Мобильная версия | RSS
Счастливый Вы человек, Гость!
Можно зарегистрироваться.
Меню сайта
Реклама
Форма входа
Логин:
Пароль:
Записи в дневниках
Народный опрос
Как у студента обстоят дела с подработкой?
Всего ответов: 3904
Календарь новостей
«  Октябрь 2013  »
ПнВтСрЧтПтСбВс
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031
Неофіційний сайт студентів
НМУ імені О.О. Богомольця, м. Київ
Главная » 2013 » Октябрь » 2

Про калікреїн-кінінову систему
12:19
В Мережі не так багато джерел з довідковою інформацією про калікреїн-кінінову систему (ККС). Я цим цікавлюся ще з курсу біохімії в університеті. З часу публікації Ярової 2001 року практично нічого не з‘явилося. В підручниках по фізіології і біохімії містяться дуже узагальнені дані за цією темою. Отож вирішив переглянути деякі першоджерела і самому подати матеріал (заодно і поновити свої знання). Тим більше, що випадково знайшов на комп’ютері один свій чудовий малюнок - схему роботи ККС і її взаємодії з ренін-ангіотензиновою системою та системою коагуляції (також ділюся). Тут подаю скорочену версію статті з мого блогу.

Калікреїн-кінінова система (ККС) — група білків крові, що грають роль у регуляції судинного тонусу, діурезу, запалення, коагуляції і рецепції болю. Біологічно активними її компонентами є поліпептидні гормони — брадикінін і калідин. Це — одна з ключових каскадних протеолітичних систем плазми крові, що разом з ренін-ангіотензиновою системою, комплементом і системою зсідання крові бере участь в регуляції деяких базисних функцій організму, таких, як підтримання артеріального тиску, антигенної сумісності і гемостазу.

Склад

ККС складається з групи високомолекулярних білків-попередників (кініногенів), активних поліпептидів (кінінів), а також набору активуючих (калікреїни, амінопептидази, кініназа І) та інгібуючих ферментів (кініназа ІІ).

У функціональному відношенні в людини можна виділити дві незалежні ККС, що включають різні типи калікреїнів, кініногенів і кінінів: плазматичну (циркулюючу) і органні (місцеві).

Плазматична ККС включає т.з. високомолекулярний кініноген (ВМК) і плазматичний прекалікреїн що синтезуються в печінці і секретуються, як решта білків плазми крові. Плазматичний прекалікреїн протеолітично активується ХІІа фактором зсідання крові та іншими протеазами (амінопептидазами) і в такому вигляді активує коагуляцію та вивільняє біологічно активний кінін — брадикінін з ВМК, що діє як прозапальний фактор.

Місцеві ККС складаються з місцево синтезованого або печінкового низькомолекулярного кініногену і тканинного калікреїну. Вони взаэмодіють за тією самою схемою. Локальні ККС знайдені в багатьох внутрішніх органах і тканинах, зокрема, в міокарді, ниркових канальцях, ЦНС, підшлунковій залозі, простаті, слинних залозах та гранулоцитах.

На відміну від плазматичної ККС, органоспецифічні тканинні системи можуть безперервно продукувати калікреїн, відповідно і калідин тут утворюється постійно з системного чи місцевого кініногену: деякі локальні системи синтезують "свій”, низькомолекулярний кініноген. Особливо це показово в нирках, де велика кількість калікреїну і кініногену синтезуються епітелієм канальців і виділяються з сечею.

Біологічні ефекти кінінів

Системні ефекти. Поряд з вазодилятацією, що викликає місцеву гіперемію і зниження артеріального тиску, кініни стимулюють больові рецептори  (Br J Pharmacol. 2012; 166(3): 1127–1139) і викликають утворення набряку завдяки збільшенню проникності судин (J Cereb Blood Flow Metab. 2010; 30(1): 130–139). Через ці властивості кініни вважаються класичними медіаторами запалення. Вони вносять свій вклад в розвиток шоку при панкреатиті, сепсисі і внутрішньосудинній коагуляції (Br J Pharmacol. 2003; 139(2): 299–308. Arch Emerg Med. 1984; 1(3): 135–142). Є також дані, що калікреїн має потужну хемотактичну активність (JEM 1972; 135(1):81-97), а кініни провокують вивільнення цитокінів з моноцитів.

Місцеві ефекти. На відміну від плазматичної ККС, у нормальному фізіологічному стані кініни продукуються безперервно в різних органах. Це дозволяє ККС долучатися до регуляції багатьох фізіологічних функцій (Curr Opin Nephrol Hypertens. 2012; 21(1): 92–96). Так, велике значення має утворення кінінів у залозистих органах (слинних, потових, підшлункової залозах, простаті, нирках) де кініни регулюють їх перфузію, секрецію, скоротливість гладкої мускулатури. Було показано присутність компонентів ККС в ЦНС і міокарді. В нирках кініноген і калікреїн синтезуються епітелієм канальців й секретуються у їх просвіт. Тож вони у великій кількості містяться у сечі. Було виявлено, що у нирках кініни посилюють місцевий кровообіг, а також діурез і натрійурез. В ендотеліоцитах під впливом кінінів стимулюється продукція оксиду азоту і простацикліну (простагландину І2).

Зв’язок ККС з іншими ферментними системами плазми крові

Зв'язок з системою коагуляції. Відомо, що активований ХІІ фактор зсідання крові не лише забезпечує подальший ферментативний ланцюг в системі коагуляції, а і розщеплює прекалікреї до активного калікреїну. Калікреїн, у свою чергу, як серинова протеаза, поряд з розщепленням кініногенів до кінінів, здатен активувати ХІІ фактор. Зв'язок ККС з системою зсідання крові вказує, що перша може бути активована в процесі контактної коагуляції (як відбувається при артриті, алергічному риніті, діалізі) а також в результаті взаємодії з бактеріальними чи ендогенними протеазами (як при сепсисі, панкреатиті чи операціях на передміхуровій залозі).

Зв'язок ренін-ангіотензиновою системою. Циркулююча ККС має тісний зв’язок з ренін-ангіотензиновою системою (РАС) завдяки спільним для них ферментам — плазматичному калікреїну та кініназі ІІ. Калікреїн розщеплює проренін до реніну і цим самим запускає каскад протеолітичних реакції, кінцевим активним продуктом яких є ангіотензин ІІ - потужний вазоконстриктор. Кініназа ІІ, яка також називається ангіотензинперетворюючим ферментом (АПФ), забезпечує безпосереднє перетворення неактивного ангіотензину І на ангіотензин ІІ. Таким чином, АПФ з однієї сторони активує РАС і, тим самим, сприяє підвищенню АТ, а з іншої - деградує кініни до неактивних метаболітів, нівелюючи їх гіпотензивний ефект.

Дослідження кінін-потенціюючого ефекту зміїних отрут дозволило відкрити перші інгібітори АПФ. Вони знайшли широке застосування в лікуванні артеріальної гіпертензії. Значна роль кінінів у широкому спектрі активності інгібіторів АПФ була пояснена, коли стало відомо, що вазодилятуючий ефект брадикініну опосередковується виділенням ендотеліальних медіаторів оксиду азоту (NO) і простацикліну (PGI2) (J Am Coll Cardiol. 1997;30(1):108-112). Зараз це чи не найчисельніша група антигіпертензивних препаратів (близько 15 різновидів інгібіторів АПФ). Найчастіше їх застосовують у комбінації з тіазидними діуретиками. Поширеною побічною дією інгібіторів АПФ є сухий кашель, зумовлений накопиченням нерозщеплених кінінів у тканинах легень.
Просмотров: 3082 | Добавил: nmu | Теги: біохімія, кардіологія, ферменти | Рейтинг: 4.5/2 |
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]
Объявления на сайте
Новости на сайте
Продажа литературы на сайте
Медицинские выставки 2015
Статистика
Rambler's Top100 Союз образовательных сайтов
Яндекс.Метрика


Онлайн всего: 6
Гостей: 5
Пользователей: 1

Пользователи on-line: Ko3ak

География посетителей сайта
Copyright cтуденты НМУ © 2016