Мобильная версия | RSS
Счастливый Вы человек, Гость!
Вход | Регистрация
Меню сайта
Разделы
Тесты КРОК 2015 [67]
Разное [27]
Акушерство и гинекология [37]
Анатомия [15]
Биология [3]
Биофизика [7]
Биохимия [14]
Военка [30]
Гигиена [7]
Гистология [5]
Гуманитарные науки [11]
Дерматология и венерология [4]
Детские инфекции [33]
Детская хирургия [23]
Законодательство [21]
Иммунология и аллергология [2]
Инфекционные болезни [26]
Латинский язык [2]
Микробиология [6]
Нервные болезни [6]
Нормальная физиология [20]
Онкология [37]
Офтальмология [4]
Патологическая физиология [41]
Патологическая анатомия [47]
Педиатрия [20]
Психиатрия [3]
Радиология [14]
Социальная медицина [6]
Стоматология [51]
Судебная медицина [22]
Терапия [107]
Травматология и ортопедия [47]
Фармакология [68]
Хирургия [39]
Эндокринология [10]
Эпидемиология [19]
Мультимедиа [27]
Записи в дневниках
Народный опрос
Как у студента обстоят дела с подработкой?
Всего ответов: 4062
Форма входа
Неофициальный сайт студентов
НМУ имени А. А. Богомольца
Главная » Файлы » Акушерство и гинекология

Гінекологія (учебник, архив, *.html)

[ Скачать с сайта (641.2Kb) ] 19.02.2009, 19:54

С.В.Хміль, З.М.Кучма, Л.І.Романчук. "Укрмедкнига”, 1999

Підручник не поганий, але до нього треба ще доповнення у вигляді кафедральної методички (маю на увазі Кафедру Венцківського), бо деяких нюансів не вистачає. У форматі HTML (веб-сторінки).



/фрагмент/

ОРГАНІЗАЦІЯ ГІНЕКОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ В УКРАЇНІ.


Здоров'я жінки — це здоров'я нації. Тому перед медичними закладами України, що здійснюють лікувально-профілактичну допомогу гінеколо­гічним хворим, стоїть відповідальне завдання — зниження кількості захворювань статевої сфери жінки та запобігання їх виникненню. Це завдання тим більш непросте, оскільки за сучасних умов виникають все нові й нові фактори ризику розвитку захворювань у жінок, пов'язані з міграцією населення, урбанізацією, зміною статевої поведінки молоді: ранній початок статевого життя, безвідповідальне ставлення окремих молодих жінок до питань шлюбу та подружньої вірності. Усе це ставить під загрозу майбутню репродуктивну функцію таких жінок, а отже відбивається на демографічних показниках і є надзвичайно важливим для держави в цілому.

Гінекологічна допомога в Україні здійснюється у лікувальних закладах амбулаторного і стаціонарного типу, основними з яких є гінекологічні відділення та жіноча консультація у складі акушерсько-гінекологічного об'єднання, гінекологічні відділення у складі багатопрофільної лікарні, жіноча консультація як підрозділ поліклініки. Поряд з цим ще існують самостійні жіночі консультації. Наявність гінекологічних відділень у багатопрофільних лікарнях або медико-санітарних частинах дає можливість більш оперативно забезпечити кваліфіковану консультативну допомогу спеціалістами будь-якого профілю, цілодобову лабораторну діагностику, вирішувати питання господарського забезпечення тощо.

Керівництво акушерсько-гінекологічною роботою в нашій країні здійснює. Головне управління лікувально-профілактичної допомоги дітям і ма­терям. Відділ акушерсько-гінекологічної допомоги здійснює організаційно-методичне керівництво роботою акушерсько-гінекологічних закладів країни шляхом видання наказів, методичних листів, рекомендацій, планує і здійснює виїзди в області та райони з метою перевірки та надання практичної допомоги в організації роботи на місцях, а також контролює роботу лікувальних закладів шляхом аналізу річних звітів. Значну допомогу в роботі відділу надають Асоціація акушерів-гінекологів та Інститут педіатрії, акушерства та гінекології АМН України.

В областях методичне керівництво акушерсько-гінекологічними закладами здійснює Управління охорони здоров'я через головних спеціалістів.

Основне завдання головного акушера-гінеколога полягає у розробці та впровадженні у життя заходів, спрямованих на профілактику та своєчасне виявлення ранніх стадій гінекологічних захворювань, ускладнень вагітності та пологів, перинатальної та материнської смертності, розвиток спеціалізованої акушерсько-гінекологічної допомоги. В його обов'язки входять також: підвищення кваліфікації медичних працівників, впровадження нових методів діагностики та лікування, передового досвіду організації роботи. Крім того, головний спеціаліст управління може проводити лікувально-консультативну роботу в одному з лікувальних закладів.

Основним закладом поліклінічної акушерсько-гінекологічної допомоги є жіноча консультація. Вона обслуговує населення, яке проживає на закріпленій за нею території міста. Більшість жіночих консультацій є функціональними підрозділами пологових будинків, поліклінік, медико-саштарних частин чи інших лікувальних закладів. В основу лікувально-профілактичної роботи жіночої консультації закладений принцип диспансерного обслуговування жінок, що проживають у районі її діяльності. Керує жіночою консультацією завідувач. Він безпосередньо підпорядкований керівнику лікувально-профілактичного закладу, до складу якого входить жіноча консультація.

Структурні підрозділи жіночої консультації такі: реєстратура, кабінети лікарів-гінекологів, кабінети терапевта, стоматолога, генетика та інших фахівців-консультантів, процедурна та маніпуляційна, лікувально-діагностичні кабінети (кольпоскопії, ультразвукової діагностики, лабораторія, фізіотерапевтичні кабінети), мала операційна.

Завдання жіночої консультації такі:

• надання кваліфікованої акушерсько-гінекологічної допомоги жінкам, які проживають у зоні обслуговування;

• вчасне виявлення та взяття на облік вагітних жінок (до 12 тижнів);

• систематичне спостереження за вагітною, при необхідності — направлення її на лікування в стаціонар або проведення амбулаторного лікування ускладнень, що виникли;

• післяпологовий патронаж;

• регулярне проведення профілактичних онкооглядів, активне виявлення хворих із запальними процесами, передраковими захворюваннями жіночих статевих органів, доброякісними та злоякісними пухлинами;

• взяття виявлених хворих на диспансерний облік, їх систематичне спостереження, обстеження та лікування.

• надання соціально-правової допомоги вагітним жінкам;

• проведення санітарно-освітньої роботи, забезпечення постійного зв'язку з пологовим будинком і гінекологічним стаціонаром.

У деяких великих містах організовуються так звані базові жіночі консультації, які, крім своєї основної роботи виконують ще й функції консуль­тативного центру. У них, як правило, концентруються всі види спеціалізованої акушерсько-гінекологічної допомоги — лікування безпліддя, патологічного клімаксу, невиношування вагітності тощо.

Робота жіночої консультації організована за територіальним принципом. Одна акушерсько-гінекологічна дільниця включає приблизно дві терапевтичних, на якій працюють лікар акушер-гінеколог та акушерка, обслуговуючи 3300 жінок. Територіально-дільничний принцип роботи жіночої консультації дає можливість акушеру-гінекологу підтримувати постійний зв'язок із дільничним терапевтом та іншими спеціалістами.

Весь об'єм лікувально-профілактичної допомоги лікарі жіночої консультації здійснюють разом з акушерками, які зобов'язані допомагати лікареві у здійсненні роботи на дільниці.

На кожну жінку, яка звертається за гінекологічною допомогою, заводиться Медична карта амбулаторноїхворої(обл.ф-ма № 0-25), куди вносяться всі дані про огляд, діагноз, перебіг захворювання. Коли вперше встановлено діагноз, лікар заповнює статистичний талон для реєстрації оста­точних або уточнених діагнозів. Лікування, призначене гінекологом, може виконуватися в умовах процедурного кабінету лікарем чи акушеркою, а також вдома самою пацієнткою.

В амбулаторних умовах найчастіше проводиться консервативне лікування при запальних процесах зовнішніх статевих органів, вагіни і шийки матки. Використовують внутрішньом'язові та внутрішньовенні ін'єкції, ва-гінальні ванночки, тампони, змащування, промивання уретри та сечового міхура тощо.

Дільничний лікар вирішує питання про необхідність госпіталізації, як планової, так і екстреної. Перевірку фактичної госпіталізації здійснює діль­нична акушерка. Після виписування пацієнтки із стаціонару лікар жіночої консультації вирішує питання про методи реабілітації, у тому числі й санаторно-курортне лікування. Одним із важливих розділів роботи лікаря жіночої консультації є диспансеризація.

Диспансеризація — це активне виявлення хворих на ранніх стадіях захворювання, динамічне спостереження і проведення комплексного ліку­вання, проведення заходів із оздоровлення умов праці та побуту, запобігання розвитку хвороби, відновлення працездатності.

На всіх хворих, які виявлені на амбулаторному прийомі, крім Медичної карти амбулаторної хворої, заводять Контрольну карту диспансерно­го спостереження — ф.30. У цій карті вказують частоту і термін відвідування, об'єм обстеження і лікування, терміни оздоровлення. Диспансерне спостереження закінчується після повного видужання або зі зміною місця проживання. Тривалість диспансерного спостереження залежить від характеру захворювання, клінічних проявів, віку хворої та інших факторів.

Практично здорових жінок на диспансерний облік не беруть. До цієї групи жінок належать пацієнтки, в яких є деякі відхилення від нормально­го стану статевих органів, але немає скарг. Вони не потребують систематичного лікування та спостереження, загрози їх здоров'ю немає.

Диспансерному нагляду підлягають хворі із запальними захворюваннями різної локалізації та етіології, безплідністю, розладами менструаль­ного циклу, передраковими захворюваннями, доброякісними та злоякісними пухлинами статевих органів.

Багато захворювань, зокрема передракові та рак, на початкових стадіях не дають жодної симптоматики, тому такі хворі самостійно не зверта­ються за допомогою, доводиться виявляти їх активно за допомогою онко-профоглядів. Кожна жінка повинна двічі на рік проходити профілактичний онкоогляд, який полягає в обстеженні молочних залоз, огляді шийки матки в дзеркалах, взятті мазка на онкоцитологію та проведенні бімануального обстеження. При онкопрофогляді можна виявити передракові захворювання шийки матки, фіброміому матки, пухлини яєчників, захворювання молочних залоз. Вчасне виявлення цієї патології дає можливість не допустити розвитку задавнених форм злоякісних пухлин.

При жіночих консультаціях створюють «Школи материнства», в яких проводять фізіопсихопрофілактичну підготовку вагітної до пологів. Розвивається мережа спеціалізованих консультацій «Шлюб і сім'я», центрів планування сім'ї, де подружжя консультують із питань безплідності, невино-шування вагітності, амбулаторне обстежують і лікують чоловіка та жінку. Одним із важливих розділів роботи жіночої консультації є надання соціально-правової допомоги на основі чинного законодавства. Цю роботу виконують юрисконсульти, які входять до штату лікувального закладу.

У жіночій консультації можна виконувати невеликі хірургічні втручання — біопсію шийки матки, аспірацію вмісту порожнини матки для цитологічного дослідження, поліпектомію, діатермокоагуляцію, діатермоексци-зію, діатермопунктуру, введення внутрішньоматкових контрацептивів, гідротубацію.
ОРГАНІЗАЦІЯ СТАЦІОНАРНОЇ ГІНЕКОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ

Медична допомога жінкам із захворюваннями статевих органів надається в гінекологічних відділеннях, які є частиною акушерсько-гінекологічного об'єднання або входять до складу загально соматичних лікарень. У бага-топрофільній лікарні є можливість надавати гінекологічним хворим ліку­вальну і консультативну допомогу лікарями інших спеціальностей.

Залежно від об'єму та профілю допомоги, якої потребують хворі, гінекологічний стаціонар поділяють на 2 відділення: консервативної гінекології та оперативної гінекології. Гінекологічні відділення також можуть входити до складу інших спеціалізованих стаціонарів — онкологічного, ендокри­нологічного тощо.

Керівництво роботою відділення здійснює завідувач, який підпорядкований безпосередньо головному лікарю. У своїй роботі він керується наказа­ми головного лікаря міського чи районного управління охорони здоров'я, а також інструкціями Міністерства охорони здоров'я України.

Роботою середнього медичного персоналу керує старша медсестра відділення, яка, в свою чергу, підпорядкована завідувачу відділення та головній медсестрі лікарні.

До складу відділення консервативноїгінекологіїналежать санітарно-пропускний блок (приймальна, оглядова, кімната санобробки), палати для хворих, оглядова, маніпуляційна, мала операційна, допоміжні приміщення, кімната гігієни, санвузли.

Відділення оперативної гінекології, окрім перелічених приміщень, включає ще й операційний блок: велику і малу операційні, кімнати для збе­рігання та підготовки до операції інструментів і хірургічної білизни (матеріальна), передопераційну та післяопераційну палати, перев'язочну.

У відділенні виділяють зону стерильного режиму, до якої входять операційні зали, передопераційна, стерилізаційна; зону суворого санітарно-гігієнічного режиму (приміщення для переодягання операційної бригади, апаратна та інструментальна, матеріальна); зону загального режиму (всі інші приміщення відділення). Зона стерильного режиму потребує дотримання особливих вимог щодо санітарно-гігієнічного режиму, зокрема прибирання, як-от:

• попереднє прибирання — витирання пилу з меблів, приладів та підлоги;

• поточне прибирання — під час операцій прибирають марлеві кульки, серветки, інструменти, що випадково впали на підлогу; якщо на підлогу потрапляє рідина, її потрібно негайно витерти;

• післяопераційне прибирання — під час перерв між операціями;

• завершальне прибирання — в кінці робочого дня (миття підлоги, вологе протирання стін, підвіконь, меблів із використанням дезінфектантів); прибирання проводять незалежно від того, були чи не були в цей

. день операції;

• генеральне прибирання (дезінфекція операційного блоку) — один раз на тиждень.

Операційний блок

Операційний блок гінекологічної клініки складається з таких приміщень: передопераційної, кімнати для підготовки хворої до операції, матері­альної, операційної.

Передопераційна кімната. У цій кімнаті хірург та його помічник миють руки, одягають операційний одяг, фартухи, маски. Операційна бригада заходить в операційну вже готовою до одягання стерильних халатів та початку операції.

Кімната для підготовки хворої до операції. Готувати хвору до операції найкраще в кімнаті, яка розташована поруч з операційною. Це по­збавляє від появи в пацієнтки негативних емоцій при вигляді обстановки операційної, окрім того, в операційній не порушуються чистота і порядок.

Матеріальна кімната призначена для зберігання операційної білизни, марлі, вати, інструментів. Її необхідно ізолювати від інших приміщень. Матеріали в операційну подаються через спеціальне вікно.

Операційна кімната. Операційних у відділенні оперативної гінекології повинно бути щонайменше дві: «чиста» і «гнійна», оскільки на практиці доводиться надавати допомогу як неінфікованим, так й інфікованим хворим.

«Чиста» операційна повинна бути більшою, у ній може міститись 1-2 операційні столи. У «гнійній» операційній оперують не лише хворих із заздалегідь встановленим діагнозом гнійного процесу в статевих органах, але й тих, які підлягають оперативному втручанню за невідкладними показаннями, так як наявність гною може бути діагностована у недостатньо обстежених хворих уже під час операції, тоді операційну слід ретельно прибрати і продезінфікувати.

Операційна, передопераційна та матеріальна знаходяться у зоні стерильного санітарно-гігієнічного режиму. Ця зона потребує дотримання особливих вимог щодо прибирання.

Після прибирання операційну знезаражують за допомогою кварцової лампи протягом години.

Дуже важливе достатнє освітлення. Слід зважити на те, що черевно-стінкові операції на внутрішніх статевих органах проводять глибоко у по-

рожнині таза, тому найбільш ефективним буде освітлення за допомогою безтіньової лампи. При вагінальних операціях краще користуватись так званими гінекологічними світильниками, що додатково до денного освітлення дозволяє сфокусувати світло у горизонтальному напрямі й добре освітити операційне поле.

Температура в операційній повинна підтримуватись у межах 20-25 °С. Необхідна достатня вентиляція або кондиціонування повітря.

Підготовка хворих до операції, догляд за хворими після операції описані у розділі «Оперативні методи лікування у гінекології».

ОРГАНІЗАЦІЯ ГІНЕКОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ В СІЛЬСЬКІЙ МІСЦЕВОСТІ

У сільській місцевості організація амбулаторної гінекологічної допомоги має деякі особливості. За організацію цієї допомоги в районі відповідає районний акушер-гінеколог. В організаційних питаннях йому допомагає районна акушерка. На селі жінок обслуговує акушерка лікарської амбу­латорії чи фельдшер, акушерка фельдшерсько-акушерського пункту. Особливої відповідальності вимагає робота акушерки на фельдшерсько-аку­шерському пункті (ФАП), оскільки вона виконує багато функцій, які в районних лікарнях і в міських жіночих консультаціях виконує лікар.

Правильна організація гінекологічної допомоги в селі є основою збереження здоров'я жінки. У кожній області, кожному районі, селі організація ургентної допомоги жінкам при гінекологічних захворюваннях має свої особливості, що залежать від площі території, яку обслуговують, відда­леності села від міста, стану доріг. Долікарську допомогу з питань гінекології на селі надають фельдшер та акушерка.

Центром надання кваліфікованої гінекологічної допомоги є центральна районна лікарня (ЦРЛ). Там працюють лікарі різних профілів — хірурги, анестезіологи, акушери-гінекологи та інші фахівці. Це дає можливість здійснити будь-який об'єм гінекологічної допомоги як у стаціонарах, так і в жіночих консультаціях ЦРЛ. Лише у деяких випадках, коли в умовах ЦРЛ немає можливості надати повний об'єм допомоги, хворих направляють у гінекологічні відділення обласних лікарень.

У ЦРЛ, як правило, працює декілька акушерів-гінекологів. Один з. них виконує функцію головного районного спеціаліста — керівника і організатора лікувально-профілактичної допомоги вагітним та гінекологічним хворим. Він консультує хворих, при потребі здійснює планові виїзди в усі медичні заклади району, контролює роботу акушерок.

Для надання кваліфікованої допомоги у віддалених селах на базі лікарських амбулаторій та дільничних лікарень створюють так звані виїзні жіночі консультації, які працюють за певним графіком. Досвід показує, що для. надання необхідної допомоги достатньо 2-х виїздів на місяць. Під час таких виїздів медичні працівники безпосередньо на місці надають кваліфіковану діагностичну та лікувальну допомогу як вагітним, так і гінекологічним хворим, відбирають контингент хворих для поглибленого обстеження та лікування. Специфіка роботи акушера-гінеколога в сільській місцевості вимагає постійного вдосконалення кваліфікації. З цією метою проводять обласні науково-практичні конференції, періодичні курси.
ОСОБЛИВОСТІ ДЕОНТОЛОГІЇ В ГІНЕКОЛОГІЇ

Обравши за фах мистецтво медицини, людина як особистість та як фахівець ставить перед собою особливі завдання, реалізувати які можна лише за умови високих моральних якостей та певних рис характеру, набувати та вдосконалювати які лікар повинен протягом усього свого життя.

Лікарську етику трактують як науку про норми вчинків та поведінки лікаря у сфері його професійної діяльності. У системі цінностей кодексу лікарської етики на першому місці стоїть почуття професійного обов'язку.

Високі моральні норми були притаманні представникам лікарської професії з давніх часів. Вони були продекларовані два тисячоліття тому без­смертними рядками присяги Гіппократа, і в усі часи, в усі історичні епохи нові покоління медиків їх неухильно дотримувалися. Особливості професійної діяльності лікаря вимагають надавати медичну допомогу хворим незалежно від їх національної, расової, партійної належності. Про це говорить присяга Гіппократа: «В який дім я не увійшов би, я увійду туди для користі хворого, уникаючи всього злого, неправедного та згубного...» Ті самі вимоги ставить перед сучасним лікарем, який розпочинає професійну діяльність, Женевська декларація: «Я не допущу того, щоб міркування релігії, національності, раси, партійно-політичної належності чи соціального стану закривали від мене мій обов'язок та мого пацієнта».

Складовою частиною медичної етики є медична деонтологія — вчення про обов'язок медичного працівника, що регламентує поведінку медиків, взаємовідносини з хворими, колегами, місце лікаря у суспільстві. Вона теоретично обґрунтовує вчинки лікаря при виконанні своїх професійних обов'язків.

Робота акушера-гінеколога вимагає від лікаря особливих професійних та душевних якостей, оскільки жінкам, а надто хворим жінкам, притаманна надмірна вразливість, тому кожне слово лікаря, яке, як відомо, може бути

водночас і ліками, і отрутою, повинно бути зважене, продумане, кожна скарга уважно вислухана, кожна проблема, що у хворої виникає, вчасно виявлена та розв'язана.

Робота гінеколога є особливою ще й зважаючи на те, що гінекологічні проблеми торкаються дуже делікатної, часто інтимної сфери. Великої май­стерності потребує опитування хворої, оскільки, збираючи анамнез, лікар повинен з'ясувати наявність у пацієнтки та її родичів венеричних, психічних, онкологічних захворювань. Причинами гінекологічних проблем іноді бувають сімейні незгоди, нерегулярне статеве життя. Про такі речі жінці непросто говорити з незнайомою людиною, навіть якщо ця людина має лікарський диплом. Вміння знайти контакт із хворою, переконати її, що не задля цікавості, а виключно з метою діагностики ви ставите їй іноді запитання, що стосуються особистого життя, — ознака лікарського професіоналізму. Таке опитування не можна проводити у багатомісній палаті в присутності інших хворих чи навіть лікарів, слід створити відповідну обстановку в кабінеті, в оглядовій. Анамнез — це, висловлюючись мовою психологів, «керована розмова», проте керувати нею потрібно непомітно для хворої, спрямовуючи її розповідь у потрібному напрямку у вигляді невимушеної бесіди. Це складно, мистецтву збирання анамнезу потрібно вчитися усе життя, проте неможливо стати хорошим діагностом, не вміючи опитувати хворих. Слід пам'ятати, що якість і надійність анамнестичних даних часто визначає правильність діагнозу, а відтак і лікування.

Розмовляючи з хворою, лікар повинен бачити перед собою не лише хворий орган, а хвору людину, особистість з притаманними їй переживан­нями, страхами, відчуттями як фізичними, так і психологічними. Гінекологічний огляд для деяких жінок є непростим випробуванням, і до кожної хворої лікар повинен знайти індивідуальний підхід. Природна сором'язливість жінки не повинна бути травмована під час огляду, тому в оглядовій не місце стороннім, двері слід тримати зачиненими, краще, якщо гінекологічне крісло буде відділене ширмою. Лише за таких умов створюється атмосфера довіри між лікарем та жінкою, без якої часто не можна з'ясувати причини хвороби, а отже і вчасно вилікувати.

Для встановлення діагнозу нерідко доводиться вдаватися до додаткових методів обстеження. Їх застосування має бути виправданим, не завда­вати хворій додаткових страждань, дослідження повинні бути мінімально болючими та травматичними. Усі призначення, аналізи, обстеження повинні бути обов'язково виконані. Невчасне виконання процедур, призначень, взяття аналізів розцінюється хворими як недбалість, неуважне ставлення до їхнього здоров'я і погіршує результат лікування.

Результати огляду та аналізів, зокрема дослідження вагінальної мікрофлори, може повідомляти хворій тільки лікар. Про те, що у мазку виявлені збуцники захворювань, які передаються статевим шляхом, не повинен дізнатися ніхто, крім самої хворої, за жодних умов не можна інформувати про це її родичів.

Особливе значення мають лікарські обходи, особливо з участю вищих за посадою лікарів. У таких випадках кожна хвора в палаті уважно прислухається до усього сказаного лікарями, сприймає кожне слово як істину або вирок, бо саме під час таких обходів вирішують проводити операцію чи ні, виписувати хвору із стаціонару, чи ні, яке лікування призначити тощо. Тому інформація про хвору повинна бути точною, вичерпною, але не надмірною. Окремі питання варто вирішити в кабінеті без присутності хворих. Потрібно намагатися приділити однакову увагу всім хворим, враховуючи при цьому характер та психологію кожної пацієнтки, оскільки одна жінка від надмірної уваги може злякатися і сприйняти стан свого здоров'я як надмірно важкий, а інша від надто, на її думку, лаконічної характеристики та рекомендацій може подумати, що її стан недооцінюють.

Часто жінку хвилює, яким чином перенесене захворювання може вплинути на її статеву та репродуктивну функції. Особливо це стосується хворих після операцій на матці та її придатках. Інформацію про об'єм операції та її наслідки має право давати хворій тільки лікар-куратор, але часом жінка намагається отримати додаткові дані від середнього медичного персоналу, інших лікарів. Цього у жодному разі не слід робити, так само як і обговорювати призначення лікаря, тактику лікування чи висловлювати сумнів у доцільності операції.

Якщо хвора лікувалася у кількох лікарів, то навіть не погоджуючись із діагнозом чи методами лікування колеги, лікар, який пам'ятає про деонто-логічні вимоги та лікарську честь, повинен у тактовній формі спрямувати режим та лікування у потрібному напрямку, не обговорюючи з хворою помилку іншого лікаря та за жодних умов не засуджуючи його.

Якщо лікар вчинить інакше, то це буде грубим порушенням етики, крім того, такі дії травмують психіку хворої, руйнують довіру хворої до лікарів та медицини взагалі. Бо якщо міг помилитися один лікар, де гарантія, що не помилиться й інший? Така хвора може перестати ретельно виконувати призначення лікаря, що значно погіршує ефективність лікування. Отже, лікар повинен дбати не лише про чистоту власного білого халата, але й про підтримання честі та авторитету своїх колег, керівництва клініки, лікарів інших спеціальностей, які залучаються до лікування хворих як консультанти, середнього медичного персоналу та медицини в цілому.

Проте, звідси не випливає висновок, що помилки медичних працівників, незалежно від їхнього рівня, можна приховувати. Навпаки, помилка, допущена лікарем чи медичною сестрою, фельдшером, акушеркою, повинна бути якнайшвидше виявлена, визнана та виправлена. Приховування помилок або ускладнень, що виникли під час виконання своїх професійних обов'язків медичними працівниками (наприклад, перфорація матки під час аборта, передозування ліків), може призвести до важких або й непоправних наслідків для здоров'я пацієнтки. Кожен такий випадок повинен стати темою для обговорення у колі колег, вжиття адміністративних чи, якщо необхідно, юридичних санкцій, та у жодному разі не предметом обговорення поза межами лікувального закладу.

Законом роботи у гінекологічному та, врешті, у будь-якому стаціонарі повинна бути співпраця лікаря, середнього медперсоналу та самої хворої у боротьбі із спільним ворогом — хворобою, і за такої умови високий професіоналізм, ретельність і точність у виконанні призначень, дотримання лікувально-охоронного режиму та принципів деонтології призведуть до очікуваного результату — видужання хворої, її реабілітації, відновлення менструальної, статевої та репродуктивної функцій жінки.

Високі морально-етичні принципи, чітке дотримання деонтологічних норм лікарями та середнім медичним персоналом мають величезне значен­ня для ефективного лікування жінок.

ОСНОВИ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ПРО ОХОРОНУ ЗДОРОВ'Я ЖІНКИ

Одним із напрямків соціальної політики держави є забезпечення правових гарантій щодо охорони здоров'я жінки та підвищення її соціального статусу.

Відповідно до «Закону України про шлюб, сім'ю та молодь», держава гарантує певний рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми. Вагітна жінка має право на допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами — у терміні ЗО тижнів вагітності їй надається відпустка, яка оплачується. Підставою для допомоги є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності. Період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами — 70 календарних днів перед пологами та 56 — після пологів. У разі ускладнених пологів або народження двох і більше дітей післяпологова відпустка продовжується до 70 календарних днів. Ця допомога надається жінкам у повному обсязі (сумарно), незалежно від того, скільки днів вони використали перед пологами.

Розмір грошової допомоги усім працюючим жінкам складає 100 % їхнього заробітку (доходу); безробітним жінкам вона виплачується у розмірі мінімальної заробітної платні, студенткам — місячної стипендії. Окрім того, сім'я у разі народження живої дитини має право на одноразову допомогу. Вона надається у розмірі чотирикратної мінімальної заробітної платні. Жінкам, які стали на облік у жіночій консультації до 12 тижня вагітності, регулярно відвідували лікаря і виконували його рекомендації, надається ще додаткова допомога у розмірі двократної мінімальної заробітної платні.

Незалежно від стажу роботи жінки, їй надається допомога для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Вона виплачується у розмірі 100 % мінімальної заробітної платні. У разі народження двох і більше дітей кратність допомоги збільшується відповідно до кількості дітей.

Кабінет Міністрів України 13.09.1995 p. затвердив національну програму «Планування сім'ї», у зв'язку з чим наказом МОЗ України за № 180 від 11.06.97 p. регламентована організація медичних центрів «Планування сім'ї та репродукції людини».

В Україні саме жінці надано право вирішувати — народжувати їй дитину чи ні. У випадку небажаної вагітності жінка має право її перервати.

Згідно з чинним законодавством, вагітність до 12 тижня за бажанням жінки може перервати лікар-гінеколог у лікувальному закладі. У терміні від 12 до 28 тижнів вагітність переривають лише за наявності медичних показань, які підтверджують відповідним висновком лікувально-профілак­тичного закладу за місцем диспансерного нагляду за жінкою, чи соціальних показань, що обумовлені переліком Постанови Кабінету Міністрів України від 12.11.1993р. за №926.

Перелік соціальних показань:

• наявність трьох і більше дітей;

• розлучення під час вагітності;

• смерть чоловіка під час вагітності;

• вагітність внаслідок зґвалтування;

• перебування жінки або її чоловіка у місцях позбавлення волі;

• позбавлення жінки материнських прав;

• наявність у жінки дитини-інваліда;

• тяжке захворювання або травма чоловіка, що зумовили його інвалідність під час вагітності дружини.

Фізіологічний стан:

• стан фізіологічної незрілості організму жінки — неповнолітня до 18 років;

• стан згасання функції репродуктивної системи жінки — для жінок віком після 45 років.

Згідно із Законом України «Про охорону праці», забороняється використання праці жінок на важких роботах та роботах із шкідливими умовами праці, а також там, де необхідно піднімати речі, маса яких перевищує граничні норми. Перелік цих робіт регламентується відповідними норма­тивними документами.

НАУКОВА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАЦІ В ГІНЕКОЛОГІЇ НОВІТНІ КОМП'ЮТЕРНІ ТЕХНОЛОГІЇ

Останнім часом стало очевидним, що не можна вирішити питання надання адекватної медичної допомоги без використання в лікувально-профі­лактичних закладах новітніх комп'ютерних технологій. Інтегративний характер інформації зумовлює основну перевагу сучасних лікувальних зак­ладів: для прийняття необхідних рішень медичний персонал користується не лише достовірною, своєчасною і достатньою інформацією про стан об'єкта на момент огляду, але і корисною медико-статистичною інформацією, яка дозволяє виробити оптимальні рішення з точки зору основних економічних і медико-соціальних критеріїв у діяльності лікувально-профілактичних закладів.

Ефективне функціонування лікувальних закладів базується на постійному обміні медичною інформацією. Головна складова медичної інформації включає в себе дані про пошук, збір, зберігання, обробку, аналіз медичних обстежень і відомості з медичної практики. Щоденне функціонування такої динамічної системи формує банк даних лікувального закладу і дозволяє проводити оперативний обмін не лише в одному лікувальному закладі, але і за його межами.

Найпростішою є локальна мережа об'єднаних персональних комп'ютерів у лікувально-профілактичних закладах. Якщо локальні мережі чи окремі комп'ютери медичних закладів області (міста, району) або всієї країни об'єднані між собою в мережу, то її можна назвати глобальною. Викори­стання мережі в лікувально-профілактичних закладах дозволяє лікарям позбутися паперової роботи. Лікар, візуючи певні документи, має змогу всю увагу сконцентрувати на певному конкретному випадку. Це дозволяє, загалом, покращити процес лікування, адже оперативна і довідкова інформація концентрується «під рукою» (на комп'ютері). При цьому виявляється фундаментальний зміст комунікаційних мереж: немає потреби затрачати час на створення тієї інформаційної бази, яку можна знайти й отримати в готовому вигляді.

Основою будь-якої мережі є автоматизовані робочі місця (АРМ) — комп'ютер та встановлена на ньому спеціальна програма, що відповідає певним конкретним вимогам лікаря-спеціаліста.

• Основу автоматизованого збору інформації у гінекологічних хворих є АРМ медреєстратора. На цьому етапі в базу даних заносяться основні паспортні відомості.

Після заповнення паспортних даних на пацієнтку видається талон до лікаря, де вказується номер кабінету, поверх, час прийому, спеціальна підготовка до обстеження, наприклад: «Обстеження проводиться натще при наповненому сечовому міхурі».

Досвід показує, що після одного року експлуатації програми «Реєстратура» тільки третина пацієнток ще не занесені в базу даних і на них витрачається час при реєстрації. Після двох років експлуатації — кожна п'ята пацієнтка, після трьох років — кожна десята пацієнтка.

Програма «Реєстратура» також включає стандартну статистику лікувально-профілактичних закладів, за якою звітує відділення реєстратури. Наприклад, скільки видано талонів, за який період тощо. Як правило, аналіз в режимі «статистика» проводять наприкінці робочого дня, коли кількість відвідувачів зменшується і, відповідно, навантаження на медреєстраторів і локальну мережу незначне.

Упровадження локальної комп'ютерної мережі дозволяє завідувачу відділення оперативно та ефективно керувати прийомом лікарів та медсес­тер (акушерок). Він може із свого робочого місця з'ясувати завантаженість лікаря, чергу на прийом, якість протоколів та висновків обстеження, дати пораду стосовно діагнозу, написати зауваження. Значно полегшується статистичний аналіз роботи відділення щодо певної нозології, виду обстеження, району, віку тощо.

До керівника медичної установи надходить інформація з усіх периферійних точок. Це дозволяє головному лікарю та його заступникам:

• керувати всім лікувальним процесом;

• оперативно контролювати навантаженість усіх підрозділів закладу;

• перевіряти якість висновків, протоколів обстежень, призначень, епік-ризів;

• з'ясувати завантаженість стаціонару;

• проводити контроль виконання доручень;

• користуватись довідниками відділу кадрів, аптечного складу, фірм тощо.

Отже, керівник має доступ до медичної і адміністративної (бухгалтерія, планово-економічний відділ, відділ кадрів, відділ постачання, оргметодвідділ) мереж закладу, що дозволяє гнучко, оперативно керувати медичною установою.

Як правило, комп'ютер лікаря ультразвукової діагностики під'єднують до ультразвукового апарата, що дозволяє подивитися сонограму на високоякісному дисплеї комп'ютера, відфільтрувати зображення, локально подивитись на об'єкт, підібрати оптимальну чіткість та яскравість і занести його в базу сонограм патологічних процесів.

Інформаційно-пошукова система «Стаціонар» включає програми «Історія хвороби», «Листок лікарських призначень», «Пост», «Експертна оцінка історій хвороби».

Усі історії хвороби пацієнток, які обстежуються і лікуються, вводять у комп'ютерну базу даних і зберігають у ній. При цьому є вільний доступ до інформації про всі обстеження, що пройшла пацієнтка, з можливістю проаналізувати результати до і під час лікування.

Не складає труднощів зробити вибірку лікарських препарагів та фізпро-цедур, які приймала чи приймає пацієнтка, призначити оптимальну програму та час прийому. Експертна оцінка включає інформацію про об'єм обстеження, об'єм лікування, результати лікування, термін проведеного лікування. Це дозволяє провести аналіз роботи ординаторів та порівняти з се-редньостатистичними показниками.

Впровадження комп'ютерних технологій дає можливість значно опти-мізувати лікувально-діагностичний процес, творчо аналізувати проведену роботу, раціонально та ефективно використовувати час медперсоналу, покращити психоемоційний клімат в лікувально-профілактичних закладах.
ОБХІД У ГІНЕКОЛОГІЧНОМУ ВІДДІЛЕННІ

Робота лікаря гінекологічного
Насколько материал оказался Вам полезным?
Текущий рейтинг: 4.3/20 голосов

Добавил(а): nmu | 19.02.2009 | Просмотров: 14616 | Загрузок: 3388
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Объявления на сайте
Продажа литературы на сайте
Медицинские выставки 2017
Яндекс.Метрика
Главная страница Информация о сайте Гостевая книга Обратная связь