диференційну діагностику між переломами та вивихами верхньої та нижньої кінцівок;

в) на підставі клінічних та рентгенологічних симптомів встановити діагноз ушкодження;

г) володіти елементами десмургії, провести тимчасову та постійну іммобілізацію;

д) оволодіти методом знеболювання місця перелому, проведення заходів для профілактики травматичного шоку;

ж) оволодіти простою репозицією уламків при неускладнених переломах та вивихах з іммобілізацією, гіпсовою пов’язкою, при необхідності ПХО ран, шкіряне та скелетне витяжіння.

 

4. Студент повинен засвоїти:

а) тактику надання та організацію невідкладної медичної допомоги, обсяг першої невідкладної, медичної, само- та взаємодопомоги при переломах та вивихах верхньої та нижньої кінцівок;

б) показання до оперативного та консервативного лікування переломів верхньої та нижньої кінцівок в залежності від виду перелому та віку хворого;

в) обсяг та вид передопераційної підготовки для профілактики травматичного шоку у хворого з ушкодженнями верхньої та нижньої кінцівок;

г) етапи післяопераційного та консервативного лікування переломів, строки окостеніння кісток, реабілітаційні заходи для усунення ускладнень після лікування переломів та вивихів.

 

IV. Методика та зміст:

Заняття проводяться на базі ортопедотравматологічного відділення, травмпункту в консультативній поліклініці.

 

Основні питання теми:

1. Особливості обстеження травматичного хворого (збір анамнезу, пальпація, вимірювання довжини кінцівок, обсяг рухів у суглобах);

2. Переломи кісток ключиці, плеча, передпліччя, кісті, стегна, гомілки, ступні (етіологія, механогенез, класифікація, клініка, діагностика, лікування, профілактика ускладнень);

3. Вивихи у плечовому, ліктьовому, кульшовому, колінному суглобах, переломо-вивихи підступакових суглобів, ліктьовому суглобі, підвивих променевої кістки (клініка, діагностика, лікування);

4. Реабілітація та санаторно-курортне лікування хворих з ушкодженнями верхньої та нижньої кінцівок.

 

V. Міжпредметні та внутрішньопредметні зв’язки (вихідний рівень знань):

1. Анатомо-фізіологічні особливості кісток верхньої та нижньої кінцівок у дітей (кафедри: анатомії, фізіології та пропедевтики дитячих хвороб).

2. Переломи та вивихи верхньої та нижньої кінцівок (кафедри: загальної хірургії, травматології та ортопедії).

3. Ускладнення при переломах та вивихах (Кафедри: загальної хірургії, ВПХ, неврології).

4. Рентгенологічні та УЗД методи дослідження (кафедри: рентгенології, дитячих хвороб).

 

VI. Запитання для самопідготовки студентів:

1. Які особливості обстеження хворих з ураженнями кінцівок (пальпація, вимірювання довжини кінцівок, орієнтовні точки, обсяг руху в суглобі та інші)?

2. Що таке абсолютне, відносне та функціональне вкорочення кінцівок?

3. Що таке травма, травматизм, його класифікація, особливості у дітей, профілактика?

4. Які види ушкоджень ви знаєте, особливості їх у дітей?

5. Класифікація переломів у дітей (в залежності від локалізації, характеру лінії злому, механізму виникнення, відкриті та закриті).

6. Особливості переломів довгих трубчатих кісток у дітей.

7. Основні принципи лікування переломів та вивихів у дітей.

8. Методи іммобілізації (тимчасова та постійна, особливості та принципи) при лікуванні переломів кінцівок у дітей.

9. Види гіпсових пов’язок, вимоги до їх накладання, техніка гіпсування, помилки та можливі ускладнення.

10. Які основні методи лікування переломів кінцівок у дітей?

11. Особливості консервативного лікування переломів та вивихів кінцівок у дітей в залежності від місця перелому та віку дитини.

12. Особливості оперативного лікування переломів та вивихів кінцівок у дітей в залежності від місця перелому, віку дитини, показання до його застосування.

13. Що таке постійне витяжіння, його види, принципи, показання та техніка його застосування при лікуванні переломів кісток верхньої та нижньої кінцівок в залежності від виду, місця перелому та віку дитини?

14. Особливості клініки та лікування підвивиху головки променевої кістки у дітей.

15. Лікування переломовивиху Монтеджа у дітей.

16. Клініка та лікування діафізарних переломів плеча, передпліччя, стегна, гомілки.

17. Особливості клініки та лікування переломовивихів передпліччя та гомілки у дітей.

18. Клініка та лікування метаепіфізарних переломів плеча, передпліччя, стегна, гомілки, їх особливості у дітей.

19. Які ви знаєте ускладнення при лікуванні переломів та вивихів верхньої та нижньої кінцівок у дітей.

20. Реабілітація, диспансеризація та санаторно-курортне лікування дітей з травмами верхньої та нижньої кінцівок.

 

VII. Змістова частина теми:

Травма - це одномоментний несподіваний вплив на організм зовнішнього механічного фактору, який викликає в тканинах та органах анатомічне та фізіологічне порушення, що супроводжується загальною та місцевою реакцією.

Травматизм – це ушкодження, які повторюються у конкретної групи людей при схожих умовах.

Дитячий травматизм – це виникнення пошкодження, викликане зовнішнім механічним фактором, зустрічається у дітей різного віку при схожих умовах.

Ми дотримуємось класифікації травматизму по Т.Я. Епштейну і І.М. Ободан, 1974 р. модифікації Є.В. Усковій:

1. Побутовий.

2. Від засобів транспорту.

3. В організованих дитячих колективах.

4. Спортивний.

5. Інший, до нього відносяться:

· вуличний,

· сільськогосподарський,

· пологовий,

· післявоєнний,

· навмисний.

Частіше зустрічається побутовий 67,4%, транспортний 12,7%, спортивний 9,9%, в тому числі вуличний 3,3%, виробничий – 0,2%, інші – 1,14%.

У дітей ушкодження розділяють на: поодинокі – одна кістка, множинні – декілька кісток, поєднані – пошкодження кісток одним і тим же агентом різних структурних систем (перелом кісток тазу та розрив сечового міхура), комбіновані – при дії декількох агентів (перелом та опік).

Особливостями ушкоджень у дітей є також і те, що у дітей еластична шкіра, добре розвинена жирова підшкірова клітковина. Тяжкі переломи до 3-5 років зустрічаються досить рідко, частіше струси. Особливості чутливості, емоційної сфери також впливають на ступінь пошкодження. Недосконалість вегетативної нервової системи, її лабільність, перевага процесів збудження обумовлюють стан дитини при травмах.

У дітей переломи класифікуються по локалізації: епіфізарні, метаепіфізарні, діафізарні; по локалізації лінії перелому: поперечні, косі, гвинтоподібні, вколочені, скалкові; по механізму дії: прямі і непрямі; по відношенню до суглобів: відвідний-привідний, згинаючий-розгинаючий, пронаційний-супінаційний; відкриті чи закриті переломи:

· зі зміщенням, без зміщення;

· з широким пошкодженням та незначним пошкодженням оточуючих м’яких тканин.

Особливостями переломів довгих трубчастих кісток у дітей є:

1) необхідна менша сила для виникнення перелому;

2) кістки більш  еластичні ніж у дорослих;

3) частіше ламаються обидві кістки4

4) переломи піднадкісничні по типу “зеленої гілки”;

5) частіше зустрічаються переломи епіфізів та діафізів;

6) мають місце остеоепіфізеолізи;

7) більш виражена реакція на травму;

8) репаративні процеси протікають швидше та активніше;

9) припускаються зміщення більше ніж у дорослих (по діаметру – 2/3 діаметра, кути метаепіфізарні 30°, діафізарні переломи – 15°, по довжині – 0,5 см заходження).

 

Основними принципами лікування пошкоджень у дітей є:

1) зберегти життя потерпілого,

2) зберегти ушкоджену кінцівку,

3) усунення болю,

4) відновлення анатомічної цілості,

5) відновлення функції.

 

Для переломів верхньої та нижньої кінцівок необхідним є:

а) репозиція відломків;

б) утримання, фіксація їх у правильному положенні;

в) повне відновлення анатомічної цілості;

г) відновлення функції кінцівки;

Виділяють тимчасову, транспортну, постійну іммобілізацію.

Тимчасова іммобілізація – це забезпечення нерухомості потерпілого під час доставки хворого з місця травми до лікувального закладу. Це зменшує біль, запобігає розвитку шоку та жирової емболії.

 

По видах транспорту іммобілізація розподіляється на:

1) імпровізовану (фіксуючі транспортні імобілізації – дощата, картонна і т.п.).

2) стандартну: універсальні (шина Дітеріхса, Крамера), спеціальні (тимчасові гипсовидні пов’язки).

Основними принципами іммобілізації кінцівок є: захват двох близько розташованих суглобів, фіксація в тому положенні, в якому знаходиться травмована кінцівка, кісткові виступи закриваються м’якими прокладками.

До постійної іммобілізації належить: гіпсові пов’язки та витяжіння (фланелево-клеолове, лейкопластирне, скелетне).

Гіпсові пов’язки розподіляються на:

1) циркулярні;   2) вікончаті; 3) мостовидні;           4) стульчаті;

5) шиногіпсові;           6) лонгети;     7) лонгетно-циркулярні;

8) картонно-гіпсові;   9) гіпсово-проволочні.

При накладанні гіпсових пов’язок можуть виникнути слідуючі ускладнення: стиснення кінцівки, повторне зміщення, повторна кровотеча, ускладнення гнійною інфекцією, пролежини, потертість, алергічна реакція на гіпс.

Методами лікування переломів є консервативні та оперативні, які залежать від віку дитини, локалізації перелому, характеру зміщення відломків, виду перелому та його давності.

 

До консервативних методів відносять:

1) фіксаційний (закритий – одномоментна закрита репозиція). Частіше застосовується при переломах передпліччя, гомілки, плеча;

2) екстенційний метод поступового витяжіння:

а) фланель – клеолове

б) лейкопластерне (частіше при переломі стегна зі зміщеннями у дітей до 3 років по Шеде)

3) скелетне – переломи плеча, стегна, обох кісток гомілки.

Постійне витяжіння застосовується при відкритих, закритих переломах, вивихах, переломовивихах. Застосовується з метою репозиції відломків, іммобілізації переломів, забезпеченням спокою м’язам ушкоджених кінцівок, розвантаження суглобу. Принципи – середньо фізіологічне положення, протиставлення відломків, послідовність нагрузки, противитяжіння відломків. При лікуванні скелетним витяжінням існує 3 засоби: І – репозиційний; ІІ – ретенційний, ІІІ – репараційний.

Місце для проведення спиці: при переломах плеча – надвиростковий виступ плеча, ліктьовий відросток при надвиросткових переломах; при переломах стегна – надвиросткова область стегна, основа бугристості великогомілкової кістки; при переломах стегна – надвиросткова область стегна, основа бугристості великогомілкової кістки; при переломах гомілки – дистальний метафіз великої та малогомілкової кістки, п’ятова кістка.

Розрахунок вантажу – 1 кг на 10 кг ваги дитини + 1 кг на 1 см довжини зміщення. При переломах стегна при лікуванні по Шеде – вантаж повинен бути таким,  щоб сідниця була над рівнем ліжка до 2 см.

 

Можливі ушкодження при лікуванні скелетним витяжінням:

1) пошкодження нерва;

2) пошкодження судин;

3) інфекція, в тому числі гнійні процеси.

 

Оперативні методи лікування:

Показання: відкриті переломи верхньої та нижньої кінцівок, пошкодження судин, нервів, невдало проведена репозиція, інтерпозиція м’яких тканин.

 

До оперативних методів лікування відносять:

1) відкрита репозиція – проста, яка вимагає ревізію рани, зіставлення уламків (воно застосовується дуже рідко).

2) складна вимагає ревізію рани, зіставлення відломків та їх фіксацію між собою.

Фіксація може бути: а) зовнішня – екстрамедулярна (пластини); б) внутрішня інтрамедулярна (спиці, ступні Клімова).

Фіксаторами можуть бути різноманітні металеві та пластикові конструкції, а також алотрансплантанти;

3) позаочаговий компресійно-дистракційний остеосинтез (апарати Ілізарова, Гудушаурі, Волкова-Оганесяна).

В нашій клініці розроблений та застосовується дистракційний апарат з програмованим управлінням;

4) ультразвукова зварка кісток – в теперішній час із-за негативного впливу на тканини кількісних ушкоджень у дітей не застосовують.

 

До особливостей локалізації травм верхньої кінцівки відносять:

1) переломи ключиці – підокістні, частіше в середній та зовнішній 1/3 кістки;

2) переломи плеча – частіше в дистальному епіфізі та метафізі;

3) перелом кісток передпліччя – локалізуються на одному рівні;

4) усі види переломів кісток у дитячому віці частіше локалізуються в ділянці епіфізу, тому характерно виникнення епіфізеолізів та остеоепіфізеолізів.

 

До особливостей переломів кісток нижньої кінцівки відносяться наступні:

1) частіше виникають у хлопчиків;

2) механізм – непрямий механізм;

3) часто ускладнюються травматичним шоком.


Насколько материал оказался Вам полезным?
Текущий рейтинг: 4.7/3 голосов

Добавил(а): nmu | 18.04.2009 | Просмотров: 5102 | Загрузок: 519
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Объявления на сайте
Новости на сайте
Продажа литературы на сайте
Медицинские выставки 2017
Статистика
Rambler's Top100 Союз образовательных сайтов
Яндекс.Метрика


Онлайн всего: 10
Гостей: 10
Пользователей: 0

Пользователи on-line:

География посетителей сайта
Copyright cтуденты НМУ © 2017