Мобильная версия | RSS
Счастливый Вы человек, Гость!
Можно зарегистрироваться.
Меню сайта
Реклама
найдешевше таксі Івано-Франківська
Форма входа
Логин:
Пароль:
Записи в дневниках
Народный опрос
Опасно ли детям учиться в одном классе с ВИЧ-инфицированным ребенком?
Всего ответов: 4295
Календарь новостей
«  Февраль 2012  »
ПнВтСрЧтПтСбВс
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
272829
Неофіційний сайт студентів
НМУ імені О.О. Богомольця, м. Київ
Главная » 2012 » Февраль » 3

Ганс Сельє і його теорія стресу
22:19
Часто значний вклад в науку полягає не у відкритті нового факту чи явища, (яких зараз накопичено величезну кількість), а в способі їх нового розуміння і пояснення. Вчений висуває нові ідеї і концепції для тлумачення експериментальних фактів, спостережень, які до цього часу не поєднувались в єдину картину, а були розрізненими і тому не зрозумілими.

До 1936 року навіть мало хто в наукових колах міг здогадуватись що холод, спека, ліки, гормони, смуток і радість можуть викликати однакові біохімічні зміни в організмі. Здавалось не логічним, що різні подразнення, достатньо сильні, потребують однакової відповіді.

За десять років до цього на медичному факультеті Паризького університету працюючи в клініці студент Ганс Сельє вперше стикнувся з проблемою стереотипної відповіді організму на будь-яке серйозне навантаження. Його зацікавило, чому у людей з різними хворобами так багато однакових ознак і симптомів. І при інфекційних захворюваннях, і при великих крововтратах, у випадках запущеного раку хворий втрачає апетит, м`язеву силу, всяке бажання що-небудь робити. Такі загальні симптоми він назвав «синдромом хвороби».

Далі проводив досліди на щурах, створюючи їм не комфортні умови, для виклику відповідних пристосувальних реакцій. При препаруванні виявляв три явища: збільшення наднирників, атрофію тімуса і утворення виразок шлунку. Тоді ж Ганс Сельє став розробляти свою гіпотезу «синдрому зумовленого впливом різних негативних явищ», згідно з якою хвороботворний фактор має своєрідну «пускову» дію, запускає вироблені в процесі еволюції механізми, якi є основною складовою розгортання картини захворювання. Це явище пізніше стало загально відомим під назвою «загального адаптаційного синдрому», або «синдрому біологічного стресу». З англійської мови вiн підібрав відповідне слово «stress» – термін, який зараз дуже популярний. Взагалi, Сельє знав чотири мови i так до кiнця життя не зрозумiв, яка з них йому рiдна: угорська,– рiдна для матерi, нiмецька – батькова, а англiйську i французьку примушували вчити вдома.

В медичній літературі того періоду досить часто повідомлялось про «незрозумілу» атрофію вилочкової залози так що важко сказати хто перший на це звернув увагу. Але ж кому прийшло в голову пов`язати ці явища з тим, що американський фiзioлог Уолтер Кенон в 1932-му назвав «екстреною секрецією адреналіну» при емоціях страху і злості? Кенон вiкрив симпатоадреналову систему, а Сельє – дав адреналіну другу назву: «гормон стресу».

І 1936 року Ганс Сельє вперше опублікував статтю, де виклав своє бачення проблеми. Його теорія пішла «на ура». Очевидно, інші теж шукали пояснення тим відчуттям, які переживали час від часу. Але ніхто не приділяв цьому так багато уваги, і, тим більше, не простежував наслідки життєвих казусів на гормональному рівні.

Ганс Сельє просто не міг не зробити цього відкриття, бо все його життя було суцільним стресом, який він зміг відчути тільки після того, як сам його відкрив. А до цього, очевидно, через незнання справи, встиг двічі одружитись. Безсонними ночами Сельє намагався зрозуміти, чому в одних і тих же ситуаціях його знайомі поводять себе цілком спокійно, а він вдається до паніки. Та після його відкриття наукове визнання з верхом компенсувало витівки долі. У нього з`явилась третя жінка. Дивовижно те, що її спокійний характер передавався і на Сельє. Поряд з нею він почував себе настільки комфортно, що врешті решт забув про стрес і через три роки одружився.

То, що ж таке стрес? Втома, біль, страх, величезний успіх, що змінює життя? Відповідь – і так і ні. Кожна з цих ситуацій може викликати стрес, але не можна взяти одну з них і сказати: «оце і є стрес», бо цей термін однаково стосується і всіх інших.

Узагальнено можна сказати: стрес – це неспецифічна відповідь організму на будь-яку пред`явлену до нього вимогу. Тобто, крім специфічного ефекту всі подразники викликають якісно однакову потребу в адаптації, аби відновити гомеостаз. Неспецифічні процеси пристосування – це сутність стресу, і не має значення, приємна чи неприємна ситуація його викликала. Але має значення інтенсивність потреби в адаптпції.

Причина, яка викликає стрес називається «стресором». Зрозуміло, що всяке захворювання є в певній мірі стресорним фактором, оскільки зумовлює потребу організму в адаптації. У свою чергу, стрес бере участь в розвитку захворювання. Дія стресу накладається на специфічні прояви хвороби і змінює картину в гіршу чи кращу сторону. Тому стрес може бути позитивним (шокова терапія). Чисто негативний стрес Сельє позначив терміном «дистрес».

Надалі виявилось, що біохімічні процеси підтримання гомеостазу забезпечуються двома типами реакцій: синтоксичними (від грецького syn- разом) і кататоксичними (від cata- проти). Аби протидіяти різноманітним стресорам організм регулює свої реакції нейрогуморальними сигналами, які або пригнічують або підсилюють опірність. Синтоксичні агенти діють як тканинні транквілізатори, вони зумовлюють пасивність до подразника і мирне співіснування з антигенами. Кататоксичні агенти хімічно стимулюють синтез антитіл, прискорюють алергічні реакції.

До найбільш ефективних синтоксичних гормонів належать глюкокортикоїди, такі як кортизол і їх штучні синтетичні похідні. Вони гальмують алергічний процес і інші захисні реакції – є імунодепресантами. Вони пригнiчують iмунну систему (запалення, набряки) i їх впливом можна пояснити атрофію тімуса у щурів в дослідах Сельє. Навiщо органiзму пригнiчувати свiй власний iмунiтет? Це доцiльно, коли головним джерелом проблем виступає сама захисна реакція. Мета запалення – перешкодити потраплянню антигена в кров, що може призвести до зараження. Але пригнічення такої захисної реакції може бути вигідним, якщо антиген не являє собою небезпеки, і лише провокує запальну реакцію. В таких випадках саме запалення сприймається як хвороба. Наприклад, при набряку після укуса бджоли пригнічення захисного процесу запалення – і буде, власне, лікуванням, бо бджолина отрута сама по собi безпечна, а небезпечний – набряк (з можливим летальним наслідком).

У людей, з нашою розвиненою нервовою системою, більш частими стресорами є не хімічні чи фізичні фактори, а емоційні подразники, психічні; та не варто ототожнювати надмірне нервове навантаження або саме емоційне збудження зі стресом, як це часто роблять. Адже стресові реакції притаманні і нижчим тваринам, у яких взагалі немає нервової системи.

У побуті, коли говорять, що людина перебуває в стані стресу, зазвичай мають на увазі надмірний стрес, дистрес; подібно до того як ми кажемо: «у нього температура» – ми маємо на увазі високу температуру, жар, хоча нормальна теплопродукція – невід`ємна ознака життя, так само як і адаптація, як і стрес.
Просмотров: 8193 | Добавил: nmu | Рейтинг: 4.8/9 |
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]
Объявления на сайте
Новости на сайте
Продажа литературы на сайте
Медицинские выставки 2015
Статистика
Rambler's Top100 Союз образовательных сайтов
Яндекс.Метрика


Онлайн всего: 10
Гостей: 10
Пользователей: 0

Пользователи on-line:

География посетителей сайта
Copyright cтуденты НМУ © 2016